ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року

Львів

№ 857/362/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,

при секретарі судового засідання: Марцинковській О.М.,

з участю представника апелянта: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018р. року (суддя- Гулик А.Г., ухвалене в м. Львові о 15:05, повний текст складено 15.11.2018р.) у справі № 813/2513/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними висновку та наказу, поновлення на посаді, виплату середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018р. року позивач- ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просив: визнати протиправним висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 від 11.05.2018р. та скасувати його; визнати протиправним наказ ГУНП у Львівській області №1737 від 14.05.2018р. про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та скасувати його; поновити ОСОБА_2 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області; зобов'язати ГУНП у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.05.2018р. по дату винесення рішення у справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду позивач- ОСОБА_2 оскаржив його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити.

Як на доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на ті обставини, що і при поданні позову. Зокрема зазначає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про грубе порушення позивачем службової дисципліни та наклав на нього стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач зазначає, що його безпідставно скеровано на обов'язковий профілактичний наркологічний огляд поліцейських. Апелянт вказує на те, що наявність в організмі наркотичної речовини "Бупренорфін" є наслідком приймання ним лікарських препаратів "Корвалол" та "Барбовал", до складу яких входить речовина "Фенобарбітал", яка дає позитивний результат при проведенні тесту на вміст "Бупренорфін" в організмі особи. В інструкції по використанню тесту "Sniper" зазначено, що такий є "швидким тестом", "тест для виявлення барбітуратів в сечі надає лише попередній аналітичний результат", а також те, що "даний тест не відрізняє зловживання наркотиками та прийом деяких ліків". Відтак, апелянт зазначає, що підстав для накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не було.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду законним та просить залишити його без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 05.08.2014р.р. по 01.02.2015р. ОСОБА_2 працював на посаді міліціонера у взводі №2 роті №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Артемівськ" ГУ МВС України в Донецькій області. В період з 01.02.2015р. по 27.03.2015р. позивач працював на посаді міліціонера відділення №1 взводу №1 оперативної роти №2 батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення ГУ МВС України в Донецькій області. З 27.03.2015р. по 16.10.2015р. позивач працював у взводі №1 роти патрульної служби міліції особливого призначення "Туман" ГУ МВС України в Донецькій області. З 16.10.2015р. по 06.11.2015р. позивач працював інспектором-снайпером штурмового взводу батальйону міліції громадської безпеки особливого призначення ГУ МВС України в Донецькій області. Протягом 07.11.2015р. по 27.01.2017р. ОСОБА_2 працював на посаді заступника командира взводу батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Донецькій області. З 27.01.2017р. по 14.05.2018р. позивач працював на посаді дільничним офіцером поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області.

Як вбачається з висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2, затвердженим 11.05.2018р. начальником ГУНП у Львівській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_3, 07.05.2018р. під час проведення наради з особовим складом та безпосереднього спілкування з ОСОБА_2, заступник начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 зауважив, що позивач перебував у незрозумілому для нього стані: був пітливий, дратівливий, зіниці розширені, при цьому запаху алкоголю від нього не було. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 подумав, що позивач перебуває у стані наркотичного сп'яніння. У зв'язку з цим, він скерував ОСОБА_2 та інших працівників на 08.05.2018р. у відомчу поліклініку для проходження профілактичного огляду, оскільки такі у 2018р. році такий огляд ще не проходили, про що повідомив співробітників ВІОС УКЗ ГУ НП. Як виявилось після проходження медичного огляду у ОСОБА_2 було виявлено стан наркотичного сп'яніння.

Відтак 08.05.2018р. відповідач видав наказ №1672 "Про призначення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов'язків" згідно з яким призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, та проведеним службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до листа начальника Центру психіатричної допомоги та ППВ ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області" ОСОБА_5 від 08.05.2018р. встановлено, що під час проходження обов'язкового щорічного психіатричного огляду, у дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 виявлено стан наркотичного сп'яніння у результаті чого останній не може бути допущений до виконання службових обов'язків до повного обстеження та отримання довідки у ЦПД та ПП ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області".

Згідно з аналізом імунохроматографічного дослідження сечі ОСОБА_2 від 08.05.2018р. виявлено позитивний результат - наявність в сечі наркотичного засобу "Buprenorphine" (бупренорфін).

На підставі даних обставин, начальником ЦПД та ППВ ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області" видано скерування ОСОБА_2 для проходження медичного огляду. Проте, ОСОБА_2 станом на 13.00 год. 08.05.2018р. в присутності співробітника ВІОС УКЗ ГУНП та керівника сектору превенції патрульної поліції начальника Галицького ВП ГУНП від проведення медичного огляду та здачі біологічного середовища відмовився, що підтверджується записом на бланку скерування головного лікаря Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень.

Відтак, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач, як працівник поліції, будучи зобов'язаним відповідно до ст.18 Закону України "Про національну поліцію", неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, п.2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, допустив грубе порушення службової дисципліни, а саме: 08.05.2018р. перебував на службі у стані наркотичного сп'яніння. У подальшому ОСОБА_2 скеровано до КЗ ЛОР "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" для проходження наркологічного обстеження, проте він такого не пройшов, відмовившись від проходження огляду у спеціалізованому медичному закладі.

Як наслідок, 14.05.2018р. начальник ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 видав наказ №1737 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Галицького ВП ГУ НП у Львівській області", відповідно до п.1 якого, за грубе порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", щодо неухильного виконання положень Конституції України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимог п.2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, що виразилось у перебуванні 08.05.2018р. на службі в стані наркотичного сп'яніння, на дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Не погоджуючись з такими висновками службового розслідування та наказом про звільнення зі служби, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, що висновок службового розслідування та наказ ГУНП у Львівській області №1737 від 14.05.2018 яким позивача звільнено зі служб в поліції є правомірними.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з п. 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із вказаним Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Із положень ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" випливає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015р. № 901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України". Таким чином, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно до п. 1 розділу II Правил етичної поведінки затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також вказаними Правилами.

Також, пунктом 6 частини 2 розділу ІІ Правил № 1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.

Щодо доводів апелянта про безпідставність висновків відповідача про перебування в стані наркотичного сп'яніння, колегія суддів зазначає, що згідно з аналізом імунохроматографічного дослідження сечі ОСОБА_2 від 08.05.2018р. виявлено позитивний результат - наявність в сечі наркотичного засобу "Buprenorphine" (бупренорфін).

Апелянт стверджує, що наявність у його сечі наркотичної речовини "Бупренорфін" є наслідком приймання ним лікарських препаратів "Корвалол" та "Барбовал", до якого входить речовина "Фенобарбітал", яка дає позитивний результат при проведенні тесту на вміст "Бупренорфіну" в організмі особи.

Також зазначає, що в інструкції тесту для виявлення барбітуратів "Sniper" зазначено, що такий тест є якісним швидким тестом для виявлення барбітуратів. Тест надає попередній результат. Більш специфічний альтернативний хімічний метод має бути проведений для отримання заключного результату. В розділі інструкції "аналітична специфічність" зазначено, що в сечі тестом виявляються аналіти, в тому числі фенобарбітал. В розділі інструкції "обмеження" зазначено, що тест не відрізняє зловживання наркотиками та прийом деяких ліків.

З приводу цих обставин судом першої інстанції вірно зазначено, що в даній інструкції в розділі інструкції "загальні відомості" вказано, що барбітурати є депресантами центральної нервової системи. Вони використовуються в терапії як седативні, снодійні та протисудомні засоби. Ефект від їх прийому нагадує інтоксикацію алкоголем. Хронічне застосування барбітуратів призводить до толерантності та фізичної залежності. Прийом барбітуратів коротким курсом протягом 2-3 місяців призводить до клінічно значущого ступеня фізичної залежності. Симптоми відведення у наркозалежних осіб зі стажем в періоди абстиненції можуть бути досить серйозними і навіть призвести до смерті. Період виявлення барбітуратів в сечі складає 4-7 днів.

Як передбачено в розділі інструкції "облік результату" позитивний результат означає, що концентрація наркотику в сечі вище його порогового рівня. Згідно з п.4 розділу інструкції "обмеження" позитивний результат вказує на наявність наркотичної речовини або її метаболітів, але не дає змоги оцінити рівень інтоксикації, шляхи введення або концентрацію наркотика в сечі.

Відтак, аналіз вказаної інструкції дає підстави для висновку про те, що тест призначений для виявлення в організмі людини наркотичних речовин, зокрема, фенобарбіталу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивача після отримання результатів тесту "Sniper", який вказав на наявність в його організмі речовини "Бупренорфін" скеровано для проходження медичного огляду до Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень, проте, позивач від проходження медичного огляду відмовився, зазначивши, що таке обстеження пройде в приватній клініці чи лікарні.

Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок, про те, що позивач безпідставно відмовився та фактично ухилився від проходження медичного огляду, чим позбавив себе можливості спростувати результати, отримані за допомогою тесту "Sniper", а відповідач не мав правових можливостей змусити позивача проходити медичний огляд у Львівському обласному медичному центрі превенції та терапії узалежнень та іншим чином, ніж скерувати останнього на проходження медичного огляду, визначити заключний результат.

Стосовно твердження апелянта про те, що його безпідставно скерували для проходження обов'язкового профілактичного наркологічного огляду поліцейських замість скерування на проходження позачергового наркологічного огляду, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявна копія сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 2РРР №735643 від 27.05.2016р., в якому наркологічних протипоказань до виконання роботи в ГУ НП не виявлено. Сертифікат дійсний до 27.05.2018р., відтак, апелянт зазначає, що відповідач не мав підстав для скерування його на проходження профілактичного наркологічного огляду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 розділу V Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими, проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду (періодичного та позачергового) поліцейських регламентується Законом України "Про психіатричну допомогу", постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1997 №1238 "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення" (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1238) та вказаним Порядком.

Відповідно до ч.2 розділу V вказаного Порядку обов'язкові профілактичні наркологічні огляди поліцейських проводяться лікарями-психіатрами закладів охорони здоров'я МВС.

Відповідно до ч.3 розділу V Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими, періодичність проведення обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів визначається пунктом 2 Порядку проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1238:

1) поліцейським, які для виконання своїх професійних обов'язків мають отримати, носити і використовувати вогнепальну зброю, - 1 раз на три роки;

2) поліцейським - водіям службового автотранспорту - 1 раз на два роки.

Згідно з ч.4 розділу V Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими на поліцейських, поведінка яких дає підстави підозрювати в них наявність психічних та поведінкових розладів, обумовлених уживанням психоактивних речовин, керівники органів поліції до проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду подають до закладу охорони здоров'я МВС детальні службові характеристики.

У разі якщо між проведенням обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів виникли підстави підозрювати у поліцейського наявність психічних та поведінкових розладів, обумовлених уживанням психоактивних речовин, і його стан може становити небезпеку для нього або оточуючих, керівник органу поліції за направленням та детальною службовою характеристикою повинен направити таку особу до закладу охорони здоров'я МВС на позачерговий наркологічний огляд.

Крім цього, відповідно до ч.5 розділу V Порядку проходження комплексного медичного огляду (диспансеризації) поліцейськими обов'язкові профілактичні наркологічні огляди проводяться в обсягах, передбачених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.11.1997 №339 "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.1997 за № 586/2390.

Відтак, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відповідач повинен був скерувати позивача на проходження позачергового наркологічного огляду.

Оцінюючи співмірність виду дисциплінарного стягнення накладеного на позивача до вчиненого дисциплінарного проступку, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків . рівень кваліфікації тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області від 24.11.2017р. №3894 ОСОБА_2 оголошено "догану" за порушення службової дисципліни ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилось у самовільному залишенні служби без поважних причин. Вказаний наказ позивач не оскаржував, стягнення не зняте та є чинним.

Згідно з службовою характеристикою, наданою начальником Галицького ВП ГУНП у Львівській області, відображеної у висновку службового розслідування, позивач за період проходження служби та в займаній посаді зарекомендував себе з негативної сторони як недисциплінований, недобросовісний та невиконавчий працівник. Нормативні акти, накази, інструкції, що регламентують діяльність поліції не знає та не керується ними в своїй практичній діяльності. До виконання посадових обов'язків ставиться негативно. Поставлені перед ним завдання виконує не вчасно та не якісно. За характером не спокійний, не врівноважений. У стосунках з громадянами не ввічливий та не тактовний.

Відтак апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач обрав вид дисциплінарного стягнення співмірний до вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.

Зважаючи на наведені вищи обставини колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни дільничним офіцером сектору превенції патрульної поліції Галицького ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 від 11.05.2018р. та наказ ГУНП у Львівській області №1737 від 14.05.2018р. "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Галицького ВП ГУНП у Львівській області" прийняті правомірно, відтак в задоволенні позову підставно відмовлено.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018р. року №813/2513/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

І. І. Запотічний

судді

О. І. Довга

В. П. Сапіга

Повне судове рішення складено 22.02.2019р.