ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Київ №826/2831/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю

позивача ОСОБА_1 та її представника Касандяка В.В.,

представників відповідачів:

Заступника командувача Національної Гвардії України ОСОБА_2 Жиріна С.О.,

Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 : Бейкуна А.Л., Коломацького Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника команду-вача Національної Гвардії України Балана Миколи Івановича, Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про визнання протиправними і скасування наказів від 17.01.2018 №28 та від 19.01.2018 №6 о/с у частині, яка стосується позивача,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з ураху-ванням прийнятої судом під час підготовчого засідання від 27.04.2018 виправленої позовної заяви, підписаної представником позивача ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 164-167), просить:

1)визнати протиправним і скасувати наказ т.в.о. командувача Національної Гвардії України (далі НГ України) ОСОБА_2 №6о/с від 19.01.2018 у частині, що стосується рішення про звільнення позивача з військової служби через службову невідповідність;

2)визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини (в/ч) 2260 НГ України ОСОБА_3 №28 від 17.01.2018 у частині, що стосується рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення "звільнення з військової служби за службовою невідповідністю".

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю притягнення позивача до дисциплінар-ної відповідальності та звільнення її з військової служби.

Представник позивача зазначив про порушення командиром в/ч НОМЕР_1 вимог ст. 63 Конституції України і ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗС України, оскільки вина позивача об`єктивно не була доведена, а також про те, що цей відповідач діяв необґрунтовано, нероз-судливо, недобросовісно, допускаючи дискримінацію позивача як жінки та упереджене став-лення до неї, використовуючи свої повноваження накладати дисциплінарне стягнення не з тією метою, з якою це повноваження йому надано, оскільки істинна причина не мала нічого спільного із законною метою спонукати порушника до виправлення своєї поведінки чи до відшкодування завданих збитків.

Представник позивача зазначив про порушення т.в.о. командувача НГ України вимог ст.ст. 28-31 Статуту внутрішньої служби ЗС України, оскільки не забезпечив організацію всебічної оцінки клопотання командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служ-би на предмет відповідності його закону, зокрема не надав оцінки розбіжностям між допо-віддю особисто про роботу групи ГУ НГ України у в/ч НОМЕР_1 від 06.11.2017 вх. №2/461 і відо-мостям про накладені дисциплінарні стягнення, що занесені до службової картки позивача. Також зазначив, що відповідач використав своє повноваження на звільнення з військової служби не з тією метою, з якою це повноваження йому надано, оскільки всупереч ст.ст. 35, 36 Статуту внутрішньої служби ЗС України не розглядав клопотання командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби на предмет можливості його задоволення як стар-ший начальник, а виконав наказ підпорядкованої йому по службі посадової особи (тобто дія як орган, що забезпечує статистику з кадрових питань).

З урахуванням прийняття судом виправленої позовної заяви і встановленого судом під час підготовчого провадження порядку подання заяв по суті справи представниками відпові-дачів були подані додаткові відзиви на позов (т. 1 а.с. 174-178, 191-195), в яких вони у допов-нення до попередніх відзивів з додатками (т. 1 а.с. 16-76, 83-134) просять відмовити в позові, вважаючи його необґрунтованим і безпідставним, а оскаржувані рішення такими, що прий-няті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник заступника командувача НГ України Балана М.І. Северин М.І. зазначив, що наведені представником позивача обставини ним не визнаються. Стверджує про дотри-мання командиром в/ч 2260 вимог ст. 63 Конституції України і ст. 86 Дисциплінарного ста-туту ЗС України, оскільки обставини відсутності позивача за місцем проходження військово-лікарської комісії (далі ВЛК) протягом 8 календарних днів підтверджуються відповідними матеріалами, а вина позивача була об`єктивно доведена під час службового розслідування, а також про дотримання заступником командувача НГ України вимог ст.ст. 28-31, 35, 36 Ста-туту внутрішньої служби ЗС України, оскільки розглянув клопотання та організував здійс-нення його оцінки на предмет відповідності законодавству. Крім цього, на противагу дово-дам представника позивача, зазначив про розсудливість, обґрунтованість, добросовісність і неупередженість дій командира в/ч НОМЕР_1 , з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, не допускаючи дискримінації позивача, навівши відповідне спросту-вання твердженням представника позивача у позовній заяві.

Представник командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 у відзиві зазначив, що наведені у позовній заяві обставини і доводи не відповідають дійсності, навівши їх спрос-тування.

