П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р.

м.Одеса

Справа № 821/346/16

Категорія :9.4 Головуючий в 1 інстанції:Бездрабко О.І.

Місце ухвалення: м. Херсон

Дата складання повного тексту:09.11.18

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ) "Дельта Банк" Кадирова В.В. (з урахування заяви про зміну позовних вимог) про:

- визнання протиправним та скасування рішення УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., яке оформлене наказом №813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність банківського вкладу (депозиту) договору "Лояльний" №005-21061-020215 у гривнях від 02 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору);

- визнання протиправними дії УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо не включення відомостей про ОСОБА_4 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 005-21061-020215 "Лояльний" у гривнях від 02 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4;

- зобов'язання УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. внести додаткову інформацію до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_4 за договором вкладу (депозиту) "Лояльний" № 005-21061-020215 у гривнях від 02 лютого 2015 року, що укладений між нею та ПАТ "Дельта Банк", та подати до ФГФО додаткову інформацію про ОСОБА_4 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГФО згідно вказаного договору №005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02 лютого 2015 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що рішення відповідача, якими до договору банківського вкладу №005-21061-020215 від 02 лютого 2015 року вирішено застосувати положення ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача як вкладника ПАТ "Дельта Банк". Одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200 000 грн. прямо встановлена законодавством України. Недійсність вказаного договору банківського вкладу (депозиту) не встановлена жодним законом України, судового рішення про визнання його недійсним немає. Стаття 204 ЦК України чітко вказує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. За таких обставин, будь-які рішення відповідача про визнання нікчемним вказаного договору банківського вкладу (депозиту) та/або застосування наслідків нікчемності до нього, які оформлені відповідним наказом та/або протоколом, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що 02 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем було укладено договір № 005-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнах. Відповідно до платіжного доручення кошти на депозитний рахунок ОСОБА_4 внесено шляхом переказу коштів від третьої особи - ініціатора переводу - ОСОБА_5, що свідчить про не внесення позивачем ніяких коштів на депозитний рахунок, відкритий на його ім'я відповідно до умов договору депозиту. Отже, умови вказаного договору банківського вкладу, укладеного між банком та ОСОБА_4 є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В результаті застосування наслідків нікчемності щодо вказаного депозитного договору, кошти з депозитного рахунку ОСОБА_4 повернуто на рахунок ініціатора переводів ОСОБА_5, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_5 При цьому, відповідно до п.5-4 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань, проте, договір банківського вкладу, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем визнано нікчемним і відповідно до наказу Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" №813 від 16 вересня 2015 року до таких договорів застосовано наслідки нікчемності шляхом повернення назад на рахунки "ініціаторів переводів" коштів з рахунків вкладників "подрібнювачів", і тому позивач не може вважатися кредитором банку, адже не може документально підтвердити суми своїх позовних вимог ані на момент подання позову до суду, ані на теперішній час. З огляду на викладене, адміністративний позов не може бути задоволений.

Ухвалою від 09 листопада 2018 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., яке оформлене Наказом №813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність банківського вкладу (депозиту) договору "Лояльний" № 005-21061-020215 у гривнях від 02 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року позов ОСОБА_4 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (АДРЕСА_2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (АДРЕСА_2) щодо не включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відкритого у ПАТ "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором № 005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02 лютого 2015 року.

Зобов'язано УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (АДРЕСА_2) подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, стосовно рахунку ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відкритого в ПАТ "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, за договором №005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02 лютого 2015 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. ставиться питання про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- дії щодо виявлення укладених банком правочинів, які мають ознаки нікчемності, вчинялись Уповноваженою особою на виконання покладених на неї Законом обов'язків.

- позивач не є вкладником банку в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

- з виписки по особовим рахункам позивача вбачається, що кошти в розмірі 180 000 грн. повернуті третій особі, через застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу, а отже на день розгляду справи на депозитному рахунку позивача відсутні грошові кошти.

У відзиві ОСОБА_4 на апеляційну скаргу вказується, що оскаржуване рішення у частині задоволених вимог позивача є законним, справедливим, обґрунтованим, таким що відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції.

02 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 укладено договір №005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях, відповідно до умов якого: сума вкладу складає 180 000 грн.; вклад залучається на строк з дати його зарахування на рахунок, вказаний в п.1.6 цього Договору та по 04 березня 2015 року включно; процентна ставка на суму вкладу становить 13 процентів річних.

У відповідності до п.1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Згідно п.1.10 Договору вклад виплачується Вкладнику у разі закінчення строку залучення Вкладу, або в інших термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів НОМЕР_3, відкритий на ім'я Вкладника в установі Банку.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з Вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, щодо умов гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 000 грн. для одного вкладника в одному банку.

З Додаткової угоди №1 від 02 лютого 2015 року до Договору №005-21061-020215 від 02 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнах вбачається, що сторони домовилися викласти п.1.8 ст. 1 Договору в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений".

Відповідно до платіжного доручення від 02 лютого 2015 року №45272340 від ОСОБА_5 на депозитний рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_2 надійшли кошти у сумі 180 000 грн., а згідно платіжного доручення від 02 лютого 2015 року №45272465 від ОСОБА_5 на поточний рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_3 надійшли кошти у сумі 20 000 грн.

У відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією ФГФО прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені ст.ст. 37, 38, 51, ч.ч.1, 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, строк здійснення процедури ліквідації та делегування повноважень ліквідатора Банку продовжено до 04 жовтня 2019 року на підставі рішення Виконавчої дирекції ФГВФО від 20 лютого 2017 року № 619.

Вказані вище обставини визнаються судом загальновідомими, а тому, в силу положень ч.3 ст.78 КАС України, доказуванню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в ПАТ "Дельта Банк" Уповноваженою особою Фонду Кадировим В.В. 16 вересня 2015 року прийнято Наказ №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і договір банківського вкладу № 005-21061-020215 від 02 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк".

23 вересня 2015 року за №8821/124 позивачу направлено повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №005-21061-020215 від 02 лютого 2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 згідно п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно виписки по рахунку позивача НОМЕР_2 17 вересня 2015 року кошти у сумі 180 000 грн. повернуто внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу №005-21061-020215 на рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_4.

В той же час, кошти у сумі 21 694,57 грн. з поточного рахунку видані позивачу, про що свідчить заява видачу готівки №1 від 13 жовтня 2015 року.

05 жовтня 2015 року на офіційному сайті ФГВФО опубліковано оголошення про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ "Дельта Банк" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору №005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та, як наслідок, не включення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що порушені права позивача можуть бути захищені шляхом визнання протиправною бездіяльність УО ФГФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо не включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, стосовно рахунку ОСОБА_4, відкритого у ПАТ "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором №005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02 лютого 2015 року та зобов'язання УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_4, відкритого в ПАТ "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, за договором №005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у гривнях від 02 лютого 2015 року.

При цьому, суд вважає помилковим викладення позивачем своїх вимог в частині визнання протиправними дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо не включення відомостей про ОСОБА_4 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору № 005-21061-020215 банківського вкладу (депозиту) у гривнях від 02 лютого 2015 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 2, 3, 4, 26, 27, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"регулюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

При цьому, у відповідності до ч.6 цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до ч.4 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.5 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Згідно з п.п.3, 4 р. ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року №14 (далі Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-6 ч.4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Відповідно до п.п.2, 4 р. IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом ч.1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст.ст. 2, 25).

Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

В силу вимог ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у ч.3 ст. 38 Закону України (в редакції до 12 серпня 2015 року, до набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року №629-VIII), яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року №629-VIII ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено п.9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства".

Доказів того, що Постанова Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, у порядку, встановленому законом, відповідачем не надано.

Так, ПАТ "Дельта Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року, тоді як депозитний договір з позивачем укладений 25 лютого 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин вже має бути вчинений неплатоспроможним банком.

Окрім того, Постанова Правління Національного банку України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для Національного банку України.

Відповідачем не наведено підстав для визнання нікчемним Договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" від 02 лютого 2015 року №005-21061-020215, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта банк". Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

А отже, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів.

На позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в ч.1 ст. 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень ч.2 ст. 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Крім того, судова колегія враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта банк" щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував у чому така перевага полягала. Відповідачем визнано, що не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15. Також Постановами Верховного Суду від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у даній справі.

Спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року №629-VIII.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта, що Договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" від 02 лютого 2015 року №005-21061-020215, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта банк", має ознаки нікчемності, як такий, що порушує публічний порядок.

Право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (ст.ст. 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (ст.ст. 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (ст. 13 і 41 Конституції України).

Крім того, ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у п.2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

З наведеного вбачається, що зміст ст. 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, так як гарантований конституційний принцип непорушності (приватної власності) полягає в неприпустимості свавільного втручання в це право суб'єктів приватного та публічного права, у тому числі й держави. Фізична особа (вкладник) є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності, в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, є непорушним.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апелянтом не доведено наявності правових підстав вважати Договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" від 02 лютого 2015 року №005-21061-020215, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта банк" нікчемним та, відповідно, застосовувати до нього наслідки нікчемності, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат (ст. 139 КАС України).

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2019 року.

Головуючий:

Бітов А.І.

Суддя: Суддя:

Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.