РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» неправомірними щодо нарахування оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1 за період з 15 жовтня 2011 року по 01 вересня 2018 року; зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» припинити дії в частині неправомірного нарахування оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1; зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» здійснити перерахунок оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1 за період з 15 жовтня 2011 року по 01 вересня 2018 року та провести відповідні коригування розміру заборгованості в сумі 13434 грн. 87 коп. до 0,00 грн. по особовому рахунку №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою м.Рівне, вул.Н.Хасевича, 27 кв.28.

В судове засідання представник відповідача повторно не з’явився, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи не подавав, заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі являється власником квартири АДРЕСА_2.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні договором купівлі-продажу від 21 лютого 2000 року серії АВІ №124886 з якого вбачається, що ОСОБА_2 )зміна прізвища з Чикалюк в зв’язку з одруженням) «продавець» та ОСОБА_1 «покупець» уклали цей договір про нижченаведене: продавець продав, а покупець купив належну продавцю на праві приватної власності квартиру №28 у подальшому «квартира», що знаходиться в м.Рівне по вулиці Ніла Хасевича, 27.

З дослідженого в судовому засіданні розпорядження міського голови від 29 жовтня 2002 року №2866-р про визначення виконавця послуг теплопостачання в житловому будинку №27 по вул.Н.Хасевича вбачається, що на підставі Правил надання населенню послуг з водо теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 20 грудня 1997 року за №1497 з метою приведення параметрів теплопостачання в житловому будинку по вул.Н.Хасевича, 27 до нормативних споживчих властивостей: 1. Призначити виконавцем послуг теплопостачання у житловому будинку №27 по вул.Н.Хасевича Колійну машинну станцію 123 Львівської залізниці. 2. Встановити, що оплата послуг теплопостачання мешканцями даного будинку проводиться на рівні тарифів на відповідні послуги, затверджених обласною державною адміністрацією для м.Рівне.

Тривалий час якість даних послуг позивача не влаштовувала, тому, щоб забезпечити належні умови проживання в квартирі він вирішив відмовитись від послуг з централізованого опалення і облаштувати свою квартиру системою індивідуального теплопостачання.

З дослідженого в судовому засіданні акту від 05 жовтня 2010 року (№2055 від 08 листопада 2011 року) вбачається, що комісія в складі головного інженера КМС 123 ОСОБА_3, начальника майстерень КМС 123 ОСОБА_4, інженера-технолога ОСОБА_5 склали даний акт про те, що було перевірено квартиру №28, опалювальна система відключена від загально будинкової системи опалення.

З дослідженої в судовому засіданні довідки №2097 від 11 жовтня 2011 року вбачається, що довідка видана власнику квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 про те, що з 05 жовтня 2010 року нарахування за надання послуг централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_3 не проводились у зв’язку з відключенням даної квартири від загально будинкової системи опалення.

Дані обставини свідчать про законність та погодження теплопостачальною організацією дій позивача при відключенні від системи централізованого опалення.

Відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, не завадило безперебійній роботі інженерного обладнання будинку, якість теплопостачання сусідніх квартир не погіршилась, скарг від сусідів не надходило.

Таким чином, відключення квартири позивача від централізованого опалення було здійснено виконавцем послуг з теплопостачання та погоджене ним.

З дослідженого в судовому засіданні акту від 26 вересня 2011 року вбачається, що комісія в складі головного інженера відокремленого підрозділу Клійна машинна станція №123 ОСОБА_3, начальника майстерні відокремленого підрозділу Колійна машинна станція №123 ОСОБА_4, головного інженера ЖКП «Центральне» ОСОБА_6, майстра ЖКП «Центральне» ОСОБА_7 вбачається, що складено даний акт на предмет відключення опалювальної системи будинку №27 по вул.Ніла Хасевича м.Рівне від мережі теплопостачання виробничої котельні відокремленого підрозділу Колійна машинна станція №123 ДТГО «Львівська залізниця» шляхом встановлення заглушок в оглядовому колодязі теплотраси.

15 жовтня 2011 року житловий будинок прийнятий підприємством КП РМР «Теплотранссервіс» на роздільний облік по розрахунках за послуги з теплопостачання.

Позивач пояснив, що із зазначеним підприємством жодних договорів про надання послуг він не укладав, натомість зазначене підприємство самостійно відкрило особовий рахунок за теплопостачання на його ім.»я та поставило його на облік по обпалі за відповідні послуги, в той час, як опалення його квартири здійснювалося за рахунок електроенергії.

