У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 278/3450/18

18 лютого 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП у Житомирській області ДПП Нікітіна Олександра Анатолійовича про скасування рішення у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

14 січня 2019 року не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, яку підписав від імені позивача його представник - адвокат Омельчук С.О.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто позивачу, оскільки вона не відповідає вимогам ст.298 КАС України, а саме, підписана особою, повноваження якої на вчинення такої дії не підтверджені у встановленому законом порядку.

30 січня 2019 року ОСОБА_2 повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року, яка також підписана його представником - адвокатом Омельчуком С.О. До апеляційної скарги було додано оригінал ордеру серії КС №250834 на представництво адвокатом Омельчуком С.О. інтересів ОСОБА_2 у Сьомому апеляційному адміністративному суді. Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на звернення до суду з апеляційною скаргою обґрунтоване тим, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, з підстав, що остання була подана без дотримання вимог статті 59 КАС України. Зазначає, що повернення апеляційної скарги заявнику не позбавляє скаржника права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів вважає, що воно не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у вказаній справі є оскарження постанови про адміністративне порушення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності закріплено статтею 286 КАС України.

Частиною четвертою статті 286 КАС України встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Як зазначається самим позивачем в апеляційній скарзі, копію рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року ним було отримано 24 грудня 2018 року. Апеляційну скаргу позивачем вперше подано через суд першої інстанції 14 січня 2019 року, а отже із пропуском строку, передбаченого ст. 286 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В апеляційній скарзі від 30.01.2019 року позивач щодо поважності строку пропуску звернення до суду посилається на те, що він несвоєчасно отримав рішення суду першої інстанції, а з урахуванням змісту резолютивної частини щодо строків його оскарження, вважав, що перебіг строку на апеляційне оскарження має визначатись ч. 1 ст.295 КАСУ (тридцяти днів з дня проголошення рішення).

Колегія судді приходить до переконання, що зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи позивача не можуть бути визнані поважними, оскільки норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення в такій категорії справ становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня вручення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу позивача на ту обставину, що на момент звернення до суду з апеляційною скаргою вперше (14 січня 2019 року) апеляційна скарга не є належно поданою, позаяк була підписана особою, повноваження якої на вчинення такої дії не підтверджені у встановленому законом порядку. Зі змісту наявного в матеріалах справи ордеру серії КС №250824 (а.с.7) вбачається, що останній дає право адвокату Омельчуку С.О. представляти інтереси ОСОБА_2 лише в суді першої інстанції.

Ордер серії серії КС №250834 на представництво адвокатом Омельчуком С.О. інтересів ОСОБА_2 у Сьомому апеляційному адміністративному суді датовано 28.01.2019 року.

Таким чином, на момент підписання та подання апеляційної скарги від імені позивача вперше (14.01.2019) адвокат Омельчук С.О. не підтвердив належним чином свої повноваження на вчинення такої процесуальної дії як представництво позивача при поданні апеляційної скарги. Тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що він мав право підписувати апеляційну скаргу ОСОБА_2.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною третьою статті 26 Закону №5076-VI передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що частина перша статті 26 Закону №5076-VI визначає загальний перелік документів, якими може бути посвідчено повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому, частиною четвертою цієї статті встановлюються спеціальні вимоги щодо підтвердження повноважень адвоката саме як представника, зокрема, в адміністративному судочинстві, які відсилають до відповідних положень процесуального законодавства.

Так, згідно частини четвертої статті 59 КАС повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, обов'язковим документом для підтвердження повноважень адвоката як представника в адміністративному судочинстві є або відповідна довіреність, або ордер, що виданий відповідно до Закону №5076-VI.

Частиною другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими Законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

З урахуванням наведених норм Закону та з огляду на те, що Ордер серії серії КС №250834 на представництво адвокатом Омельчуком С.О. інтересів ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції датовано 28.01.2019 року у суду відсутні підстави вважати, що апеляційна скарга 14.01.2019 року подана позивачем у визначені процесуальним законом строки.

Крім того, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до положень ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги (з причин неналежного її оформлення) не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

При зверненні з апеляційною скаргою вдруге скаржником не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в межах встановленого ст. 286 КАС України строку.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених позивачем у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Визнати неповажними, наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року у справі № 278/3450/18 та залишити клопотання про поновлення цього строку без задоволення.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП у Житомирській області ДПП Нікітіна Олександра Анатолійовича про скасування рішення у справі про адміністративне правопорушення.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач

Кузьменко Л.В.

Судді

Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.