П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р.

м.Одеса

Справа № 648/1446/18 суддя 1ї інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2018 року представник ОСОБА_2 звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірною бездіяльність управління соціального захисту населення Білозерської РДА Херсонської області щодо не призначення, не нарахування та невиплати соціальної допомоги ОСОБА_2, як інваліду 3 групи інвалідності (інвалід з дитинства) пов'язану із впливом аварії на ЧАЕС. Зобов'язати управління соціального захисту населення Білозерської РДА Херсонської області нарахувати та здійснити виплату соціальної допомоги ОСОБА_2 , як інваліду з дитинства 3 групи, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи починаючи з 15.09.2016 року, з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з урахуванням порядку підвищення розміру доплат пенсії і компенсацій Кабміну України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. В тому числі:

- грошову компенсацію вартості продуктів харчування відповідно до затвердженого розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 і 2, які постраждали внаслідлок Чорнобильської катастрофи, на 2016 рік у розмірі 393,00 грн., починаючи з 15.09.2016 року;

- щорічну допомогу на оздоровлення як особі, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах установлених постановою Кабміну України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи та дітям інвалідам у розмірі 90 грн.;

- одноразову компенсацію, як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 189,60 грн. відповідно до постанови Кабміну України від 14.05.2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабміну України».

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області щодо призначення, нарахування та виплати позивачу соціальної допомоги як інваліду 3 групи інвалідності пов'язаної із впливом аварії на ЧАЕС та такого, що перебуває в місцях позбавлення волі.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що діяв виключно в рамках чинного законодавства. Позивачем не дотримано визначеного порядку подання документів для призначення соціальної допомоги та, зокрема, не надано заяви за встановленою формою. Управління соціального захисту неодноразово інформувало заявника про порядок призначення державної соціальної допомоги та повідомляло, що при наявності повного пакету документів у заявника до виправного закладу буде направлено спеціаліста із прийому документів.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 31 травня 2018 року справу передано до Херсонського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачу надано достатньо документів, які дозволяють визначити статус заявника, щодо призначення та виплати належних йому соціальних виплат, як інваліду 3 групи постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Управлінню соціального захисту надавалася належним чином завірена копія паспорта заявника, так як оригінал даного документа знаходиться на зберіганні в адміністрації виправної колонії де відбуває покарання позивач, що позбавляє можливості останнього вільно ним розпоряджатися. Крім того, у відповідності до законодавства відповідач після отримання акту медичного переогляду мав здійснювати належні позивачу соціальні виплати автоматично, що позбавило б позивача необхідності звертатися з відповідним клопотанням.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно довідки від 05 травня 2017 року ОСОБА_2 відбуває міру кримінального покарання в державній установі «Дар'ївська виправна колонія» з 11.05.2016 року по теперішній час. Загальний строк відбування покарання з 27.10.2012 по 23.01.2021 (а.с. 19).

15 вересня 2016 року ОСОБА_2 повторно пройшов медичний огляд відповідно до якого йому присвоєно 3 групу інвалідності (інвалід з дитинства) пов'язану з аварією на ЧАЕС (а.с. 16).

16 травня 2017 року представник позивача вперше звернувся до відповідача з заявою про видачу посвідчення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про виплату соціальної допомоги, як інваліду з дитинства та надав необхідні копії документів (а.с. 20).

Листом від 29 травня 2017 року вих. №.01-20/Б37 відповідач надав відповідь якою інформував про порядок звернення за видачею посвідчення та виплатою соціальної допомоги (а.с. 24).

18 липня 2017 року представник позивача надіслав звернення до Білозерської РДА Херсонської області про видачу ОСОБА_2 посвідчення, як особі, що постраждала від Чорнобильської катастрофи (а.с. 27).

30 січня 2018 року позивачу видано дублікат посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (а.с. 78).

Листами від 24.10.2017 року №01-20/Б-48, 26.01.2018 вих. №01-27/291 відповідачем повторно інформовано представника позивача щодо порядку звернення за соціальною допомогою, як інваліду з дитинства (а.с. 33,37).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що

відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Позивачем фактично не виконані рекомендації управління соціального захисту населення Білозерської РДА Херсонської області щодо надання необхідного пакету документів для призначення відповідної соціальної допомоги.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правове регулювання оскаржуваних правовідносин здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 року №2109-ІІІ, Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169 та зареєстровано в Мінюсті України 31 травня 2002 р. за № 466/6754 (далі - Порядок № 226/293/169).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України №2109-ІІІ право на державну соціальну допомогу мають, зокрема, інваліди з дитинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 інвалід з дитинства з 3 групою інвалідності та є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (а.с. 16,78).

Порядок звернення за призначенням державної соціальної допомоги визначається ст.8 Закону України №2109-ІІІ та Порядком № 226/293/169.

Відповідно до даних правових норм, зокрема, п. 2.4 Порядку № 226/293/169 для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства подаються такі документи:

заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці;

паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву;

довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання;

довідка про місце проживання законного представника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.

Аналізуючи вищенаведені норми права, судова колегія дійшла висновку, що для призначення соціальної допомоги інвалідам з дитинства необхідно подати встановленої форми заяву та документи, які підтверджують особу і її місце проживання.

Форму заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 №441 зареєстрованого в Мінюсті України 28.04.2015 року №475/26920.

Позивачем надавалася відповідачу належним чином завірена заява в довільній формі від 30.01.2018 року у якій, на відміну від встановленої форми, відсутні наступні відомості: щодо первинного чи повторного звернення заявником; щодо порядку перерахування коштів у разі призначення соціальної допомоги та інше (а.с. 39).

Окремо позивачем надсилалася заява від 23.10.2017 року про нарахування та видачу належних до сплати йому коштів на банківський рахунок ОСОБА_3 (а.с. 36), проте всупереч норм ст. 11 Закону України №2109-ІІІ не надано доказів наявності належним чином оформленої довіреності, які б підтвердили право останньої отримувати дані кошти.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подана заява не встановленої форми. Крім того, звертає увагу, що в поданій заяві від 30.01.2018 року відсутня необхідна інформація визначена законодавством України, що позбавляє суду можливості її врахувати.

У відповідності до визначеного порядку, місцевий орган з питань соціального захисту населення перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про заявника паспорту та іншим документам, здійснює попередню правову оцінку змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність зняття копій відповідних документів і, при необхідності, фіксує і засвідчує виявлені розходження.

У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово листами повідомляв представника позивача про порядок звернення та перелік необхідних документів для призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства. Крім того, повідомляв, що при отриманні інформації щодо наявності у заявника повного пакета документів до установи відбування покарання прибуде представник управління соціального захисту для прийняття документів від заявника (а.с. 37 на звороті).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача здійснених в межах повноважень та спрямованих на вирішення ситуації. За умов фактичного невиконання рекомендацій щодо надання необхідного пакету документів управління соціального захисту не мало законних підстав для призначення соціальної допомоги.

Крім того, слід враховувати особливий статус позивача, як особи, що відбуває покарання в місцях позбавлення волі. В даному випадку існує особливий порядок звернення за призначенням соціальної допомоги.

Відповідно до п. 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд затвердженого постановою Кабміну України від 02.04.2005 року №261 особам, які одержують пенсію по інвалідності, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства (чи мають право на їх призначення), за бажанням замість зазначених виплат може бути призначена соціальна допомога відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам".

Даною нормою визначено право позивача за власним бажанням отримувати соціальну допомогу на підставі даного Закону та відповідно до Порядку №261.

У відповідності до п. 36 Порядку №261 засуджені мають право на призначення соціальної допомоги, яка за наявності відповідного права призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем відбування особою покарання.

Особа, яка під час відбування покарання набула права на соціальну допомогу, подає до адміністрації установи виконання покарань клопотання щодо забезпечення необхідних умов для призначення їй соціальної допомоги за місцезнаходженням такої установи, зокрема щодо виклику представників органів праці та соціального захисту населення і офіційного прийому ними в установленому порядку відповідних документів, передбачених пунктом 10 цього Порядку, безпосередньо від особи, яка відбуває покарання, або від її представника за довіреністю.

Адміністрація установи виконання покарань не більш як протягом 30 днів з дати реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення соціальної допомоги під час відбування покарання, забезпечує зустріч цієї особи із представником органу праці та соціального захисту населення та всебічно сприяє належному оформленню і поданню нею відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через її представника.

Особи, яким до відбування покарання була призначена соціальна допомога, продовжують її отримувати на загальних підставах.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що позивач або його представник мали звернутися з відповідним клопотанням до адміністрації установи виконання покарань. На підставі даного клопотання у визначений строк відбулася б зустріч з представником управління соціального захисту та оформлено всі необхідні документи.

Даними нормами спростовуються посилання апелянта про неможливість подання оригіналів документів, так як порядком визначено, що адміністрація установи виконання покарань всебічно сприяє належному оформленню і поданню особою відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через її представника.

Посилання апелянта, що відповідач мав продовжити соціальні виплати автоматично на підставі акту медичного переогляду від 15.09.2016 року судова колегія вважає неприйнятними, так як матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач скористався своїм правом на призначення соціальної допомоги до проходження відповідного переогляду.

Якщо допустити, що позивач отримував соціальну допомогу як дитина-інвалід, то при досягненні 18-го віку та визнанні його інвалідом з дитинства виплата допомоги продовжується в новому розмірі за його заявою, що визначено ст.5 Закону України №2109-ІІІ. Матеріали справи не містять підтверджень звернення ОСОБА_2 з даною заявою.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 06 липня 2018 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328, КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 20 лютого 2019 року.

Головуючий : Н.В.Вербицька

Суддя : О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко