ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/10114/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Бояринцевої М.А., Васильченко І.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про

визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), в якому з урахуванням доповнених позовних вимог просить суд визнати незаконним рішення №232-06/23709-09 від 11.07.2017 року про відмову в видачі патенту на винахід за заявкою №а2011 13047 від 07.11.2011 року та відмові в проведені кваліфікаційної експертизи заявок №№а2011 07334,а 2011 10443, а2011 10669, а 2011 10670, а 2011 11118, а 2011 11120 та №№ а 2011 11365, а 2011 11372, а 2011 11373, а 2011 11374, а 2011 11724, а 2011 11726, а 2011 11728, а 2011 12376, а 2011 12382, а 2011 12415, а 2011 12422, а 2011 12428, а 2011 13036, а 2011 14614, а 2011 12616, а 2011 14618, а2011 14713, а 2012 03238.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №232-06/23709-09 від 11.07.2017 має очевидний протиправний характер, оскільки прийняте з порушенням норм Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та порушує права та інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаюсь на обставини, викладені у запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.10.2017 на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з тексту позовної заяви та наявних у справі матеріалів, 07.11.2011 року ОСОБА_1 було подано заявку №а201113047 на видачу патенту України на винахід «Вітроустановка».

У ході проведення кваліфікаційної експертизи заявки №а201113047 заявнику було направлено попередній висновок кваліфікаційної експертизи від 16.11.2016 року №27743/3А/16 про невідповідність умовам патентоздатності заявленого винаходу такому критерію патентоздатності , як «винахідницький рівень».

В подальшому, заявник надіслав до закладу експертизи мотивовану відповідь від 13.01.2017 року на попередній висновок експертизи.

За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної Укрпатентом з урахуванням змін та додаткових матеріалів, поданих у зв'язку з одержанням заявником попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 16.11.2016 року №27743/3А/16, встановлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч.1 ст.7 Закону та підготовлено «Остаточний висновок» від 14.02.2017 року №3458/3А/17 про невідповідність винаходу «Вітроустановка» умовам патентоздатності «винахідницький рівень».

З метою отримання від Міністерства економічного розвитку України рішення з питання видачі патенту на винаходи та проведення кваліфікаційної експертизи, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства з відповідним листом. У відповідь позивач отримав лист №№232-06/23709-09 від 11.07.2017 року, в якому зазначено, що за заявками на винаходи №№ а 201107333, а 2011 10443, а 2011 10669, а 2011 10670, а 2011 11118, а 2011 11120 діловодство було припинено в 2014 році з причини неподання в установлений законодавством строк клопотань про проведення кваліфікаційної експертизи, який не може бути поновлений. Щодо другого питання про неотримань рішення про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а 2011 13047, то зазначено, що «Остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи» за заявкою № а 2011 13047, затверджений Державною службою інтелектуальної власності України, набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід. Прийняте рішення від 14.02.2017 року №3485/3А/17 було направлено на адресу листування та отримано Вами 21.02.2017 року. Можливостей поновлення і здійснення подальшого діловодства за заявкою на винахід № а 2011 13047 Законом не передбачено, а тому клопотання щодо повторного надсилання рішення про відмову у видачі патенту на винахід не може бути задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2016 № 585 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності України в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Згідно з Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459 з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2016 №585 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності», вищевказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері інтелектуальної власності.

Приписами, пп. 471 - 473 п. 4 цього Положення передбачено, що Мінекономрозвитку організовує у встановленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності, здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, визначає уповноважені заклади для проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності та доручає їм проведення такої експертизи, тощо.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з набуттям та здійсненням прав власності на винаходи і корисні моделі, а також правовідносини у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі в Україні регулюються Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» від 15.12.1993 №3687-XII (далі - №3687 -XII).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», (далі - Закон у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), Установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності; винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель); патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід; заявка - сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту.

Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний патент) і має на це право, подає до Установи заявку (ч. 1 ст. 12 Закону).

Заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу) (ч. 4 ст. 12 Закону).

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: заяву у довільній формі про видачу патенту (деклараційного патенту), викладену українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою. В останньому випадку для збереження дати подання заявки переклад цього матеріалу українською мовою повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки встановлюється згідно з частинами десятою, одинадцятою та дванадцятою статті 16 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону, експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід (секретний винахід), - кваліфікаційної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.

Частиною 3 ст. 16 вказаного Закону України передбачено, що кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

Під час проведення кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, визначеним ст. 7 Закону: новизні, винахідницькому рівню та промисловій придатності (п. 17 ст. 16 Закону).

Зокрема, ч.ч. 3, 4 ст. 7 Закону передбачено, що винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

У ч. 7 ст. 7 Закону зазначено, що винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

З аналізу викладеного вбачається, що винахідницький рівень може оцінювати тільки фахівець у даній галузі техніки, а тому для такого фахівця технічне рішення не має випливати з існуючого рівня техніки.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону, винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Наведене дає підстави для висновку, що винахідницький рівень може оцінювати фахівець у даній галузі техніки, для такого фахівця технічне рішення не має випливати з існуючого рівня техніки.

Згідно з п. 6.5.3.1. Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України, від 05.03.2002 №197 (далі - Правила розгляду), винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин (так званим збірним прототипом), коли можливість об'єднання документів або їх частин очевидна для фахівця.

Згідно з п. 6.5.3.2. Правил розгляду, при перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня.

За змістом пп. 6.8.1 п. 6.8 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, якщо з урахуванням змін і додаткових матеріалів, наданих заявником у відповідь на попереднє рішення про відмову, зроблено остаточний висновок про невідповідність винаходу (або групи винаходів) хоча б одній з умов патентоздатності або надання правової охорони, то Державна служба приймає рішення про відмову у видачі патенту (додаток 9 до цих Правил). В остаточному висновку наводяться відповідні обґрунтування.

У свою чергу, нормами ч.ч. 1, 3, 4, 5 і 7 Закону №3687-XII встановлено, що винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п'ятій цієї статті, до уваги не береться.

У ході проведення кваліфікаційної експертизи заявки №а2011 13047 ОСОБА_1 було направлено попередній висновок кваліфікаційної експертизи від 16.11.2016 року №27743/3А/16 про невідповідність умовам патентоздатності заявленого винаходу такому критерію патентоздатності, як «винахідницький рівень».

Заявника було проінформовано про те, що він має право у встановлений строк надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків.

Як вбачається з матеріалів заявки № а 2011 13047 заявник надіслав до закладу експертизи мотивовану відповідь від 13.01.2017 на попередній висновок кваліфікаційної експертизи.

Аргументація заявника, наведена у мотивованій відповіді, була розглянута закладом експертизи, проте не довела того, що заявлений винахід «Вітороустановка» відповідає умові патентоздатності «винахідницький рівень».

За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної Укрпатентом з урахуванням змін та додаткових матеріалів, поданих у зв'язку з одержанням заявником попереднього висновку кваліфікаційної експертизи від 16.11.2016 року №27743/3А/16, встановлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч.1 ст.7 Закону та підготовлено «Остаточний висновок» від 14.02.2017 №3458/3А/17 про невідповідність винаходу «Вітроустановка» умовам патентоздатності «винахідницький рівень».

Остаточний висновок був затверджений Мінекономрозвитку і набув статусу рішень про відмову у видачі патенту за заявкою №а2011 13047, та наразі є дійсним. Порядок, спосіб та форма прийнятих відповідачем рішень про відмову у видачі патентів на винаходи відповідають нормам Закону № 3687-XII та Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель.

При цьому, суд наголошує, що вищезазначений висновок був відправлений позивачу та отриманий останнім.

Щодо відмови у проведені кваліфікаційної експертизи за заявками №№ а2011 07334,а 2011 10443, а2011 10669, а 2011 10670, а 2011 11118, а 2011 11120 та №№ а 2011 11365, а 2011 11372, а 2011 11373, а 2011 11374, а 2011 11724, а 2011 11726, а 2011 11728, а 2011 12376, а 2011 12382, а 2011 12415, а 2011 12422, а 2011 12428, а 2011 13036, а 2011 14614, а 2011 12616, а 2011 14618, а2011 14713, а 2012 03238, то суд зазначає.

Відповідно до статті 16 Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи та складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи - за заявками на винаходи.

Відповідно до ч. 17, 18 ст. 16 Закону під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, визначеним статтею 7 цього Закону.

Кваліфікаційна експертиза проводиться після одержання закладом експертизи відповідної заяви будь-якої особи та документа про сплату збору за її проведення.

Заявник може подати зазначені заяву та документ протягом трьох років від дати подання заявки. Інша особа може подати їх після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. При цьому вона не бере участі у вирішенні питань щодо заявки. Їй надсилається лише затверджений Установою висновок експертизи за заявкою.

Строк подання зазначених заяви та документа продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом дванадцяти місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть зазначені заяву та документ у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

Судом встановлено, що передбачені законодавством строки подання заяв про проведення кваліфікаційної експертизи та клопотань про поновлення пропущеного строку подання заяв про проведення кваліфікаційної експертизи ОСОБА_1 було пропущено.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про скасування рішення. Інші вимоги також не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю. Зокрема, позивачем не доведено суду тієї обставини, що внаслідок прийняття рішення, правомірність якого до того ж встановлена у судовому порядку, останньому заподіяно моральну шкоду.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1173 цього ж Кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Позивачем не наведено жодних обставин погіршення його самопочуття та психічного стану внаслідок незаконних дій відповідача, як і не надано жодних інших доказів завдання моральної шкоди позивачу, а відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачене статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді М.А. Бояринцева

І.П. Васильченко