ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м.Житомир справа № 240/4831/18

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Томчука В.О.,

представників відповідачів Дубенчука М.В., Терещенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 в частині направлення листа за № 3402 від 14.08.2018 року до Військової частини НОМЕР_1 про притягнення позивача до матеріальної відповідальності та телеграми № 4847 від 06.12.2018 року про уточнення заподіяної шкоди;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 439 від 28 серпня 2018 року "Про притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі" та наказу № 686 від 14.12.2018 "Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2018";

- визнати недійсним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 439 від 28.08.2018 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 686 від 14.12.2018.

В обґрунтування позову зазначив, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2018 №439 "Про притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі" позивача та наказ №686 від 14.12.2018 прийнятий у зв`язку з уточненням розрахунку заподіяної шкоди, а саме: про внесення змін до наказу №439 від 28.08.2018 є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому на думку позивача підлягають скасуванню. Зазначив, що висновки щодо понаднормового списання автомобільного пального є безпідставними, оскільки аудиторським звітом за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності частини НОМЕР_2 , безпосередньо в діях позивача не виявлено ознак перелічених у пункті 13 Положення діянь. Зокрема, не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем правопорушення, на думку відповідача, правопорушення, внаслідок якого державі було б завдано шкоди; не встановлено причинного зв`язку між протиправною поведінкою позивача і настанням шкоди, які згідно пункту 3 Положення є обов`язковими і необхідними умовами притягнення до матеріальної відповідальності.

Ухвалою судді від 10.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.11.2018 о 14:00.

Ухвалою суду від 10.10.2018 відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

12.11.2018 оголошено перерву до 14:00 29.11.2018.

29.11.2018 оголошено перерву до 14:30 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 14:00 21.01.2019.

21.01.2019 оголошено перерву до 14:00 31.01.2019.

31.01.2019 у зв`язку з розглядом справи, пов`язаної з виборчим процесом, знято з розгляду слухання справи №240/4831/18 та призначено на 14:00 05.02.2019.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових відзивах на позов.

Представник відповідача - військової частини НОМЕР_2 в обґрунтування відзиву зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2018 №439 за результатами проведення у військовій частині НОМЕР_2 , де позивач обіймав посаду начальника транспортного відділу, аудиту та на підставі аудиторського звіту від 10.08.2018 №234/3/55аз ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності за понаднормове списання автомобільного пального. Представник відповідача зазначив, що внаслідок недбалого ставлення до своїх функціональних обов`язків, а саме: невірне застосування нормативних витрат палива, що перевищують гранично допустимі значення, встановлені Нормами витрат пального Наказом МО №01 зі змінами відповідно наказу МО України №513 від 13.10.2009, позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності, а тому це рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача - військової частини НОМЕР_1 в обґрунтування відзиву зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 винесено наказ №439 від 28.08.2018 "Про притягнення позивача до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі" в силу положень п.29 Положення "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" від 23.06.1995 №243/95, оскільки, це є обов`язком командира військової частини. Зважаючи на наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

З березня 2009 року по квітень 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника транспортного відділу військової частини НОМЕР_2 .

В січні 2017 року був переведений до військової частини НОМЕР_1 на посаду начальника цеху боєприпасів та з 14.04.2017 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (т.1 а.с. 40, 71).

Командиром військової частини НОМЕР_2 направлено лист №3402 від 14.08.2018 командиру військової частини НОМЕР_1 про те, що за результатами фінансового аудиту відповідності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 встановлено понаднормове списання автомобільного пального в кількості 5469 л. на суму 151.56 тис. гривень , що в кратному співвідношенні становить 454.68 тис.гривень, яке виникло з вини начальника транспортного відділу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 10)

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2018 №439 "Про притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі" з метою виконання пропозицій до аудиторського звіту за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, згідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2018 №3402 ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності (т.1 а.с. 13).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №686 від 14.12.2018 внесено зміни до наказу №439 від 28.08.2018, а саме: уточнення до розрахунку заподіяної шкоди майором ОСОБА_1 внаслідок незаконного списання пального (т.3 а.с. 5)

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині прийняття наказів №439 від 28.08.2018, №686 від 14.12.2018 та дії військової частини НОМЕР_2 в частині направлення листа №3402 від 14.08.2018, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що позовні вимоги стосуються правомірності направлення відповідно листа та у зв`язку з цим, прийняття оскаржуваних наказів. Вимоги щодо встановлення неправомірності висновків проведення перевірки позивачем не заявлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затверджену Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення - №243/95-ВР).

Відповідно до положень п.п. 2,3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Центрального територіального управління внутрішнього аудиту м.Вінниця було проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.04.2016 по 30.06.2018, яким встановлено понаднормове списання автомобільного пального в кількості 5469л. на суму 15,56 тис.грн., а саме: начальник транспортного відділу майор ОСОБА_1 за донесенням №85 за квітень 2016 року списав 2452 л. автомобільного бензину та 7081 л. дизельного пального. Так, в аудиторському звіті зазначено, що аналізом підтверджуючих первинних документів встановлено факти застосування при розрахунку витрати пального, за шляховими листами №17/895, 17/855, 17/799, 17/685, 17/629, 17/594, 17/569, 17/333, 17/891, 17/676, 17/334, 17/889, 17/858, 17/854, 17/798 одночасно надбавок у розмірі 10%-рух в колоні, 10%-понижені швидкості та 10%-перевезення боєприпасів, що є порушенням вимог п.60.5 Норми витрати пального №1 зі змінами відповідно наказу Міністра оборони України №513 від 13.10.2019.

Отже з наведеного вбачається, що за результатами проведеного аудиту встановлено характер допущеного порушення, суму завданих збитків та винних осіб у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, що зафіксовано в аудиторському звіті від 10.08.2018 № 234/3/55аз (стор. 37 висновку, т. 1 а.с. 194-242).

Доводи позивача, що він не несе матеріальної відповідальності за отримане пальне, зокрема, за його використання, спростовуються судом з урахуванням наступного.

Як було встановлено, ОСОБА_1 обіймав посаду начальника транспортного відділу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно функціональних обов`язків начальника транспортного відділу, останній зобов`язаний здійснювати контроль за ощадливим витраченням і правильністю застосування пального та мастильних матеріалів в озброєнні, бойовій та іншій техніці служби (т.1 а.с. 41-43).

Відповідно до п.6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17 у військовій частині пальне, яке використане підрозділами, списується за донесеннями про наявність та рух військового майна. Донесення складається на підставі записів у таких облікових документах: зокрема, дорожніх листах - при використанні наземних транспортних засобів та плавучих засобів. До донесення в обов`язковому порядку додаються зазначені вище облікові документи.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що донесення №85 майора ОСОБА_1 є належною підставою для встановлення зайвого списання пального.

Окрім цього, суд зазначає, що згідно із п. 13 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Тобто, законодавством не передбачено жодних застережень щодо укладення договорів з військовослужбовцем про повну матеріальну відповідальність, а також посадовою інструкцією начальника транспортного відділу прямо визначено обов`язок здійснювати контроль за ощадливим витраченням і правильністю застосування пального та мастильних матеріалів.

Щодо доводів позивача про протиправність дій ВЧ НОМЕР_2 в частині не проведення розслідування у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди, то судом враховано наступне.

Так, дійсно, нормами п.17 Положення №243/95-ВР встановлено, що командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Поряд з іншим, цією ж нормою встановлено, що розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Системний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що вона є імперативною та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 , за результатами якого ОСОБА_1 було притягнуто до матеріальної відповідальності, проводився фахівцями Центрального територіального управління внутрішнього аудиту.

Тобто, в даному випадку розслідування не призначається, оскільки є наявні висновки аудиторського звіту та факт заподіяння матеріальної шкоди, винні особи встановлено не командиром та/або іншими посадовими особами, а встановлено за результатами фінансового аудиту.

Суд зазначає, що в силу норм, закріплених в п.17 Положення №243/95-ВР, у командира військової частини відсутній обов`язок повторно встановлювати винних осіб, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди, причини виникнення шкоди, її розміру, тому посилання позивача про обов`язковість проведення командиром розслідування є безпідставними.

Згідно із положеннями п. 29 Положення №243/95-ВР, якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування заподіяної ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акта ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються у п`ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) військової частини за новим місцем служби винної особи зобов`язаний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.

З аналізу викладених норм слідує, що у разі переведення військовослужбовця на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування шкоди, притягнення до матеріальної відповідальності належить до повноважень командира військової частини за новим місцем служби винної особи.

Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2017 №86 ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутними військами Збройних Сил України по особовому складу від 13.01.2017 №9, зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 .

14.08.2018 на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено лист №3402, в якому зазначено, що за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 встановлено понаднормове списання автомобільного пального, яке виникло з вини начальника транспортного відділу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 та керуючись положеннями п.29 Положення направлено на адресу військової частини витяг з аудиторського звіту.

З метою виконання пропозицій до аудиторського звіту за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_2 , відповідно до постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, згідно повідомлення від 14.08.2018 № 3402 наказом військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2018 позивача притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №686 від 14.12.2018 внесено зміни до наказу №439 від 28.08.2018, а саме: уточнення до розрахунку заподіяної шкоди майором ОСОБА_1 внаслідок незаконного списання пального.

З урахуванням наведених правових норм, суд зазначає, що дії військової частини НОМЕР_1 в частині прийняття оскаржуваних наказів повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства, адже прийняття наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності у зв`язку з його переведенням до даної частини та надходженням матеріалів фінансового аудиту покладалося на командира ВЧ НОМЕР_1 , тобто в даному випадку це було його обов`язком.

Дії військової частини НОМЕР_2 щодо направлення листа за № 3402 від 14.08.2018 до військової частини НОМЕР_1 узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки вказаний лист в межах п`ятиденного терміну після закінчення перевірки був направлений на нове місце служби ОСОБА_1 , а саме: до військової частини НОМЕР_1 з наданням витягу з акта аудиту.

В той же час, обставини справи свідчать, що позивач як на підставу своїх позовних вимог вказує фактично на безпідставність висновків аудиту.

Разом з тим, враховуючи заявлені позовні вимоги суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, з огляду на таке.

Так, Кабінетом Міністрів України постановою від 28.09.2011 № 1001 "Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" відповідно до ч.3 ст. 26 Бюджетного кодексу України затверджено Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Наказом Міністра оборони України №753 від 14.11.2012 установлено, що Службу внутрішнього аудиту Збройних Сил України становлять Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, Територіальне управління внутрішнього аудиту військових частин, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, Північно-Східне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, Західне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, Південне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю та Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю.

Цим же наказом затверджено Порядок проведення внутрішнього аудиту підрозділами Служби внутрішнього аудиту Збройних Сил України.

Відповідно до п. 7.3 цього Порядку офіційними документами є аудиторський звіт та довідка.

Аудиторський звіт складається за результатами аудиту та містить відомості про хід аудиторського дослідження, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок і рекомендації (пропозиції) щодо діяльності підконтрольного суб`єкта залежно від характеру виявлених проблем.

Пропозиції різновид аудиторських рекомендацій, які містять письмові вимоги до керівництва підконтрольних суб`єктів, посадових осіб вищих органів управління підконтрольних суб`єктів щодо відшкодування завданих державі збитків, усунення інших порушень та недоліків у діяльності підконтрольних суб`єктів, притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях та/або невжитті заходів до їх усунення, усунення причин, умов та наслідків неефективних управлінських рішень, а також щодо здійснення контролю за виконанням наданих пропозицій (п.1.2 Порядку).

Згідно п. 11.3 Порядку керівники підконтрольних суб`єктів, яким за результатами внутрішнього аудиту надано рекомендації і пропозиції, забезпечують: виконання пропозицій шляхом усунення виявлених порушень, повного і своєчасного прийняття рішень за ними, ведення їх обліку, складання та подання звітності, здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів, ведення претензійно-позовної роботи, притягнення до відповідальності винних осіб.

Пунктом п. 3.1. Порядку передбачено, що керівники, державні службовці, військовослужбовці та працівники підконтрольних суб`єктів мають право:

надавати усні та письмові пояснення з питань, які виникають під час виконання аудиторського завдання;

на збереження конфіденційності їх особистих даних при проведенні анкетування, інтерв`ювання чи опитування;

у разі виявлення підробок чи ознак інших зловживань знімати копії документів, вилучених на час виконання аудиторського завдання, для залишення їх у справах;

ознайомлюватися з проектом офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання в частині, що стосується їх діяльності (відповідальності, повноважень);

надавати письмові коментарі до офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що аудиторські звіти та зазначені в них пропозиції є обов"язковими для посадових осіб підконтрольних об"єктів, а Служба внутрішнього аудиту Збройних Сил України та її структурні підрозділи в розумінні п.7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб"єктами владних повноважень, рішення дії чи бездіяльність яких може бути предметом оскарження.

Обставини справи свідчать, що підставою для вчинення спірних дій та прийняття спірних наказів став аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту м.Вінниця, зокрема, п. 3 якого запропоновано прийняти рішення щодо відшкодування незаконного списання автомобільного пального на загальну 151,56 тис. грн.

Тобто, пропозиції даного аудиторського звітує обов"язковими для керівників підконтрольних об"єктів, в даному випадку для командирів військової частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

В той же час, з позовної заяви та наданих позивачем пояснень вбачається, що він фактично не погоджується з висновками аудиторського звіту, оскільки вважає, що не допускав порушень в частині невірного застосування коефіцієнтів, визначених норм витрат пального. При цьому вказує, що будь-які пояснення з цього приводу у нього під час проведення аудиту не відбиралися.

Однак, на думку суду, в межах заявлених позовних вимог суд не може надавати правову оцінку правильності аудиторського звіту, оскільки такий звіт та його висновки відповідачами не складалися. В той же час, вимоги до суб"єкта, який наділений повноваженнями складати такі звіти, не заявлені, тому у суду відсутні підстави для залучення його як відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що посилання позивача на правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 24 вересня 2013 року у справі №21-255а13 щодо того, що висновки акту перевірки не можуть бути предметом спору, а тому оцінка акта перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі акта, не може бути взято до уваги при розгляді даної справи, адже у справі №21-255а13 співпадають особа, яка проводила перевірку та особа, до якої заявлено позовні вимоги. Однак, у правовідносинах, які є предметом розгляду даного спору зазначені особи різняться, оскільки Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту та військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 є різними суб"єктами владних повноважень з різними функціями, правами і обов"язками.

Виходячи з підстав позову, суд зазначає, що фактично позивач не погоджується з висновками аудиторського звіту, однак дії щодо складання таких висновків не оскаржує, вимог до органу чи його посадових осіб, які проводили аудит не заявляє, тому суд вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч1,2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, вирішуючи спір, суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи або законні інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тобто, право на судовий захист має особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, така особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних чинним законодавством інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування наказу №439 від 28.08.2018 та наказу №686 від 14.12.2018 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 15 лютого 2019 року