Провадження № 2/535/21/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Загнійко А.В.,

при секретарі судового засідання Білик Н.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу №535/1482/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Котелевської селищної ради Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання у порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку площею 4,25 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області, що належала на підставі державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_4, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2847 від 21.11.2001 року, ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що після смерті матері - ОСОБА_4, вона є спадкоємцем за законом спадкового майна. Брати - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, хоч і були зареєстровані за місцем проживання спадкодавця, але фактично постійно з ОСОБА_4 не проживали. Спадкове майно складається з земельної ділянки площею 4,25 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач звернувся щодо оформлення спадщини до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т.В., яка відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки не надано витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку, а також не подано документів щодо неприйняття спадщини шляхом проживання із спадкодавцем синів. На даний час позивач не має можливості прийняти спадщину за законом.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 21.07.2017 року (а.с. 66), під час судового засідання заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Також зазначили, що встановлення факту про неприйняття спадщини шляхом проживання із спадкодавцем синів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, необхідне їй для оформлення спадщини.

Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 148). 15.01.2019 року подав до суду заяву на позовну заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без його участі. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 3, ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі (а.с. 120, 121).

Відповідач - Котелевська селищна рада Полтавської області у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 139). 17.12.2018 року подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 3, ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі (а.с. 83).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Котелевська державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 140). 23.01.2019 року подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечень не надала (а.с. 141).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5, видане повторно 22.07.2016 року Відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с. 30).

Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку площею 4,25 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, що виданий Котелевською селищною радою Полтавської області 21.11.2001, і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2847 (а.с. 37).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №4796 від 20.09.2017 року, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1). При цьому на час відкриття спадщини з ОСОБА_4 за вищевказаною адресою зареєстровані: син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 40).

Згідно з рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2018 року, справа №583/634/18, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38, 39).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим Опішнянською селищною радою Зіньківського району Полтавської області 28.01.2014 року (а.с. 44).

При зверненні до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов'язки завідувача Котелевської державної нотаріальної контори Рой Т.В. щодо оформлення спадщини, позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №845/02-31 від 12.10.2018 року, в якій відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно, у зв'язку з тим, що не надано витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку, а також не подано документів щодо неприйняття спадщини шляхом проживання із спадкодавцем синів - ОСОБА_5, ОСОБА_3 (а.с. 42).

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до п. 3.22 Глави 10. Видача свідоцтв про право на спадщину Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що протягом тривалого часу знайомий із позивачем та її братами ОСОБА_5, ОСОБА_3, достовірно знає й підтверджує, що ОСОБА_5, ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_6 року, постійно не проживали з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1

Під час судового розгляду не встановлено підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Дані про його заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні.

Згідно з ч. 7 ст. 235 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Спадкоємцем за законом спадкового майна після ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1, її родинні відносини із спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6, виданим 20.02.1973 року Котелевським райбюро ЗАГС Полтавської області, свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7, виданим відділом РАГС Машівського району 03.11.1995 року, та свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_8, виданим 17.08.1996 року Куземинським сільвиконкомом Охтирського району Сумської області (а.с. 50-53).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів: - на право колективної власності на землю; - на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ N 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Визнання відповідачами пред'явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 ст. 206 ЦПК України відповідачам відомі та зрозумілі.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 206, ч. 2 ст. 247, 264, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст. ст. 328, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 22, 40, 81 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 року, Законом України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про Державний земельний кадастр», постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Котелевської селищної ради Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визнання в порядку спадкування права власності на нерухоме майно, - задовольнити повністю.

Встановити факт неприйняття спадщини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 4,25 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області, й до дня смерті належала на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9, що виданий 21.11.2001 року Котелевською селищною радою Полтавської області, і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2847.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка смт Котельва Полтавської області, мешканка АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець смт Котельва Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач - Котелевська селищна рада, місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, 224, смт Котельва Котелевського району Полтавської області, 38600; ідентифікаційний код ЄДРПОУ - 13955812.

Повне судове рішення складено 18.02.2019 року.

Суддя