ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа №164/1916/17

адміністративне провадження №К/9901/2305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року (суддя Невар О.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №164/1916/17 за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Волинській області Корха Івана Олексійовича, Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправними і скасування протоколів та постанови,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Волинській області Корха Івана Олексійовича (далі по тексту - відповідач-1), Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив визнати протиправними та скасувати протоколи про адміністративне правопорушення № 000893 - № 000895 від 24 липня 2017 року, постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу № 000755 від 01 серпня 2017 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що означені протоколи про адміністративне правопорушення були складені за його відсутності. З вказаними документами 24 липня 2017 року позивач ознайомлений не був, а тому був позбавлений можливості надати свої заперечення та відповідні пояснення, при цьому протоколи були складені не за місцем виявлення правопорушення. Обставини, викладені в протоколах про адміністративне правопорушення № 000893 - № 000895, не відповідають дійсності. Наголошено на відсутності законних підстав для проведення перевірки. Під час проведення перевірки Старосільської сільської ради Маневицького району відповідачу було представлено всю необхідну йому документацію. Про день та час розгляду справи позивача завчасно повідомлено не було, що позбавило ОСОБА_1 можливості взяти участь в її розгляді, чим було порушено його права та призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях відсутній склад вказаних правопорушень. Наголошено на тому, що безпосередньо Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не закріплено прав, обов'язків та повноважень сільського голови у сфері поводження з відходами, а тому у відповідності до положень Закону України «Про відходи» таким суб'єктом виступає саме Старосільська сільська рада.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано дії головного спеціаліста-державного інспектора ОНПС Державної екологічної інспекції у Волинській області Корха Івана Олексійовича щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 60, 82, 82-1 КУпАП ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 1700 (одна тисяча сімсот) гривень протиправними. Постанову № 000755 від 01 серпня 2017 року головного спеціаліста-державного інспектора ОНПС Державної екологічної інспекції у Волинській області Корха Івана Олексійовича про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 60, 82, 82-1 КУпАП ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді 1700 (одна тисяча сімсот) гривень - скасовано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що рішенням Старосільської сільської ради № 1/1 від 04 листопада 2015 року, ОСОБА_1 обрано головою Старосільської сільської ради.

24 липня 2017 року головним спеціалістом-державним інспектором ОНПС Державної екологічної інспекції у Волинській області Корхом І.О. спільно з головним спеціалістом-державним інспектором ОНПС Державної екологічної інспекції у Волинській області Ольховіком В.В. було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Старосільської сільської ради Маневицького району Волинської області.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Старосільської сільської ради Маневицького району від 24 липня 2017 року.

24 липня 2017 року на сільського голову Старосільської сільської ради Маневицького району ОСОБА_1 головним спеціалістом-державним інспектором ОНПС Державної екологічної інспекції у Волинській області Корхом І.О. в приміщенні сільської ради було складено протоколи про адміністративне правопорушення від 24 липня 2017 року №000893, №000894, №000895 за вчинення виявлених під час проведення перевірки правопорушень, передбачених статтями 60, 82, 82-1 КУпАП.

ОСОБА_1 знайомитися з протоколами відмовився, як і відмовився писати пояснення по суті вчинених правопорушень та підписувати протоколи. В зв'язку з цим протоколи були оголошені Корхом І.О. в присутності позивача.

ОСОБА_1 завчасно, 25 липня 2017 року, повідомлявся у встановленому законом порядку про дату та час розгляду його справи рекомендованим листом, який отримав особисто 27 липня 2017 року. На розгляд справи о 10 год. 01 серпня 2017 року в приміщення державної екологічної інспекції у смт. Маневичі позивач не з'явився, а тому розгляд справи було проведено у його відсутності.

01 серпня 2017 року відносно позивача було винесено постанову №000755, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., яку направлено ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом та яку він отримав особисто 03 серпня 2017 року.

Не погоджуючись із вказаними протоколами та постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача було безпідставно складено оскаржувані протоколи. Зокрема, матеріалами справи та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було підтверджено, що в Старосільській сільській раді Маневицького району було забезпечено здійснення обліку забору та використання вод, що забираються з артезіанської свердловини, яка є в користуванні сільської ради, ведеться відповідний журнал обліку водопостачання з артскважини с. Старосілля, рішенням Старосільської сільської ради Маневицького району №13 від 28 лютого 2012 року затверджено схему санітарної очистки сіл Старосільської сільської ради, що свідчить про безпідставність складеного на позивача протоколів про вчинення ним правопорушень, передбачених статтями 60, 82, 82-1 КУпАП. При цьому відповідачем при винесенні рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було враховано його особу, ступінь його вини, його майновий стан, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність і накладено штраф у максимальному розмірі. Разом з тим, протоколи у справі про адміністративне правопорушення не є рішеннями у розумінні КАС України, оскільки лише фіксують факт порушення та не породжують самі по собі для позивача жодних правових наслідків, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування протоколів задоволенню не підлягають. Для належного захисту порушених прав позивача суд дійшов до висновку про визнання протиправними дій відповідача-1 по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу. Зауважено також, що адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зазначив, що диспозиція статей 82, 82-1 КУпАП не передбачає того, що було зазначено у протоколах від 24 липня 2017 року № 000893, №000894, вказані протоколи не відображають складу конкретного адміністративного правопорушення та не зрозуміло, які саме вимоги щодо поводження з відходами порушив позивач. Крім того, зазначено, що ненадання судом першої інстанції оцінки протоколам від 24 липня 2017 року № 000893, №000894 не вплинуло на законність прийнятого рішення. Також судом зазначено, що з аналізу приписів статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суб'єктом поводження з відходами не можна визнати Старосільського сільського голову.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Маневицького районного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 82 КУпАП, відмовити повністю.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення №000755 від 01 серпня 2017 року була складена за порушення статті 82 КУпАП, а саме, працюючи на посаді сільського голови, ОСОБА_1 як відповідальна посадова особа не забезпечив збирання, перевезення, видалення побутових відходів, допустив виникнення несанкціонованих сміттєзвалищ на підвідомчій території, не забезпечив розроблення та затвердження схеми санітарного очищення населених пунктів Старосільської сільської ради, не забезпечив визначення на конкурсній основі особи по збору і перевезенню побутових відходів, чим порушив вимоги щодо поводження з відходами, а саме статті 15, 21, 35-1, 42 Закону України «Про відходи». При цьому позивачем у суді не було доведено відсутність факту засмічення земельної ділянки. Наголошено на тому, що з аналізу положень Законів України «Про відходи» та «Про місцеве самоврядування в Україні» в сукупності вбачається, що відповідачами вірно визначено позивача суб'єктом поводження з відходами.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на тому, що текст постанови №000755 та текст правопорушення, про який зазначає у касаційній скарзі відповідач-2, відрізняються. Зокрема, текст оскаржуваної постанови не містить посилань на одну з ознак правопорушення, передбаченого статтею 82 КУпАП, а саме «перевезення побутових відходів». Разом з тим, касаційна скарга не містить посилань на не забезпечення позивачем здійснення обліку забору та використання вод, що забираються з артезіанської свердловини, яка є в користуванні Старосільської сільської ради, чим порушено статті 44, 110 Водного кодексу України, в той час, як оскаржувана постанова містить зазначені посилання. Зауважено, що у відповідності до приписів частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на суб'єкта владних повноважень. Ні положеннями Закону України «Про відходи», ні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не покладено будь-яких обов'язків у сфері поводження з відходами безпосередньо на сільського, селищного, міського голову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стосовно можливості притягнення до адміністративної відповідальності голови сільської ради як суб'єкта поводження із відходами суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, що визначено частиною першою статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

У відповідності до положень пунктів 1, 2 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами визначенні статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 21 Закону України «Про відходи».

При цьому відповідно до підпункту 6 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

З огляду на викладене, враховуючи положення статей 12, 30, 42, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд касаційної інстанції приходить до висновку, що сільський голова відповідної селищної ради є її уповноваженою особою, головною посадовою особою, має певні повноваження щодо поводження з відходами, а відтак може нести відповідальність за недотримання вимог Закону України «Про відходи», що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.

З приводу вимог позивача щодо визнання незаконними та скасування протоколів у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на те, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення саме при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з виходом за межі позову, дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій відповідача по притягненню позивача до адміністративної відповідальності та накладенню на нього стягнення.

Колегія суддів зазначає, що процес притягнення особи до адміністративної відповідальності складається із певних послідовних дій, зокрема виявлення правопорушення, складання протоколу, розгляд справи про адміністративне правопорушення і прийняття відповідного рішення. Кожному із вказаних етапів суд, вирішуючи питання про правомірність дій суб'єкта владних повноважень по притягненню до адміністративної відповідальності, має надати відповідну правову оцінку. Деякі конкретні дії в межах цього процесу дійсно можуть бути окремо перевірені судом на правомірність при наявності таких позовних вимог. Втім, в межах даного адміністративного спору суди, дійшовши висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача протиправними, не зазначили, в чому це виразилось, які саме дії, пов'язані із притягненням позивача до відповідальності, є протиправними. При цьому невірним є визнання протиправною абстрактної сукупності всіх складових процесу притягнення особи до адміністративної відповідальності як узагальненої дії, оскільки результатом такого процесу є прийняття остаточного рішення про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, правомірність якого і може бути об'єктом судового контролю.

Слід зауважити, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Суд касаційної інстанції зазначає, що вимога щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відповідає критерію ефективності судового захисту, а суди не обґрунтували необхідність виходу за межі позовних вимог з метою оцінки дій відповідача по притягненню до адміністративної відповідальності, вирішивши вимоги, які позивачем не заявлялись.

Надаючи правову оцінку правомірності висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу № 000755 від 01 серпня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про відходи" - особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; б) самовільне розміщення чи видалення відходів; в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини; г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення; д) приховування, перекручення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; з) порушення строків подання і порядку звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; і) здійснення операцій у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу на проведення таких операцій, а також за порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або за неподання такої декларації; ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо); й) виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-техчем не надано суду жодного документа, який би свідчив про виконання ним як сільським головою заходів про недопущенню створення стихійних сміттєзвалищ.

Статтею 60 КУпАП визначено, що забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно зі статті 82 КУпАП порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 82-1 КУпАП порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач кваліфікував встановлені позивачем порушення за статтями 60, 82, 82-1 КУпАП, втім, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності лише за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82 КУпАП, з огляду на що накладено на нього штраф у розмірі 1700 грн. (а.с.27). Вказане залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Слід зазначити, що оцінка судом правомірності притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на особу має здійснюватись саме за те правопорушення, у скоєнні якого таку особу визнано винною. Разом з тим, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82 КУпАП, відповідно до відображених у протоколі від 24 липня 2017 року №000894 обставин, зокрема, в частині збирання та видалення побутових відходів, визначення на конкурсній основі особи по збору і перевезенню побутових відходів.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що диспозиція статей 82, 82-1 КУпАП не передбачає того, що зазначено у протоколах від 24 липня 2017 року № 000893, № 000894, відтак дані формулювання не відображають складу конкретного адміністративного правопорушення у протоколах та не зрозуміло, які саме вимоги щодо поводження з відходами порушив позивач, як на відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими.

Так, у відповідності до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, вимоги чинного законодавства вимагають при складанні протоколу у справі про адміністративне правопорушення лише зазначення змісту відповідного правопорушення із посиланням на відповідний нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Вказані вимоги відповідачем-1 під час складення протоколів у справі про адміністративне правопорушення були дотримані (а.с.87,88,89).

Відтак, той факт, що диспозиція статей 82, 82-1 КУпАП відрізняється від змісту порушень, викладених у протоколах від 24 липня 2017 року №000893, №000894, не може бути безумовною та єдиною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення без надання судом відповідної правової оцінки встановленим, на думку суб'єкта владних повноважень, порушенням.

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що для настання відповідальності за адміністративне правопорушення не є обов'язковим вчинення правопорушником усієї сукупності порушень, зазначених у диспозиції відповідної статті КУпАП, а відтак посилання позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо відсутності посилань у тексті оскаржуваної постанови на усі ознаки правопорушення, передбачені статтею 82 КУпАП, є безпідставними.

Висновки судів про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови лише з огляду на встановлення в ході судового розгляду справи наявності розробленої та затвердженої схеми санітарного очищення населених пунктів Старосільської сільської ради також є безпідставними, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача було визнано винним лише у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 82 КУпАП.

Отже, для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід з'ясувати, чи мали місце з боку позивача порушення норм Закону України «Про відходи», про вчинення яких зазначено у постанові про адміністративне правопорушення, зокрема в частині збирання та видалення побутових відходів, визначення на конкурсній основі особи по збору і перевезенню побутових відходів, після чого слід надати правову оцінку, чи утворюють вони склад правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 82 КУпАП.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову здійснені без встановлення фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак є передчасними.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду суду слід з'ясувати, чи мали місце з боку позивача порушення норм Закону України «Про відходи», про вчинення яких зазначено у постанові про адміністративне правопорушення, зокрема в частині збирання та видалення побутових відходів, визначення на конкурсній основі особи по збору і перевезенню побутових відходів, після чого надати правову оцінку, чи утворюють вони склад правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 82 КУпАП.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду