ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

14 лютого 2019 року

м. Одеса

Справа № 923/1945/15

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання: Безпалюк А.В.

за участю представників учасників справи:

від Пенсійного фонду України – ОСОБА_1

від товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-фреш-фрут” - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 28.03.2017

у справі №923/1945/15

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки"

до дочірнього підприємства "Слобожанське" товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 порушено справу про банкрутство ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів та призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.12.2015.

Після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство до суду у строки, встановлені статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулися, зокрема ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_6 скасовано, справу передано до Господарського суду Херсонської області для подальшого розгляду в новому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.03.2016 призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_7, тощо.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.04.2016 задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_7 про дострокове припинення обов’язків розпорядника майна боржника, звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_7 від виконання повноважень розпорядника майна боржника, призначено розпорядником майна дочірнього підприємства "Слобожанське" товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", м.Херсон арбітражного керуючого ОСОБА_8.

19.10.2016 розпорядником майна арбітражним керуючим ОСОБА_8 подано до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 визнано вимоги кредиторів до ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" і затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" в сумі 2756,00 грн. судового збору - 1 черга, 1225273,59 грн. - 4 черга, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" в сумі 2756,00 грн. судового збору - 1 черга, 308962,56 грн. - 4 черга. Вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" в сумі 4105454,43 грн. та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" в сумі 4702603,77 грн. відхилено, тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали, щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", судом першої інстанції з посиланням на угоду про передачу майна в користування від 15.02.2005 укладену між кредитором та боржником та договір новації від 11.09.2014 зазначено, що кредитором було надано суду лише частину первинних бухгалтерських документів на підтвердження заявлених кредиторських вимог згідно з укладеними між ним та боржником договорами, у зв’язку із чим судом визнано грошові вимоги кредитора частково, на суму 1225273,59 грн. грн. з віднесенням до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, вимоги в сумі 4105454,43 грн. судом відхилено у зв’язку з їх недоведеністю.

Щодо грошових вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" судом першої інстанції зазначено, що грошові вимоги кредитора виникли на підставі договору про відступлення права вимоги №39/321 від 10.06.2015 та складаються з вимог стягнутих з боржника на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14, донарахованих до дати укладання цього договору процентів за користування кредитом, пені, індексу інфляції та трьох процентів річних. З приводу заборгованості, яка виникла на підставі рішення суду, Господарським судом Миколаївської області зазначено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014 у справі №923/1234/14 частково скасовано, а тому вимоги ТОВ "ФК "Адамант" в сумі 1545799,94 грн., які складаються із заборгованості боржника, стягнутої на підставі рішення суду у справі №923/1234/14, та суми судового збору визнаються судом частково в сумі 58190,53 грн., з яких 50 614 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 6363 грн. 36 коп. 3% річних, 1212 грн. 39 коп. судового збору. Решта вимог в сумі 1495184,62 грн. судом відхилено.

З приводу вимог, які складаються з донарахованих сум процентів, пені, інфляційних збитків та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням того, що ні кредитором ні боржником не було надано суду належних доказів щодо розміру основної заборгованості по тілу кредиту та процентам, яка існувала станом на дату укладання договору про відступлення права вимоги, пояснення сторін є суперечливими та необґрунтованими, судом було досліджено постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі №923/1234/14 та встановлено, що станом на 30.05.2014 сума основної заборгованості боржника становила 426450 грн. 11 коп. Доказів погашення суми боргу до дати укладання Договору про відступлення права вимоги матеріали справи не містять, отже станом на 10.06.2015 (дату укладання між банком та ТОВ "ФК "Адамант" Договору про відступлення права вимоги) сума основної заборгованості боржника за тілом кредиту складала 426450,11 коп.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених кредитором сум 3% річних та інфляційних збитків за тілом кредиту. Визначаючи періоди нарахування суд виходив з того, що, як слідує з рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014, під час розгляду даної справи судом стягувались суми 3% річних та інфляційних збитків за тілом кредиту за період з 01.02.2014 по 31.07.2014, отже початком нарахування в даному випадку має бути 01.08.2014. Відповідно до п.1.3.3 Договору про відступлення права вимоги дані суми є донарахованими до дати укладання цього Договору - Договір укладено 10.06.20145, отже граничною датою нарахування є 09.06.2015. Таким чином при розрахунку 3% річних та інфляційних збитків по тілу кредитору суд виходив із суми боргу - 426450,11 грн., період нарахування - з 01.08.2014р. по 09.06.2015.

За розрахунком суду, вимоги кредитора в частині інфляційних збитків за простроченим кредитом визнаються судом в сумі 239801,16 грн., вимоги в сумі 399699,14 грн. судом відхилено за недоведеністю. Вимоги в частині 3% річних за простроченим кредитом визнано судом в сумі 10970,87 грн., вимоги в сумі 28710,73 грн. відхилено.

В частині донарахованих процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 268853,86 грн., пені за простроченими процентами в сумі 789090,97 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн. та 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн., судом першої інстанції з посиланням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. у справі №923/1234/16 зазначено, що залишок заборгованості боржника за нарахованими відсотками по кредиту за Кредитним договором від 18.05.2005 №02-51/228 станом на 31.07.2014 (кінцева дата розрахунків, які розглядались в межах даної справи), визначений за даними бухгалтерського (балансового та позабалансового) обліку банку у розмірі 0,00 грн. З огляну на те, що кредитором під час розгляду грошових вимог протилежного суду не доведено, суд визнав безпідставним нарахування кредитором після 31.07.2014 вищенаведених сум, а тому вимоги в сумі 268863,86 грн. процентів, пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн. та 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн. судом першої інстанції відхилено.

Вимоги донарахованої пені за простроченим кредитом в сумі 1074603,84 грн. місцевим господарським судом також відхилено, у зв’язку із нарахуванням даних коштів поза межами шестимісячного терміну, визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" визнано судом першої інстанції частково в сумі 2756,00 грн. судового збору з включенням до першої черги, 308962,56 грн. з включенням до четвертої черги. Вимоги в сумі 4702603,77 грн. судом першої інстанції відхилено.

Не погодившись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія" (далі – ТОВ агрофірма "Славія") з апеляційною скаргою в якій просить скасувати частково ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 у справі №923/1945/15 про банкрутство ДП "Слобожанське" ТОВ агрофірма "Славія" в частині грошових вимог ТОВ агрофірма "Славія" та прийняти нове рішення, яким визнати заявлені кредиторські вимоги ТОВ агрофірма "Славія" у повному обсязі у сумі 8425127,72 грн. та відхилити грошові вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (далі – ТОВ "ФК"Адамант") на загальну суму 308962,56 грн.

Так стосовно не відображення, на думку суду, вартості частини посадкового матеріалу у Договорі новації до Договору передачі майна в користування від 15.02.2005 р. та договору щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005 та від 23.10.2012, апелянт зазначає, що до матеріалів справи було залучено копію Договору новації із зазначенням вартості майна (саджанці та інші основні засоби) яку боржник має сплатити ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_9», а саме 8 425 127 гривень 72 коп. За твердженням апелянта, договором новації було врегульовано всі майнові та фінансові питання між сторонами договору (між кредитором та боржником). В судовому засіданні у суду не виникало будь-яких сумнівів щодо переліку майна переданого (залишеного) у власність ТОВ ДП Слобожанське ТОВ Агрофірма «Славія». Жодних додаткових документів з цього приводу суд не витребував від сторін та не ставив під сумнів перелік переданого за договором новації боржнику майна. В разі наявності будь-яких сумнівів з боку суду або інших учасників провадження у справі про банкрутство щодо зазначеного вище питання ТОВ Агрофірма «Славія» безумовно надало б суду пояснення та необхідні підтверджуючі документи.

Також апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції встановлюється та зазначається про презумпцію правомірності правочину, проте, фактично поставив під сумнів та визнав лише частково умови укладеного між кредитором та боржником договору новації до Договору передачі майна в користування від 15.02.2005 та договору щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005 та 23.10.2012. На думку скаржника, внаслідок такого правового застосування суд порушив встановлену законом презумпцію правомірності угоди та поставив одні докази (первинні документи) в пріоритет за значимістю порівняно з іншими доказами (договором). При цьому саме останній є таким презумпція правомірності якого гарантується та захищається законом. При цьому, як стверджує апелянт, під час розгляду кредиторської заяви у межах справи про банкрутство, суд не звернув уваги на те, що боржник, який у своєму бухгалтерському обліку здійснював відповідне відображення та облік переданого йому у користування майна не заперечував щодо жодної кредиторської позиції щодо фактів передання майна у користування. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про неповне з’ясування судом обставин справи та необ’єктивні висновки, щодо заявлених кредиторських вимог та наданих документів.

Крім того скаржник відзначає, що оскаржуваною ухвалою було відхилено значну частину грошових вимог, у зв’язку з недоведеністю придбання заявником певного посадкового матеріалу та іншого майна. Проте, як стверджує скаржник, перелік основних засобів, в тому числі посадкового матеріалу, визначено в постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року по справі № 821/4315/13-а, яка була скасовано згодом Одеським апеляційним адміністративним судом з процесуальних підстав, а не з питань розгляду позову по суті. В резолютивній частині зазначеної постанови Херсонського окружного адміністративного суду було зазначено перелік майна, щодо якого було скасовано арешт ВДВС, накладений на майно ТОВ «Агрофірма «ОСОБА_9», а в матеріалах справи досліджувалося право підприємства на вказані активи. Зазначена постанова, на думку апелянта, є додатковим доказом по справі, щодо переліку майнових активів кредитора.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано та не взято до уваги висновок експертного економічного дослідження за листом директора ТОВ АФ «Славія» ОСОБА_10 від 20.07.2015. Зазначеним висновком, як стверджує апелянт, обґрунтовувалася позиція ТОВ Агрофірма «Славія». Проте, суд не зауважив під час розгляду справи про те, що зазначений висновок ним буде проігнорований та не буде братися до уваги. В іншому випадку, як зазначає апелянт, він би звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи. Так, скаржник зазначає, що у вказаному висновку міститься перелік майна, а саме садибного матеріалу (саджанців), яке було передано в користування ТОВ ДП «Слобожанське» ТОВ Агрофірма «Славія» від ТОВ Агрофірма «Славія». Отже, на думку апелянта, його право кредитора на відповідний захист у суді за допомогою залучення судового експерту в даному випадку порушено, що призвело до відхилення судом значної частини заявлених кредиторських вимог.

За твердженням скаржника, у зв’язку з тим, що судом було частково застосовано умови договору новації до договору передачі майна в користування від 15.02.2005 та договору щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005 від 23.10.2012, ним не було залучено до матеріалів судової справи акт звірки до договору передачі майна в користування від 15.02.2005, який підтверджує фактичну вартість переданого майна, яке підлягає поверненню власнику - ТОВ Агрофірма «Славія». Згідно зазначеному акту звірки, вартість майна (системи крапельного зрошення, плодові дерева) складає 3362503,49 грн.

Скаржник також заперечує щодо визнання судом першої інстанції грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Адамант». Так, скаржник зазначає, що до матеріалів судової справи було залучено звіт незалежного аудитора - Аудиторської фірми «Інсайт» у відповідності до якого грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Адамант» до боржника є безпідставними. Проте, суд, незважаючи на висновки зазначеного звіту, без достатньої кількості первинних документів визнав вимоги зазначеного кредитора на загальну суму 308 962,56 грн. Апелянт вважає, що кредиторські вимоги зазначеного кредитора є безпідставними та просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання вимог по зазначеному кредитору та прийняти рішення яким відхилити ці вимоги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 прийнято апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Славія» до провадження та призначено справу до розгляду на 30.05.2017.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 прийнято справу до провадження у зміненому складі суду та відкладено розгляд справи на 13.06.2017.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 р. зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 р. у справі №923/1945/15 до повернення даної справи з суду касаційної інстанції, у зв’язку із надходженням касаційної скарги дочірнього підприємства "Слобожанське" товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 р. та необхідністю згідно приписів ст.109 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) невідкладного надсилання касаційної скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.

24.09.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано матеріли справи №923/1945/15.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті “Голос України” опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 06.11.2018, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 прийнято справу №923/1945/15 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Таран С.В., поновлено апеляційне провадження у справі №923/1945/15 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 та призначено справу до розгляду на 17.12.2018.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Херсонської області.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №923/1945/15 оголошено перерву до 31.01.2019, про що учасників справи повідомлено ухвалою суду від 17.12.2018.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №923/1945/15 оголошено перерву до 14.02.2019.

Повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Славія" про оголошення перерви у було повідомлено у судовому засіданні під розписку. Представників товариства з обмеженою відповідальністю “Газові автомобільні заправки”, товариства з обмеженою відповідальністю “Форсаж-газ”, Пенсійного фонду України, товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-фреш-фрут” та арбітражного керуючого ОСОБА_8 повідомлено під час здійснення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Інших учасників справи про час, дату та місце розгляду справи повідомлено ухвалою суду від 31.01.2019.

У судове засідання від 14.02.2019, яке відбувалось в режимі відеоконференції, до Господарського суду Херсонської області з’явились представники Пенсійного фонду України та ТОВ "Еко-фреш-фрут".

Представник ТОВ "Еко-фреш-фрут" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив її задовольнити.

Представник Пенсійного фонду України залишив вирішення питання щодо апеляційної скарги ТОВ Агрофірма «Славія» на розсуд суду.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з’явились. Проте, у судовому засідання від 31.01.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" та ТОВ "Форсаж-газ" надала пояснення у відповідності до яких не погоджується з апеляційною скаргою в частині грошових вимог ТОВ Агрофірма «Славія», проте, підтримує вимоги за скаргою, які стосуються ТОВ «Фінансова компанія «Адамант».

Арбітражний керуючий ОСОБА_8 надав пояснення у відповідності до яких не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ Агрофірма «Славія» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З апеляційної скарги ТОВ Агрофірма «Славія» вбачається, що скаржник оскаржує ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 лише у частині розгляду кредиторських вимог ТОВ Агрофірма «Славія» та ТОВ «ФК «Адамант».

Отже, колегія суддів переглядає ухвалу місцевого господарського суду лише в тій частині кредиторських вимог з якими не погоджуються апелянт.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Статтею 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Так, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.12.2015, серед іншого, порушено справу про банкрутство ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія".

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.12.2015.

Після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство до суду у строки, встановлені статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника звернулися, зокрема ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант".

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" звернулось до суду Господарського суду Миколаївської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 8425127,72 грн., з яких 3362503,49 грн. основного боргу та 5062624,23 грн. втрати від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005 по 11.09.2014.

В обґрунтування заявлених грошових вимог кредитор зазначив, що відповідно до угоди про передачу майна в користування від 15.02.2005 ТОВ Агрофірма "Славія" передало боржнику в користування майно - садибний матеріал та краплинне зрошення згідно звідної відомості від 15.02.2005 загальною вартістю 3362503,49 грн., що підтверджується актом здачі-приймання від 15.02.2005, з остаточною датою повернення 30.12.2013.

Враховуючи, що боржник використав передане йому майно в закладенні садів на території Антонівської селищної ради в межах земельної ділянки площею 287 га, яка знаходилася в оренді боржника, і передане йому майно стало багаторічними насадженнями та системою краплинного зрошення, яка є невід'ємною частиною комплексу по догляду за багаторічними насадженнями, останній не зміг виконати умови угоди від 15.02.2005 в частині повернення переданого йому майна.

У зв'язку з чим, сторони дійшли згоди про укладення 23.10.2012 договору-угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005, за умовами якого боржник мав передати кредитору садові насадження, систему краплинного зрошення, вирощені та збудовані ним в період користування майном ТОВ Агрофірма "Славія", отриманим за угодою від 15.02.2005, а кредитор зобов'язався сплатити боржнику грошові кошти, визначені додатковою угодою №1.

Відповідно до наданої кредитором додаткової угоди до договору-угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005, укладеної між сторонами 23.10.2012, сторони дійшли згоди про визначення їх в договорі наступним чином: ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" іменується у договорів "Сторона-1", а ТОВ Агрофірма "Славія" - "Сторона-2". Також сторонами узгоджено, що п.1.1 Договору слід викласти в наступній редакції: "Сторона-1 зобов'язується повернути передане їй майно по угоді передачі майна в користування від 15.02.2005р., а Сторона-2 зобов'язується прийняти майно, що зазначене в даному договорі в розділі відомості про майно".

Проте, кредитором було зазначено, що у зв'язку із не укладенням між сторонами додаткової угоди №1 до договору від 23.10.2012, а також накладенням арешту на садові насадження в межах виконавчого провадження по стягненню з боржника заборгованості на користь третіх осіб, договір від 23.10.2012 виконано не було, майно, передане кредитором, залишилося у користуванні боржника.

11.09.2014 між сторонами було укладено договір новації до договору передачі майна в користування від 15.02.2005 та договору-угоди щодо повернення майна від 23.10.2012, за умовами якого сторони визначили, що договори від 15.02.2005 та 23.10.2012 є припиненими з моменту підписання договору новації, майно, створене боржником з майна, переданого йому ТОВ Агрофірма "Славія", стає власністю боржника, а останній зобов'язаний сплатити кредитору 01.11.2015 - 3362503, 49 грн. вартості переданого майна та 5062624,23 грн. втрат від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005 по 11.09.2014.

Боржник свої зобов'язання в частині оплати грошових коштів не виконав, що і стало підставою для звернення кредитора із заявою про визнання його грошових вимог.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15.02.2005 між ТОВ Агрофірма "Славія" та ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" було укладено угоду передачі майна в користування, за умовами якої кредитор передав, а боржник прийняв в користування майно - садибний матеріал та краплинне зрошення на загальну суму 3362503,49 грн. на підставі звідної відомості та акту приймання-передачі від 15.02.2005.

У відповідності до п.п.4.1, 5.1 сторони дійшли згоди про те, що боржник зобов'язаний повернути отримане майно в строк до 30.12.2013.

23.10.2012 між сторонами було укладено договір-угоду щодо повернення майна згідно угоди від 15.02.2005, за умовами якого Боржник (Продавець) зобов'язався передати Кредитору (Покупець) товар, перелік якого наведено в п.2 договору, а кредитор зобов'язався прийняти та оплатити товар за ціною, встановленою Додатком №1, що є невід'ємною частиною даного договору (п.4.1).

У Додатковій угоді до договору-угоди щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005, укладеній між сторонами 23.10.2012, сторони дійшли згоди про визначення їх в договорі наступним чином: ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" іменується у договорів "Сторона-1", а ТОВ Агрофірма "Славія" - "Сторона-2", та викладення п.1.1 Договору в наступній редакції: "Сторона-1 зобов'язується повернути передане їй майно по угоді передачі майна в користування від 15.02.2005р., а Сторона-2 зобов'язується прийняти майно, що зазначене в даному договорі в розділі відомості про майно".

Проте, Додаток №1 до договору сторонами укладено не було, договір від 23.10.2012 залишився невиконаним.

11.09.2014 між сторонами було укладено договір новації до договору передачі майна в користування від 15.02.2005 та договору щодо повернення майна, згідно угоди від 15.02.2005, від 23.10.2012.

В Розділі 1 договору новації сторони зазначили, що станом на момент укладення цього договору договір передачі майна в користування від 15.02.2005 виконаний в частині передачі майна загальною вартістю 3362503,49 грн., а договір від 23.10.2012 не виконаний взагалі. Майно, передане ТОВ Агрофірма "Славія" (Сторона-1) ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" (Сторона-2) залишилося в користуванні Сторони-2 і наразі його повернення Стороні-1 є неможливим, оскільки вказане майно є цілісним комплексом, представленим багаторічними насадженнями та системою крапельного зрошення, що знаходиться в користуванні Сторони-2.

Згідно з п.п. 1.2-1.2.3 договору новації сторони дійшли згоди про те, що з метою визначення належності багаторічних насаджень, розташованих на території Антонівської селищної ради в межах земельної ділянки площею 287 га, яка знаходиться в оренді Сторони-2, згідно з договором оренди від 25.11.2003, створених з майна, переданого Стороною-1 Стороні-2 відповідно до договору передачі майна в користування від 15.02.2005, та для захисту прав Сторони-1, цією угодою сторони домовились визнати припиненим договір передачі майна в користування від 15.02.2005р. та договір-угоду щодо повернення майна від 23.10.2012 в момент підписання даного договору.

Сторонами визначено, що майно, створене Стороною-2 з майна, переданого їй Стороною-1 відповідно до договору від 15.02.2005 (перелік якого наведено в п.1.2.2 договору), залишається у власності Сторони-2.

Сторона-2, в свою чергу, зобов'язана 01.11.2015 сплатити на розрахунковий рахунок Сторони-1 грошову компенсацію в розмірі вартості майна, переданого Стороні-2 в користування відповідно до договору від 15.02.2005, а саме в розмірі 3362503,49 грн. та втрати від інфляції за весь час користування майном в період з 15.02.2005 по 11.09.2014 в розмірі 5062624, 23 грн.

Відповідно до Розділу 2, всі домовленості, що існували між Сторонами за договором передачі майна в користування від 15.02.2005 та договором-угодою щодо повернення майна від 23.10.2012, в момент підписання даного Договору є припиненими.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 604 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Щодо встановлення умов договору новації, його правової природи та можливості надання чинним законодавством сторонам повноваження на вчинення тих чи інших дій за договором, колегія суддів зазначає наступне.

Так, договором новації від 11.09.2014 сторони визначили питання належності майна, створеного з переданого кредитором майна, та розмір боргу (вартості отриманого майна) з метою врегулювання правовідносин за угодою передачі майна в користування, зокрема, сторонами погоджено, що майно залишається у власності ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія", яке, в свою чергу, зобов'язано до 01.11.2015 сплатити ТОВ Агрофірма "Славія" грошову компенсацію в розмірі 3362503,49 грн. та втрати від інфляції в розмірі 5062624, 23 грн.

Статею 530 ЦК України визначено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, фактично, передача товару (майна) відбулася в рамках угоди від 15.02.2005.

За вказаною угодою кредитором було передано боржнику майно, перелік якого визначено у Акті здачі-приймання від 15.02.2005 та Звідній відомості від 15.02.2005 на загальну суму 3362503,49 грн.

Оплата за отримане майно мала відбутися у розмірі та строки, визначені договором новації (п.1.2.3).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Колегія суддів відзначає, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.10.2016 з метою встановлення дійсності придбання ТОВ Агрофірма "Славія" майна (садибного матеріалу та матеріалів для будівництва краплинного зрошення), яке в подальшому було передано боржникові за угодою від 15.02.20015, суд зобов'язав кредитора надати копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження придбання матеріалів для будівництва краплинного зрошення та садибного матеріалу.

20.10.2016 та 17.01.2017 кредитором подано копії документів (договорів, видаткових накладних тощо) на придбання майнових активів, які були передані боржникові на підставі угоди від 15.02.2005.

Відповідно до Звідної відомості від 15.02.2005р. та Акту здачі-приймання від 15.02.2005 ТОВ Агрофірма "Славія" було передано боржникові матеріали для будівництва краплинного зрошення на загальну суму 1420906,45 грн., а саме комплектуючі матеріали для будівництва краплинного зрошення на суму 1065906,45 грн. (договір №61.263 від 06.11.2002), залізобетонні коли на суму 50000,00 грн. (договір №10/09 від 10.09.2002), проволку оцинковану на суму 25000,00 грн. (договір №9062 від 29.09.2002), тимчасову польову споруду для персоналу по обслуговуванню краплинного зрошення; склад по зберіганню матеріалу по краплинному зрошенню на суму 270000,00 грн. (Протокол №9 від 03.02.2003).

Щодо вимог кредитора в сумі 1410906,45 грн., вартості матеріалів для будівництва краплинного зрошення, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження вимог в сумі 1065906,45 грн. вартості комплектуючих матеріалів для будівництва краплинного зрошення кредитором подано копію договору №61-263 від 06.11.2002 по виконанню підрядних робіт з проектування, комплектації та будівництву систем мікро зрошення, актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, зведеної відомості матеріалів, використаних для будівництва системи мікро зрошення саду (згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за договором №61.263 від 06.11.2002).

У відповідності до звітної відомості кредитором було придбано та передано боржнику залізобетонні коли на загальну суму 50000,00 грн. На підтвердження придбання товару кредитором надано договір №10/09 від 10.09.2002 та видаткову накладну від 12.09.2002 №3 про отримання кредитором залізобетонних колів у кількості 4100 шт вартістю 12,20 грн. на загальну суму 50020,00 грн.

Проте, за договором новації від 11.09.2014, було передбачено залишення у власності боржника залізобетонних стовпів довжиною 2, 2 м. у кількості 2200 шт., а тому, вимоги кредитора в частині переданих у користування боржнику залізобетонних колів (стовпів) є такими, що підтверджуються частково, а саме в сумі 26840,00 грн. (2200 шт. х 12,20 грн.). Решта вимог в сумі 23160,00 грн. є такими, що не доведені кредитором.

На підтвердження факту придбання проволки оцинкованої на суму 25000,00 грн. ТОВ Агрофірма "Славія" подано копію договору купівлі-продажу від 10.09.2002 №9062, укладеного між ПП "Метизи-94" та ТОВ Агрофірма "Славія".

За умовами п.4.2 договору товар (оцинкована проволка) вважається замовленим та отриманим за умови підписання покупцем видаткової накладної або товарно-транспортної накладної про приймання вантажу.

Разом з цим, доказів підписання вказаних первинних бухгалтерських документів кредитором не надано, отже й не доведено факт придбання вищенаведених матеріальних цінностей, а тому вимоги в сумі 25000,00 грн. є необґрунтованими.

Також, кредитором було передано боржнику тимчасову польову споруду для персоналу по обслуговуванню краплинного зрошення та склад по зберіганню матеріалу по краплинному зрошенню за Протоколом №9 від 03.02.2003 на суму 270000,00 грн.

Відповідно до наведеного протоколу, засновниками товариства було вирішено придбати, змонтувати та передати у тимчасове користування боржнику модуль інвентарно-адміністративної будівлі "Сибирь-22" та залізний розбірний модуль (склад) "Стимул".

