номер провадження справи 17/119/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа № 908/2022/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2022/18

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД”, 37000, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Сумська, 1

до відповідача: товариства з обме6женою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”, 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207

про розірвання договору та стягнення 18 893,41 грн.

Присутні представники:

від позивача: Голуб В.А., довіреність від 01.02.19 № 26

від відповідача: Біла О.М., довіреність від 21.12.18 № 17/2019

СУТЬ СПОРУ:

04.10.18 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД” (далі ТОВ “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД”) з позовною заявою за вих. від 24.09.18 № 2564 до товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” (ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ”) про розірвання договору поставки від 01.11.17 № 261017 та стягнення 1 247 316,03 грн. заборгованості за вказаним договором, з якої: 1 228 422,62 грн. – основний борг, 17 438,11 грн. – пеня, 1 455,30 грн. – 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України, істотним порушенням відповідачем умов договору поставки від 01.11.17 № 261017 в частині оплати поставленого йому позивачем товару в загальній сумі 1 228 422,62 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.18, зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 09.10.18 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2022/18 за правилами загального позовного провадження, якій присвоєно номер провадження 17/119/18. Підготовче засідання призначено на 06.11.18.

Ухвалою від 06.11.18 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 09.01.19 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/2022/18 на 11.12.18.

В підготовчому засіданні 11.12.18 судом, на підставі ст. 183 ГПК України, оголошено перерву на 08.01.19.

06.11.18 позивач надав до суду клопотання від 06.11.18 про витребування доказів судом.

В підготовчому засіданні 08.01.19 представник позивача просив суд не розглядати клопотання про витребування доказів, про що письмово зазначив на титульному аркуші вказаного документа, клопотання ТОВ “Пирятинський сирзавод” від 06.11.18 про витребування доказів судом до розгляду не прийнято.

28.12.18 до суду надійшло клопотання ТОВ “Пирятинський сирзавод” за вих. від 18.12.18 № 3482 про зменшення позовних вимог, в якому позивач повідомив суду, що 10.12.18 відповідачем у даній справі – ТОВ “Український рітейл” перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ “Пирятинський сирзавод” грошову суму основного боргу в розмірі 1 228 422,62 грн. в рахунок оплати за товар по договору поставки від 01.11.17 № 261017. З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем сплачена сума основного боргу за вказаним вище договором, позивач зазначає за необхідне зменшити позовні вимоги на суму основного боргу – 1 228 422,62 грн. На підтвердження вказаного, позивачем до клопотання за вих. від 18.12.18 № 3482 про зменшення позовних вимог долучено виписку банку ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, з якої вбачається надходження на рахунок ТОВ “Пирятинський сирзавод” від ТОВ “Український рітейл” 1 228 422,62 грн. – оплата за товар по договору поставки від 01.11.17 № 261017.

В підготовчому засіданні 08.01.19 представник позивача підтримав клопотання за вих. від 18.12.18 № 3482 про зменшення позовних вимог та просить суд розірвати між ТОВ “Пирятинський сирзавод” та ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” договір поставки від 01.11.17 № 261017 та стягнути з ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” на користь ТОВ “Пирятинський сирзавод” 17 438,11 грн. пені і 1 455,30 грн. 3 % річних внаслідок не своєчасного виконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки від 01.11.17 № 261017.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання.

З огляду на викладене, враховуючи, що клопотання ТОВ “Пирятинський сирзавод” подано до суду 28.12.18, тобто під час розгляду справи № 908/2022/18 на стадії підготовчого провадження, судом прийнято до розгляду вказане вище клопотання позивача та задоволено.

Слухаються позовні вимоги згідно з якими позивач просить суд стягнути з ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” на користь його (ТОВ “Пирятинський сирзавод”) - 17 438,11 грн. пені, 1 455,30 грн. 3 % річних внаслідок не своєчасного виконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки від 01.11.17 № 261017 та розірвати вказаний договір.

Ухвалою від 08.01.19 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2022/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.19.

Ухвалою від 21.01.19 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 06.02.19.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У засіданні суду 06.02.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 24.09.18 № 2564, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог за вих. від 18.12.18 № 3482 та у відповіді на відзив за вих. від 05.11.18. Просив суд розірвати між ТОВ “Пирятинський сирзавод” та ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” договір поставки від 01.11.17 № 261017 та стягнути з ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” на користь ТОВ “Пирятинський сирзавод” 17 438,11 грн. пені і 1 455,30 грн. 3 % річних внаслідок не своєчасного виконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлений товар на підставі договору поставки від 01.11.17 № 261017.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримав свої заперечення викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.17 між товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД” (Постачальник) укладено договір поставки № 261017, за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору, назва, асортимент та ціна постачаємого товару вказується в Додатку № 1 «Специфікації», яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, товар постачається Постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару і виконувати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, що вказані в замовленні, власними транспортними засобами і за свій рахунок. У випадку, підписання Сторонами Додатку № 5 «Графік поставок», графік поставок і строки поставки виконуються відповідно до підписаного Додатку № 5. Покупець має право зробити замовлення не за графіком і дане замовлення буде мати обов’язкову силу для Постачальника, при направленні замовлення Постачальнику не раніше ніж за 12 годин до моменту поставки.

У відповідності до п. 2.6. договору, обов'язки щодо поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю відповідно умовам дійсного Договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, якщо він здійснив поставку товарів:

- в погоджені з Покупцем день та час;

- в асортименті та кількості, відповідно до Замовлення;

- за цінами, затвердженими сторонами в Специфікації;

- з повним пакетом правильно заповненої супровідної документації;

- в повній відповідності з діючим законодавством України і умовам даного Договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що прийом товару на розподільчому центрі/торгових точках здійснюється, відповідно до Додатку № 5 вказаного договору.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем за місцем поставки товару в момент прийняття товару від Постачальника на підставі супровідних документів. Покупець в праві прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товар знаходиться в спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів (п. 3.2. договору).

Згідно із п. 3.3. договору, якщо при передачі товару Покупцю буде виявлено невідповідність товару умовам даного договору, Покупець вправі відмовитись від отримання вказаного товару, при цьому оформив акт розбіжностей (у відповідності до п. 3.6. вказаного договору), зробивши відповідну відмітку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов’язань по поставці товару в установлений строк.

Відповідно до п. 6.1. договору, ціна на товар визначається на підставі унормованої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно за попередньою згодою з Покупцем. Не більше одного разу в квартал і не більше чим на 5 % від поточної ціни. Нова ціна починає діяти з дати вказаної в Специфікації.

У відповідності до та п. 6.5. договору, вимоги до оплати товару вказуються в Додатку № 6 до даного Договору.

Пунктом 3 Додатку № 6 до Договору визначено, що оплата товару проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дня поставки. Датою оплати рахується дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

У відповідності до п. 11.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.17. В разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожен послідуючий рік.

Закінчення строку дії вказаного договору, не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, що мало місце в період дії договору (п. 11.2. договору).

Згідно із п. 11.4. договору, Покупець має право відмовитися від договору, повідомив про це іншу сторону в разі:

- систематичних поставок товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені Постачальником в прийнятний для Покупця строк;

- систематичної поставки товарів неналежної якості, які не можуть бути заміненими Постачальником в установлений даним договором або іншим прийнятним для Покупця строк;

- систематичного порушення Постачальником строків поставки товарів.

В даному випадку договір вважається розірваним на наступний день з моменту отримання Постачальником повідомлення про відмову по електронній пошті. Оригінал повідомлення про відмову від договору поставки направляється поштою за адресою сторони вказаною в договорі.

Пунктом 11.5. договору обумовлено, що при порушенні однією із сторін умов пунктів 2.22. або 12.9. вказаного договору, друга сторона має право відмовитися від договору поставки. В такому випадку договір поставки рахується розірваним на 5 робочий день з моменту повідомлення про відмову від договору поставки. Сторона вважається повідомленою належним чином при отриманні повідомлення про відмову по електронній пошті. Оригінал повідомлення про відмову від договору поставки направляється поштою на адресу сторони вказаного в договорі.

Відповідно до п. 12.9. договору, на момент підписання вказаного договору сторони підтверджують, що вони не здійснюють господарську діяльність на непідконтрольній Україні території, а саме в населених пунктах, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, а також в населених пунктах, розташованих на лінії дотику, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України (непідконтрольна територія), а також на окупованій території України (окупована територія). На момент підписання вказаного договору Постачальник підтверджує, що він та його контрагенти не відносяться до переліку осіб та організацій включених в санкційні списки в порядку передбаченим Законом України «Про санкції». Покупець в свою чергу, підписанням вказаного договору підтверджує, що момент підписання вказаного договору він також не відноситься до переліку осіб та організацій включених в санкційні списки в порядку передбаченим Законом України «Про санкції». Постачальник підтверджує, що товари постачаємі Постачальником, не виробляються на непідконтрольній території, в т.ч. на окупованій території, а також не комплектуються виробами, роботами (послугами), постачаємих та/або виробленими на непідконтрольній і окупованій території України. У випадку зміни ситуації та гарантій, викладених вище, сторона, у якої відбулися подібні зміни, зобов’язана невідкладно письмово повідомити про це іншу сторону, але не пізніше 5 робочих днів з моменту таких змін.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на виконання умов договору поставки від 01.11.17 № 261017, позивач поставив відповідачу товар, а саме в асортименті на загальну суму 1 333 060,64 грн., що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладним.

Відповідач, в свою чергу, здійснив оплату за поставлений товар несвоєчасно.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, вимоги до оплати товару вказуються в Додатку № 6 до даного Договору (п. 6.5. договору).

Пунктом 3 Додатку № 6 до Договору визначено, що оплата товару проводиться шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дня поставки. Датою оплати рахується дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Однак, відповідачем не виконано умови договору поставки від 01.11.17 № 261017 та не вчасно сплачено позивачу суму боргу за поставлений товар, а саме:

- 102 099,37 грн. – часткова оплата за видатковою накладною від 06.05.18 № ПСЗ00007287 (як вказано позивачем в позовній заяві в цій справі);

- 2 538,65 грн. – повернуто товару (як вказано позивачем в позовній заяві в цій справі);

- 1 228 422,62 грн. – оплата за поставлений товар за договором поставки від 01.11.17 № 261017, що підтверджується банківською випискою від 10.12.18.

Вказане не заперечувалось та не оспорювалось представниками сторін під час розгляду цієї справи в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконав та не вчасно сплатив кошти за поставлений товар у розмірі. Докази зворотнього суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Доказів належного, у повному обсязі та вчасно виконання зобов’язання по сплаті суми боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 438,11 грн. та 3 % річних у розмірі 1 455,30 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.13. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.11.17 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати згідно договору, Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за порушення відповідачем строку оплати товару позивачем заявлено до стягнення 17 438,11 грн. пені за період з 06.09.18 по 24.09.18 (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Факт прострочення відповідачем зобов’язання з оплати товару матеріалами справи № 908/2022/18 доведено.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 1455,30 грн. - 3 % річних.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Позивачем нараховано до стягнення 3 % річних за період з 06.09.18 по 24.09.18 на загальну суму 1 455,30 грн.

Також, позивач просить суд розірвати між ТОВ “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД” та ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” договір поставки від 01.11.17 № 261017.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що відповідачем істотно порушено умови договору щодо постачання товару на адресу позивача.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Частиною 2 ст. 631 цього ж Кодексу передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Умовами п. 11.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.17. В разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожен послідуючий рік.

Отже, договір поставки від 01.11.17 № 261017 на день відкриття провадження у цій справі (09.10.18) судом є чинним на 2018 рік (до 31.12.18 відповідно до п. 11.1 договору).

Позивач просить суд розірвати договір внаслідок істотного порушення умов договору відповідачем, оскільки не відбулись розрахунки за поставку товару, що є суттєвою умовою для договорів поставки.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із умовами договору, а саме при порушенні п.п. 11.4., 11.5. та 12.9. договору, які вищенаведені, одна із сторін має право відмовитися від договору поставки.

Однак, як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, відповідачем не порушені умови оспорюваного у цій справі договору поставки не виконання яких є підставою для розірвання договору, а саме: відповідачем не порушено п.п. 11.4., 11.5. та 12.9. договору поставки від 01.11.17 № 261017.

Судом також враховано, що умовами вказаного договору не передбачено можливість розірвання договору у зв’язку із несвоєчасною сплатою Покупцем (відповідачем у цій справі) грошових коштів за поставлений товар.

Згідно з приписами ст. ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи вказану справу по суті спору судом враховано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що національним законодавством України (ст. 172 ГПК) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06.09.05).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Надточий проти України» від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Крім того, змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками.

Представником відповідача в судовому засіданні 06.02.19 повідомлено суд (та надано пояснення), що позивачем було направлено на адресу відповідача позовну заяву з іншим вихідним номером та іншою датою, а саме: від 05.09.18 № 2376 з позовними вимогами на суму 1 304 243,50 грн., а саме: 1 228 422,62 грн. основного боргу, 69 815,45 грн. пені та 6 005,43 грн. 3 % річних. При цьому, вказана позовна заява не містить вимоги щодо розірвання договору поставки від 01.11.17 № 261017.

На підтвердження вказаного представником відповідача в судовому засіданні 06.02.19 надано копію позовної заяви ТОВ “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД” до ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” про стягнення 1 304 243,50 грн., а саме: 1 228 422,62 грн. основного боргу, 69 815,45 грн. пені та 6 005,43 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні 06.02.19 судом було досліджено екземпляр (оригінал) вказаної позовної заяви, яка була надіслана позивачем відповідачу у цій справі.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.19 не заперечив проти долучення копії вказаної позовної заяви від 05.09.18 № 2376 ТОВ “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД” до ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” (про стягнення 1 304 243,50 грн., а саме: 1 228 422,62 грн. основного боргу, 69 815,45 грн. пені та 6 005,43 грн. 3 % річних) до матеріалів справи № 908/2022/18.

Судом наведена вище копія позовної заяви ТОВ “ПИРЯТИНСЬКИЙ СИРЗАВОД” до ТОВ “УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ” про стягнення 1 304 243,50 грн., а саме: 1 228 422,62 грн. основного боргу, 69 815,45 грн. пені та 6 005,43 грн. 3 % річних долучена до матеріалів справи.

Судом прийнято до уваги те, що відповідачу не в повній мірі було відомо про позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до позовної заяви від 24.09.18 № 2564 оскільки відповідачем було отримано зовсім іншу позовну заяву з іншими позовними вимогами, а саме позовну заяву за вих. від 05.09.18 № 2376 з позовними вимогами щодо стягнення позивачем з відповідача 1 304 243,50 грн., а саме: 1 228 422,62 грн. основного боргу, 69 815,45 грн. пені та 6 005,43 грн. 3 % річних.

Вказане не було спростовано представником позивача в судовому засіданні 06.02.19.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи № 908/2022/18 суд дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У зв’язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України та інших підзаконних нормативно-правових актів, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є доведеними належними та допустимими доказами.

А тому, як наслідок, суд, через недоведеність, відмовляє позивачу в задоволені позовних вимог у цій справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума судового збору у розмірі 18 426,34 грн. може буди повернута позивачу з Державного бюджету України у випадку надходження до суду відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 74, 76, 86, 123, 129, 172, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.02.19

Суддя В.Л. Корсун