Справа № 582/1275/18

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Петен Я.Л.,

за участю секретаря - Коваль В.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гордієнка А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, м. Суми, до Недригайлівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, смт. Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом та просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Вказаний позов обґрунтований тим, що після смерті спадкодавця - матері позивача, ОСОБА_4, відкрилась спадщина на майно, яке остання успадкувала після смерті батька позивача, ОСОБА_5. Він, позивач, є єдиним спадкоємцем після смерті матері за заповітом. У 2017 році він звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та отримав свідоцтво про право на частину спадщини за заповітом. До спадкового майна увійшов житловий будинок? що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з надвірними, господарськими та побутовими будівлями та спорудами. Однак житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, право власності на яку за життя оформлене не було, хоч остання і перебувала у власності спадкодавців з 1948 року, і про це позивач дізнався тільки у серпні 2017. При зверненні до нотаріуса для оформлення спадкових прав, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у зв`язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, додатково пояснив, що хоче, щоб суд визнав за ним саме право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, загальним розміром 0,37 га. Зазначив, що селищна рада постійно плутає розмір земельної ділянки, що належала його матері.

Представник Недригайлівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, відповідача по справі, у судовому засіданні, при вирішенні справи, поклався на розсуд суду. При цьому пояснив, що спадкодавцю ОСОБА_4, згідно рішення Хоружівської сільської Ради народних депутатів від 28.06.1995 року, було вирішено передати у власність земельну ділянку загальним розміром 0,15 га, з яких: 0,05 га - для будівництва та обслуговування житлових приміщень та 0,10 га - для ведення особистого підсобного господарства. Що стосується вимог позивача про загальний розмір земельної ділянки, про який зазначено останнім, а саме 0,37 га, то будь які документи на земельну ділянку саме такого розміру відсутні. Крім того, окрім вищезазначеного рішення Хоружівської сільської Ради народних депутатів від 28.06.1995 року, іншої документації на земельну ділянку за адресою: с. Спартак, вул. Лісова, буд. 1, Недригайлівського району Сумської області, немає.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Суми, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2, виданого Ковпаківським ВМ СМВ УМВС України в Сумській області 30 грудня 2003 року (а.с.6-8).

22 листопада 2010 року у місті Суми померла мати позивача, ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.12).

За життя спадкодавець ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (позивачу), що підтверджується заповітом від 26.04.2001, посвідченим нотаріусом другої Сумської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 2-529 (а.с. 78).

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, Другою Сумською державною нотаріальною конторою, за заявою позивача, 24.12.2010 було заведено спадкову справу за № 689/2010 та, на час розгляду справи, видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадщини, в тому числі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 з відповідними надвірними, господарчими та побутовими будівлями і спорудами (а.с.82 зв.), що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи (а.с.75-83). При цьому, як вбачається з матеріалів спадкової справи, позивачу державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з неподанням документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (а. с. 81).

Як зазначав позивач у судовому засіданні та підтвердив представник відповідача, документація на спірну земельну ділянку не виготовлялась. Зазначення у свідоцтві про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 про його розміщення на приватизованій земельній ділянці, є помилкою.

З довідки, виданої виконавчим комітетом Недригайліської селищної ради Недригайлівського району Сумської області 24.07.2017 № 516 вбачається, що згідно погосподарської книги Хоружівської сільської ради на 2016-2020 роки, домогосподарство та земельна ділянка розміром 0,37 га за адресою: АДРЕСА_2 (номер погосподарського обліку НОМЕР_4) належить ОСОБА_4 (а.с.14).

З копії рішення 4 сесії двадцять другого скликання Хоружівської сільської ради народних депутатів від 28.06.1995 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сільської Ради згідно поданих заяв» вбачається, що ОСОБА_4 було передано земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, площею 0,15 га, в тому числі для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) площею 0,05 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 га (а.с.45-47), про що під № 559 здійснено запис у книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність (а.с. 99-101).

З інформації, наданої 26.11.2018 відділом Держгеокадастру у Недригайлівському районі Сумської області за № 987/168-18 вбачається, що в місцевому фонді документацій відділу у Недригайлівському районі Сумської області, документація із землеустрою на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, Недригайлівського району Сумської області, відсутня, у Державному земельному кадастрі вищезазначена земельна ділянка не зареєстрована (а.с.50).

З інформації, наданої 22.12.2018 відділом Держгеокадастру у Недригайлівському районі Сумської області вбачається, що інформація про земельні ділянки, розташовані на території Недригайлівського району Сумської області, які належні на праві власності ОСОБА_4, у відділі відсутня, у місцевому фонді документації із землеустрою відділу у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області відсутня технічна документація на земельну ділянку виділену ОСОБА_4, сертифікат на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 не виготовлявся, державний акт на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 не виготовлявся. Крім того, повідомляється, що у відділі у Недригайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила, що у власності ОСОБА_4 перебували (перебувають) земельні ділянки (частки (паї)), (а.с.87).

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивач належним чином, у встановленому законом порядку, прийняв спадщину після смерті його матері, ОСОБА_4, але, при цьому, відомості, які б свідчили про належність земельної ділянки загальним розміром 0,37 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, на праві власності ОСОБА_4, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлені види спадкування, згідно якої спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

На підставі ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом (п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах спадкування»).

За загальним правилом, належним прийняттям спадщини, в силу вимог статей 1268-1270 ЦК України, вважається проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявлено спадкоємцем про відмову від спадщини, а також подання нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини протягом строку в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Матеріалами справи повністю підтверджується, що ОСОБА_1 належним чином, у встановленому законом порядку, прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_4

При цьому, Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992, який діяв на час прийняття рішення Хоружівською сільською Радою народних депутатів щодо передачі у власність спадкодавцю ОСОБА_4 земельної ділянки, було визначено, що сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України (ст. 1). Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю (ст. 3). Зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 Земельного кодексу України щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету (ст. 6).

Відповідно до ст. 56 та ст. 67 Земельного Кодексу України 1990 року, який діяв на час передачі земельної ділянки спадкодавцю ОСОБА_4 згідно рішення Хоружівської сільської Ради народних депутатів, для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Статтями 22, 23 Земельного Кодексу України 1990 року передбачалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 30 Земельного Кодексу України 1990 року було встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Таким чином, законодавством, діючим на час прийняття рішення Хоружівською сільською Радою народних депутатів 28.06.1995 про передачу спадкодавцю земельної ділянки у власність, передбачався певний порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчували право на земельну ділянку.

При цьому, документи, які б посвідчували право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку розміром 0,37 га, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що дію статті 23 ЗК України 1990 року було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», документом, який би міг посвідчити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, міг би бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

При цьому, як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, окрім самого рішення Хоружівської сільської ради народних депутатів від 28.06.1995, земельно-кадастрові документи на земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_2, відсутні.

Запис у книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність, не може бути прийнятий судом як доказ посвідчення у встановленому законом порядку права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, враховуючи, крім того, розбіжність у розмірах земельної ділянки, зазначеної позивачем (0,37 га). При цьому, суд враховує, що у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 22.02.2018 нотаріусом зазначено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, належав спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07.06.1994.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм права та наявні у справі докази дають підстави для висновку, що оскільки відсутні докази набуття у встановленому законом порядку права власності спадкодавцем ОСОБА_4 на земельну ділянку розміром 0,37 га за адресою: АДРЕСА_2, то і у позивача відсутні підстави для спадкування зазначеного права.

Відповідно ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів щодо належності спадкодавцю ОСОБА_4 земельної ділянки загальним розміром 0,37 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 саме на праві власності, то суд доходить висновку, що позивач не є таким, що набув у порядку спадкування право власності на дану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1, м. Суми, до Недригайлівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, смт. Недригайлів, Недригайлівського району Сумської області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.п. 5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України від 15.12.2017, до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області.

Повне рішення складено 18 лютого 2019 року (16.02.2019 - вихідний).

Суддя :підпис З оригіналом згідно

Суддя : Я. Л. Петен