На підтвердження факту придбання вище переліченого майна кредитором подано копію договору купівлі-продажу від 15.08.2005 та накладної від 15.08.2005.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що вказані документи не можуть бути належними доказами у справі, оскільки договір купівлі-продажу від 15.08.2005 укладено не кредитором ТОВ Агрофірма "Славія", а фізичною особою ОСОБА_10, майно за видатковою накладною отримано в серпні 2005, у той час як угода та акт приймання-передачі, укладені в лютому 2005 року. До того ж, умовами договору новації не передбачено залишення у власності боржника вказаного об'єкту.

Отже, судова колегія вважає, що вимоги в сумі 270000,00 грн. є недоведеними належними та допустимими доказами.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що вимоги в частині вартості переданих боржнику матеріалів для будівництва краплинного зрошення є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи частково в сумі 1092746,45 грн., у той час як вимоги в сумі 318160,00 грн. є недоведеними.

До того ж, на підставі угоди про передачу майна в користування від 15.02.2005 боржникові передано садибний матеріал (саджанці) на загальну суму 1951597,04 грн., придбані кредитором за договорами: б/н від 02.09.2002р. на суму 3996,00 грн., №752/02/вс від 29.09.2002р. на суму 675000,00 грн., №32 від 22.10.2002р. на суму 113500,00 грн., б/н від 22.10.2002р. на суму 112000,00 грн., б/н від 05.11.2002р. на суму 1006980,00 грн., б/н від 07.11.2002р. на суму 3321,00 грн., б/н від 12.11.2003р. на суму 17999,40 грн., б/н від 12.11.2003р. на суму 18800,64 грн.

Так до матеріалів справи кредитором надано копію договору купівлі-продажу від 02.09.2002р. про купівлю саджанців на суму 3996,00 грн., відповідно до умов якого поставка товару продавцем здійснюється у триденний строк після оплати їх вартості.

Разом з цим, доказів на підтвердження здійснення оплати та отримання саджанців за вказаним договором кредитором не надано, а тому вимоги в сумі 3996,00 грн. є недоведеними.

Також, за договором №752/02/вс від 29.09.2002р. кредитором придбано саджанці виноградні на загальну суму 675000,00 грн. Отримання товару підтверджено видатковими накладними №АФ-091616 від 16.04.2003р., №АФ-091589 від 09.04.2003р., №АФ-091590 від 09.04.2003р., №АФ-091615 від 15.04.2003р. на загальну суму 675000,00 грн.

Проте, судова колегія відзначає, що за умовами договору новації від 11.09.2014 не передбачено залишення у власності боржника виноградних саджанців або насаджень, а також не врегульовано питання щодо їх оплати боржником, а тому вимоги кредитора в сумі 675000,00 грн. є, на думку колегії суддів, недоведеними.

У відповідності до договору від 22.10.2002р. б/н та видаткової накладної від 06.10.2003р. підтверджено придбання саджанців суниці на суму 112000,00 грн.

Однак, умовами договору новації від 11.09.2014 не передбачено залишення у власності боржника саджанців суниці або її насаджень, а також не врегульовано питання щодо їх оплати боржником, а тому вимоги кредитора в сумі 112000,00 грн. не є обґрунтованими.

Відповідно до звідної відомості від 15.02.2005р. боржнику було передано кредитором саджанці на суму 36800,04 грн. (17999,40 грн. + 18800,64 грн.), придбаних на підставі договорів від 12.11.2003.

У наявних матеріалах справи містять копії вищезазначених договорів, однак доказів отримання кредитором саджанців за ними суду не надано.

Також, кредитором було придбано та передано боржнику саджанці персику - 2000шт., яблуні - 20000шт., абрикосу - 15000шт. за договором №32 від 22.10.2002р. на суму 113500,00 грн., що підтверджено копією вказаного договору та видатковою накладною №202 від 24.11.2003р. За договором б/н від 05.11.2002р. кредитором придбано саджанці яблуні - 50000шт., груші - 30500шт., абрикосу - 39000шт. на загальну суму 1006980,00 грн., що також підтверджено накладною №184 від 07.11.2002р. За договором від 07.11.2002р. б/н кредитором придбано саджанці абрикосу - 350шт. та черешні - 100шт. на суму 3321,00 грн. До матеріалів справи кредитором не було надано примірник вказаного договору, разом з тим, факт отримання саджанців підтверджено видатковою накладною №184/1 від 07.11.2002р.

В той же час, умовами Договору новації від 11.09.2014р. сторонами було визначено про залишення у власності боржника дерев яблуні в кількості 11262 шт., груші - 6634 шт., персика - 6791 шт., абрикосу - 9377 шт. та вишні - 2795 шт. При цьому судова колегія відзначає, що за умовами угоди від 15.02.2005 саджанці вишні боржнику не передавались.

Враховуючи кількості залишених у власності боржника дерев та вартості саджанців, визначених у вищенаведених видаткових накладних (за одиницю), вимоги кредитора за передані саджанці яблуні, груші, персику, абрикосу та залишені за договором новації у власності боржника отримані з них насадження є підтвердженими на суму 132527,14 грн., у той час як решта вимог в сумі 991273,86 грн. є недоведеною кредитором.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення апелянта з приводу того, що всі майнові та фінансові питання між кредитором та боржником врегульовано саме договором новації, за яким вартість майна складає 8425127,72 грн., оскільки, як вже було зазначено вище договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. У той час як виконання зобов’язань має бути підтверджено первинними документами.

Судова колегія зауважує, що суд першої інстанції ухвалою від 11.10.2016 зобов’язував апелянта надати копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження придбання матеріалів для будівництва краплинного зрошення та садибного матеріалу (оригінали документів надати на огляд в судовому засіданні). До того ж, ухвалами від 20.10.2016 та 24.11.2016 суд зобов’язував апелянта надати для огляду в судовому засіданні оригінали наданих до матеріалів справи документів.

Зазначене спростовує твердження апелянта з приводу того, що судом не було витребувано у ТОВ Агрофірма "Славія" додаткових документів з приводу майна переданого (залишеного) у власності боржника.

Не є, на думку колегії суддів, обґрунтованими й доводи апелянта щодо того, що перелік основних засобів, в тому числі посадкового матеріалу, визначено в постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року по справі №821/4315/13-а, оскільки дана постанова була скасована ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2015.

Не приймаються колегією суддів до уваги й заперечення апелянта з приводу ігнорування судом першої інстанції висновку судового експерта ОСОБА_9 №13/001/1027/1 від 02.11.2015 щодо економічного дослідження збитків та упущеної вигоди, проведеного на підставі листа директора ТОВ Агрофірма "Славія" ОСОБА_10

Так, даний висновок складено 02.11.2015 тобто, до набрання чинності новою редакцією ГПК України.

