ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №803/787/18

адміністративне провадження №К/9901/63294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представники відповідача - Нівчик А.М., Биков В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Довгополов О.М.)

у справі № 803/787/18

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ДФС) від 28.04.2017, якими позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства та умов договору оренди, укладеного між позивачем та Старовижівською селищною радою, визначено розмір грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (суддя- Плахтій Н.Б) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено адміністративний позов:

- визнано протиправними і скасовано прийняті ДФС податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року № 2741131-1302, від 26 червня 2017 року № 2741131-1302 та податкову вимогу від 15 січня 2018 року за № 9005-17. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду. При цьому скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

03.06.2016 між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га.

Згідно з пунктами 5, 9, 11 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 794, 23 грн., а орендна плата вноситься орендарем до 31.08. звітного періоду у грошовій формі на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 53, 83 грн. Також умовами договору передбачено, що орендна плата переглядається щорічно.

14.07.2016 Старовижівською селищною радою прийнято рішення №7/1 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Стара Вижівка», яким з 01.01.2017 визначено нормативну оцінку землі на території смт. Стара Вижівка, згідно якої нормативна грошова оцінка орендованої позивачем землі складає 105 658, 18 грн.

13.07.2017 Старовижівською селищною радою прийнято рішення №16/4 про внесення змін до рішення селищної ради від 09 жовтня 2013 року №23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради» та встановлено, що розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд складає 0,5 відсотка їх нормативної грошової оцінки в рік, для громадян, які не скористалися правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України. Для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України попередньо вже скористалися, розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд встановити на рівні 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки в рік.

31.07.2017 між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 03.06.2016, відповідно до умов якої пункт 5 договору викладено в наступній редакції: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 105 658, 18 грн. (довідка відділу дер-жгеокадастру у Старовижівському районі від 06.04.2017 №14)»; пункт 9 договору викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем з 01.01.2017 у грошовій формі на рівні 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 528, 29 грн. в рік».

04.05.2017 ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №2741131-1302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 3 169, 74 грн. Вказане повідомлення-рішення відкликано листом відповідача від 16.05.2018.

26.06.2017 ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №2741131-1302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 3 169, 74 грн. та надіслано його на адресу платника 19.11.2017.

В зв'язку з несплатою позивачем у повному обсязі визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, ДФС 15.01.2018 винесено податкову вимогу №9005-17 щодо сплати податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 2 586, 91 грн.

Спірні правовідносини внормовано положеннями Податкового Кодексу України в редакції, що діяла на час їх виникнення.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 288.1. статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, проте, згідно з підпунктом 288.5.1 цієї статті річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Згідно зі пунктом 274.1. статті 274 Податкового Кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

ДФС здійснено розрахунок орендної плати позивача за 2017 рік виходячи із нормативної грошової оцінки землі 105 658, 18 грн. із застосуванням передбаченої умовами договору оренди від 03.06.2016 ставки податку 3%.

Відповідно до приписів пункту 286.5. статі 286 Податкового Кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на час визначення контролюючим органом розміру грошового зобов'язання умовами договору, укладеного між позивачем та органом місцевого самоврядування, передбачалось, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендованої позивачем, відповідно до рішення Старовижівської селищної ради від 14.07.2016 №7/1 складає 105 658, 18 грн.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок про те, що розмір визначеного ДФС грошового зобов'язання відповідає умовам договору оренди та положенням статті 288 Податкового Кодексу України, відтак, відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до чинного законодавства та в межах своїх повноважень, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Натомість, скасувавши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умови договору оренди земельної ділянки було змінено додаткової угодою від 31.07.2017 року, не обґрунтувавши при цьому наявність обов'язку контролюючого органу при виконанні покладених на нього статтею 286 Податкового Кодексу України функцій при нарахуванні фізичним особам сум податку враховувати зміни умов щодо розміру орендної плати, які відбулись після 1 липня поточного року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349,352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року скасувати та залишивши в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер