ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

20.02.2019р. Справа № 905/723/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.,

при секретарі судового засідання Григор’євій М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №5-2/726/3 від 26.10.18р.

на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/723/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод електричних машин”, м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м.Біліцьке, м.Добропілля, Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 23760,00грн., пені в сумі 1188,00грн., інфляційних витрат в сумі 1103,37грн., 3% річних в сумі 388,36грн.

Представники сторін:

від стягувача: не з’явився

від боржника: адвокат ОСОБА_2, довіреність №108/ДУ/2019 від 28.12.18р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №5013 від 28.03.18р.

приватний виконавець: не з’явився

Суть справи:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.16р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод електричних машин” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 23760,00грн., пеню у розмірі 1188,00грн., інфляційні витрати у розмірі 805,81грн., 3 % річних у розмірі 388,36грн, судовий збір у розмірі 1362,49грн.

06.05.16р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

30.10.18р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №5-2/726/3 від 26.10.18р. на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/723/16.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Філімонової О.Ю., розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-01/864 від 30.10.18р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/723/16.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.18р. визначений новий склад суду: суддя Лейба М.О.

Ухвалою господарського суду від 31.10.18р. вказану скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.18р.

06.11.18р. до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 надійшов супровідний лист №1980 від 31.10.18р. про долучення до матеріалів справи постанови від 31.10.18р. про закінчення виконавчого провадження ВП №57524175.

08.11.18р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область надійшли письмові доповнення до скарги та клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Ухвалою господарського суду від 08.11.18р. провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №5-2/726/3 від 26.10.18р. на дії приватного виконавця міста Києва ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/723/16 зупинено до розгляду ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду скарги у справі №904/7326/17.

09.11.18р. до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення б/н від 07.11.18р. на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, у яких приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”.

Ухвалою господарського суду від 06.02.19р. поновлено провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля”, м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №5-2/726/3 від 26.10.18р. на дії приватного виконавця міста Києва ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/723/16, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 20.02.19р.

У судове засідання 20.02.19р. з’явився представник скаржника, який надав усні пояснення по суті скарги.

Представник стягувача та приватний виконавець у судове засідання не з’явилися; про місце, час та дату судового засідання учасники судового процесу були повідомлені належним чином. Про поважність причин не явки суд не повідомили.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, в дану випадку на скаржника, суд, враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, вважає за необхідне розглянути скаргу за відсутності представників учасників судового процесу, які не з’явилися.

Розглянувши матеріали скарги та письмові доповнення до неї, заслухавши пояснення та доводи присутнього представника скаржника, господарським судом встановлено наступне:

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що приватний виконавець в межах здійснення виконавчого провадження №57522266 25.10.18р. виніс постанову про арешт коштів боржника, проте на його думку вказана постанова прийнята з порушенням вимог ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що:

- приватним виконавцем було порушено норми ст.24 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження», якою визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцезнаходженням майна боржника, натомість приватним виконавцем виконавче провадження відкрито у м. Києві, тоді як місцезнаходження боржника є м. Білицьке, м.Добропілля Донецької області;

- в порушення ст.30 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не здійснив перевірку інформації щодо наявності або відсутності іншого виконавчого провадження стосовно боржника. Так, за твердженнями скаржника, приватний виконавець ОСОБА_1, відкриваючи виконавче провадження №57522266 від 25.10.18р., маючи доступ до Реєстру виконавчих проваджень мав перевірити інформацію про наявність відкритого зведеного виконавчого провадження №43383805 відносно ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та передати виконавче провадження на виконання до органу ДВС, яким відкрито перше виконавче провадження.

На думку скаржника, приватним виконавцем порушено норми ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» та Інструкції «З організації примусового виконання рішень», в зв'язку з чим, дії приватного виконавця щодо невиконання дій по приєднанню виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, є неправомірними, на підставі чого приватним виконавцем допущено порушення прав та законних інтересів боржника. При цьому, за твердженнями скаржника, своїми діями щодо винесення постанови про арешт коштів боржника приватний виконавець ОСОБА_1 порушує черговість виконання вимог та інтереси інших стягувачів, які мають до боржника вимоги майнового характеру, що є порушенням ст.1072 ЦК України та ст.46 ЗУ «Про виконавче провадження»;

- в порушення вимог ст.ст.26, 28 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт коштів на адресу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не надходила. При цьому скаржник зазначає, що з незрозумілих для нього причин постанова про арешт коштів отримана уповноваженим банком представником, також до уповноважених установ банків були направлені платіжні вимоги про стягнення коштів;

- арешт був накладений на рахунки, призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування, що унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати;

- в порушення вимог ст.ст.1, 2, 15 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» та п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про арешт коштів не містить інформації та дати об’єднання виконавчих проваджень. Приватний виконавець прийняв постанову про накладання арешту на грошові кошти ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ТОВ «НДІ «Укргіпросталь» за зобов’язаннями перед ТОВ «Тера-Д» та ТОВ «Запорізький завод електричних машин».

У письмових доповненнях до скарги заявник зазначає, що в порушення вимог ст.ст.4, 12 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» приватний виконавець незаконно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/723/16 від 06.05.16р., оскільки по вказаному виконавчому документу пройшли строки пред’явлення його до виконання.

Отже, як встановлено судом, враховуючи твердження скаржника про порушення приватним виконавцем вимог ст.ст.4, 12, 24 ОСОБА_4 скаржник фактично висловлює незгоду з діями приватного виконавця міста Києва ОСОБА_1 щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.05.16р. у справі №905/723/16 та винесення приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на кошти боржника.

З огляду на вищевказане, посилаючись на порушення приватним виконавцем вимог ОСОБА_4 України "Про виконавче провадження", скаржник просить суд:

- визнати дії приватного виконавця міста Києва ОСОБА_1 по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 25.10.18р. по ВП №57522266 протиправними з підстав вказаних у скарзі;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 25.10.18р. по ВП №57522266, як незаконну;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.10.18р. по ВП №57522266, як незаконну.

Оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Чинний на момент винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У ст.1 вказаного ОСОБА_4 зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому ОСОБА_4 органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим ОСОБА_4, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього ОСОБА_4, а також рішеннями, які відповідно до цього ОСОБА_4 підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження” визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим ОСОБА_4 випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ОСОБА_4 України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч.1 ст.18 ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим ОСОБА_4 заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього ОСОБА_4, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст.26 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» зазначено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Пунктом 2 ч.1 ст.19 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього ОСОБА_4 віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно ч.2 ст.24 ОСОБА_4 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових запереченнях приватного виконавця, стягувачем було подано заяву про примусове виконання рішень із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів, що містяться на рахунках, відкритих в банківських установах міста Києва, а саме: ПАТ «ПУМБ», ПАТ «ІНГ ОСОБА_5 Україна», ПАТ «ОСОБА_5 ДБУ», ПАТ «СБЕРБАНК»).

До системи банківських рахунків для групового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.

Пунктом 6.3 ОСОБА_4 України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» зазначено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» є власником банківських рахунків, вказаних у заяві стягувача та наявних на цих рахунках грошових коштів. Вказане скаржником не оспорюється та не спростовується.

Грошові кошти в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.

Отже, приватним виконавцем вірно визначено місце виконання виконавчих дій, відповідно до ст.24 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження», оскільки вказані рахунки з грошовими коштами відкриті в банківських установах міста Києва.

Разом з тим, як вбачається з ч.3 ст.25 ОСОБА_4 України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, тоді як вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого останній здійснює діяльність (ч.6 ст.25 ОСОБА_4 України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", абз.2 ч.2 ст.24 ОСОБА_4).

В той же час, суд зазначає, що на підтвердження викладених у скарзі доводів боржником не надано до суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України, відсутності майна на території, на яку поширюються функції приватного виконавця ОСОБА_1

Таким чином, в даному випадку порушення ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» відсутнє, дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва щодо відкриття виконавчого провадження є правомірними.

Твердження скаржника стосовно не передачі приватним виконавцем виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №43383805, яке перебуває на виконанні в Добропільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, спростовуються наступним:

Положення ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» не зобов'язує приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість ч.5 ст.5 цього ОСОБА_4 допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Системний аналіз норм ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що законодавством визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, допустив можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.

За змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений ст.30 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися: - органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої ст.30 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження», пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження); - приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої ст.30 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження», пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

При цьому в обох зазначених цих випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.

Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою ст.30 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» та розділом V Інструкції та може здійснюватись: - від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця; - від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби; - від одного приватного виконавця до іншого.

При чому в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження». Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема, в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

Отже, передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача.

Стаття 30 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Таких правових висновків дотримується ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 05.12.2018р. у справі № 904/7326/17.

Щодо доводів в частині неотримання скаржником копій постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, суд зазначає, що згідно ст.28 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Слід зазначити, що приватним виконавцем не надано до матеріалів справи належних доказів надсилання скаржнику копій постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому, суд зазначає, що не направлення боржнику копій вищевказаних постанов не є безумовною підставою для визнання цих постанов неправомірними та їх скасування.

Щодо вручення постанови про арешт коштів боржника уповноваженому представнику банку, суд зазначає таке:

Згідно ч.7 ст.26 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до ч.5 ст.28 вказаного ОСОБА_4 виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі – підприємцю під розписку.

Таким чином, з огляду на положення ч.5 ст.28 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» підстави вважати такі дії приватного виконавця неправомірними відсутні.

Щодо доводів стосовно накладання приватним виконавцем арешту на рахунки боржника, призначені для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування, тобто рахунків зі спеціальним режимом використання, суд зазначає таке:

Згідно з ч.2 ст.48 ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15¹ ОСОБА_4 України “Про електроенергетику” на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19¹ ОСОБА_4 України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26¹ ОСОБА_4 України“Про теплопостачання”, статті 18¹ ОСОБА_4 України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до ОСОБА_4 України “Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч.4 ст.48 ОСОБА_4).

Згідно з частинами 1, 2 ст.56 ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.3 ст.52 ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження” не підлягають арешту в порядку, встановленому цим ОСОБА_4, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Проте, доказів того, що рахунки ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», на яких містяться грошові кошти, на які накладено арешт згідно вказаної постанови, є спеціальними рахунками, грошові кошти на яких не підлягають арешту та використовується виключно для виплати заробітної плати, надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам в межах чинного законодавства України, до поданої скарги не додано.

Отже, враховуючи відсутність таких доказів (договорів банківського вкладу, довідок банківських установ, тощо), скаржником не доведено суду, що рахунки боржника мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Суд зазначає, що обов'язок доказування обставин на які посилається скаржник, відповідно до вимог чинного законодавства покладено саме на скаржника, судом не можуть бути прийняті до уваги самі лише посилання скаржника на можливе порушення, в даному випадку, приватним виконавцем його прав, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином вищевказані доводи скаржника є такими, що недоведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні статтей 76-79 ГПК України.

Щодо доводів про порушення вимог ст.ст.1, 2, 15 ОСОБА_4 України про виконавче провадження» та п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки постанова про арешт коштів не містить інформації та дати об’єднання виконавчих проваджень, приватний виконавець прийняв постанову про накладання арешту на грошові кошти ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ТОВ «НДІ «Укргіпросталь» за зобов’язаннями перед ТОВ «Тера-Д» та ТОВ «Запорізький завод електричних машин», суд зазначає таке:

Як вбачається зі змісту постанови про арешт коштів боржника ВП№57522266 від 25.10.18р. приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчих документів: наказ №905/2572/15 від 14.12.15р. стягнення на користь ТОВ «Тера-Д»; наказ №904/7349/15 від 11.11.16р. стягнення на користь ТОВ «НДІ «Укргіпросталь»; наказ №905/2169/16 від 06.09.16р. стягнення на користь ТОВ «НДІ «Укргіпросталь»; наказ №905/723/16 від 06.05.16р. стягнення на користь ТОВ «Запорізький завод електричних машин» накладено арешт на грошові кошти боржника за вказаними виконавчими документами.

При цьому, наявність певних недоліків при оформленні постанови та зазначення в графі стягувач ТОВ «НДІ «Укргіпросталь», а також не зазначення інших стягувачів за вищенаведеними виконавчими документами не може бути підставою для визнання цієї постанови неправомірною та її скасування.

Твердження скаржника про те, що приватний виконавець вчинив незаконні дії, прийнявши до примусового виконання наказ господарського суду Донецької області від 06.05.2016р., оскільки по вказаному виконавчому документу пройшли строки пред’явлення його до виконання, спростовуються наступним:

Відповідно до ст.22 ОСОБА_4 України "Про виконавче провадження" в редакції чинній станом на дату видачі виконавчого документа (далі – Закон) виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст.25 ОСОБА_4, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим ОСОБА_4, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 ОСОБА_4, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно наказу господарського суду Донецької області у справі №905/723/16 від 06.05.2016р., він дійсний для пред’явлення протягом одного року, тобто до 07.05.2017р.

Як встановлено судом, стягувач звертався до виконавчої служби Добропільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області із заявою про примусове виконання рішення у даній справі.

За змістом ст.30 ОСОБА_4, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим ОСОБА_4 порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього ОСОБА_4; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього ОСОБА_4; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього ОСОБА_4. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., згідно з яким Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності ОСОБА_4 від 02.06.2016р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до п.5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р., виконавчі документи, видані до набрання чинності цим ОСОБА_4, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим ОСОБА_4. Вказаною нормою не визначено, що вона застосовується лише до наказів, виданих до набрання чинності цим законом і строк виконання яких до пред’явлення не пропущений.

Враховуючи викладене, судом не приймаються до уваги твердження скаржника, що по вказаному виконавчому документу пройшли строки пред’явлення його до виконання.

Слід також зазначити, що інших доводів незаконності дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.05.2016р. у справі №905/723/16, ніж ті, які були вказані у скарзі з урахуванням письмових доповнень, боржником (скаржником) не наведено.

Також , суд звертає увагу, що положеннями п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Відповідно до ч.2 ст.326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.12р. №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.12р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника, при цьому з матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду Донецької області №905/723/16 від 06.05.16р. виконаний приватним виконавцем, а виконавче провадження ВП №57524175 закінчено, що підтверджується наявною в матеріалах справи постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2018р.

Крім того судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_6 проти Італії", №22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, п. 43).

Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Звертаючись до суду зі скаргою на підставі ст.339 Господарського процесуального кодексу України, боржник не довів наявності порушень своїх прав діями приватного виконавця з винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.10.2018р. ВП №57522266 та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.05.2016р. у справі №905/723/16.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля».

Керуючись ст.ст.74, 76, 76, 86, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке, м.Добропілля, Донецька область №5-2/726/3 від 26.10.18р. (з урахуванням письмових доповнень до неї №б/н від 06.11.18р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 під час виконання судового рішення у справі №905/723/16.

Ухвала набрала чинності 20.02.19р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.

У судовому засіданні 20.02.19р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.02.19р.

Суддя М.О. Лейба