Вимогами ст. 41 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) не передбачалась можливість проведення експертизи на замовлення сторони у справі в межах господарського судочинства; судові експертизи призначалися виключно ухвалами суду, відтак вимоги ст. 101 ГПК України (в чинній редакції) при складенні висновку від 02.11.2015 об'єктивно не могли бути дотримані та, відповідно, порушені позивачем та судовим експертом ОСОБА_9

Якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи та не приймається судом в якості належного доказу у справі.

За наведених підстав колегія суддів вважає, що наданий апелянтом висновок судового експерта ОСОБА_9 №13/001/1027/1 від 02.11.2015 не є належним доказом по справі та обґрунтовано не був врахований судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.

До того ж, колегією суддів не може бути прийнятий до уваги доданий апелянтом до скарги акт звірки до договору передачі майна в користування від 15.02.2015, оскільки за приписами ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Разом з цим, скаржником не наведено обґрунтованих підстав, з посиланням на відповідні докази, які перешкоджали апелянту надати такий доказ до суду першої інстанції. Судова колегія відзначає, що посилання апелянта на ненадання такого документу через його втрату не є тією обставиною, яка обґрунтовано перешкоджала надати такий доказ під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов’язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується.

ТОВ Агрофірма "Славія" також заявлено грошові вимоги до боржника в сумі 1968224,53 грн., які складаються із втрат від інфляції за весь час користування майном за період з 15.02.2005 по 11.09.2014.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідальність боржника, встановлена положеннями ст.625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням інфляційних збитків, може мати місце при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язання.

Проте, у період з 15.02.2005 по 11.09.2014, за який кредитором нараховано втрати від інфляції, у боржника були відсутні грошові зобов’язання перед кредитором, оскільки обов'язок сплатити кошти виник у останнього починаючи з 11.09.2014 на підставі укладеного між сторонами договору новації.

З урахуванням наведеного, вимоги ТОВ Агрофірма "Славія" в сумі 1968224,53 грн. інфляційних збитків є необґрунтованими.

Щодо заявлених та визнаних судом першої інстанції грошових вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" колегія суддів зазначає наступне.

22.01.2016 ТОВ "ФК "Адамант" звернулося до господарського суду Миколаївської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 5014322,33 грн.

В обґрунтування заявлених грошових вимог кредитор зазначив, що 18.05.2005 між ОСОБА_11 акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Дочірнім підприємством "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 02-51/228, до якого сторонами в подальшому вносились відповідні зміни на підставі договорів про внесення змін.

10.06.2015 між кредитором ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (Новий кредитор) та ОСОБА_11 акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Первісний кредитор), який є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), було укладено договір відступлення права вимоги №39/321, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне Первісному кредитору право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №02-51/228 від 18.05.2005, укладеним між банком і боржником, разом із договорами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.

Згідно з п.п.1.3.1 - 1.3.9 договору відступлення права вимоги сторони визначили, що до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів у сумі 760400,58 грн., які стягнуті на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 16.01.2009р. у справі №7/520-08, а також стягнення державного мита у розмірі 8860,39 грн. та повернення судових витрат у сумі 118,00 грн.; повернення грошових коштів у сумі 1515489,61 грн. на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14 грн., що складаються з повернення процентів за неправомірне користування кредитом в сумі 999936,01 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 50083,63 грн., пені за простроченим кредитом в сумі 81393,68 грн., індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 64463,84 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в розмірі 103906,89 грн., повернення нарахованих 3% річних за простроченим кредитом в розмірі 128656,54 грн., 3% річних за простроченими процентами в розмірі 87049,02 грн., а також повернення витрат на сплату судового збору в розмірі 30309,79 грн.; повернення донарахованих до дати укладання цього Договору процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 268853,86 грн.; повернення донарахованої пені до дати укладання цього Договору за простроченим кредитом в сумі 1074603,84 грн.; повернення донарахованого до дати укладання цього Договору індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 639500,30 грн.; повернення донарахованої до дати укладання цього Договору пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн.; повернення донарахованого до дати укладання цього Договору індексу Інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн.; повернення донарахованих до дати укладання цього Договору 3% річних за простроченим кредитом в сумі 39681,60 грн.; повернення донарахованих до дати укладання цього Договору 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн.

У відповідності до п.1.5 Договору Новий кредитор приймає на себе право вимоги на власний ризик.

Пунктами 2.1, 2.1.1 визначено, що Новий кредитор зобов'язаний відшкодувати Первісному кредитору за відступлення права вимоги за Кредитним договором кошти в сумі 650000,00 грн., з яких 317333,64 грн. оплачуються в день підписання цього Договору, 332666,36 грн. підлягає заліку на підставі укладання Акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог Первісного кредитора та Нового кредитора.

У наявних матеріалах справи містяться надані кредитором докази виконання ТОВ "ФК "Адамант" умов п.п.2.1, 2.1.1 Договору, а саме - копії платіжних доручень про сплату 317333,64 грн. та Акту взаємозаліку однорідних вимог від 10.03.2015р.

За змістом заяви про визнання конкурсних грошових вимог до боржника ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія" кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" просить визнати вимоги, які виникли у нього на підставі Договору про відступлення права вимоги №39/321 від 10.06.2015р. та складаються з: грошових коштів у сумі 1515489,61 грн., стягнутих з боржника на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14 грн., що складаються з повернення процентів за неправомірне користування кредитом в сумі 999936,01 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 50083,63 грн., пені за простроченим кредитом в сумі 81393,68 грн., індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 64463,84 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в розмірі 103906,89 грн., повернення нарахованих 3% річних за простроченим кредитом в розмірі 128656,54 грн., 3% річних за простроченими процентами в розмірі 87049,02 грн., а також повернення витрат на сплату судового збору в розмірі 30309,79 грн.; донарахованих до дати укладання цього Договору процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 268853,86 грн.; донарахованої пені до дати укладання цього Договору за простроченим кредитом в сумі 1074603,84 грн.; донарахованого до дати укладання цього Договору індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 639500,30 грн.; донарахованої до дати укладання цього Договору пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн.; донарахованого до дати укладання цього Договору індексу Інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн.; донарахованих до дати укладання цього Договору 3% річних за простроченим кредитом в сумі 39681,60 грн.; донарахованих до дати укладання цього Договору 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених грошових вимог колегія суддів відзначає, що за рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14, на яке посилається кредитор, з боржника ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" було стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 1 515 489 грн. 61 коп., з яких: 999 936 грн. 01 коп. - відсотки за неправомірне користування кредитом, 131 477 грн. 31 коп. - пеня, 168 370 грн. 73 коп. - індекс інфляції, 215 705 грн. 56 коп. - 3% річних та 30 309 грн. 79 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Разом з тим, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14 частково скасовано, позовні вимоги ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (яке було залучено апеляційною інстанцією до участі у справі як правонаступник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в якості позивача) до ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" про стягнення 1515489 грн. 61 коп. задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" 50 614 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 6363 грн. 36 коп. 3% річних, 1212 грн. 39 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" до ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" про стягнення відсотків за неправомірне користування кредитом 999 936 грн. 01 коп., пені 131 477 грн. 31 коп., інфляційних втрат 117 755 грн. 95 коп.; 3% річних 209342 грн. 20 коп.

Отже, вимоги ТОВ "ФК "Адамант" в сумі 1545799,94 грн., які складаються із заборгованості боржника, стягнутої на підставі рішення суду у справі №923/1234/14, та суми судового збору є обґрунтованими та такими, що підтверджується належними доказами, частково в сумі 58190,53 грн., з яких 50 614 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 6363 грн. 36 коп. 3% річних, 1212 грн. 39 коп. судового збору. Решта вимог в сумі 1495184,62 грн. є недоведеними.

Щодо вимог, які складаються з донарахованих сум процентів, пені, інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Так з урахуванням того, що при зверненні до суду кредитором не було подано розрахунку заборгованості в частині донарахованих сум, Господарським судом Миколаївської області було зобов'язано кредитора надати належні розрахунки (із зазначенням періоду нарахування) сум процентів, пені, 3% річних та індексу інфляції, про які йдеться в п.п.1.3.3-1.3.9 Договору відступлення права вимоги №39/321 від 10.06.2015р., а також надати відомості щодо суми основної заборгованості, яка обліковувалась за боржником станом на дату укладання Договору про відступлення права вимоги.

Уточнений розрахунок та пояснення подано кредитором до суду першої інстанції 27.01.2017. Згідно з поясненнями кредитора, сума основного боргу станом на дату укладання Договору про відступлення права вимоги складала 760400,00 грн.; заборгованість по відсоткам нарахована за період з 01.01.2009р. по 10.06.2015р., індекс інфляції за простроченим тілом кредиту - з 19.05.2008р. по 10.06.2015р., індекс інфляції за простроченими відсотками - з 01.02.2009р. по 10.06.2015р., 3% річних за простроченим тілом кредиту - з 19.05.2008р. по 10.06.2015р., 3% річних за простроченими відсотками - з 01.02.2009р. по 10.06.2015р., пеня за прострочення сплати кредиту - з 25.06.2015р. по 24.12.2015р., пеня за прострочення сплати відсотків - з 25.06.2015р. по 24.12.2015р.

Також, в обґрунтування суми основного боргу, кредитором було надано до суду першої інстанції копії виписок банку (Первісного кредитора) по рахункам боржника, лист Головного територіального управління юстиції від 17.02.2017р. про зарахування 30.05.2014р. в ході проведення виконавчих дій стягувачу ПАТ "Промінвестбанк" 9285,16 грн. пені.

При цьому, заперечуючи проти доводів кредитора боржник зауважив про скасування Одеським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014р. у справі №923/1234/14; зазначив, що його зобов'язання перед ТОВ "ФК "Адамант" по сплаті процентів та основного боргу були виконані ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут"; надав копії платіжних доручень та розпоряджень ВДВС про перерахування на користь банку грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в межах виконавчого провадження та лист ТОВ "ФК "Адамант", адресований Державному виконавцю ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №7/520-08 у зв'язку з його повним виконання.

За змістом постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі №923/1234/14 вбачається наступне.

Так предметом спору у справі №923/1234/14 за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" (як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") до ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_11 акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було стягнення заборгованості боржника за Кредитним договором від 18.05.2005р. №02-51/228.

Апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з несплатою кредиту у встановлений строк, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Херсонського центрального відділення "Промінвестбанку" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" заборгованості по кредиту і процентах станом на 29.12.2008 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.01.2009 року у справі №7/520-08, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 підприємства "Слобожанське" ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Херсонського центрального відділення "Промінвестбанку" 832 549 грн. 17 коп. боргу по кредиту, 8860 грн. 39 коп. по оплаті держмита та 118 грн. судових витрат, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У відповідності до рішення господарського суду Херсонської області від 16.01.2009 року у справі №7/520-08 сума заборгованості за кредитом складала 832 549 грн. 17 коп., відповідачем (боржником) було здійснено часткові оплати первісному позивачу по цим правовідносинам, а саме: 21.12.2010 року на суму 13 289 грн. 24 коп.; 27.05.2011 року на суму 50 857 грн. 49 коп.; 04.01.2013 року на суму 332 666 грн. 36 коп.; 29.05.2014 року на суму 9 285 грн. 16 коп.

Розміри даних сум під час апеляційного перегляду справи №923/1234/14 сторонами не оспорювалися, а також підтверджені висновком судово-економічної експертизи.

Отже, станом на 01.02.2014 року за рішенням суду від 16.01.2009 року у справі №7/520-08 існувала заборгованість по кредиту у сумі 435 735 грн. 27 коп., при цьому, з урахуванням оплати від 29.05.2014 року, станом на 30.05.2014 року, заборгованість відповідача за визначеною первісним позивачем підставою позову становила 426 450 грн. 11 коп.

За приписами ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вище встановлених обставин, станом на 30.05.2014 сума основної заборгованості боржника становила 426450 грн. 11 коп. При цьому, доказів погашення суми боргу до дати укладання Договору про відступлення права вимоги матеріали справи не містять, отже станом на 10.06.2015р. (дату укладання між банком та ТОВ "ФК "Адамант" Договору про відступлення права вимоги) сума основної заборгованості боржника за тілом кредиту становить 426450,11 коп.

Звертаючись з заявою про визнання грошових вимог до боржника кредитор просив суд визнати вимоги з донарахованого до дати укладання цього Договору індексу інфляції за простроченим кредитом в сумі 639500,30 грн. за період з 19.05.2008р. по 10.06.2015р. та донарахованих до дати укладання цього Договору 3% річних за простроченим кредитом в сумі 39681,60 грн. за вказаний період.

Так, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених кредитором сум 3% річних та інфляційних збитків за тілом кредиту, який перевірено колегіє суддів та встановлено, що визначаючи періоди нарахування суд виходив з того, що, як слідує з рішення Господарського суду Херсонської області від 25.12.2014, під час розгляду даної справи судом стягувались суми 3% річних та інфляційних збитків за тілом кредиту за період з 01.02.2014 по 31.07.2014, отже початком нарахування в даному випадку є 01.08.2014. Відповідно до п.1.3.3 Договору про відступлення права вимоги дані суми є донарахованими до дати укладання цього Договору - Договір укладено 10.06.2014, отже граничною датою нарахування є 09.06.2015.

При розрахунку 3% річних та інфляційних збитків по тілу кредитору суд першої інстанції виходив із суми боргу - 426450,11 грн., період нарахування - з 01.08.2014 по 09.06.2015.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано визнано вимоги кредитора в частині інфляційних збитків та трьох процентів річних в сумі 239801,16 грн. та 10970,87 грн. відповідно, та відхилено вимоги у сумі 399699,14 грн. та у сумі 28710,73 грн.

Щодо донарахованих процентів за користування кредитом згідно з кредитним договором в сумі 268853,86 грн., пені за простроченими процентами в сумі 789090,97 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн. та 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн., судова колегія зазначає наступне.

Під час здійснення апеляційного перегляду у справі №923/1234/16, судом встановлено, що залишок заборгованості боржника за нарахованими відсотками по кредиту за Кредитним договором від 18.05.2005р. №02-51/228 станом на 31.07.2014 (кінцева дата розрахунків, які розглядались в межах даної справи), визначений за даними бухгалтерського (балансового та позабалансового) обліку банку у розмірі 0,00 грн.

Доказів зворотнього кредитором не надано, у зв'язку з чим є безпідставним нарахування кредитором після 31.07.2014 вищенаведених сум, а тому вимоги в сумі 268863,86 грн. процентів, пені за простроченими процентами в сумі 789090,94 грн., індексу інфляції за простроченими процентами в сумі 608881,64 грн. та 3% річних за простроченими процентами в сумі 36176,36 грн. є необґрунтованими та правомірно відхилені судом першої інстанції.

Щодо вимог в сумі 1074603,84 грн., які складаються з донарахованої пені за простроченим кредитом колегія суддів відзначає, що у порушення приписів ч.6 ст. 232 ГК України розрахунок пені здійснено кредитором поза межами шести місяців, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано вимоги ТОВ "ФК "Адамант" частково в сумі 2756,00 грн. судового збору із включенням до першої черги та 308962,56 грн. із включенням до четвертої черги, а також обґрунтовано відхилено вимоги в сумі 4702603,77 грн.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на наявність звіту незалежного аудитора Аудиторської фірми ТОВ «Інсайт» від 28.02.2017, якій наданий керівництву ДП "Слобожанське" ТОВ агрофірма "Славія", яким за твердження скаржника встановлено відсутність заборгованості боржника перед ТОВ "ФК "Адамант" з наступних підстав.

Згідно з п.11 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) лише за згодою останнього (останніх).

Крім того, у відповідності до приписів ст. 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудиторський звіт це документ, підготовлений суб'єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.

Статтею 14 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» визначено, що вудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

В аудиторському звіті за результатами обов'язкового аудиту, щонайменше, має наводитися така інформація: повне найменування юридичної особи; склад фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності, звітний період та дата, на яку вона складена; також зазначається - відповідно до яких стандартів складено фінансову звітність або консолідовану фінансову звітність (міжнародних стандартів фінансової звітності або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правил); твердження про застосування міжнародних стандартів аудиту; чітко висловлена думка аудитора немодифікована або модифікована (думка із застереженням, негативна або відмова від висловлення думки), про те, чи розкриває фінансова звітність або консолідована фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах достовірно та об'єктивно фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та відповідає вимогам законодавства; окремі питання, на які суб'єкт аудиторської діяльності вважає за доцільне звернути увагу, але які не вплинули на висловлену думку аудитора; про узгодженість звіту про управління (консолідованого звіту про управління), який складається відповідно до законодавства, з фінансовою звітністю (консолідованою фінансовою звітністю) за звітний період; про наявність суттєвих викривлень у звіті про управління та їх характер; суттєву невизначеність, яка може ставити під сумнів здатність продовження діяльності юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, на безперервній основі у разі наявності такої невизначеності; основні відомості про суб'єкта аудиторської діяльності, що провів аудит (повне найменування, місцезнаходження, інформація про включення до Реєстру).

Проте, наданий боржником звіт не міститься відомостей щодо стандартів відповідно до яких складено фінансову звітність (міжнародних стандартів фінансової звітності або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правил).

Крім того колегія суддів відзначає, що вирішення питання щодо підтвердження заборгованості боржника перед кредитором, яке було вирішено аудитором у звіті від 28.02.2017, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 відноситься до компетенції судової економічної експертизи.

З урахуванням наведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що наданий боржником звіт незалежного аудитора від 28.02.2017 не є належним доказом по справі, який підтверджує відсутність заборгованості ДП "Слобожанське" ТОВ агрофірма "Славія" перед ТОВ "ФК "Адамант".

З приводу тверджень апелянта про те, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Еко-Фреш-Фрут" здійснено погашення заборгованості боржника перед кредитором в сумі 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 13.07.2015, колегія суддів відзначає наступне.

У відповідності до наявної у матеріалах справи заяви ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" про визнання конкурсних грошових вимог до боржника, 22.06.2015 - 24.06.2015 та 13.07. 2015 товариством було перераховано на рахунок ТОВ "ФК "Адамант" грошові кошти в рахунок погашення заборгованості боржника за Кредитним договором від 18.05.2005, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру на загальну суму 449850,00 грн. та платіжним дорученням №2 від 13.07.2015р. на суму 300000,00 грн.

Вказані перерахування було здійснено на підставі укладених між боржником та ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" договорів доручення.

За умовами договору доручення від 21.06.2015 боржник доручив ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" погасити його заборгованість перед ТОВ "ФК "Адамант" в розмірі не більшому 450000,00 грн. як боргу по тілу кредиту, а за договором доручення від 13.07.2015 погасити борг в сумі не більшій ніж 334556,00 грн. як борг за відсотками за кредитним договором.

Отже, вищенаведені платежі були здійснені в якості погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Проте, в даному випадку кредитором ТОВ "ФК "Адамант" не заявлено вимоги із заборгованості за тілом кредиту, а вимоги із заборгованості за відсотками судом першої інстанції відхилено.

Наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, щодо затвердження реєстру вимог кредиторів ДП "Слобожанське" ТОВ агрофірма "Славія", із визначенням їх черговості, зокрема, вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" в сумі 2756,00 грн. судового збору у першу чергу, 1225273,59 грн. у четверту чергу та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" в сумі 2756,00 грн. судового збору у першу чергу, 308962,56 грн. у четверту чергу та відхилення вимог ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" в сумі 4105454,43 грн. та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Адамант" в сумі 4702603,77 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 в частині розгляду, включення до реєстру вимог кредиторів та часткового відхилення вимог ТОВ Агрофірма "Славія" та ТОВ "ФК "Адамант" є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 28.03.2017 р. у справі №923/1945/15 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ Агрофірма "Славія" та ТОВ "Фінансова компанія "Адамант" залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Таран С.В.