З дослідженого в судовому засіданні листа ВП «Рівненська дистанція електропостачання» від 16 лютого 2012 року №ЕЧ-3/659 вбачається, що ВП «Рівненська дистанція електропостачання» не заперечує використання нагрівального прибору для опалення квартири в межах 1,5 кВ згідно договору №01282 ОСОБА_1 за адресою м.Рівне, вул.Н.Хасевича, 27/29.

Факт використання електроенергії для обігріву житла підтверджується також довідкою від 30 березня 2018 року по особовому рахунку №302134 який засвідчує кількість використаної електроенергії на обігрів квартири позивача.

З метою припинення безпідставного нарахування оплати за послуги з теплопостачання позивач звернувся до відповідача з проханням припинити нарахування плати за послуги з теплопостачання.

З дослідженого в судовому засіданні листа №01-13/2188 від 06 березня 2012 року КП «Теплотранссервіс» РМР вбачається, що було повідомлено ОСОБА_1 про те, що для відключення від централізованої системи теплопостачання приміщень квартири №28 житлового будинку №27 по вулиці Н.Хасевича в м.Рівне необхідно отримати: дозвіл міжвідомчої комісії з розгляду питань пов»язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання (вул.Шевченка, 45) на відключення; технічний висновок про можливість влаштування автономної системи опалення і гарячого водопостачання об’єкта. На основі цього в подальшому позивачу необхідно отримати технічні умови на відключення від централізованої системи теплопостачання, розробити проектно-кошторисну документацію та виконати роботи по відключенню за власний рахунок. Тільки виконання всіх даних умов в повному об’ємі є підставою для направлення комісії щодо складання акту на відключення від централізованої системи теплопостачання. Тому, підстав для припинення нарахування плати за послуги з теплопостачання на даний час немає. Документи, копії яких додавались до заяви, не є дійсними, тому що Колійна машинна станція №123 ДТГО «Львівська залізниця» припинила свою діяльність в якості теплопостачаючої організації житлового будинку позивача в червні 2011 року і в жовтні 2011 року ніякого відношення до відключення квартири позивача від централізованої системи теплопостачання не мала та долучено копію листа Колійної машинної станції №123 адресованого Рівненському міському голові про припинення теплопостачання житлового будинку позивача.

На даний час КП «Теплотранссервіс» РМР припинило свою діяльність, у зв»язку з чим, житловий будинок по вул.Н.Хасевича, 27 в м.Рівне прийнятий підприємством ТОВ «Рівнетеплоенерго» на роздільний облік по розрахунках за послуги з теплопостачання.

З ТОВ «Рівнетепелоенерго» позивач не укладав ніяких договорів про надання послуг з теплопостачання. Тепловою енергією позивач не користується, оскільки опалення його квартири здійснюється нагрівальними приладами, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні довідками про споживання електроенергії.

Однак, відповідач нараховував та продовжує нараховувати оплату за послуги з теплопостачання, чим грубо порушує права позивача з огляду на наступне.

З дослідженого в судовому засіданні листа ТзОВ «Рівнетеплоенерго» від 07 вересня 2018 року №04-05/2218/2221 зокрема, вбачається, що житловий будинок №27 по вул.Н.Хасевича обслуговується котельнею по вул.Н.Хасевича, 26, яка відповідно до вищезазначених Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року уз змінами та доповненнями та інших нормативно-правових актів в сфері теплопостачання (надалі – Правила) подає теплоносій за температурним графіком у відповідності до зовнішньої температури повітря, але такий, що забезпечує нормативну санітарну норму (+18С) в квартирах. Відповідно, ТОВ «Рівнетепелоенерго» контролює та відповідає за якість теплоносія до точки розмежування, зокрема місця влаштування запірної арматури або встановлення лічильника тепла. Відповідно до вищезазначених Правилу разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії, споживач оплачує за послугу опалення згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири. Тому, нарахування за послугу опалення по даному житловому будинку проводиться тільки за фактично використаними даним будинком Гкал. згідно поданих «Довідок про кількість використаної теплової енергії» по тепловому лічильнику за відповідний період. Оскільки зазначений будинок обладнано приладом обліку теплової енергії, нарахування по особових рахунках його мешканців проводяться за фактично спожиту теплову енергію.

28 вересня 2018 року позивач звернувся з відповідача з проханням припинити дії з нарахування оплати за послуги теплопостачання та здійснити перерахунок оплати за послугу теплопостачання за період з 15 жовтня 2011 року по 01 вересня 2018 року та провести відповідні коригування заборгованості до 0,00 грн. по особовому рахунку. Однак станом на день подання позову до суду відповідь від відповідача позивачу не надійшла.

Таким чином, як зазначено вище і підтверджено доданими до позовної заяви документами, позивач взагалі не використовує теплову енергію, що подається відповідачем до будинку, а відповідач неправомірно нараховує позивачу вартість послуг, що позивачем не споживаються як за такі, які ніби то ним споживаються.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 48 Конституції України передбачено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім»ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч.6 ст.319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Реалізація права власності на квартиру охоплює і право обирати спосіб її опалення та гарячого водопостачання: з допомогою централізованої чи індивідуальної мережі.

Позивач має право вільно, без надмірного втручання держави та органів місцевого самоврядування, влаштовувати своє життя, зокрема, забезпечувати належну і достатню якість свого житла і умов проживання в ньому.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», в редакції, що діяла на момент відключення від централізованого опалення, споживач або суб»єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Відповідно до ст.24 вищевказаного Закону споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Відповідно до п.24 Постанови КМУ «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» №630 від 21 липня 2005 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Із викладеного вбачається, що відповідач продовжуючи нараховувати плату за послуги з теплопостачання, які фактично позивач не отримує, не враховуючи те, що ним влаштовано у вказаному приміщенні засоби електричного опалення, порушує права позивача як власника зазначеного житлового приміщення та як споживача отриманих послуг, тобто діє неправомірно.

У відповідності з Наказом Міністерства житлово-комунального господарства №169 від 06 листопада 2007 року до Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2005 року №4 внесені зміни, якими виключено право споживача послуг окремого приміщення житлового будинку відмовитись від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, після внесення змін, встановлений порядок відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень, тобто порядок відключення окремого приміщення у житловому будинку є неврегульованим даним Порядком, в той час, як і не є забороненим.

Крім того, нарахування плати за послуги з теплопостачання протирічить діючому законодавству у сфері правовідносин по охороні права власності та захисту прав споживачів.

Конституційні права позивача не можуть бути обмежені підзаконними актами, які встановлюють процедуру відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Незважаючи на передбачене цивільних законодавством право власника вільно користуватися та розпоряджатися належним власнику майном, відповідач обмежує таке право шляхом невизнання за позивачем, як власником відокремленого приміщення, вибирати спосіб опалення житлового приміщення, пов’язуючи такий вибір із волею власників інших окремих житлових приміщень багатоквартирного будинку.

В такому випадку воля власника розпоряджатися приміщенням на свій розсуд обмежується бажанням або небажанням інших власників в такий самий спосіб обігрівати приміщення.

Відповідно до ч.6 ст.10 ЦПК України якщо суд доходить до висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує таки закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У витязі з аналізу ВСУ судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 роки) зазначено, що у Законі №1023-ХІІ не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах такої «слабкої сторони», як фізична особа – споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Таким чином, відповідач порушує права позивача, а саме його право вільного вибору постачальника тепла, нав’язуючи свої послуги та нараховуючи плату за послуги з теплопостачання, яким позивач фактично не користується, при цьому, як зазначено вище, сам відповідач визнає, що оплата за послуги з теплопостачання має бути нарахована виключено за спожиті послуги.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

У пункті постанови Пленуму ВСУ №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що до вимог про захист прав споживачів порядок обов’язкового попереднього позасудового розгляду застосовується лише в тому разі, коли це передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими представником відповідача, а тому вони підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, а тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5,10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.15,20,319 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії – задоволити.

Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» неправомірними щодо нарахування оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1 за період з 15 жовтня 2011 року по 01 вересня 2018 року.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» припинити дії в частині неправомірного нарахування оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» здійснити перерахунок оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1 за період з 15 жовтня 2011 року по 01 вересня 2018 року та провести відповідні коригування розміру заборгованості в сумі 13434 грн. 87 коп. до 0,00 грн. по особовому рахунку №68838, зареєстрованим на ОСОБА_1, що обліковується за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008 судовий збір в розмірі 2114,40 грн. та зарахувати до спеціального фонду державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн.2134313436.

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 3659800, МФО 333368, р/р 26036305478563.

Суддя :