ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

Львів

№ 857/863/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Губіш О.А., о 17 год 58 хв. у м. Борщеві) у справі № 594/1530/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області капрала поліції Савик Ольги Богданівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАВ №768721 від 02.12.2018, а справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що він 02.12.2018 12 год. 10 хв. на 83 км автодороги М19 Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече керував транспортним засобом марки Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1, без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом. Однак вказує, що відповідальність за вказаною статтею передбачена за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами, а саме при початку руху чи зміні його напрямку, а тому поліцейським невірно кваліфіковано його дії та помилково притягнуто його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. За таких обставин вважає дії поліцейського неправомірними, а вказану постанову необґрунтованою та винесеною з порушенням норм процесуального права.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 17.12.2018 адміністративний позов задоволено. Постанову по справі про адміністративне правопорушення поліцейського 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області капрала поліції Савик О.Б., від 02.12.2018 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП у розмірі 425 грн. - скасовано.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження. Крім цього зазначив, що наданий відповідачем відеозапис свідчить про те, що працівник поліції розгляд справи звів фактично до констатації особисто тих фактів, які вважав встановленими та намагання вручити оскаржувану постанову. При цьому, ним не було дотримано норм закону щодо порядку розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення. Працівник поліції всупереч ст. 283 КУпАП постанову у справі виніс заздалегідь.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відеозаписом з автореєстратора службового автомобіля чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме рух транспортного засобу поза межами населеного пункту без ввімкнення денних вогнів чи ближнього світла фар в період з 01 жовтня по 01 травня.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якій зазначив, що за не ввімкнений за межами населеного пункту з 01 жовтня по 01 травня денний ходовий вогонь або ближнє світло настає відповідальність за ст. 125 КУпАП.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 768721 від 02.12.2018, позивач 02.12.2018 о 12 год. 10 хв. на 83 км автодороги М19 Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече керував транспортним засобом марки Рено Логан, державний номерний знак НОМЕР_1, без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України, за що його було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Таким чином, диспозиція наведеної правової норми передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення ними, зокрема, правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Згідно з п. 9.8. ПДР передбачено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

При цьому відповідно до п. 1.10 ПДР денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України, що спростовує твердження апелянта про те, що п. 9.8 ПДР фактично визначає порядок використання зовнішніх світлових приладів протягом певного періоду на рівні із вимогами розділу 19 Правил.

Стаття 125 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення інших порушень правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, які тягнуть за собою попередження.

Відтак , за не ввімкнені за межами населеного пункту в період часу з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів чи ближнього світла фар настає відповідальність за ст. 125 КУпАП, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином на переконання суду доводи відповідача викладенні в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2018 року у справі № 594/1530/18

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С. М. Кузьмич

судді

В. З. Улицький

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 18 лютого 2019 року