Позивач та її представник правом на подання відповіді на відзиви не скористалися.

Під час розгляду справи по суті позивач та її представник підтримали позовні вимоги з наведених у виправленій позовній заяві підстав.

Представники відповідачів не визнали позов з наведених у відзивах запереченнях.

При вирішенні справи по суті суд взяв до розгляду:

- додані до первісної позовної заяви: незасвідчені копії рапорту ОСОБА_1 від 23.01.2018, припису командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 23.01.2018 №12, трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 (с.с. 1, 8-13) (т. 1 а.с. 7, 8, 12-15), з огляду на відсутність в учасників справи заперечень, а у суду обґрунтованих сумнівів, щодо належності і допус-тимості цих доказів та достовірності обставин, які ними підтверджуються;

- додані до відзиву відповідача 1: засвідчені копії листа командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 17.01.2018 №122 "Про звільнення військовослужбовця" та додатків до нього на 46 арк. (т. 1 а.с. 29-75), витяг з наказу №6о/с від 19.01.2018 (т. 1 а.с. 76);

- додані до відзиву відповідача 2: витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.11.2017 №596 (т. 1 а.с. 88), засвідчена копія рапорту заступника командира стрілецької роти по робо-ті з особовим складом батальйону охорони та забезпечення ОСОБА_5 від 29.12.2017 (т. 1 а.с. 89); витяг з наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 29.12.2017 (т. 1 а.с. 90); засвідчені копії матеріали службового розслідування за фактами порушення порядку прохо-дження ВЛК начальником сховища автомобільного та бронетанкового майна господарського взводу батальйону охорони та забезпечення старшиною ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 91-128); незасвідчена копія акта про відмову від надання пояснень (матеріалів) або виконання вимог від 17.01.2018 (т. 1 а.с. 129); засвідчена копія аркуша бесіди від 17.01.2018 (т. 1 а.с. 130); витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.01.2018 (т. 1 а.с. 131, 132); засвідчена копія акта про відмову від надання пояснень (матеріалів) або виконання вимог від 17.01.2018 (т. 1 а.с. 133); витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 23.01.2018 №16 (т. 1 а.с. 134).

Інших доказів учасники справи не надали; про їх наявність у заявах по суті справи (позовна заява, відзиви) не зазначили. Заявлені представником позивача клопотання про витребування доказів та про виклик свідка залишені судом без задоволення з підстав їх необґрунтованості та порушення вимог КАС України щодо порядку і строків подання.

Під час розгляду справи по суті позивач та її представник підтримали позов та про-сили в суд його задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві.

Представники відповідачів заперечили проти позову та просили відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзивах.

Заслухавши позивача та її представника, представників відповідачів, розглянувши пи-сьмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Позивач проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 НГ України на посаді начальника сховища автомобільного та бронетанкового майна господарського взводу батальйону охоро-ни та забезпечення, військове звання старшина.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 17.01.2018 №28 на позивача накладено дисциплінарне стягнення "звільнення з військової служби за службовою невідповідністю" у зв`язку з відсутністю як за місцем проходження військової служби, так і за місцем прохо-дження ВЛК 16.11.2017, 17.11.2017, 21.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017, 25.12.2017, 27.12.2017, 29.12.2017 без поважної причини, у порушення наказу командира військової частини від 16.11.2017 №230 (по стройовій частині), ст.ст. 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, а також враховуючи негатив-ну характеристику, незадовільний рівень підготовки за спеціальністю та наявність дисциплі-нарних стягнень.

У наказі зазначено, що заступником командира стрілецької роти по роботі з особовим складом батальйону охорони та забезпечення капітаном ОСОБА_5 на підставі наказу командира частини від 30.11.2017 №596 проведено службове розслідування за фактами пору-шення порядку проходження ВЛК позивачем, в ході якого було встановлено, що 15.11.2017 позивачем згідно з наказом командира в/ч №230 (по стройовій частині) направлена для проходження ВЛК. За період з 15.11.2017 по 02.01.2018 позивач проходила ВЛК лише 5 днів. Враховуючи документи, що були представлені позивачем та інформацію, зазначену в листі начальника Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву" №33/31-45, позивач була відсутня як за місцем проходження ВЛК, так і за місцем розташування в/ч 16.11.2017, 17.11.2017, 21.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017, 25.12.2017, 27.12.2017, 29.12.2017. Будь-якої інформації стосовно свого місця перебування у зазначені дні позивач посадовим особам в/ч не повідомляла.

Листом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 17.01.2018 №122, зареєстрованим в ГУ НГ України за вх. №484 від 18.01.2018, матеріали на звільнення позивача були направлені т.в.о. командувача НГ України ОСОБА_2 . У цьому ж листі та у доданому до матеріалів поданні від 17.01.2018 на звільнення позивача у запас командир в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 кло-потав про звільнення позивача з військової служби п. "е" ч. 6 (через службову невідповід-ність) ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом т.в.о командувача НГ України ОСОБА_2 від 19.01.2018 №6о/с "По особо-вому складу" на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.01.2018 №28 і клопотання коман-дира в/ч НОМЕР_1 від 17.01.2018 №122 та відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з війсь-кової служби у запас за п. "е" ч. 6 (через службову невідповідність).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 23.01.2018 №16 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу в/ч та всіх видів забезпечення.

Вищевказані обставини підтверджуються наявними у справі засвідченими копіями на-казу командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 17.01.2018 №28 (т. 1 а.с. 74, 75), листа командира в/ч НОМЕР_1 від 17.01.2018 №122 "Про звільнення військовослужбовця" та додатків до нього на 46 арк. (т. 1 а.с. 29-75), витягом з наказу №6о/с від 19.01.2018 (т. 1 а.с. 76), витягом з наказу від 23.01.2018 №16 (по стройовій частині) (т. 1 а.с. 134), копією припису командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 23.01.2018 №12 (т. 1 а.с. 8), копією трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 (с.с. 1, 8-13) (т. 1 а.с. 12-15), копією рапорту позивача від 23.01.2018 (т. 1 а.с. 7).

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення її з військової служби.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ЗС України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" вій-ськова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно із ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно вико-нувати вимоги військових статутів, накази командирів;

додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між війсь-ковослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно із ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців обов`язки, зокрема свято і непорушно додержу-ватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Україн-ському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно викону-вати накази командирів (начальників).

Згідно із ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України про все, що сталося з військо-вослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому заува-ження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно із ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗС України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.

Згідно із ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗС України у разі невиконання (нена-лежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військово-службовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із ст. 83 Дисциплінарного статуту ЗС України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно із ст. 52 Дисциплінарного статуту ЗС України до військовослужбовців-жінок застосовуються дисциплінарні стягнення відповідно до їх військових звань (статті 48-51, 62, 68, 69 цього Статуту).

Пунктом "и" ст. 51 Дисциплінарного статуту ЗС України передбачено, що на старшин (крім військовослужбовців строкової військової служби) може бути накладено дисциплі-нарне стягнення у виді "звільнення з військової служби за службовою невідповідністю".

Як зазначив у відзиві представник відповідача 1 і проти чого не заперечували інші учасники справи, в/ч 2260 22 окрема бригада охорони дипломатичних представництв і кон-сульських установ іноземних держав НГ України, у зв`язку з чим командир в/ч НОМЕР_1 корис-тується повноваженнями командира бригади, зокрема звільняти з військової служби старшин (крім військовослужбовців строкової служби) за службовою невідповідністю (п. "ж" ст. 59 Дисциплінарного статуту ЗС України).

Таким чином, за порушення військової дисципліни позивачем на неї могло бути нак-ладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою не-відповідністю, яке відповідає її військовому званню страшина та дисциплінарній владі командира в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗС України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗС України службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, дору-чено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) також сержантові (старшині). Службове розсліду-вання має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (на-чальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (началь-ником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Згідно із ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗС України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військово-службовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Як зазначено в наказі від 17.01.2018 №28 і підтверджується наявним у справі витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 30.11.2017 №596 (т. 1 а.с. 60, 88, 104), відпові-дачем 2 на підставі рапорту командира господарчого взводу батальйону охорони та забезпе-чення молодшого лейтенанта ОСОБА_7 від 29.11.2017, копія якого також міститься у справі (т. 1 а.с. 103), наказано заступнику командира стрілецької роти по роботі з особовим складом батальйону охорони та забезпечення капітану ОСОБА_5 у строк по 29.12.2017 включно провести службове розслідування за фактом порушення порядку проходження ВЛК позивачем.

Згідно з наявними у справі копією рапорту заступника командира стрілецької роти по роботі з особовим складом батальйону охорони та забезпечення капітана ОСОБА_5 від 29.12.2017 (т. 1 а.с. 89) і витягом з наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 29.12.2017 (т. 1 а.с. 61, 90), строк проведення вказаного службового розслідування продов-жено до 19.01.2018.

Згідно з висновком службового розслідування від 17.01.2018, складеним заступником командира стрілецької роти по роботі з особовим складом батальйону охорони та забезпе-чення капітаном ОСОБА_5 , затвердженим командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 , копія якого міститься у справі (т. 1 а.с. 62-65, 95-102), встановлено, що 15.11.2017 позивача згідно з наказом командира в/ч №230 (по стройовій частині) направлена для проходження ВЛК, проходження якої станом на 17.01.2018 нею не завершено.

Із листа Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву" від 12.01.2018 №33/31-45 встановлено наступну інформацію:

15.11.2017 позивачу виданий акт медичного обстеження для проходження ВЛК, цьо-го ж дня вона була оглянута хірургом, невропатологом, окулістом;

20.11.2017 позивач була оглянута гінекологом;

22.11.2017 позивач оглянута стоматологом;

26.12.2017 позивач оглянута дерматологом та отоларингологом;

28.12.2017 позивач оглянути терапевтом;

02.01.2018 позивач оглянута психіатром, який направив її до "Центру епілепсії" в місті Києві з метою обстеження і консультацій у епілептолога для уточнення діагнозу та подальшим оглядом психіатра.

З метою з`ясування причин не проходження ВЛК позивачем, останній 17.01.2018 у присутності заступника командира частини по роботі з особовим складом ОСОБА_8 , начальника медичної служби ОСОБА_9 , начальника юридичною служби ОСОБА_10 запропоновано надати письмові пояснення стосовно відсутності за місцем прохо-дження ВЛК, для чого їй були надані відповідні бланки пояснювальних записок із сформульованими питаннями.

На зазначені питання позивач надавати пояснення відмовилася, про що складено акт про відмову від надання пояснень, додатково усно зазначила, що причини відсутності на ВЛК з наданням підтверджуючих документів зазначила у рапорті, який написала у цей же день на ім`я командира господарського взводу молодшого лейтенанта ОСОБА_7 .

Згідно з рапортом позивача від 17.01.2018 та додатків до нього за час проходження ВЛК (з 15.11.2017 по 17.01.2018) вона перебувала на амбулаторному лікуванні один раз, а саме з 27.11.2017 по 06.12.2017 (листок непрацездатності серії АДВ №867871, виданий Цент-ром первинної медико-санітарної допомоги); по догляду за дитиною два рази з 07.12.2017 по 11.12.2017 (довідка про тимчасову непрацездатність №1702, видана Центральною полік-лінікою МВС України), з 12.12.2017 по 23.12.2017 (листок непрацездатності АДІ №293813, виданий центром обслуговування дитячого населення у Печерському районі міста Києва).

Таким чином, позивач не надала підтверджень поважної причини відсутності як за місцем проходження ВЛК, так і за місцем служби у наступні дні: 16.11.2017, 17.11.2017, 21.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017, 25.12.2017, 27.12.2017, 29.12.2017. У зазначені дні, як зазначено у висновку, позивач до розташування в/ч не прибувала, своєму безпосередньому начальнику будь-якої інформації стосовно проходження ВЛК не доповідала.

За висновками службового розслідування відсутність позивача за місцем проходження ВЛК протягом вищевказаних восьми днів без поважної причини, свідчить про ухилення від проходження ВЛК позивачем та невиконання нею наказу командира в/ч від 16.11.2017 №230 про направлення для проходження ВЛК, вимог ст.ст. 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України.

Згідно з висновком при проведенні службового розслідування враховано: період пере-бування позивача на військовій службі з 21.01.2013; наявність у неї вищої освіти (бакалавр); період перебування на посаді з 01.06.2016; посереднє ставлення до виконання своїх обов`яз-ків, а з червня 2017р. безвідповідальне, наявність з цього часу постійних порушень військо-вої дисципліни та фактичне невиконання функціональних обов`язків у зв`язку з відсутністю на службі; знання не в повному обсязі вимог Статутів ЗС України; наявність порушень ста-тутних правил військової ввічливості, як по відношенню до колег, так і командування части-ни; низький рівень виконавської дисципліни; не завжди вчасне виконання розпоряджень начальників; низьку підготовку в обсязі займаної посади; висновок щорічного оцінювання за 2017р. незадовільно, займаній посаді не відповідає, доцільно розглянути щодо відповід-ності займаній посаді.

Зазначається про те, що останнім часом позивач намагається навмисно створювати безпредметні конфліктні ситуації як з питань своєї службово-бойової діяльності, так і побу-тових питань, висуваючи при цьому необґрунтовані претензії та звинувачення до посадових осіб в/ч і, як правило, викликаючи поліцію. перешкоджає проведенню щодо неї службових розслідувань, шляхом небажання надавати пояснення та уникаючи ознайомлення з матеріа-лами розслідувань.

Також враховано наявність станом на 17.01.2017 дисциплінарних стягнень, а саме:

- сувора догана, за неналежну поведінку біля ГУ НГ України та порушення ст.ст. 11, 49, 56 Статуту внутрішньої служби ЗС України, оголошена наказом командира в/ч від 27.10.2017 №534;

- догана, оголошена 29.10.2017 командиром батальйону охорони та забезпечення за порушення вимог ст.ст. 12, 56 Статуту внутрішньої служби ЗС України;

- сувора догана, оголошена наказом командира в/ч 2260 №19 від 11.01.2018 за пору-шення вимог ст.ст. 11, 49, 56 Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Крім цього, враховано постійні скарги на стан здоров`я: звернення до медичного пунк-ту частини за медичною допомогою 24.01.2017, 30.01.2017, 03.02.2017, 09.03.2017; амбула-торне лікування в ЦП МВС України по догляду за дитиною з 17.05.2017 по 24.05.2017; стаціонарне лікування у неврологічному відділенні ЦГ МВСУ України по місту Києва з 06.07.2017 по 01.08.2017; стаціонарне лікування у неврологічному відділенні ДУ ТМО МВС України по місту Києву з 02.08.2017 по 11.08.2017; амбулаторне лікування в ДУ ТМО МВС України з 27.09.2017 по 09.10.2017; амбулаторне лікування в ЦП МВС України по догляду за дитиною з 10.10.2017 по 13.10.2017; амбулаторне лікування за місцем приписки по догляду за дитиною з 17.10.2017 по 31.10.2017; стаціонарне лікування в ДУ ТМО МВС України по місту Києву з 01.11.2017 по 14.11.2017.

Зазначені у висновку обставини підтверджуються наявними у справі копіями матеріа-лів службового розслідування, зокрема: витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16.11.2017 №230 (по стройовій частині) про направлення позивача для проходження ВЛК (амбулаторне лікування) (т. 1 а.с. 106); листом Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву" від 12.01.2018 №33/31-45 (т. 1 а.с. 72, 115); рапортом позивача від 17.01.2018 про її перебування на лікарняному під час проходження ВЛК та доданими до нього довідки ЦП МВС України №1702 про тимчасову непрацездатність, листків непрацез-датності серії АДВ №867871 та серії АДІ №293813 (т. 1 а.с. 66, 67б-68б, 116-118, 120); актом про відмову від надання пояснень (матеріалів) або виконання вимог від 17.01.2018 (т. 1 а.с. 69, 107, 133); бланків пояснень із запропонованими позивачу питаннями (т. 1 а.с. 70, 71, 108-111); поясненнями начальника медичної служби ОСОБА_9 від 17.01.2018, в яких він зазначив, що у зв`язку з довготривалим перебуванням позивача на ВЛК та відмовою її пові-домити стан проходження на адресу ВЛК направлено листа з проханням надати інформацію щодо проходження позивачем ВЛК, у відповіді на який зазначено про довготривалу відсут-ність позивача на ВЛК (т. 1 а.с. 112); поясненнями командира господарського взводу молод-шого лейтенанта ОСОБА_7 від 17.01.2018, в яких він зазначив, що 15.11.2017 позивач знаходилася на ВЛК і він, як командир підрозділу, періодично телефонував позивачу, яка підтверджувала, що проходить комісію (т. 1 а.с. 113); листом командира в/ч НОМЕР_1 від 04.01.2018 №17 начальнику Державної установи "Територіальне медичне об`єд-нання МВС України по місту Києву" (т. 1 а.с. 114); службовою характеристикою позивача від 17.01.2017 (т. 1 а.с. 121, 122); службовою карткою позивача (т. 1 а.с. 35, 36, 123-127); доповідною запис-кою старшого офіцеру відділу автомобільної техніки управління озброєння та техніки логіс-тики ГУ НГ України ОСОБА_11 від 21.08.2017 (т. 1 а.с. 33); оцінною карткою позивача від 16.11.2017 (т. 1 а.с. 34); скаргою мешканців гуртожитку на базі відпочинку "Млиново" від 06.06.2017 та листом ДП "ІНЖЕКСБУД" від 08.06.2017 №41 щодо позивача (т. 1 а.с. 37, 38); висновків службових розслідувань відносно позивача від 19.06.2017, від 29.09.2017 (т. 1 а.с. 39-44); акта про відмову від надання пояснень від 10.10.2017 (т. 1 а.с. 45); листа командира в/ч НОМЕР_1 від 02.10.2017 №1518 про направлення матеріалів службового розслідування до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві (т. 1 а.с. 46); витягу з наказу коман-дира в/ч НОМЕР_1 від 27.10.2017 №534 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідаль-ності (т. 1 а.с. 47, 48); висновку службового розслідування відносно позивача від 25.10.2017 (т. 1 а.с. 49, 50); акта про відмову від надання пояснень від 17.10.2017 (т. 1 а.с. 51); рапорту командира батальйону від 29.10.2017 про оголошення позивачу догани (т. 1 а.с. 53); висновку службового розслідування від 10.01.2018 (т. 1 а.с. 54-58); витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.01.2018 №19, яким позивачу оголошено сувору догану (т. 1 а.с. 59).

Під час розгляду справи судом позивачем та її представником не надано до суду дока-зів поважності причин відсутності позивача на місці служби при проходженні нею ВЛК 16.11.2017, 17.11.2017, 21.11.2017, 23.11.2017, 24.11.2017, 27.12.2017, 29.12.2017 та доказів повідомлення нею про причини відсутності безпосередньому керівнику, а відтак позивачем не спростовано вказаних у висновку службового розслідування обставин, на які відповідачі посилаються у відзивах на позов, та наданих відповідачами доказів.

Щодо відсутності позивача 25.12.2017, то суд не враховує дану обставину, оскільки, як пояснила під час судового засідання позивач, цей день є офіційним вихідним. Таке пояс-нення відповідає Закону України від 16.11.2017 №2211-VIII "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" і не було спростовано представниками відповідачів під час розгляду справи. Між тим, суд погоджується з пред-ставниками відповідачів, які зазначили, що не врахування 25.12.2017 не спростовує відсут-ність позивача у інші дні, вказані у висновку службового розслідування.

Наведені представником позивача доводи щодо не доведеності вини позивача у вчине-ному порушенні, не встановлення мотивів поведінки позивача та її наслідків тощо, суд від-хиляє, оскільки позивач була зобов`язана і мала реальну можливість повідомити безпосе-редньому керівнику про своє перебування і про обставини, які об`єктивно перешкоджали проходженню ВЛК, якщо такі мали місце. Під час службового розслідування позивачу нада-валася можливість пояснити свою відсутність протягом встановлених днів, водночас вона повідомила з наданням підтверджуючих документів лише про випадки перебування її на лікарняному, що було враховано відповідачами. Не повідомлено про поважні причини і не надано відповідних доказів позивачем й під час розгляду справи судом.

При цьому суд зауважує, що згідно з визначеним КАС України розподілом обов`язку доказування, то доведення поважності причин відсутності на службі покладається саме на позивача.

Посилання представника позивача на порушення права позивача на участь у прийня-тті рішення з огляду на недоведеність позивачу наказів командира в/ч 2260 від 30.11.2017, від 29.12.2017 і від 17.01.2018, то суд їх відхиляє з тих підстав, що Інструкція про порядок проведення службових розслідувань у НГ України, затверджена наказом Міністерства внут-рішніх справ України 24.10.2014 №1133 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2014 за №1414/26191, не встановлює обов`язок доведення наказів про призначення слу-жбового розслідування чи про продовження службового розслідування до відома позивача. Крім цього, посилання на наказ від 30.11.2017 міститься у бланках пояснень, які надавалися позивача. Щодо наказу від 17.01.2018, то з ним позивач відмовилася ознайомлюватися, про що складено акт від 17.01.2018, копія якого міститься у справі (т. 1 а.с. 133), і була ознайом-лена 23.01.2018 на підставі рапорту від 23.01.2018, копія якого міститься у справі (т. 1 а.с. 7).

Посилання представника позивача на недобросовісність дій командира в/ч, який зад-нім числом вніс до службової картки позивача дисциплінарні стягнення, яких до позивачки не доводив, суд відхиляє, оскільки представником позивача не надано доказів внесення недостовірної інформації у офіційні документи, а обставини доведення до відома позивача попередніх наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не стосуються суті цього спору та предмету доказування по справі. Крім цього, дані твердження не спросто-вують допущення позивачем порушень та їх грубий характер.

Посилання представника позивача на допущення командиром в/ч НОМЕР_1 дискримінації позивача як жінки та упереджене ставлення до неї, оскільки згідно із висновком службового розслідування командир в/ч погодив покладення на неї обов`язку доповідати своєму безпосе-редньому керівникові чоловічої статі про усі обставини відвідування нею медичних спеціа-лістів, суд відхиляє як безпідставні. Докази покладення на позивача додаткових обов`язків у справі відсутні, водночас зміст ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України встановлює обов`язок незалежно від статі військовослужбовця. Підстави направлення позивача на ВЛК є погіршення стану її здоров`я та тривале невиконання нею службових обов`язків, що не сто-сується підстав призначення службового розслідування. Крім того, позивачем не оскаржу-вався наказ командира в/ч від 16.11.2017 №230.

Посилання представника позивача на допущення командиром в/ч 2260 упередженого відношення до позивача дискримінації позивача як жінки та упереджене ставлення до неї, оскільки згідно із висновком службового розслідування командир в/ч погодив покладення на неї обов`язку доповідати своєму безпосередньому керівникові чоловічої статі про усі обста-вини відвідування нею медичних спеціалістів, суд відхиляє як безпідставні. Докази покла-дення на позивача додаткових обов`язків, зокрема конфіденційної інформації, у справі від-сутні, водночас зміст ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗС України встановлює обов`язок повідомляти про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним служ-бових обов`язків, незалежно від статі військовослужбовця.

Як вбачається, наведені представником позивача у виправленій позовній заяві доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи відповідними доказами і не спрос-товують допущення позивачем зазначених у висновку службового розслідування порушень.

Таким чином, відсутність позивача за місцем проходження ВЛК протягом вказаних у висновку службового розслідування днів (окрім 25.12.2017) без поважної причини та не пові-домлення про дані обставини безпосередньому керівнику свідчить про ухилення позивача від проходження ВЛК позивачем та невиконання нею наказу командира в/ч від 16.11.2017 №230 про направлення для проходження ВЛК, вимог ст.ст. 11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України.

Зважаючи на вищевикладене, суд, погоджуючись з висновками службового розсліду-вання, вважає доведеним згідно з вимогами ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗС України факт вини позивача у описаних у висновку порушеннях службової дисципліни, а також законним і обґрунтованим наказ командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 №28 від 17.01.2018 про притягнення її до відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповід-ністю, з урахуванням характеру та обставини вчинення проступку, його наслідків, поперед-ньої поведінки позивача, тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.

Пунктом "е" ч. 6 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідпо-відність.

Зважаючи на обґрунтованість притягнення позивача до дисциплінарної відповідаль-ності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, а також враховуючи, що наявні у справі копії листа командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 17.01.2018 №122 і доданих до нього матеріалів на звільнення позивача, підтверджують наявність і обґрунтованість підстав для звільнення позивача з військової служби, визначених п. "е" ч. 6 ст. 26 цього Закону, суд вважає законним і обґрунтованим наказ т.в.о. командувача НГ України ОСОБА_2 №6о/с від 19.01.2018 в оскаржуваній частині.

Наведені представником позивача у виправленій позовній заяві доводи щодо пору-шення т.в.о. командувача НГ України ОСОБА_2 вимог п.п. 28-31, 35, 36 Статуту внутріш-ньої служби ЗС України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи відповід-ними доказами і не свідчать про протиправність його рішення.

Отже, беручи до уваги заперечення відповідачів і надані ними докази, які спросто-вують доводи позивача та підтверджують обставини і висновки, встановлені службовим розслідуванням, що переконують у наявності законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і правомірності прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову.

Судом звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного позову, у зв`язку з чим та з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Заступник командувача Національної Гвардії України Балан Микола Іва-нович; 02000, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-А.

Відповідач 2: Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-298 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко