ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Справа№ 910/9272/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Чорногуза М.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 18.02.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пв Ес Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 (повне рішення складено 14.11.2018)

у справі № 910/9272/18 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пв Ес Україна»

про стягнення 136 000, 00 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У липні 2018 Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Харківське відділення АМКУ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пв Ес Україна» (далі - ТОВ «Беніш Джі Пв Ес Україна») про стягнення 136 000, 00 грн.

Позовні вимоги про стягнення обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано рішення Адміністративної колегії Харківського відділення АМКУ від 25.03.2015 №74-р/к щодо сплати 68 000, 00 грн штрафу, у зв'язку з чим позивачем, також, нараховано штраф у вказаному розмірі, а також пеню у зв'язку з невиконанням рішення у розмірі 68 000, 00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» до Державного бюджету України на рахунок територіального органу Державного казначейства за місцем знаходження платника податків, за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106 штраф у розмірі 68 000 грн, пеню у розмірі 68 000 грн. Стягнуто з ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» на користь Харківського відділення АМКУ судовий збір у розмірі 2 040 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що рішення Харківського відділення АМКУ є обов'язковим для виконання, у встановленому законом порядку, недійсним не визнане. А тому, згідно ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення відповідно документи, що підтверджують сплату штрафу.

Скаржник, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу

Стосовно стягнення пені суд першої інстанції виходив з того, що стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (невиконання рішення АМКУ, яким накладено штраф) відбувається шляхом прийняття господарським судом рішення про стягнення пені за невиконання рішення АМКУ. А тому, строк давності притягнення до відповідальності у вигляді присудження до стягненні пені в силу ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» становить п'ять років, з урахуванням того, що порушення є триваючим (триваюча несплата штрафу, накладеного рішенням АМКУ), а отже строк давності притягнення до відповідальності щодо вказаних вимог не сплинув.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

У грудні 2018 ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 та ухвалити нове, яким позов Харківського відділення АМКУ в частині стягнення штрафу - залишити без розгляду, а в частині про стягнення пені - відмовити. Поновити строк на оскарження. Також відповідач просив покласти судові витрати на позивача. В тексті апеляційної скарги, також, було зазначено про доручення нового доказу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Беніш Джі Пв Ес Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/9272/18; розгляд справи призначено на 14.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.02.2019.

У судове засідання 18.02.2019 (проведене в режимі відеоконференції) з'явилися представники сторін - позивача та відповідача. Відповідач підтримав долучення нового доказу. Представник Харківського відділення АМКУ - заперечив, оскільки лист не є публічно доступним, а поважних причин не подання такого доказу заявником не надано.

Усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання було залишено без розгляду новий доказ (лист АМКУ від 26.09.2018), який було долучено до апеляційної скарги, на підставі ст. 118, 207 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Скаржник стверджує, що не міг подати лист АМКУ від 26.09.2018 (отриманий ним згідно з його вхідного штампу 28.09.2018) до ухвалення оскаржуваного рішення. Неможливість долучення якого, було обґрунтовано датою його виготовлення. Водночас, рішення ухвалено 13.11.2018 (тобто через півтора місяці після отримання листа АМКУ від 26.09.2018).

Проте, жодних заяв чи клопотань із зазначенням поважних про поновлення строку для подання нового доказу в розумінні ст. 119 ГПК України, не заявлялося.

Отже, виняткового випадку, передбаченого ч. 3 ст. 269 ГПК України судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено як з посилань скаржника в апеляційній скарзі (з урахуванням дати отримання листа стороною), так і в судовому засіданні за результатами розгляду. А наслідком пропуску процесуального строку є залишення без розгляду відповідного доказу відповідно до ст. 118, 207 ГПК України.

Також у судовому засіданні 18.02.2019 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

ТОВ «Беніш Джі Пв Ес Україна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 та ухвалити нове, яким позов Харківського відділення АМКУ в частині стягнення штрафу - залишити без розгляду, а в частині про стягнення пені - відмовити.

Свою позицію про незгоду з рішенням суду першої інстанції скаржник мотивує тим, що строк притягнення до відповідальності ТОВ «Беніш Джі Пв Ес Україна» є порушеним, оскільки такий строк, на думку відповідача, закінчився у січня 2017 (дії, за які накладено штраф мали місце у грудні 2011 - січні 2012). Проте, позивач звернувся з позовом лише 12.07.2018.

Також відповідач зазначає про застосування у даній справі строків позовної давності відповідно до ст. 256, 257, 258 Цивільного кодексу України, оскільки рішення позивач прийняв 25.03.2015, а тому, на думку заявника, строк для звернення з позовом про стягнення для позивача сплинув 26.03.2016 із розрахунку як спеціальний, та 26.03.2018 із розрахунку як загальний.

Скаржник з посиланням на лист АМКУ (новий доказ), також, зазначає що нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМКУ заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства.

Крім того, скаржник стверджує, що накладення відповідальності на суб'єкта господарювання за вчинення іншого виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді штрафу, без покладення додаткових обов'язків на такого суб'єкта господарювання, не передбачає виконання рішення органу АМКУ будь-ким, в тому числі і суб'єктом господарювання, на якого накладено штраф. А тому висновок про стягнення пені, на думку скаржника, є помилковим.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Харківське відділення АМКУ відзиву на апеляційну скаргу не подало.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

25.03.2015 рішенням адміністративної колегії Харківського відділення АМКУ № 74-р/к у справі № 2/01-03-15 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - рішення) визнано, що ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Супутник-Сек'юріті» (далі - ТОВ «Супутник-Сек'юріті»), погодивши під час проведення торгів на закупівлю послуг з управління обчислювальними засобами 72.30.1 (послуг із забезпечення функціонування автоматизованої системи диспетчерського управління рухом міського наземного пасажирського транспорту Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3»), що проводилось КП «Тролейбусне депо №3» у 2012 році, свої пропозиції конкурсних торгів з метою забезпечення перемоги ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна», вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Згідно з п. 2 резолютивної частини рішення, на ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» було накладено штраф у розмірі 68 000, 00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що копія рішення була отримана скаржником 27.10.2015, що підтверджено текстом апеляційної скарги відповідача від 16.06.2016 №378-16, поданій у межах судової справи про оскарження рішення. Вказаний факт відповідачем не заперечувався.

Підставою для звернення до суду стало те, що відповідачем не виконано рішення адміністративної колегії Харківського відділення АМКУ від 25.03.2015 №74-р/к щодо сплати 68000,00 грн. штрафу, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у вказаному розмірі, а також пеню у зв'язку з невиконанням рішення у розмірі 68 000, 00 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, що виникли між сторонами стосуються питання адміністративно-господарського управління та контролю за захистом економічної конкуренції.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначено Законом України «Про захист економічної конкуренції», який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

За приписами ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського відділення АМКУ від 25.03.2015 було визнано, що ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» та ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» у 2012 році вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (п. 1 резолютивної частини рішення). Також, за вказане порушення на ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» накладено штраф у розмірі 68 000 грн (п. 2 рішення). Тобто, рішення ухвалено в строк встановлений законом.

Рішення прийнято у межах строку давності притягнення до відповідальності.

Однак, скаржник штраф не сплатив. Доказів протилежного суду не надано.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копія рішення була отримана скаржником 27.10.2015 (підтверджується посиланням в апеляційній скарзі відповідача від 16.06.2016 №378-16 у межах судової справи про оскарження рішення).

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 28.12.2015 (оскільки 27.12.2015 - вихідний день).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Так, ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна», вважаючи спірне рішення неправомірним, звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійним такого рішення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 922/5616/15.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2015 у межах провадження у справі №922/5616/15 прийнято заяву ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» з самостійними позовними вимогами до Харківського відділення АМКУ в частині стягнення з ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» штрафу у розмірі 10 500, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.12.2015 у справі №922/5616/15 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» про визнання недійсними п. 1, 2 резолютивної частини рішення та задоволено позовні вимоги ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 прийнято апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 922/5616/15 до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі №922/5616/15 апеляційну скаргу Харківського відділення АМКУ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 прийнято касаційну скаргу Харківського відділення АМКУ у справі № 922/5616/15 до провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2016 у справі №922/5616/15 касаційну скаргу Харківського відділення АМКУ задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 03.12.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2016 призначено розгляд справи № 922/5616/15.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2016 у задоволенні позовів ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» та ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС УКРАЇНА» у справі №922/5616/15 до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» задоволено, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2016 скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким у позові ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» відмовлено частково. Визнано недійсними п. 1 та 2 рішення. Позовні вимоги ТОВ «СУПУТНИК-СЕК'ЮРІТІ» задоволено повністю. Скасовано п. 3 рішення № 74-р/к.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 прийнято касаційну скаргу Харківського відділення АМКУ у справі № 922/5616/15 до провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 у справі №922/5616/15 касаційну скаргу територіального відділення задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2016 призначено розгляд справи № 922/5616/15.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.03.2017 у задоволенні позову ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» та ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» у справі №922/5616/15 до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2017 прийнято касаційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» у справі № 922/5616/15 до провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі №922/5616/15 касаційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 скасовано, справу №922/5616/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2017 призначено розгляд справи № 922/5616/15.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у задоволенні позовів ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» та ТОВ «СУПУТНИК- СЕК'ЮРІТІ» відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» у справі №922/5616/15 до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» у справі № 922/5616/15.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/5616/15 касаційну скаргу ТОВ «Беніш Джі Пі Ес Україна» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 - без змін.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, через набрання законної сили рішенням у справі № 922/5616/15 спірне рішенням втрачало (хоча й тимчасово) чинність (внаслідок визнання його незаконним за результатами оскарження до суду у встановленому законом порядку).

Отже, в силу приписів ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що рішення є обов'язковим для виконання, у встановленому законом порядку, недійсним не визнане.

Згідно ч. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення відповідно документи, що підтверджують сплату штрафу.

Тобто, скаржник, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 68 000,00 грн. за прострочення сплати штрафу за періоди: з 24.02.2016 до 03.04.2016 (включно) - 60 днів; з 15.04.2016 до 28.04.2016 (включно) - 14 днів; з 10.06.2016 до 03.07.2016 (включно) - 24 дні; з 06.09.2016 до 10.11.2016 (включно) - 66 днів; з 07.12.2016 до 22.12.2016 (включно) - 16 днів; з 08.03.2017 до 05.04.2017 (включно) - 29 днів; з 17.05.2017 до 06.08.2017 (включно) - 82 дні; з 30.08.2017 до 12.09.2017 (включно) -14 днів; з 14.11.2017 до 13.12.2017 (включно) - 30 днів; з 14.02.2018 до 05.04.2018 (включно) - 51 день; з 13.06.2018 до 09.07.2018 (включно) - 27 днів.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Суд першої інстанції встановив, що наданий позивачем розрахунок враховує періоди, коли нарахування пені зупинялось у зв'язку з оскарженням відповідачем рішення (періоди у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови).

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на наведену норму права, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що такий вид адміністративно-господарської відповідальності, як пеня не передбачена законом (п.4 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції») з огляду на те, що положення ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містять винятків або ж виключень про стягнення пені за прострочення сплати штрафу в залежності від прийнятого рішення (накладення штрафу, виконання вказівок рішень АМКУ, тощо).

Сума штрафу, накладеного рішенням, складає 68 000 грн. Розмір пені за один день складає 1020 грн (68000,00 х 1,5 %= 1020 грн.)

За заявлені позивачем періоди, з урахуванням періодів, коли нарахування пені зупинялось, прострочено 413 днів сплати штрафу. А тому, враховуючи встановлені обмеження (ст. 56 Закону), сума пені становить 68 000, 00 грн, оскільки, сума штрафу, накладеного рішенням, складає 68 000, 00 грн.

В іншій частині доводи скаржника (щодо не нарахування пені з посиланням на лист АМКУ) суд апеляційної інстанції визнає безпідставними, оскільки новий доказ (лист АМКУ) було залишено без розгляду. В суді першої інстанції вказаний доказ не подавався.

Щодо строку позовної давності

Щодо доводів відповідача про сплив строків для притягнення відповідача до відповідальності та для звернення до суду з позовом про стягнення штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У випадку притягнення особи до відповідальності за недотримання вимог економічної конкуренції застосовуються строки давності, визначені спеціальними нормами, що регулюють відповідні правовідносини, а саме, згідно приписів Закону.

Відповідно до приписів статті 56 Закону: рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частини друга і третя); за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята); у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

Стаття 42 Закону встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу АМК штрафу та нарахованої за його несплату пені.

Крім того, зазначена стаття Закону встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів АМКУ, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №922/4706/16. Висновок Верховного Суду, в сулу ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховується судом при ухваленні рішення.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що норми вказаного Закону дають підстави для висновку, що визначений Законом строк давності для притягнення до відповідальності саме у вигляді штрафу стосується притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції саме органом Антимонопольного комітету як державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого в силу ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет» є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Так, притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в силу ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відбувається у формі прийняття органом Антимонопольного комітету України відповідного рішення.

Рішення, яким накладено на відповідача штраф, прийнято 25.03.2015, тобто в межах п'ятирічного строку для притягнення до відповідальності (оскільки розкриття і акцепт пропозиції відбувалось у березні 2012 року).

Однак, оскільки відповідачем не виконано рішення щодо сплати штрафу в добровільному порядку, відповідальність відповідача, встановлена у такому Рішенні, реалізовується в судовому порядку шляхом пред'явлення позову про стягнення накладеного штрафу.

За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 28.12.2015 (оскільки 27.12.2015 - вихідний день).

З огляду на наведене, перебіг позовної давності з реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання починається з 29.12.2015 та становить 3 роки з огляду на наступне.

Північний апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про пропуск строку звернення до суду, як безпідставні, оскільки заявник помилково ототожню процедуру (та відповідний строк на це) адміністративного провадження, яке здійснюється органами Антимонопольного комітету та реалізацію (звернення) такого права в судовому порядку, оскільки це два окремих інститути проваджень, які врегульовані різними законами. Такий висновок підтверджується, зокрема, і висновком Верховного Суду, зробленим у справі №922/4706/16.

За приписами ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 цього Кодексу.

При цьому, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що накладений Антимонопольним комітетом України та його територіальними органами штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, а не штрафною санкцією (неустойкою, штрафом, пенею) у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави вважати, що до вимог про стягнення штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України, слід застосовувати положення Цивільного кодексу України щодо скорочених строків позовної давності в один рік як до вимог про стягнення неустойки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав вважати, що позивачем пропущено позовну давність щодо вимог про стягнення штрафу, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 12.07.2018 (в межах трирічного строку з 29.12.2015 (після спливу строку на добровільну сплату штрафу).

Стосовно наслідків спливу позовної давності щодо пені

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет» передбачає, що невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що невиконання рішення Антимонопольного комітету України є самостійним видом порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що за позовом органу Антимонопольного комітету України про стягнення лише пені внаслідок несвоєчасного виконання рішення, яким на порушника накладено штраф, позовна давність як інститут саме цивільного права до цих відносин не застосовується. Так само не застосовуються до згаданих відносин строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлено особливі (спеціальні) строки давності для притягнення до відповідальності за порушення конкурентного законодавства.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

Більше того, як зазначалося вище, згідно з висновком Верховного Суду у справі № №922/4706/16, чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів АМКУ, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення зі справи. А тому доводи скаржника щодо пропуску строку для звернення до суду з даним позовом відхиляється судом апеляційної інстанції як необґрунтований.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст. 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

В силу ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд, враховуючи те, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (невиконання рішення органу АМКУ, яким накладено штраф) відбувається шляхом прийняття господарським судом рішення про стягнення пені за невиконання такого рішення АМКУ. А тому, строк давності притягнення до відповідальності у вигляді присудження до стягненні пені в силу ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» становить п'ять років, з урахуванням того, що порушення є триваючим (триваюча несплата штрафу, накладеного рішенням АМКУ), а отже строк давності притягнення до відповідальності щодо вказаних вимог не сплинув.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справі.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд, враховуючи положення ст. 74, 76, 77, 78, 79, ч. 1 ст. 269 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, на підставі ст. 42, 48, 52 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 68 000, 00 грн та пені у розмірі 68 000, 00 грн. Зазначене скаржником не спростовано, у зв'язку з чим, відповідно, позов правомірно задоволено судом першої інстанції. Підстави для застосування ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) не встановлено.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу та пені.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За приписами ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

До малозначних, зокрема, віднесено справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України).

Водночас, згідно з п. 5 ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.

Тобто дана справа, як і її перегляд в апеляційному порядку, розглянуто в загальному позовному провадженні. Водночас, за загальним правилом, судове рішення не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пв Ес Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/9272/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі №910/9272/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Беніш Джі Пв Ес Україна».

4. Матеріали справи № 910/9272/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 25.02.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді М.Г. Чорногуз

В.В. Сулім