ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1479/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 (ухвалене суддею Азізбекян Т.А., повне рішення складено 04.12.2018) у справі № 908/1479/18

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000"

про стягнення суми

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адітон" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості на загальну суму 52 492, 59 грн., з яких: 3% річних – 3 386, 12 грн.; збитки від інфляції – 14 624, 78 грн.; пеня – 34 481, 69 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви позивача № 1155 від 07.08.2018, що надійшла до господарського суду 10.08.2018, та мотивовані неповною та несвоєчасною оплатою наданих позивачем відповідачу послуг за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 2001/17 від 20.01.2017, передбаченої умовами цього договору відповідальності відповідача за несвоєчасну або неповну оплату наданих послуг у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає перерахуванню, за кожен день прострочення, а також положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

21.09.2018 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000", відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на свою користь заборгованість на загальну суму 91 377, 50 грн. (фактично є загальною сумою штрафу за затримку доставки вантажу при виконанні умов договору № 2001/17 на підставі узгоджених заявок на перевезення вантажу № 31/07/17, № 07/08/17, № 07-1/08/17 (авто DAF AE 1751 IE), № 07-1/08/17 (авто НОМЕР_1), № 07/11/17.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18:

первісний позов задоволено; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" 3 386 грн. 12 коп. 3% річних, 14 624 грн., 78 коп. інфляційних втрат, 34 481 грн. 69 коп. пені, 5000, 00 грн. витрат, пов’язаних з наданням правничої допомоги, та 1 762, 00 грн. судового збору;

зустрічний позов задоволено; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" 94 302 грн., 50 коп. штрафу та 1 762,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що між ТОВ "Адітон" (експедитор) та ТОВ "Бістар 3000" (замовник) укладено договір № 2001/17 від 20.01.2017 на транспортно-експедиційне обслуговування, на виконання умов якого ТОВ "Адітон" надало послуги з перевезення вантажу за рядом відповідних узгоджених між позивачем та відповідачем заявок, тоді як ТОВ "Бістар 3000" оплату отриманих послуг здійснило з прострочення строку оплати, встановленого договором. У зв’язку з неналежним виконанням ТОВ "Бістар 3000" своїх зобов’язань щодо оплати послуг, ТОВ "Адітон" нарахувало та заявило до стягнення з ТОВ "Бістар 3000" пеню у загальному розмірі 34 481,69 грн. (відповідна відповідальність передбачена п. 4.4. договору), 3% річних у загальній сумі 3 386,12 грн. та інфляційні втрати за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання у загальній сумі 14 624,78 грн. Розрахунки відповідних сум здійснені по кожній узгодженій заявці на перевезення вантажу окремо. Врахувавши, що ТОВ "Адітон" надано до суду докази, які підтверджують розмір позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.

Також, судом першої інстанції задоволено вимоги ТОВ "Адітон" про стягнення з ТОВ "Бістар 3000" 5 000,00 грн. – витрат, пов’язаних з наданням правничої допомоги. При цьому суд виходив з того, що ТОВ "Адітон" надано належні докази, що підтверджують понесення витрат по оплаті правничої допомоги.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що ТОВ "Бістар 3000" заявлено до ТОВ "Адітон" штраф за несвоєчасну доставку вантажу за договором № 2001/17 на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.01.2017, відповідно до п. 4.5. якого сторонами обумовлено, що за несвоєчасну доставку вантажу Експедитор виплачує Замовнику штраф у розмірі 50,00 Євро за кожну почату добу запізнення. Суд встановив, що при виконанні умов договору була узгоджена заявка на перевезення вантажу № 31/07/17, згідно якої Експедитор повинен був доставити вантаж в м. Lunen (Німеччина) та розвантажити у двох місцях 08.08.2017. Однак вантаж був доставлений 10.08.2017 та інша частина вантажу 11.08.2017, що підтверджується печатками на CMR 360787 (A). За таких обставин суд дійшов висновку, що по цій заявці була затримка по доставці однієї частини вантажу на дві доби, а по іншій – на три доби, а штраф всього по заявці складає 7 538, 00 грн.

По заявці на перевезення вантажу № 07/08/17 Експедитор повинен був доставити вантаж в м. Lauchhammer (Німеччина) та розвантажити у двох місцях 16.08.2017. Але вантаж був доставлений 17.08.2017 та інша частина вантажу 18.08.2017, про що свідчать печатки на CMR 360787 (A). Отже, за висновком суду першої інстанції по цій заявці була затримка по доставці однієї частини вантажу на одну добу, а по іншій – на дві доби, а штраф всього по заявці складає 4 480, 00 грн.

Щодо заявки на перевезення вантажу № 07-1/08/17 суд зазначив, що Експедитор повинен був доставити вантаж в м. Lunen (Німеччина) та розвантажити у двох місцях 18.08.2017. Але вантаж був доставлений 22.08.2017 та інша частина вантажу 26.08.2017, що підтверджується печатками на СМR 360757 (А). За таких обставин суд дійшов висновку, що по цій заявці була затримка по доставці однієї частини вантажу на чотири доби, а по іншій – на вісім діб. За висновком суду першої інстанції штраф всього по заявці складає 17 964, 00 грн.

Стосовно заявки на перевезення вантажу № 07-1/08/17 суд зазначив, що Експедитор повинен був доставити вантаж в м. Lunen (Німеччина) та розвантажити 12.08.2017. Але вантаж був доставлений 13.08.2017, про що свідчать печатки на СМR 360751 (А). За таких обставин суд дійшов висновку, що по цій заявці була затримка по доставці вантажу – на одну добу, а штраф всього по заявці складає 1 488, 00 грн.

По заявці на перевезення вантажу № 07/11/17 Експедитор повинен був доставити вантаж в м. Eibelstadt (Німеччина) та розвантажити у двох місцях 15.11.2017. Але вантаж був доставлений 04.12.2017 та інша частина вантажу 05.12.2017, що підтверджується печатками на СМR 855858(А). За таких обставин суд дійшов висновку, що по цій заявці була затримка по доставці однієї частини вантажу на дев'ятнадцять діб, а по іншій – на двадцять діб. Всього по заявці № 07/11/17 заборгованість складає 62 832, 50 грн.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд зазначив, що в даному випадку факт прострочення доставки вантажу матеріалами справи доведено, нарахування штрафних санкцій в сумі 94 302,50 грн. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вбачав підстави для задоволення зустрічного позову у справі.

Не погодившись з прийнятим судом рішенням в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адітон" подало апеляційну скаргу, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18 в частині задоволення зустрічних позовних вимог просить скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" штрафу та стягнення судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всі надані ТОВ "Бістар 3000" докази не могли бути прийняті судом першої інстанції до розгляду та використані при обґрунтуванні ухваленого судового рішення, так як вони є недопустимими доказами, оскільки ухвалами суду першої інстанції встановлювався строк для їх подання, але вони були подані поза межами строку, клопотань щодо поважності причин пропуску встановленого судом строку для подання доказів ТОВ "Бістар 3000" не подавало. Апелянт зазначає, що умови перевезення між ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підтверджуються даними відповідних СМR.

Апелянт вважає, що Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 07-1/08/17 від 07.08.2017 є неналежним доказом по справі, оскільки двох пунктів вивантаження вона не визначає.

Також, при задоволенні зустрічних позовних вимог в підтвердження доведеності обставин справи суд першої інстанції послався на СМR 360757 (А), однак, за твердженням апелянта, СМR 360757 (А) не є належним доказом, оскільки цей документ складено іноземною мовою та до суду не надано його переклад; окрім цього в графі 1 вищенаведеної накладної вказаний відправник – замовник – іноземна компанія Mast Metall Nandels G.m.b.H., проте, яке відношення дана іноземна компанія має до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, апелянту не відомо.

Апелянт вважає неналежним доказом по справі і Заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 07-1/08/17 від 07.08.2017, оскільки ця Заявка двох пунктів вивантаження не визначає.

Також, при задоволенні зустрічних позовних вимог в підтвердження доведеності обставин справи суд першої інстанції послався на СМR 360751 (А) однак, за твердженням апелянта, СМR 360751 (А) не є належним доказом, оскільки цей документ складено іноземною мовою та до суду не надано його переклад; окрім цього в графі 1 вищенаведеної накладної вказаний відправник – замовник – іноземна компанія Mast Metall Nandels G.m.b.H., проте, яке відношення дана іноземна компанія має до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, апелянту не відомо.

Не вважає апелянт належним доказом по справі і Заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 31/07/17 від 31.07.2017 з тих підстав, що ця заявка не визначає двох пунктів вивантаження.

Також, при задоволенні зустрічних позовних вимог в підтвердження доведеності обставин справи суд першої інстанції послався на СМR 360787 (А) однак, за твердженням апелянта, СМR 360787 (А) не є належним доказом, оскільки цей документ складено іноземною мовою та до суду не надано його переклад; окрім цього в графі 1 вищенаведеної накладної вказаний відправник – замовник – іноземна компанія Mast Metall Nandels G.m.b.H., проте, яке відношення дана іноземна компанія має до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, апелянту не відомо.

Апелянт вважає, що не є належними доказами по справі і заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 07/08/17 від 07.08.2017 та № 07/11/17 від 07.11.2017, оскільки ці заявки двох пунктів вивантаження не визначають.

Щодо Заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 07/11/17 від 07.08.2017 апелянт зазначає, що при задоволенні зустрічних позовних вимог в підтвердження доведеності обставин справи суд послався на СМR 385858 (А), однак, за твердженням апелянта, СМR 385858 (А) не є належним доказом, оскільки цей документ складено іноземною мовою та до суду не надано його переклад; окрім цього в графі 1 вищенаведеної накладної вказаний відправник – замовник – іноземна компанія Mast Metall Nandels G.m.b.H., проте, яке відношення дана іноземна компанія має до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, апелянту не відомо.

Враховуючи наведене вище, за доводами апелянта, задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтував своє рішення недопустимими та неналежними доказами.

Окрім зазначеного вище, апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального права.

Так, за доводами апелянта, пунктом 3 статті 30 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", яка застосовується до правовідносин сторін по даній справі, встановлено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувачу. Враховуючи той факт, що ніяких письмових застережень та претензій щодо прострочення у доставці вантажу (яке, на думку відповідача – позивача за зустрічним позовом, мало місце) на адресу перевізника – ТОВ "Адітон" не направлялось ні протягом 21 доби від нібито прострочення, ні в подальшому (достовірних, допустимих та належних доказів цьому ТОВ "Бістар 3000" не надало), на думку апелянта, вимоги за зустрічним позовом не можуть бути задоволені і з цих підстав. При цьому апелянт зазначає, що відповідні пояснення ним надавались до суду першої інстанції.

Також, апелянт посилається на ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", яка встановлює, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Згідно ст.ст. 1, 4, 5, 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення" від 19.05.1956 ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Апелянт зазначає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (CMR). Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Апелянт вважає, що умови перевезення між ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підтверджуються даними відповідних CMR.

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог, вийшов за межі позовних вимог, оскільки в зустрічному позові було заявлено до стягнення 91 377,50 грн., а судом задоволено до стягнення 94 302,50 грн. Проте, ТОВ "Бістар 3000" ніяких заяв, передбачених чинним законодавством про уточнення позовних вимог на стадії попереднього засідання не подавало, а зазначена судом першої інстанції в ухвалі від 19.11.2018 перерва для задоволення усного клопотання представника ТОВ "Бістар 3000" для перевірки розрахунку, не передбачена чинним законодавством під час розгляду справи по суті. На думку апелянта, у даному випадку мало місце збільшення позовних вимог, що недопустимо в такий спосіб під час розгляду справи по суті.

Апелянт зазначає про невмотивованість (необґрунтованість) оскаржуваного судового рішення, пославшись при цьому на те, що в мотивувальній частині рішення щодо задоволення позовних вимог за зустрічним позовом суд зазначив в двох абзацах лише загальні фрази щодо доведеності зустрічних позовних вимог. Судом не було вмотивовано аргументи відповідача по зустрічному позову (позивача за первісним позовом) щодо невизнання зустрічних позовних вимог в повному обсязі та чому вони були відхилені судом.

В апеляційній скарзі ТОВ "Адітон" зазначає, також, про незаконність ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.10.2018, постановленої у цій справі, про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, що полягає в наступному.

Так, згідно ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Однак, апелянт вважає, що в порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства суд прийняв зустрічний позов, що був поданий з порушенням строку.

За доводами апелянта, згідно ухвали суду від 12.09.2018 відповідачу по первісному позову (позивачу по зустрічному позову) було повторно встановлено строк для подання відзиву по первісному позову. Даний строк було визначено, як у строк до 18.09.2018. Отже, зустрічний позов повинен був бути поданий до 18.09.2018. Більше ніяких додаткових строків ТОВ "Бістар 3000" судом не встановлювалось, причин пропуску строку поважними (на підставі клопотань) не визнавалось, строки не поновлювались. Згідно матеріалів справи зустрічний позов було подано 21.09.2018, тобто з пропущенням строку. За таких обставин, на думку апелянта, суд повинен був повернути зустрічний позов відповідною ухвалою. Натомість суд вищевказані вимоги процесуального законодавства не виконав, зустрічний позов прийняв до розгляду. Крім того, за доводами апелянта, повинні були бути застосовані наслідки, встановлені ст. 118 ГПК України, – втрата права на вчинення процесуальної дії.

28.01.2019 від ТОВ "Адітон" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких Товариство зазначило, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ (оригінал чи засвідчена копія, в справі є тільки посилання на нібито довіреність 21/09 від 21.09.2018), які б підтверджували повноваження представника ТОВ "Бістар 3000" ОСОБА_1 Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 118, 162,165,170,177 ГПК України, які не передбачають можливості уточнювати, а по суті змінювати позовні вимоги на стадії судового процесу - розгляд по суті. Порушення полягає в тому, що 19.11.2018 під час судового розгляду суд задовольнив клопотання представника за зустрічним позовом та надав перерву для можливості нібито уточнити зустрічні позовні вимоги. 22.11.2018 позивач за зустрічним позовом подав уточнену зустрічну позовну заяву, але з порушенням строку для її подання, не надав доказу направлення уточненої позовної заяви відповідачу, не зазначив дату її складання. Апелянт вважає, що суд не мав процесуального права надавати час для будь-яких уточнень позовних вимог та повинен був повернути уточнену зустрічну позовну заяву без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, в судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги на 07.02.2019, явку свого повноважного представника не забезпечило, про поважність причин неявки у судове засідання суд не повідомило. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" належним чином повідомлене про дату, час та місце проведення судового засідання у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким за місцезнаходженням Товариства направлена в копії ухвала Центрального апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК).

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

У даному випадку, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у справі, про поважність причин неявки у судове засідання суд не повідомило та не заявило клопотання про відкладення розгляду справи, а участь у судовому засіданні учасників справи судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою, неявка у судове засідання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18, розгляд апеляційної скарги призначено у судове зсідання на 07.02.2019 о 11:00 год., учасникам справи встановлено строк для подання заяв, клопотань (за наявності), додаткових доказів (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості їх надати до суду першої інстанції.

