Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 663/2912/16-ц

провадження № 61-19087св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крат В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - державне підприємство «Скадовський морський торгівельний порт»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргуОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року у складі судді Пухальського С. В., та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Фурман Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Скадовський морський торгівельний порт» (далі - ДП «Скадовський морський торгівельний порт»), про стягнення виплат сум розрахунку при звільненні.

Позов мотивовано тим, що позивачі перебували з відповідачем у трудових відносинах, при їх звільнені, підприємство не виплатило компенсацію раціону харчування: ОСОБА_1 - 10 326,97 грн, ОСОБА_2 - 4 698,15 грн.

Враховуючи вимоги статті 116, 117 КЗпП України, позивачі просили стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати при звільненні та середній заробіток за весь час затримки розрахунку: на користь ОСОБА_1 - 25 000,00 грн, на користь ОСОБА_2 - 48 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати на харчування не є складовою заробітної плати, тому позивачами пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 квітня 2017 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року залишити без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 червня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що витрати на харчування відносяться до «компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені колективним договором, то вони й повинні бути компенсовані працівникові. Твердження суду, що «витрати на харчування не є складовою заробітної плати й доказів протилежного не надано» є порушенням норм ЦПК України. Крім того, позивачами строк позовної давності не пропущено, оскільки витрати на харчування відносяться до компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норм. Оскільки ці додаткові матеріальні виплати передбачені колективним договором, то вони й повинні бути працівникові компенсовані.

19 липня 2017 року ДП «Скадовський морський торгівельний порт» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу відхилити, а рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу від 11 липня 2016 року № 140 звільнений з посади капітан-змінний механік за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

ОСОБА_2 на підставі наказу від 16 листопада 2015 року № 235 звільнений із займаної посади змінного помічника капітана караванної вахти за власним бажанням у зв'язку з переїздом в іншу місцевість.

Згідно з пунктом 8.1.5 Колективного договору, витяг якого надано представником відповідача, сторони домовились встановлювати норматив вартості безоплатного раціону харчування членам екіпажів суден транспортного та рефулерного флоту, виходячи з науково-обґрунтованих норм та фактичної вартості продуктів. Перегляд нормативів проводити 1 раз на рік за погодженням двох сторін та затверджувати наказом по порту. Для службово-допоміжного флоту встановлювати норматив столового забезпечення, величина якого не повинна перевищувати 50 % нормативу раціону харчування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 54 Кодексу торговельного мореплавства України, порядок прийняття на роботу осіб суднового екіпажу, їх права і обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-побутового обслуговування в морі і в порту, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством України, цим Кодексом, статутами служби на морських і риболовних суднах, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами).

Встановлено, що обов'язок власника щодо встановлення норм забезпечення харчування з розрахунку на одного члена екіпажу (здійснюється спеціалізованими НДІ в галузях харчування, які мають на це право та володіння спеціальними знаннями), згідно яких підприємство повинно було за свій рахунок проводити закупівлю продуктів харчування у відповідності до розроблених норм та організувати приготування обідів для екіпажів суден, відкривши пункт колективного харчування (п. 8.1.9. Колективного договору), реалізуючи додаткову соціальну гарантію.

Стаття 7 Закону України «Про охорону праці» встановлює право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, зокрема на безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Частиною другою зазначеної статті Закону передбачена грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором, але виключно у разі роз'їзного характеру роботи.

Роз'їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розміщення організації, у зв'язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження організації (зборного пункту) до місця роботи на об'єкті та назад, що складає не менше двох-трьох годин на день.

Несення вахти на суднах портового флоту згідно графіків чергувань не можна вважати роз'їзним характером роботи, а тому компенсація раціону харчування з боку відповідача не може бути (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17 листопада 2006 року № 307/13/133-06).

Оплата харчування працівників в їдальні підприємства відноситься та є складовою соціальних систем матеріального стимулювання праці. Відсутні підстави для віднесення її до структури заробітної плати (Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 2003 року № 23 «Щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій» (пункт 16.1)

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій не встановили наявності роз'їздного характеру роботи позивачів, тому їх висновки про безпідставність позовних вимог є правильними.

Щодо доводів касаційної скарги

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність рішень не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 23 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило