ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15957/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Начальника відділу аудиту Державної судової адміністрації України Лещенка О.П., Головного спеціаліста відділу аудиту Державної судової адміністрації України Лисарчук В.О. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся з позовом до Державної судової адміністрації України, Начальника відділу аудиту Державної судової адміністрації України Лещенка О.П., Головного спеціаліста відділу аудиту Державної судової адміністрації України Лисарчук В.О. у якому просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб щодо застосування у звіті №6-16/29 від 23.11.2017 наказу ДСА України від 06.07.2017 № 790, який не відповідає законодавчим актам, які мають вищу юридичну силу та є нечинними відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про державну службу» та здійснення висновків, які суперечать чинному законодавству;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України скасувати звіт №6-16/29 від 23.11.2017 за результатами проведення позапланового аудиту відповідності окремих питань у ТУ ДСА України в Київській області.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідачем Державною судовою адміністрацією України направлено до суду відзив на апеляційну скаргу.

Крім того, на вимогу суду надано письмові документи, для ознайомлення з якими представнику позивача надавався відповідний час.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представники відповідача ДСА України просили залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з того, що відповідачами правомірно складено Звіт за результатами проведення позапланового аудиту відповідності окремих питань у Територіальному управлінні ДСА України в Київській області від 23.11.2017 №6-16/29, із висновків якого вбачається, що позивачем, зокрема, Положення про преміювання працівників ТУ ДСА України в Київській області, затвердженого наказом начальника територіального управління від 13.07.2016 року №54 не приведено у відповідності до вимог Порядку 790.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована зокрема, тим, що питання про преміювання керівників державної служби категорії «Б» врегульовано чинними нормативно - правовими актами шляхом прийняття Типового положення №646, яке не передбачає погодження премій з органом вищого рівня та скасування цих положень у Постанові КМУ № 268.

Апелянтом вказано, що накази про преміювання керівництва управління приймались за результатами роботи, у відповідності до вимог чинного законодавства, згідно з наділеними владними повноваженнями керівника державної служби, в межах економії фонду заробітної плати. На думку позивача, чинними нормативно-правовими актами не передбачено погодження премій державних службовців, посади яких належать до посад державної служби категорії «Б» та «В», із органом вищого рівня.

Тому, вважає звіт №6-16/29 від 23.11.2-17 за результатами проведення позапланового аудиту відповідності окремих питань у ТУ ДСА України в Київській області не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Як убачається з матеріалів справи, позивач призначений на посаду начальника ТУ ДСА України в Київській області наказом Голови ДСА від 22.09.2014 № 566/к. Позивач є державним службовцем шостого рангу, категорія «Б».

Наказом Голови ДСА України від 06.07.2017 №790 затверджено Порядок встановлення стимулюючих виплат, преміювання та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань керівникам апаратів Верховного Суду, вищих спеціалізованих, апеляційних і місцевих судів та їх заступникам, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, їх заступникам (далі - Порядок №790).

Пунктом 3 вказаного Наказу визначено, що керівникам апаратів Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України у місячний строк з дня видання цього наказу привести Положення про преміювання у відповідність до цього наказу.

ДСА України звернулося з листом від 07.08.2017 № 10-9107/17 до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо надання роз'яснень чи містить ризики вчинення корупційних правопорушень Порядок №790.

Листом НАЗК від 17.08.2017 № 41-10/29181/17 повідомлено, що вирішення порушених у листі ДСА України питань виходить за межі компетенції НАЗК, оскільки не може проводити за власною ініціативою антикорупційну експертизу Положення №790.

Водночас, згідно наданої відповіді, НАЗК дійшло висновку, що запропонована Порядком №790 процедура погодження стимулюючих виплат, преміювання керівників апаратів відповідних судів із вищестоящими посадовими особами (суб'єктами призначення) - начальниками територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та Головою Державної судової адміністрації України, відповідно, має ознаки зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, як здійснення повноважень під зовнішнім контролем, за умови, що відповідні подання голів Верховного Суду, вищих спеціалізованих, апеляційних, місцевих судів будуть містити чіткі пропозиції щодо встановлення конкретного розміру стимулюючих виплат та премій керівникам апаратів відповідних судів та унеможливлять самостійне визначення останніми їх розміру.

Листом від 31.08.2018 №04-18/8120 позивач звернувся до Голови ДСА України Холоднюку З.В., в якому зазначив, що Порядок №790, зокрема, у частині погодження розміру премій, яка нараховується державним службовцям, посади яких належать до посад категорії «Б» та «В» із органом вищого рівня, в даному випадку - із головою ДСА України, є незаконним, тому вимагає його скасування чи письмового підтвердження, для звернення в центральні органи державної влади за захистом порушуваних прав.

Листом ДСА України від 27.09.2017 №10-11229/17 повідомлено позивача, що наказ ДСА України від 06.07.2017 №790 видано в межах повноважень Голови ДСА України, визначених ст. 1536 Закону «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням зовнішнього конфлікту інтересів та є обов'язковим до виконання, зокрема, начальниками територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.

В подальшому, листом від 09.11.2017 вх.№Л1525-17 ОСОБА_9 звернувся до Державної судової адміністрації України з проханням здійснити перевірку щодо неправомірних підстав нарахування премій начальнику Територіального управління ДСА України в Київській області ОСОБА_3 та працівникам даного територіального управління.

23.11.2017 відповідачами проведено позаплановий аудит відповідності окремих питань у територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Київській області.

За результатами проведеного аудиту складено звіт від 23.11.2018 №6-16/29, відповідно до висновків якого, порушення у фінансово-господарській діяльності ТУ ДСА України в Київській області виникли з вини начальника ГУ ДСА України в Київській області ОСОБА_3 внаслідок невиконання Наказу №790, а саме, не приведення позивачем Положення про преміювання у відповідність до цього наказу.

Вважаючи проведення позапланового аудиту з підстав, не передбачених законом, не погоджуючись із висновками звіту, складеного за результатами проведеного аудиту, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1, 4 ст. 151 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує вол інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Згідно з підпунктом 7, 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний, зокрема: сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки.

Державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Голова Державної судової адміністрації України з питань, що належать до його повноважень, видає накази.

Частиною 6-8 ст. 9 Закону України «Про Державну службу» передбачено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов'язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення.

Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов'язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов'язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк.

У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Як зазначалося, наказом Голови ДСА України від 06.07.2017 №790 затверджено Порядок встановлення стимулюючих виплат, преміювання та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань керівникам апаратів Верховного Суду, вищих спеціалізованих, апеляційних і місцевих судів та їх заступникам, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, їх заступникам.

Зобов'язано у місячний строк з дня видання цього наказу керівники апаратів Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України привести Положення про преміювання у відповідність до цього наказу.

Статтею 9 Закону України «Про Державну службу» визначено, що наказ (розпорядження) має бути оформлений письмово, містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Повноваження видавати наказ (розпорядження) обумовлено правовим становищем посадової особи і визначеним законом її правом на видання такого наказу (розпорядження).

Наказ №790 повністю відповідає встановленим вимогам до наказу (розпорядження), визначених нормою ст. 9 Законом України «Про Державну службу».

Оскаржуваний Наказ підлягав виконанню, в тому числі і позивачем, у місячний строк з дня його видання, тобто, до 06.08.2017.

Порядок скасування, передбачений частинами 6-8 ст. 9 цього Закону також підлягає застосуванню до вказаного наказу.

Листом від 31.08.2018 №04-18/8120 позивач звернувся до Голови ДСА України Холоднюка З.В., в якому зазначив, що Порядок №790, на його думку, є незаконним, тому вимагав його скасування чи письмового підтвердження.

Відповіді, у визначений Законом України «Про Державну службу» одноденний строк, позивачем не отримано, у зв'язку з чим, на його думку, Наказ №790 є скасованим в порядку, визначеному ч. 8 ст. 9 Закону України «Про державну службу».

Однак, позивач не зазначає про свою незгоду з вказаним вище Наказом (дорученням) керівника аж до 31.08.2018 або про своєчасне звернення до керівництва вважаючи його незаконним.

Апелянтом не надано суду доказів, щодо незгоди з Наказом впродовж 1 року після його прийняття, і лише 31.08.2018 позивачем направлено лист із сумнівами щодо законності цього Наказу №790.

Більш того, як встановлено під час апеляційного розгляду, преміювання начальника та заступника Територіального управління за результатами роботи за січень здійснювалося за погодженням Голови ДСА України, у відповідності до вимог підпункту 18 пункту 7 Положення про ДСА України в частині застосування Головою ДСА України, відповідно до наданих йому повноважень, заохочень до начальників територіальних управлінь ДСА України та їх заступників.

Тобто, погодження щодо преміювання та розмірів премії начальника та заступника начальника Територіального управління за січень 2017 підтверджує його згоду з Положенням №790, свідчить про виконання Позивачем таких вимог і відсутність при цьому будь-яких сумнівів у його необхідності.

В той час, як встановлено перевіркою, преміювання за результатами роботи у лютому-жовтні 2017 року начальника, заступника начальника та працівників Територіального управління здійснювалося на підставі виданих начальником Управління наказів та керуючись Положенням про преміювання працівників Управління. Погодження щодо преміювання та розмірів премії начальника та заступника начальника Територіального управління відсутнє.

Апелянт вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про державну службу», Міністерство соціальної політики України, за погодженням з Національним агентством України з питань державної служби, затвердило Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) від 13.06.2016 № 646 (далі - Типове положення № 646), яке не передбачає процедуру погодження премій з органом вищого рівня.

Однак, такі доводи апелянта не спростовують того, що Наказ №790 є чинним та обов'язковими для виконання позивачем в силу ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» і на його підставі може бути проведено перевірку у Територіальному управлінні ДСА з питань, зокрема, виконання такого Наказу.

Разом з тим, Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати. До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавка за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.

Відповідно до абзацу 3 ч. 5 ст. 52 Закону України «Про державну службу» встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби.

У пункті 9 Порядку преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 визначено, що розміри премій керівникам органів та установ системи правосуддя, їх заступникам визначаються керівником державної служби у державному органі за погодженням із суб'єктом призначення.

Тобто розміри премій керівнику апарату Верховного Суду України, його заступникам, а також керівникам апаратів вищих спеціалізованих судів, їх заступникам визначаються керівниками апарату цих судів за погодженням із суб'єктом призначення.

Однак, стосовно керівників державної служби категорії «Б» (до якої віднесено посади начальників та заступників територіальних управлінь ДСА України, керівників апаратів апеляційних та місцевих судів,) зазначена норма законодавством не врегульована (прогалина в праві).

З метою єдиного підходу до порядку преміювання державних службовців органів та установ системи правосуддя, керуючись нормами Закону «Про державну службу» та Закону № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а також постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів», ДСА України наказом від 06.07.2017 № 790 затверджено Порядок встановлення стимулюючих виплат, преміювання та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань керівникам апаратів Верховного Суду, вищих спеціалізованих, апеляційних і місцевих судів та їх заступникам, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, їх заступникам.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належить надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

У зв'язку з цим, ДСА України звернулась з листом від 07.08.2017 № 10-9107/17 до Національного агентства з питань запобігання корупції та отримала відповідь від 17.08.2017 №41-10/29181/17, у якій зазначено, що надання премії, в т. ч. начальнику територіального управління, самостійно собі містить ознаки конфлікту інтересів, а погодження премій суб'єктом призначення має ознаки зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів.

Стосовно посилань апелянта, що чинним законодавством про державну службу не передбачено погодження премій державних службовців посади яких належать до посад державної служби категорій «Б», із органом вищого рівня, які в свою чергу суперечать та змінюють типове положенню, колегія зазначає наступне.

Наказ № 790 не змінював порядок нарахування премій як зазначається апелянтом, а лише здійснив зовнішнє врегулювання та недопущення конфлікту інтересів при нарахуванні премії, в т. ч. начальнику територіального управління, собі особисто.

Суперечностей з Типовим положенням про преміювання державних службовців органів державної влади, державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженим наказом Міністерства соціальної політики за погодженням з Національним агентством України з питань державної служби від 13.06.2016 № 646, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.2016 за № 903/2016 наказ ДСА України від № 790 не містить.

Також, Головою ДСА України при видачі Наказу № 790 не порушено норми законодавства про державну службу, так як Голова ДСА України не встановлює премію начальнику територіального управління, а здійснює її погодження.

Враховуючи встановлення правомірності дій відповідачів щодо застосування Порядку №79, отже відповідачами правомірно складено «Звіт за результатами проведення позапланового аудиту відповідності окремих питань у Територіальному управлінні ДСА України в Київській області від 23.11.2017 №6-16/29», із висновків якого вбачається, що позивачем, зокрема, Положення про преміювання працівників ТУ ДСА України в Київській області, затвердженого наказом начальника територіального управління від 13.07.2016 року №54 не приведено у відповідності до вимог Порядку 790.

Інших підстав для скасування звіту позивачем не вказано, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо скасування звіту №6-16/29 від 23.11.2017 за результатами проведення позапланового аудиту відповідності окремих питань у ТУ ДСА України в Київській області.

Крім того, дії відповідачів по зазначенню у звіті перевірки тих чи інших висновків не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку.

Частиною 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України визначено, що внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001 (далі по тексту - Порядок №1001) визначено, що об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади).

Внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном (пункт 8 Порядку №1001).

Згідно з п. 6.6 Стандартів внутрішнього аудиту, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 №1247 (далі по тексту - Стандарти №1247) офіційним документом є аудиторський звіт - документ, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності установи залежно від характеру виявлених проблем.

У відповідності до пункту 6.8. Стандартів №1247 у вступній частині зазначаються такі дані: напрям внутрішнього аудиту, плановий чи позаплановий внутрішній аудит; цілі внутрішнього аудиту; підстава для проведення внутрішнього аудиту із зазначенням реквізитів розпорядчого документа; посади, прізвища, імена і по батькові членів аудиторської групи та дати їх участі у проведенні внутрішнього аудиту (або посада, прізвище, ім'я і по батькові керівника аудиторської групи з посиланням на додаток список членів аудиторської групи з відповідною інформацією); резюме (стислий виклад основних висновків та рекомендацій); опис об'єкта внутрішнього аудиту; дати початку і закінчення проведення внутрішнього аудиту; період, за який проводиться внутрішній аудит.

Відповідно до пункту 6.10 Стандартів №1247 підсумкова частина включає аудиторський висновок. Аудиторський висновок містить обґрунтовані підсумки за результатами внутрішнього аудиту відповідно до його теми та цілей.

Пунктом 6.17 Стандартів №1247 передбачено, що рекомендації за результатами внутрішнього аудиту повинні містити конструктивні пропозиції про удосконалення тих аспектів діяльності установи, щодо яких проводився внутрішній аудит.

Тобто, сам по собі аудиторський звіт не є обов'язковим для виконання рішення суб'єкта владних повноважень, не створює, не змінює, не припиняє будь-яких правовідносин. Так само і висновки та рекомендації такого звіту, які є його частиною, слугують для визначення якості роботи підконтрольної установи, мають рекомендаційний та консультативний характер, а тому не створюють жодних негативних правових наслідків для позивача. А тому вказують на відсутність підстав стверджувати щодо порушень прав позивача, спірними діями посадових осіб відповідача.

Посилання апелянта про наявність справ, предметом спору яких є визнання незаконним та скасування наказів про застосування до ОСОБА_11 дисциплінарного стягнення, що на думку позивача, свідчить про конфлікт між позивачем та Головою ДСА України, не має відношення до предмету позову у даній справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Начальника відділу аудиту Державної судової адміністрації України Лещенка О.П., Головного спеціаліста відділу аудиту Державної судової адміністрації України Лисарчук В.О. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя -доповідач: В. В. Кузьменко

Судді : Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Поіний текст постанови виготовлено 19.02.2019