ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/3775/18 Головуючий у І інстанції - Терлецька О.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання дій протиправними та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо складення акту від 13.05.2018 року № 55/18 про відмову ФОП ОСОБА_2 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.06.2018 року № 223, в частині анулювання ліцензії від 12.07.2013 року № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Міністерства екології та природних ресурсів України проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо виконання вимог ліцензійних умов провадження з небезпечними відходами. За результатами перевірки складено акт від 13.05.2018 року № 55/18-1 про відмову в проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, на підставі якого позивачу анульовано ліцензію від 12.07.2013 року № 307, про що видано спірний наказ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України щодо складення акту від 13.05.2018 року № 55/18 про відмову ФОП ОСОБА_2 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.06.2018 року № 223, в частині анулювання ліцензії від 12.07.2013 року № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Міністерство екології та природних ресурсів України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що зв'язку з невиконанням виданого раніше розпорядження, а саме - не усуненням порушень, виявлених за результатами перевірки, проведеної у 2016 році, Мінприроди на підставі наказу від 08.06.2018 року № 195 "Про проведення позапланових перевірок дотримання ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами" (копія додається), проведено позапланову перевірку на предмет виконання позивачем вимог виданого у 2016 році розпорядження. З метою встановлення зв'язку із ліцензіатом, працівники Мінприроди зателефонували за телефоном, який належить Позивачу та повідомили останнього про проведення позапланової перевірки. Судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано те, що у Позивача, особа, яка його замінює у штаті наявна, що призвело до неповноти судового розгляду. Також, на думку Відповідача не повідомлення керівником підприємства уповноважену особу, яка його заміняє, а штатний розпис станом на 01.02.2016 року дає ґрунтовні підстави вважати, що такі працівників є, вказує на те, що Позивачем чинилися штучні перешкоди для не допуску перевіряючих на місце провадження господарської діяльності, що й стало підставою для анулювання ліцензії.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 12 червня 2018 року на телефон Позивача зателефонувала особа, яка представилась ОСОБА_4 працівником Міністерства екології та природних ресурсів України, та повідомила про проведення у період з 12.06.2018 року по 13.06.2018 року позапланової перевірки виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю).

Позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України, що з 06 червня 2018 року перебуває на стаціонарному лікуванні у Білоцерківській центральній районній лікарні, проходить складний та безперервний курс лікування (діагноз: Дивертикулярна хвороба. Множинні диртикули сигмовидної ободової кишки. Дивертикуліт. Параколярний інфільтрат. Параколярний абсцес), що унеможливлює його присутність на здійсненні позапланового заходу державного нагляду, та запропонував невідкладно пересвідчитись в цьому, особисто відвідавши медичний заклад.

Також, Позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України про те, що не має найманих працівників відповідної кваліфікації або уповноважених осіб, які б змогли бути присутніми під час проведення органом ліцензування перевірки та представляти його інтереси з даного питання.

До того ж, Позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України про те, що з 30 травня 2018 року у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, у якій здійснює господарську діяльність, проводиться ремонт приміщень, а з 08 червня 2018 року проводиться капітальний ремонт покрівлі, отже, будівля на даний час не експлуатується, господарська діяльність не проводиться. У зв'язку з цим позивач звернувся до працівника Міністерства екології та природних ресурсів України з проханням перенести проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на іншу дату.

Працівниками Міністерства екології та природних ресурсів України було складено акт результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами № 55/18 від 13 червня 2018 року та акт про відмову ФОП ОСОБА_2 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 13 травня 2018 року № 55/18-1.

На підставі вказаних актів наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20 червня 2018 року № 223 анульовано ліцензію від 12 липня 2013 року № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

20 червня 2018 року Позивач отримав від Міністерства екології та природних ресурсів поштове відправлення, у якому містились наступні документи: посвідчення (направлення) від 11 червня 2018 року № 55/18 на проведення позапланової перевірки; копію наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.06.2018 року № 195 з додатками; акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами № 55/18 від 13 червня 2018 року; акт про відмову ФОП ОСОБА_2 у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 13.05.2018 року № 55/18-1.

Вважаючи дії Міністерства екології та природних ресурсів України по складанню вказаних актів та спірного наказу протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки, з якими Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» пов'язує наявність відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. У зв'язку із цим суд першої інстанції не погодився з доводами Відповідача про наявність підстав для застосування пункту 8 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірність оскаржуваного наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.06.2018 року № 223, в частині анулювання ліцензії від 12.07.2013 року № 307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V нижчезазначені терміни у ньому вживаються в такому значенні: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

При цьому, частиною 3 статті 2 Закону №877-V визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII) врегульовує суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності

За приписами частини 7 статті 19 Закону № 222-VIII визначено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Особливості організації та проведення, в тому числі планових перевірок, органами ліцензування визначені статтею 19 Закону № 222-VIII.

Так, для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату і територіальних органів. Перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов проводиться органом ліцензування залежно від предмета перевірки: за місцезнаходженням ліцензіата; за місцями провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. З метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв'язку (частини 8, 11, 12 статті 19 Закону № 222-VIII).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Положеннями частини 6 статті 7 Закону № 877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Також, аналогічні вимоги встановлені частиною 14 статті 19 Закону № 222-VIII, зокрема, акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У той же час, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування під час провадження господарської діяльності передбачена статтею 20 Закону № 222-VIII.

Так, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Підстави та процедура анулювання ліцензії на право провадження окремого виду господарської діяльності внормовані наступним чином.

Частиною 1 статті 16 Закону № 222-VIII передбачено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону № 222-VIII рішення про анулювання ліцензії повинно містити: 1) реквізити рішення про видачу ліцензії; 2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) підстави анулювання ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування (пункт 8 частини 2 статті 16 Закону № 222-VIII).

У розумінні зазначеної статті відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Згідно з частиною 15 статті 14 Закону № 222-VIII у разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Частиною 3 статті 16 Закону № 222-VIII визначено, для того щоб акти, передбачені пунктами 5-9 частини другої цієї статті, містили детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.

З акта про відмову у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами слідує, що відповідач дійшов висновку про недопуск позивачем уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2018 року на телефон Позивача зателефонувала особа, яка представилась ОСОБА_4 працівником Міністерства екології та природних ресурсів України, та повідомила про проведення у період з 12.06.2018 року по 13.06.2018 року позапланової перевірки виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю).

Позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України, що з 06 червня 2018 року перебуває на стаціонарному лікуванні у Білоцерківській центральній районній лікарні, проходить складний та безперервний курс лікування (діагноз: Дивертикулярна хвороба. Множинні диртикули сигмовидної ободової кишки. Дивертикуліт. Параколярний інфільтрат. Параколярний абсцес), що унеможливлює його присутність на здійсненні позапланового заходу державного нагляду, та запропонував невідкладно пересвідчитись в цьому, особисто відвідавши медичний заклад.

Також, Позивач повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України про те, що не має найманих працівників відповідної кваліфікації або уповноважених осіб, які б змогли бути присутніми під час проведення органом ліцензування перевірки та представляти його інтереси з даного питання.

ФОП ОСОБА_2 повідомив працівнику Міністерства екології та природних ресурсів України про те, що з 30 травня 2018 року у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, у якій здійснює господарську діяльність, проводиться ремонт приміщень, а з 08 червня 2018 року проводиться капітальний ремонт покрівлі, отже, будівля на даний час не експлуатується, господарська діяльність не проводиться. У зв'язку з цим позивач звернувся до працівника Міністерства екології та природних ресурсів України з проханням перенести проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на іншу дату.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки, з якими Закон № 222-VIII пов'язує наявність відмови ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, з чим погоджується колегія суддів.

За таких обставин, доводи Відповідача про наявність підстав для застосування пункту 8 частини 2 статті 16 Закону № 222-VIII до ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованими.

При цьому, відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи рішення суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, адже дійшов помилкового висновку про наявність в діях Позивача недопуску до перевірки та анулюванні ліцензії від 12.07.2013 року № 307.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач не довів правомірність оскаржуваного наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.06.2018 №223, в частині анулювання ліцензії від 12.07.2013 №307 (збирання, перевезення, зберігання небезпечних відходів) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Відповідача у цій частині належить задовольнити.

Щодо доводів в апеляційній скарзі Відповідача про те, що відповідно до штатного розпису Позивача станом на 01.02.2016 року наявні крім керівника та працівників на підприємстві, особи уповноважені заміняти керівника, зокрема бухгалтер та інженер-консультант, колегія суддів вважає їх необгрунованими, оскільки Відповідач керувався штатним розписом на 01.02.2016 року, не зважаючи на те, що пройшло вже більше двох років, а перевірка проводилась у червні 2018 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Міністерства екології та природних ресурсів України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст складено 14.02.2019 року.