ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

21 лютого 2019 року

м. Одеса

Справа № 915/771/18

Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання - Безпалок А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2018 р.

по справі № 915/771/18

за позовом Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва

до відповідача фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв

про захист авторських прав, шляхом стягнення компенсації в розмірі 64 000 грн.

суддя суду першої інстанції: Смородінова О.Г.

час та місце ухвалення рішення: 06.11.2018 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області,

повний текст складено та підписано: 15.11.2018 р.

за участю представників сторін:

від фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв: Шевчук С.О.

від Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація: Роман В.С.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2018 р. по справі № 915/771/18 та призначено її до розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

В липні 2018 р. Закрите акціонерне товариство "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв про стягнення компенсації в розмірі 64 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Закрите акціонерне товариство "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація посилається на порушення відповідачем його виключних авторських прав шляхом розповсюдження «Конструктора Фи», на якому незаконно (без дозволу позивача) розміщено малюнок із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Фіксіки», а саме Фіксіка «Папус», Фіксіка «Нолік», Фіксіка «Мася», Фіксіка «Сімка», права на який належать позивачу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2018 р. позов Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація задоволено у повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем вчинено порушення виключних авторських прав Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація шляхом розповсюдження контрафактних товарів, на яких незаконно (без дозволу позивача) розміщено малюнок із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Фіксіки», а саме Фіксіка «Папус», Фіксіка «Нолік», Фіксіка «Мася», Фіксіка «Сімка», як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Фіксіки», права на які належать Закритому акціонерному товариству «Аероплан» м. Москва, Російська Федерація, що підтверджується товарним чеком від 20.07.2017 р. № БМ-0002391 та банківським чеком від 20.07.2017 р. № 378, які містять інформацію про дату здійснення операції з купівлі-продажу товару та його вартість, а також відеофіксацією від 20.07.2017 р., що була здійснена представником позивача в магазині «Бембі», за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 34.

Не погодившись з наведеним судовим рішенням, фізична особа-підприємець Рудика Ганна Василівна м. Миколаїв оскаржила його до Південно-західного апеляційного господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд в неповному обсязі з'ясував обставини справи, не повно дослідив докази та дійшов до неправильного висновку, який не відповідає обставинам справи.

Також, фізична особа-підприємець Рудика Ганна Василівна м. Миколаїв в апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що, у зв'язку з тим, що позивач є нерезидентом держави Україна, а зареєстрований у Російській Федерації то спір у даній справі повинен розглядатися за законодавством Російської Федерації.

В поданому відзиві, Закрите акціонерне товариство "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Аероплан" (Замовник) та ОСОБА_5 (Виконавець) укладено авторський договір № А0906.

Предметом наведеного договору є виконання робіт по розробці персонажів для аудіовізуального твору - анімаційного серіалу „Фіксіки".

Відповідно до п. 1.1 цього договору, фільм - це анімаційний серіал з робочою назвою „Фіксіки", а також рекламні та інформаційні аудіовізуальні твори, створені на підставі вищезазначеного анімаційного телесеріалу, їх частини та елементи.

Згідно з п. 2.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму та передати результати робіт Замовнику по акту прийому - передачі.

Одночасно з передачею результатів робіт виконавець зобов'язується передати замовнику виключні права на них, в тому числі для створення фільму.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання акту прийому - передачі результатів робіт.

За змістом п. 8.10 договору, в редакції додаткової угоди від 21.01.2015 р., сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання, передбаченого п. 2.2 договору акту прийому-передачі результатів робіт, виконавець здійснює відчуження прав на користь замовника.

Факт передачі виключних майнових авторських прав по авторському договору від 01.09.2009 р. № А0906 підтверджується актом прийому - передачі робіт від 25.11.2009 р.

Зображення та назви образів персонажів фільму містяться у додатку № 1 до наведеного акту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Фіксіки», а отже і наявність необхідності захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.

Причиною виникнення спору по даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація передбаченої Законом України «Про авторське право і суміжні права» компенсації в сумі 64 000 грн., у зв'язку з порушенням майнових авторських прав.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими, речовими і електронними доказами;

- висновками експертів;

- показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 93 наведеного Кодексу речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.

На підтвердження порушення авторських прав Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація позивачем надано СD - диск з відеозаписом від 20.07.2017 р., що який був здійснений представником позивача в магазині «Бембі», за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 34, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець Рудика Ганна Василівна м. Миколаїв.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 426 наведеного Кодексу особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 435 Цивільного кодексу України визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Частиною 1 статті 8 цього Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.

Приписами ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. № 5, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Статтею 443 Цивільного кодексу України передбачено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково.

Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, суб'єкти авторського права (і особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Приписами п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України (в редакції Кодексу до 15.12.2017 р.) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду, що фізична особа-підприємець Рудика Ганна Василівна м. Миколаїв шляхом розповсюдження контрафактного товару із зображенням малюнків персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки", а саме: Фіксіка «Папус», Фіксіка «Нолік», Фіксіка «Мася», Фіксіка «Сімка», які є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксіки", порушила виключні авторські права Закритого акціонерного товариства "Аероплан" м. Москва, Російська Федерація, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за допущене порушення прав інтелектуальної власності в сумі 64 000 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача про те, що даний спір повинен розглядатися за законодавством Російської Федерації, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України «Про міжнародне приватне право» до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

З огляду на те, що порушення прав інтелектуальної власності відбулось в державі Україна, то даний спір підлягає розгляду за законодавством України.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 267 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2018 р. по справі № 915/771/1 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рудики Ганни Василівни м. Миколаїв без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.02.2019 р.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді : О.Ю. Аленін

І.Г. Філінюк