ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року

Справа № 160/9178/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 17.10.2018 року №С16133-18 щодо відмови у виплаті 10 місячних пенсій у зв`язку з відсутністю спеціального (педагогічного) стажу;

зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального (педагогічного) стажу періоду роботи ОСОБА_2 на посаді викладача з класу загального фортепіано у МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №15" з 05.09.1980 року по 07.12.2016 року та у МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №15" з 08.12.2016 року по 28.08.2018 року та здійснити виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебуває на обліку пенсійного органу та отримує пенсію за віком. При цьому, відповідач при призначенні їй пенсії не виплатив грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, так як вона має спеціальний (педагогічний) стаж понад 37 років. Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату означеної допомоги, однак відповідач відмовив, посилаючись на те, що у неї недостатньо спеціального стажу (лише 11 років). Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанової О.В. від 07.12.2018р. прийнято до провадження адміністративну справу №160/9178/18 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що відсутні законні підстави для виплати грошової допомоги ОСОБА_2, передбаченої п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, оскільки остання не має достатнього спеціального (педагогічного) стажу.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 05.09.1980р. по 07.12.2016 року працювала на посаді викладача з класу загального фортепіано у МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №15"; з 08.12.2016 року по теперішній час працює на посаді викладача з класу загального фортепіано МКЗК «Дніпровська дитяча музична школа № 15».

З 29 серпня 2018 року отримуває пенсію за віком та має педагогічний стаж 37 років 11 місяців 24 днів (до моменту виходу на пенсію за віком, тобто станом на 28.08.2018р.).

09.10.2018 року позивач звернулася до ГУ УПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти пенсій, як працівник освіти, який має більш, ніж 30 років педагогічного стажу і вийшов на пенсію за віком відповідно до п."е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991р.

Листом від 17.10.2018 року №С16133-18 пенсійний орган відмовив у виплаті означеної допомоги, оскільки період роботи позивача з 31.12.1991р. по 28.08.2018р. на посаді викладача з класу загального фортепіано в МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №15" (з 08.12.2016р. у зв`язку зі зміною назви " МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №15") не може бути зараховано до спеціального (педагогічного) стажу, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 не передбачена вказана посада у позашкільних навчальних закладах. Таким чином, до спеціального стажу ОСОБА_2 зараховано лише період роботи на посаді викладача у МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №15" з 05.09.1980 року по 31.12.1991р., що складає 11 років і є недостатнім для виплати грошової допомоги, передбаченої п. 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п."е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно ст.21 Закону України " Про позашкільну освіту" від 22 червня 2000 року N 1841-III педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно приписів Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які працюють, зокрема, у позашкільних навчальних закладах на наступних посадах - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Отже, вказаним Переліком встановлені заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.

При цьому, посада викладача по класу фортепіано у позашкільних навчальних закладах не передбачена.

Також слід зазначити, що згідно Примітки 3 вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. З цього слідує, що згідно Переліку закладів, організацій і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Радою Міністрів СРСР від 017.12.1959р. №1397 було передбачено посаду викладача в музичній школі, яка відносилась до навчального закладу, а отже період роботи позивача на посаді викладача МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №15" з 05.09.1980 року по 31.12.1991р. зараховано до спеціального стажу.

Таким чином, необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працювала на посаді викладача по класу фортепіано в музичній школі з 31.12.1991р. по 28.08.2018р., яка Переліком не передбачена.

Щодо посилання позивача на наявність доручення Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства соціального захисту України (лист заступника Міністра соціального захисту України від 01.02.1995р. №03/133-02-2), яким начебто дію Переліку №909 поширено, зокрема, і на викладачів по класу фортепіано в музичній школі без внесення відповідних змін до постанови, суд критично оцінює, оскільки таке доручення не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року №419/794/15-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, та відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.2, 5, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова