Провадження № 2-а/492/8/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арциз Одеської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника СРПП № 2 Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майора поліції Сермана Костянтина Андрійовича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника СРПП № 2 Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майора поліції Сермана Костянтина Андрійовича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову посилається на те, що постановою серії ДПО18 № 927355 від 08.12.2018 року, винесеною начальником СРПП № 2 Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майором поліції Серманом К.А. його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Галант», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Європейській в м. Арцизі Одеської області на його вимогу не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діє в Україні. Однак, вважає постанову незаконною, оскільки правопорушення не скоював, поліс страхування у нього відсутній, інспектором не надано доказів його вини, а тому просив скасувати дану постанову. Крім того, позивач вважає, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в перенесеному нервовому стресі, пов'язаному з його притягненням до адміністративної відповідальності, відволіканням від звичних справ, яку він оцінює в 10000 грн., та просить суд стягнути з відповідача на його користь, а також понесені ним витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справу було передано судді Череватій В.І.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року провадження у справі відкрито.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справии за його відсутністю, позов підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

В судове засідання відповідач Серман К.А. не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справии за його відсутністю, згідно якій просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В судове засідання представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області не з'явився, звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовуТурчинович С.В. відмовити з підстав, зазначених у відзиві, також звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якій просив суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд , дослідивши докази у справі, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.12.2018 року начальником СРПП № 2 Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майором поліції Серманом К.А. винесено постанову серії ДПО18 № 927355 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з тим, що 08 грудня 2018 року о 17 год. 50 хв. в м. Арциз, по вул. Європейській ОСОБА_1 не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР України (а.с. 6).

Позивач у позовній заяві підтвердив обставини складання щодо нього оскаржуваної постанови, проте вважає дії інспектора неправомірними, оскільки Правил дорожнього руху не порушував, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача виходячи з наступного.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, повинна містити викладення обставин, установлених при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, начальник СРПП № 2 Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майор поліції Серман К.А. в м. Арциз, по вул. Європейській на місці зупинки автомобіля здійснив розгляд справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, виніс постанову серії ДПО18 № 927355 від 08.12.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 08.12.2018 року о 17 год. 50 хв. останній, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Галант», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Європейській в м. Арцизі Одеської області не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із винесеною постановою та вважаючи її незаконною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачає обов'язки відповідних підрозділів Національної поліції щодо перевірки та контролю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно п. 2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. На думку суду положення ст. 21 п. 2 вказаного Закону узгоджуються з положеннями ст. 53 цього Закону і обидві норми передбачають право посадових осіб поліції перевіряти наявність полісу.

Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Отже, не пред'явлення ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом марки «Мітсубісі Галант», реєстраційний номер НОМЕР_1 поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є порушенням Правил дорожнього руху і є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, з сукупності вказаних норм вбачається, що поліцейський при зупиненні транспортного засобу наділений правом вимагати пред'явити зазначений поліс, а водій зобов'язаний цю вимогу виконати.

Судом встановлено, що позивач був зупинений інспектором за порушення правил експлуатації транспортного засобу. На вимогу поліцейського позивач не пред'явив для перевірки поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимогу п. 32.4 Правил.

Тому в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.

Підсумувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є формальним та вважається вчиненим з моменту, коли особа не пред'явила на вимогу поліцейського для перевірки передбачених у ній документів, а саме: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому, позивач не заперечував, що на вимогу інспектора поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ним надано не було, а доводи позивача про те, що відповідач не мав право вимагати у нього пред'явити поліс обов'язкового страхування, суд не приймає до уваги, оскільки діючими нормативно-правовими актами прямо передбачено обов'язок особи, яка керує транспортним засобом, пред'явити чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на вимогу працівника поліції.

Крім того, суд наголошує, що п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Нормами Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27.10.2011р. № 673 (у редакції від 31.08.2017р.), страхувальникам наземних транспортних засобів надана можливість укладати внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у електронному вигляді.

Відповідно до п. п. 2.1.3. п. 2.1. Положення при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування шляхом надання поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, у паперовій формі або шляхом надсилання візуальної форми страхового поліса з відображенням даних електронними засобами у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною та відтворення на папері.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п. 2.4 ПДР України).

Також, суд відмічає, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Крім того, про необхідність пред'явлення водієм транспортного засобу на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів також дійшла висновку і колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 11 липня 2017 року у справі К/800/13010/17.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Інші доводи позивача щодо неправомірності дій інспектора під час винесення постанови суд не бере до уваги, оскільки вони не підтверджені доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, позивач керував транспортним засобом не маючи при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що відповідно до частини першої статті 126 КУпАП, є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що при винесенні постанови серії ДПО18 № 927355 від 08.12.2018 р. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого приписами ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектор поліції діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що виключає підстави для скасування зазначеної постанови.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Галант», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Європейській в м. Арцизі Одеської області не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, допустивши порушення п. 2.1 ґ) ПДР України, що визнав сам позивач, в ході винесення постанови відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства, в тому числі роз'яснено позивачу його права, а тому, суд дійшов висновку, що постанова серії ДПО18 № 927355 від 08.12.2018 року є правомірною та обґрунтованою, складеною з дотриманням вимог ст. 280 КУпАП, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Загальний порядок та умови відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 вказаного Кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

У п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно до п. 5 зазначеної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивач стверджує про те, що йому завдано моральну шкоду відповідачем натомість не доведено факт завдання моральних страждань, душевних переживань та перенесеного нервового стресу, не визначено, якими доказами це підтверджується.

Суд також зазначає, що позивач не обґрунтував чому саме такий розмір моральної шкоди підлягає відшкодуванню, в зв'язку з чим приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі і відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд, дослідивши письмові докази на підставі ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах позовних вимог, вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72 - 77, 122, 241 - 246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника СРПП № 2 Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області майора поліції Сермана Костянтина Андрійовича, Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня складання повного його тексту та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови суду складено 19 лютого 2019 року.

СУДДЯ

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області