В судовому засіданні 07.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний господарський суд, керуючись статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, досліджує правомірність прийняття рішення судом першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги (рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі №908/1479/18 переглядається апеляційним господарським судом в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Бістар 3000" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" 94 302,50 грн. штрафу та 1 762,00 грн. судового збору) та на підставі встановлених фактичних обставин справи, з огляду на які, суд апеляційної дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за зустрічним позовом є спір про стягнення з ТОВ "Адітон" на користь ТОВ "Бістар 3000" штрафу у загальній сумі 91 377,50 грн. за несвоєчасну доставку вантажу за договором № 2001/17 на транспортно-експедиційне обслуговування від 20.01.2017.

Вимога про стягнення штрафу ТОВ "Бістар 3000" заявлена на підставі п. 4.5. договору, яким сторони договору погодили, що за несвоєчасну доставку вантажу Експедитор виплачує Замовнику штраф у розмірі 50,00 Євро за кожну почату добу запізнення.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 20.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Адітон" (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" (Замовник) уклали договір № 2001/17 на транспортно-експедиційне обслуговування (а.с.27-28 т.2), за умовами якого Експедитор приймає на себе зобов'язання організувати і доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення автомобільним транспортом, за заявками Замовника, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Експедитора (п.1.1. розділу 1 – Предмет договору).

Відповідно до п. 1.1. договору (розділу – зобов'язання замовника) Замовник зобов’язався надати Експедитору транспортну заявку на здійснення перевезення вантажу в довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут; назва вантажу, вага і об'єм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів, дата і час завантаження; термін доставки; адреса завантаження; фірма-відправник; контактна особа при навантаженні і її телефон; терміни і адреса вивантаження; найменування прикордонного переходу, вартість послуг; умови оплати; додаткові умови.

Замовник зобов’язався своєчасно здійснити оплату послуг Експедитора (п.1.7. договору).

Обов’язки експедитора визначені в розділі 2 договору.

Так, відповідно до п. 2.5. договору Експедитор зобов’язаний доставити ввірений вантаж у пункт призначення в зазначені в заявці терміни і видати його вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR).

Пунктом 2.11. договору визначено, що Експедитор зобов’язаний надати Замовнику після повернення автомобілів з рейсу наступні документи: оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) з підписом і печаткою вантажоодержувача, рахунок на оплату послуг по даному перевезенню, податкову накладну, підписану Експедитором заявку Замовника (оригінал або завірену копію), підписані Експедитором акти здачі-приймання виконаних робіт за договором (2 примірники).

Розділом 3 договору сторони передбачили порядок розрахунків та суму договору.

Оплата за цим договором здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання документів, зазначених у п. 2.11 цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці (п. 3.1.).

Вартість послуг Експедитора по кожному фрахту вказана в заявці, яка узгоджена сторонами, і становить різницю між вартістю фрахту Замовника і вартістю фрахту Перевізника (п. 3.2.).

Загальна сума договору складається з суми вартості послуг Експедитора за всіма фрахтами (п. 3.3.).

Матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2017 на виконання умов договору № 2001/17 від 20.01.2017, ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підписали заявку на перевезення вантажу № 31/07/17 (а.с. 29 т.2), відповідно до п.1.1. якої ТОВ "Адітон" (Перевізник) та ТОВ "Бістар 3000" (Замовник) погодили, що Відправник надає вантаж для перевезення, здійснює організацію завантаження/розвантаження, а Перевізник приймає на себе зобов’язання по перевезенню вантажу, надає для цього відповідний рухомий склад, придатний для заявленого вантажу.

Відповідно до п. 1.2. зазначеної заявки Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу протягом перевезення згідно з діючим законодавством України. "Перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу". У випадку виявлення псування або нестачі вантажу (згідно підписаної водієм вагової карти) перевізник компенсує штраф у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає, але не менше ніж 120,00 грн. за 1 кг товару.

Нормативний простій при завантаженні / розвантаженні, замитненні / розмитненні – 48 годин. За понаднормований простій винна сторона виплачує штраф в розмірі 500 грн. в Україні та 100 євро за кордоном, за кожну добу простою. У випадку відмови від підтвердженої заявки, з замовника утримується штраф у розмірі 100 євро (п.1.3. заявки).

В заявці зазначено (п. 1.4. – умови перевезення), що датою завантаження товару є 02.08.2017, датою розвантаження є 08.08.2017, маршрут – Україна – Німеччина (м. Frankfurt (Oder) перехід та м. Lunen), вартість перевезення складає 1650 євро по безготівковому розрахунку, згідно рахунка – фактури, після вивантаження протягом 3-5 днів, по курсу НБУ на день завантаження. У разі простою на замитненні – 2 доби без сплати простою; в графі марка, номер автотранспортного засобу значиться - DAF AE7865 НХ/АЕ3308ХО.

Щодо цієї заявки судом першої інстанції встановлено, що вантаж був доставлений 10.08.2017 та інша частина вантажу 11.08.2017, що підтверджується печатками на СМR 360787 (А) (а.с. 88 т.1), у зв'язку з чим за затримку доставки товару місцевий господарський суд вважав, що з ТОВ "Адітон" підлягає до стягнення штраф на загальну суму 7 538,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно да даної накладної (СМR) № 360787/А - відправником значиться іноземна компанія Mast Mettall Handels G.m.b.H., перевізником - Aditon LTD.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 360787 (а.с.34 т.2) вантаж було одержано (відвантажено) 10.08.2017, відправником у даній накладній значиться ТОВ "Бістар 3000", перевізником - Aditon LTD.

07.08.2017 ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підписали заявку на перевезення вантажу № 07/08/17 (а.с. 30 т.2), зміст пунктів 1-3 якої повністю відповідає попередній заявці. Щодо умов перевезення (п. 1.4.) в даній заявці зазначено, що датою завантаження товару є 09.08.2017, датою розвантаження є 16.08.2017, маршрут Україна – Німеччина (м. Frankfurt (Oder) та м. Lauchhammer), вартість перевезення складає 1700 євро по безготівковому розрахунку, згідно рахунка – фактури, після вивантаження протягом 3-5 днів, по курсу НБУ на день завантаження. У разі простою на замитненні – 2 доби без сплати простою; в графі марка, номер автотранспортного засобу - значиться DAF AE 1752ІЕ/АЕ7112ХР.

Щодо цієї заявки судом першої інстанції встановлено, що вантаж був доставлений 17.08.2017, а інша частина вантажу 18.08.2017, про що свідчать печатки на СМR 360787 (А) (а.с. 80 т. 1), у зв'язку з чим за затримку доставки товару місцевий господарський суд вважав, що з ТОВ "Адітон" підлягає до стягнення штраф на загальну суму 4 480,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно да даної накладної (СМR) № 360787-А - відправником значиться іноземна компанія Mast Mettall Handels G.m.b.H., перевізником - Aditon LTD.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 360787 (а.с.36 т.2) вантаж було одержано (відвантажено) 17.08.2017, відправником у даній накладній значиться ТОВ "Бістар 3000", перевізником - Aditon LTD.

07.08.2017 ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підписали заявку на перевезення вантажу № 07-1/08/17 (а.с. 31 т.2), зміст пунктів 1-3 якої повністю відповідає попередній заявці. Щодо умов перевезення (п. 1.4.) в даній заявці зазначено, що датою завантаження товару є 29.09.2017, датою розвантаження є 12.10.2017, маршрут Україна – Німеччина (м. Frankfurt (Oder) та м. Lunen), вартість перевезення складає 1950 євро по безготівковому розрахунку, згідно рахунка – фактури, після вивантаження протягом 3-5 днів, по курсу НБУ на день завантаження. У разі простою на замитненні – 2 доби без сплати простою. В графі марка, номер автотранспортного засобу - DAF AE4492 НВ/АЕ7276ХМ.

Щодо цієї заявки судом першої інстанції встановлено, що Експедитор повинен був доставити вантаж в м. Lunen (Німеччина) та розвантажити 12.08.2017, але вантаж був доставлений 13.08.2017, про що свідчать печатки на СМR 360751 (А) (а.с. 57 т.1), у зв’язку з чим місцевий господарський суд вважав, що з ТОВ "Адітон" підлягає до стягнення штраф на загальну суму 1 488, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно да даної накладної (СМR) № 360751/А - відправником значиться іноземна компанія Mast Mettall Handels G.m.b.H., перевізником - Aditon LTD.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 360751 (а.с.37 т.2) вантаж було одержано (відвантажено) 10.10.2017, відправником у даній накладній значиться ТОВ "Бістар 3000", перевізником - Aditon LTD.

07.08.2017 ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підписали заявку на перевезення вантажу № 07-1/08/17 (а.с. 32 т.2), зміст пунктів 1-3 якої повністю відповідає попередній заявці. Щодо умов перевезення (п. 1.4.) в даній заявці зазначено, що датою завантаження товару є 11.08.2017 та 12.08.2017, датою розвантаження є 18.08.2017, маршрут Україна – Німеччина (м. Frankfurt (Oder) та м. Lunen), вартість перевезення складає 1950 євро по безготівковому розрахунку, згідно рахунка – фактури, після вивантаження протягом 3-5 днів, по курсу НБУ на день завантаження. У разі простою на замитненні – 2 доби без сплати простою. В графі марка, номер автотранспортного засобу значиться - DAF AE1751ІЕ /АЕ7519ХР.

Щодо цієї заявки судом першої інстанції встановлено, що вантаж був доставлений 22.08.2017 та інша частина вантажу 26.08.2017, що підтверджується печатками на СМR 360757 (А) (а.с. 72 т.1), у зв'язку з чим за затримку доставки товару місцевий господарський суд вважав, що з ТОВ "Адітон" підлягає до стягнення штраф на загальну суму 17 964,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно да даної накладної (СМR) № 360757-А - відправником значиться іноземна компанія Mast Mettall Handels G.m.b.H., перевізником - Aditon LTD.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 360757 (а.с.35 т.2) вантаж було одержано (відвантажено) 22.08.2017, відправником у даній накладній значиться ТОВ "Бістар 3000", перевізником - Aditon LTD.

07.11.2017 ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000" підписали заявку на перевезення вантажу № 07/11/17 (а.с. 33 т.2), зміст пунктів 1-3 якої повністю відповідає попередній заявці. Щодо умов перевезення (п. 1.4.) в даній заявці зазначено, що датою завантаження товару є 08.11.2017, датою розвантаження є 15.11.2017, маршрут Україна – Німеччина (м. Frankfurt (Oder) та м. Lunen), вартість перевезення складає 1750 євро по безготівковому розрахунку, згідно рахунка – фактури, після вивантаження протягом 3-5 днів, по курсу НБУ на день завантаження. У разі простою на замитненні – 2 доби без сплати простою; в графі марка, номер автотранспортного засобу - значиться DAF AE4492НВ/АЕ7276ХМ.

Щодо цієї заявки судом першої інстанції встановлено, що вантаж був доставлений 04.12.2017 та інша частина вантажу 05.12.2017, що підтверджується печатками на СМR 855858(А), у зв'язку з чим за затримку доставки товару місцевий господарський суд вважав, що з ТОВ "Адітон" підлягає до стягнення штраф на загальну суму 62 832,50 грн.

Між тим, суд апеляційної інстанції, не вбачає у матеріалах справи зазначену накладну CMR 855858 (A), на яку посилається суд першої інстанції.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №855858 (а.с.38 т.2) вантаж було одержано (відвантажено) 04.12.2017, відправником у даній накладній значиться ТОВ "Бістар 3000", перевізником - Aditon LTD.

Враховуючи наведені встановлені судом першої інстанції обставини стосовно міжнародних товарно-транспортних накладних, зокрема накладних CMR з літерами "А", на які суд першої інстанції посилається як на підтвердження прострочення доставки товару ТОВ "Адітон", суд апеляційної інстанції зазначає, що не погоджується з даною позицією місцевого господарського суду, оскільки в усіх зазначених накладних CMR з літерами "А", відправником значиться компанія Mast MetallHandels GmbH, а перевізником – Aditon LTD, тобто відправник – іноземна компанія, яка не має жодного відношення щодо даних правовідносин.

Здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду , суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору (ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Частиною першою статті 929 ЦК України, частиною першою статті 316 ГК України та частиною першою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Абзацом другим частини першої статті 929 ЦК України та абзацом другим частини першої статті 316 ГК України передбачено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актам (частина 3 статті 929 ЦК України).

Частиною першою статті 930 ЦК України та частиною другою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з положеннями статті 908 ЦК України перевезення, зокрема, вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Адітон" (експедитор) та ТОВ "Бістар 3000" (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування у міжнародному автомобільному сполученні та по території України, що вбачається зі змісту підписаних між позивачем та відповідачем заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажу експедитор сплачує замовнику штраф в розмірі 50,00 євро за кожну почату добу затримки.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Відповідно до ст.1 Закону України № 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі – Конвенція) Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних відносинах доставка вантажу здійснювалась з території України до Німеччини, тобто перевезення вантажу, яке є предметом спору у даній справі, є в тому числі, міжнародним перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Конвенція передбачає та регулює питання, що виникають з міжнародного перевезення вантажів транспортними засобами, зокрема щодо статусу учасників правовідносин, їх прав та обов'язків, а також наслідків порушення зобов'язань з перевезення та положень цієї Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно, в тому числі, до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року (ст. 2 Конвенції).

Укладення та виконання договору перевезення регулюється також розділом ІІІ Конвенції.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Якщо вантаж, який підлягає перевезенню, необхідно завантажити на декілька транспортних засобів, або якщо він є різнорідним чи поділений на різні партії, відправник або перевізник має право вимагати складання окремої вантажної накладної на кожний транспортний засіб, що використовується, або на вантаж кожного роду чи на кожну партію вантажу (ст. 5 Конвенції).

Частина 1 ст. 6 Конвенції встановлює, що вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім'я та адреса відправника;

c) ім'я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім'я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Відповідно до наявних в матеріалах справи та зазначених вище міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) відправником значиться ТОВ "Бістар 3000" тільки у основних накладних. У накладних CMR з літерами "А" відправник значиться іноземна компанія – Mast MettallHandles GmbH.

При цьому, як вбачається з зустрічної позовної заяви ТОВ "Бістар 3000", означене товариство, заявляючи позовні вимоги за зустрічним позовом, посилалось тільки на основні накладні CMR без літери "А", а також, у переліку додатків до зустрічної позовної заяви значаться, також, лише основні накладні CMR без літери "А".

Між тим, суд першої інстанції, приймаючи рішення в частині задоволення зустрічного позову дослідив та послався на накладні CMR з літерами "А", посилання на які в зустрічному позові ТОВ "Бістар 3000" відсутні, відповідно, вимоги за якими позивачем за зустрічним позовом і не заявлялись.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Тобто, згідно міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з літерами "А" відправником вантажу є не ТОВ "Бістар 3000", а іноземна компанія – Mast MettallHandles GmbH.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, в них відсутні відомості щодо дат вивантаження товару у двох пунктах, які зазначені в міжнародній товарно-транспортній накладній, на підставі яких ТОВ "Бістар 3000" заявлено позовні вимоги за зустрічним позовом, що не було враховано місцевим господарським судом при прийнятті рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст.920 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 313 Господарського кодексу України встановлює, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Так, зокрема, відповідно до ч.3 ст. 30 Конвенції прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Отже, Конвенцією, яка регулює правовідносини між ТОВ "Адітон" та ТОВ "Бістар 3000", чітко визначено лише одну умову, за наявності якої може бути сплачено компенсацію за затримку по доставці вантажу – направлення письмової заявки перевізнику протягом 21 дня.

Між тим, в матеріалах справи відсутня зазначена заявка (претензія), доказів її складення, направлення, вручення на адресу ТОВ "Адітон", ТОВ "Бістар 3000", ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано.

Згідно ч.1 ст. 28 Конвенції у тих випадках, коли, відповідно до застосовуваного законодавства, у зв'язку з втратою, ушкодженням чи простроченням у доставці, що виникли при перевезенні, яке підпадає під дію цієї Конвенції, може бути висунута позадоговірна вимога, перевізник може посилатися на положення цієї Конвенції, які виключають його відповідальність або визначають чи обмежують компенсацію, яка підлягає сплаті.

Як вбачається з відзиву на зустрічний позов, поданого ТОВ "Адітон" до суду першої інстанції, та апеляційної скарги, поданої останнім до апеляційного господарського суду, Товариство посилається на положення Конвенції, вважає, що саме її положення мають бути застосовані і враховані судами при вирішенні спірних правовідносин. Зокрема, у відзиві на зустрічний позов (а.с. 82- 86 т.2) та у своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, ТОВ "Адітон" зазначає, що прострочення по даних перевезеннях відбулось по незалежним від перевізника обставинам, оскільки для перевезення вантажу по території іноземних держав потрібно отримати відповідні дозволи на поїздку по територіях іноземних держав, які видає Державна служба України з безпеки на транспорті згідно наказу № 757 від 20.08.2004 зі змінами та доповненнями "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Апелянт зазначає, що враховуючи маршрут перевезення за спірними заявками: Україна – Німеччина, дозволи необхідно було отримати у Польщі та Німеччині. Проте, в період з листопада 2017 по грудень 2017 були складнощі в отриманні дозволу у Польщі, а отримати дозвіл заздалегідь неможливо, оскільки він видається тільки на

автомобіль по пред’явленні документів на вантаж, тобто на автомобіль, який вже завантажено.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження факту відсутності дозволів в період з листопада 2017 по грудень 2017 до Державної служби України з безпеки на транспорті ТОВ "Адітон" направлено запит адвоката від 19.10.2018 (а.с. 89-91 т.2), відповідь на який апелянтом не отримано.

Зокрема, в підтвердження існування проблеми отримання дозволів в листопаді 2017 року, ТОВ "Адітон" надало роздруківку з сайту Асоціації міжнародних автомобільних перевізників та Федерації роботодавців України (а.с. 94-96 т.2).

Отже, враховуючи наведене, місцевим господарським судом, при прийнятті рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог, не було враховано положень Конвенції, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, щодо відповідальності учасників міжнародного перевезення за прострочення доставки вантажу та порядку пред’явлення претензії.

Свої заперечення у відзиві на зустрічну позовну заяву та в апеляційній скарзі ТОВ "Адітон" аргументувало, в тому числі, і посиланнями на Конвенцію, між тим, місцевим господарським судом не надано жодної оцінки цьому, та, як вже зазначалось, не враховано, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Зі змісту ч.2 ст. 17 Конвенції вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Зазначене передбачено ч.2 ст. 313 Господарського кодексу України, відповідно до якої перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Отже, оскільки затримка вантажу сталася з причин складнощів в спірний період щодо отримання необхідних дозволів на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема складнощів в отриманні такого дозволу в Польщі, тобто внаслідок обставин, які перевізник не міг уникнути або відвернути, ТОВ "Адітон" не може відповідати перед ТОВ "Бістар 3000" за таку затримку.

Щодо доповнень до апеляційної скарги, які 28.01.2019 надійшли від ТОВ "Адітон" на адресу Центрального апеляційного господарського суду, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Оскільки зазначені доповнення подані поза межами строку на апеляційне оскарження, вони не можуть бути враховані апеляційним судом при прийнятті рішення у справі.

Стосовно доводів апелянта щодо недопустимості прийняття судом першої інстанції доказів, наданих ТОВ "Бістар 3000" поза межами строків, встановлених судом, апеляційній суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Як вбачається з ухвал суду першої інстанції від 01.08.2018 (а.с. 7-8 т. 1) та від 12.09.2018 (а.с. 146-147 т.1) судом встановлювалися строки, зокрема, для відповідача встановлювався строк першою ухвалою до 04.09.2018, другою ухвалою – до 18.09.2018 для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно штампу Господарського суду Запорізької області відзив на позовну заяву з додатками від ТОВ "Бістар 3000" на адресу суду надійшов 21.09.2018 (а.с. 1-13 т.2), але згідно конверту (а.с. 16 т. 2), в якому його було надіслано на адресу суду, та опису вкладення до цінного листа з повідомленням (а.с. 15 т. 2), зазначений відзив ТОВ "Бістар 3000" здало до відділення поштового зв’язку "Укрпошта" 17.09.2018 – тобто в межах строку, наданого судом для його подання.

Отже, вищезазначене спростовує доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у відповідній частині.

Крім того, апелянт посилається також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття зустрічної позовної заяви, оскільки вона подана не у строк, встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічна позовна заява ТОВ "Бістар 3000" згідно штампу Господарського суду Запорізької області здана нарочно до суду 21.09.2018 (а.с. 23-49 т.2), доказів направлення її поштою матеріали справи не містять.

Тобто, ТОВ "Бістар 3000" пропущено строк, в межах якого він міг подати зазначену зустрічну позовну заяву, оскільки останній строк для її подання, який встановлювався судом – був до 18.09.2018.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви ТОВ "Бістар 3000" не подавало.

Відповідно, враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при прийнятті зазначеної зустрічної позовної заяви, оскільки вона подана з пропуском строку, встановленого для її подання.

Щодо посилань апелянта стосовно того, що суд першої інстанції при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки ТОВ "Бістар 3000" в зустрічній позовній заяві просило стягнути заборгованість у сумі 91 377,50 грн., а судом першої інстанції присуджено до стягнення 94 302,50 грн., тобто більше, ніж заявлено, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з прохальної частини зустрічної позовної заяви, ТОВ "Бістар 3000" просило:

- прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом;

- стягнути з ТОВ "Адітон" на користь ТОВ "Бістар 3000" заборгованість на загальну суму 91 377,50 грн.

Між тим, відповідно до резолютивної частини рішення суду першої інстанції, судом задоволено до стягнення з ТОВ "Адітон" на користь ТОВ "Бістар 3000" заборгованість на загальну суму 94 302,50 грн.

Тобто фактично місцевим господарським судом стягнено більшу суму, ніж було заявлено до стягнення у зустрічній позовній заяві.

Згідно ч.1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, у разі необхідності, заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

Тобто уточнення позовних вимог можливо лише на стадії підготовчого засідання.

Зі змісту статей 161, 169-170 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у випадку уточнення позовних вимог оформлюється заява з дотриманням процедури її оформлення.

Між тим, матеріали справи не містять доказів складання, подання до суду першої інстанції ТОВ "Бістар 3000" заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України для часткового скасування судового рішення.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18 переглядалось в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, рішення підлягає скасуванню тільки в цій частині.

Щодо наведеної в апеляційній скарзі вимоги апелянта про скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.10.2018 у справі №908/1479/18 про прийняття зустрічного позову до розгляду, колегія суддів зазначає, що ухвалою апеляційного господарського суду від 15.01.2019 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Товариству з обмеженою відповідальністю "Адітон"на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2018 у справі № 908/1479/18 у зв'язку з тим, що ухвала про прийняття зустрічної позовної заяви не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Відповдно до ч. 3ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги.

Щодо вимоги ТОВ "Адітон", викладеної в апеляційній скарзі, стосовно стягнення з ТОВ "Бістар 3000" витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з додаткової угоди від 10.12.2018 до договору про надання правової допомоги від 01.02.2017 (а.с. 184 т. 2), ТОВ "Адітон" (Клієнт) та адвокат ОСОБА_2 (Адвокат) уклали додаткову угоду на виконання п. 2.1.4. договору про надання правової допомоги від 01.02.2017, відповідно до п.1 якої сторони узгодили, що Адвокат надає Клієнту правничу допомогу при апеляційному оскарженні рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1479/18 зі спору ТОВ "Адітон" з ТОВ "Бістар 3000".

Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди встановлено, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди складає 5000,00 грн. Даний розмір гонорару включає в себе правничу допомогу на етапі апеляційного оскарження рішення по справі №908/1479/18. Гонорар оплачується авансом до 15.12.2018. Розмір гонорару є фіксованою сумою, та не залежить від кількості документів та/або годин, підготовлених/витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.

Відповідно до платіжного доручення № 1968 від 14.12.2018 (а.с. 185 т. 2) ТОВ "Адітон" на виконання умов зазначеної вище додаткової угоди про нададння правової допомоги, сплатило послугу адвоката у сумі 5 000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Врховуючи, що ТОВ "Адітон" надано докази в підтвердження обгрунтованості заявлених до стягнення з ТОВ "Бістар-3000" витрат на професійну правчничу допомогу у сумі 5 000,00 грн., а також, враховуючи положення ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанці дійшов висновку про правомірність заявленої до стягнення суми (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000".

Колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки наданих ТОВ "Бістар 3000" розрахункам штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, оскільки при вирішенні судом першої інстанції спору у справі за зустрічним позовом було допущено порушення норм матеріального права, які є самостійною підставою для скасування судового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2018 у справі № 908/1479/18 в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" про стягнення штрафу в сумі 91 377,50 грн. за несвоєчасну доставку вантажу експедитором – відмовити.

В іншій частині – рішення залишити без змін.

Судові витрати за подання зустрічної позовної заяви віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бістар 3000" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 33432026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адітон" (49047, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 21870366) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 643, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2019

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков