ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4470/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «ЛПП Україна» акціонерного товариства «ЛПП» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ЛПП Україна» акціонерного товариства «ЛПП» (далі – ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», позивач) 27.09.2018 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0005214816, яким до платника податків застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 774767,70 грн. На обґрунтовування позовних вимог (а.с. 5-9, 88-90) позивач вказав, що не допускав порушень 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Пояснив, що відповідно до нульового чека з порядковим №000272927 з РРО, реєстрація першої розрахункової операції відбулась 15.07.2017 о 09 год. 10 хв., наступний Z-звіт № 1691 порядковий номер чека 00273598 було виконано 16.07.2018 о 00 год. 01 хв., що не перевищувало 24 години максимальної тривалості робочої зміни. Позивач посилається на лист орендодавця (торгівельного центру, де розташовано магазин) та на наказ генерального директора ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» № 31 від 14.07.2018, відповідно до яких режим роботи магазинів позивача в ТРЦ у зв’язку з плановими заходами «Літня ніч розпродажу» продовжено з 22:00 15.07.2017 до 03:00 16.07.2018. За цих обставин позивач стверджує, що внаслідок такого продовження тривалість робочої зміни не перевищувала 24 год., а саме: з 09 год. 10 хв. 15.07.2017 до 00 год. 01 хв. 16.07.2017.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 83-85). Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» в повному обсязі та наполягає, що підприємство несвоєчасно (16.01.2017 о 00:01) оприбуткувало готівку в сумі 157134,54 грн., одержану як виручку впродовж 15.07.2017р. Ця обставина свідчить про порушення підприємством п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та є підставою для застосування штрафних санкцій в п’ятикратному розмірі від суми несвоєчасно оприбуткованих коштів на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Позивач на вимогу суду надав оригінал книги обліку розрахункових операцій №1324000546р/8 (зареєстрована 19.04.2018 в Львівському управлінні Офісу великих платників податків ДФС).

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

дочірнє підприємство «ЛПП Україна» акціонерного товариства «ЛПП» зареєстроване як юридична особа, йому присвоєно ідентифікаційний код 32435513, серед видів діяльності є роздрібна торгівля одягом в спеціалізованих магазинах (а.с. 76-78). В межах цього виду діяльності позивач здійснює торгівлю одягом та супутніми товарами у в орендованому магазині торгової марки «Cropp town», розміщеному у торговельно-розважальному центрі «Ocean Plaza», що знаходиться в місті Києві на вулиці Антоновича (Горького), будинок 176.

Правила експлуатації торговельно-розважального центру (далі – ТРЦ) «Ocean Plaza» визначені у Регламенті, відповідно до пункту 3.1 котрого час роботи для всіх орендарів визначено з 10.00 до 22.00; підпунктом 3.3 Регламенту визначено, що час роботи може змінюватися орендодавцем/управляючим менеджером, який інформує всіх про подібні зміни годин роботи. Категорично забороняється закривати приміщення протягом годин роботи без попереднього письмового погодження з орендодавцем (а.с. 51). ТОВ «Інвестиційний Союз «Либідь» (орендодавець) скерував орендарям ТРЦ «Ocean Plaza» лист вих. № 200 від 24.03.2017 з повідомленням про всі культурно-масові заходи, які запланував відділ маркетингу ТРЦ «Ocean Plaza» з 01 квітня по 31 липня 2017 року. Серед іншого заплановано на 15 липня 2017 року проведення заходу «Літня ніч розпродажу», для проведення котрої час роботи ТРЦ визначено з 10:00 15.07.2017 до 03.00 год. 16.07.2017 (а.с. 41). На підставі цього повідомлення генеральний директор ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» 14.07.2017 прийняв наказ № 31 «Про продовження режиму роботи магазинів», відповідно до котрого 15.07.2017 продовжено роботу магазинів «Reserved», «Cropp», «House», «Моніто», що знаходяться в ТРЦ «Ocean Plaza», до 03:00 16.07.2017 (а.с. 42).

15.07.2017 робота магазину «Cropp» розпочалась о 9:10, що підтверджується нульовим чеком реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) № 000272927, а о 09:11 в касу внесені розмінні купюри на суму 100 грн. (внесок згідно чека № 000272928); зміна завершилась 16.07.2017 о 00:01, з каси РРО видано для оприбуткування готівку в сумі 155053,54 грн., що підтверджується Z-звітом №1691 (підклеєний за 15.07.2017 на аркуші 30 КОРО), в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» на аркуші 36 книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) зроблено запис за 16.07.2017 про службову видачу готівки в сумі 155053,54 грн.

Наступну зміну в магазині «Cropp» розпочато 16.07.2017 о 0:08, що підтверджується нульовим чеком РРО № 000273602, о 0:08 в касу внесена розмінні купюри на суму 100 грн. (внесок згідно чека № 000273601); зміна завершилась 16.07.2017 о 03:10, з каси РРО видано для оприбуткування готівку в сумі 31206,05 грн., що підтверджується Z-звітом № 1692 (підклеєний за 16.07.2017 на аркуші 30 КОРО), в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» на аркуші 36 КОРО зроблено запис за 16.07.2017 про службову видачу готівки в сумі 31206,05 грн.

Наступну зміну в магазині «Cropp» розпочато 16.07.2017 о 09:39, що підтверджується нульовим чеком РРО № НОМЕР_1, о 09:40 в касу внесені розмінні купюри на суму 100 грн. (внесок згідно чека № 000273729); зміна завершено 16.07.2017 о 22:07, з каси РРО видано для оприбуткування готівку в сумі 113347,10 грн., що підтверджується Z-звітом № 1693 (підклеєний за 16.07.2017 на аркуші 30 КОРО), в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» на аркуші 36 КОРО зроблено запис за 16.07.2017 про службову видачу готівки в сумі 113347,10 грн.

Наведені вище обставини суд встановив, дослідивши вилучений у позивача оригінал КОРО №1324000546р/8, зареєстрованої в контролюючому органі 19.04.2017. Оскільки РРО роздруковує чеки («нульові», про службове внесення, фіскальні звітні чеки) на чековій стрічці методом термодруку, такі зображення є недовговічними – досліджені судом оригінали чеків вже «вицвіли», що ускладнює виготовлення якісних фотокопій цих письмових доказів. Тому суд ухвалив долучити ці письмові докази (оригінал КОРО №1324000546р/8 разом із оригіналами всіх підклеєних чеків) до матеріалів справи - до набрання рішенням суду законної сили.

На підставі наказу № 933 від 16.05.2018 ревізори Офісу великих платників податків ДФС 25.05.2018 провели перевірку магазину «Cropp town», що розташований в торговельно-розважальному центрі «Ocean Plaza» за адресою вул. Антоновича (Горького), буд. 176 та належить суб’єкту господарювання ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП».

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №0050/28/10/РРО/32435513 від 29.05.2018 (а.с. 92-93). В акті зазначено, що на момент перевірки підприємство здійснювало торгівельну діяльність з реалізації одягу та супутніх товарів через належним чином зареєстрований та перевірений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. Під час перевірки ревізори провели хронометраж виторгу за період з 16.05.2018 по 25.05.2018, про що склали довідку (а.с. 95). Фактичною перевіркою встановлено несвоєчасне, не в день одержання готівкових коштів, оприбуткування готівки, а саме: готівкові кошти, отримані за реалізацію товарів в сумі 157134,54 грн., які надійшли 15.07.2018, оприбутковані в КОРО 16.07.2018, про що свідчить записи в КОРО на стор. 36, Z-звіт за роботу 15.07.2018 не знімався, Z-звіт №1691 знято 0:01 год. 16.07.2018 (а.с.14).

За результатами перевірки Офіс великих платників податків ДФС дійшов висновку про порушення ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» (стор. 4 акта перевірки) вимог пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637.

ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» ознайомилося з актом перевірки від 25.05.2018 та надіслала контролюючому органу заперечення (а.с. 55-58). Контролюючий орган за результатами розгляду заперечення ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» висновки акта перевірки від 29.05.2018 № 0050/28/10/РРО/32435513 залишив без змін, а заперечення від 04.06.2018 № 209 без задоволення (а.с. 59-65).

На підставі висновків акта перевірки № 0050/28/10/РРО/32435513 від 29.05.2018 Офіс великих платників податків ДФС 19.06.2018 прийняв податкове повідомлення-рішення №0005214816, - за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 застосував до ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» штрафні (фінансові) санкції в сумі 774767,70 грн. (а.с. 10).

Позивач не погодився з цим податковим повідомленням – рішенням та подав скаргу № 298 від 13.07.2018 до ДФС України (а.с. 67). ДФС України за результатами цієї скарги прийняла рішення № 29695/6/99-99-1-05-0125 від 13.09.2018, відповідно до котрого ДФС залишила без змін податкове повідомлення-рішення Офіс великих платників податків ДФС від 19.06.2018 №0005214816, а скаргу – без задоволення (а.с. 73-75).

Оцінюючи фактичні обставини справи та аргументи сторін щодо зафіксованого в акті фактичної перевірки висновку контролюючого органу про несвоєчасне оприбуткування ДП «ЛПП Україна» отриманої 15.07.2017 готівки в сумі 157134,54 грн., суд керується такими правовими нормами та мотивами:

відповідно до підпункт 20.1.4. п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення. Відповідно до пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи серед іншого мають право проводити фактичні перевірки; фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, контролюючий орган наділений компетенцією здійснити фактичну перевірку підприємства з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою було врегульовано Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, якою затверджено Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні (далі – Положення № 637).

Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Пунктом 7.15 розділу 7 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Згідно з пунктом 2.6 розділу 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. […] У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). […] Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулює Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі – Закон №265). Закон № 265 містить такі визначення застосованих у ньому термінів:

- реєстратор розрахункових операцій – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу;

- книга обліку розрахункових операцій – це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);

- фіскальний звітний чек – документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

- денний звіт – документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідно до положень статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані :

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18.02.2002 № 199 (далі – Вимоги № 199) затвердив вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування. Відповідно до пункту 2 Вимог № 199, поняття «фіскальні функції», «фіскальна пам'ять», «розрахункові операції», «реєстратор розрахункових операцій», «фіскальний режим роботи», «фіскальний звітний чек», «денний звіт», «контрольна стрічка» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

Для цілей фіскальних вимог також використовуються такі поняття:

- Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора;

- X-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті;

- зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Абзацом 3 пункту 11 Вимог №199 визначено, що реєстратор повинен забезпечити формування та друкування Z-звіту.

Згідно з пунктом 13 Вимог № 199 формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: - друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; - обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; - друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Пункт 14 Вимог містить такі норми:

Чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити: - назву і адресу господарської одиниці; - індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери "ПН"; - фіскальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери "ФН"; - заводський номер реєстратора; - логотип виробника.

Згідно з пунктом 17 Вимог № 199 чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну): - підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; - літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека); - суми ПДВ за кожною ставкою; - підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; - загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; - підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; - суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі"; - кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами; - номер, дату і час друкування фіскального звітного чека; - повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Пункт 7 Вимог № 199 містить норму, згідно з якою усі режими роботи реєстратора повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. В примітці Додатку до цих Вимог визначено, що підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) та Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій.

Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі. Цей Порядок містить визначення терміну «зміна»- період роботи РРО від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту за період роботи одного касира.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі та використовують розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій. Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).

Пунктом 6 глави 4 розділу ІІ Порядку передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО передбачає, зокрема: - наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; - підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; - щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що фіскальний звітний чек – це денний звіт, котрий щодня друкується в кінці зміни з обнуленням інформації в оперативній пам'яті РРО та занесенням її (цієї інформації) до фіскальної пам'яті реєстратора. Денний звіт містить інформацію про денні підсумки всіх проведених через РРО розрахункових операцій та щодня підклеюється до КОРО, а інформація цього звіту використовується для заповнення розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» КОРО. Оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, то зміна (період використання РРО від обнулення оперативної пам’яті до друку фіскального звітного чеку в кінці зміни) не може перевищувати 24 годин, тому у випадку перевищення цього параметру робота РРО автоматично блокується. Отже, при щоденному використанні РРО фіскальний звітний чек друкується щодня після закінчення робочої зміни, але не пізніше 24:00 цього дня (тобто до 00:00 наступного дня).

Як встановив суд, магазин «Cropp town» в період 15-16 липня 2017 року працював таким чином: - з 09:10 15.07.2017 до 03:10 16.07.2017 («Літня ніч розпродажу»); - з 09:39 16.07.2017 до 22:07 16.07.2017 (звичайний режим роботи). На межі календарної доби 15-16.07.2017 в роботі магазину була перерва (т.зв. «перезмінка»):

- о 00:01 16.07.2017 було завершено зміну, надруковано фіскальний звітний чек №1691, здійснено видачу з каси РРО готівки в сумі 155053,54 грн. для оприбуткування, проведено відповідні записи в розділі 2 КОРО;

- о 00:08 16.07.2017 розпочато нову зміну, котра завершилася 16.07.2017 о 03:10, надруковано фіскальний звітний чек №1692, здійснено видачу з каси РРО готівки в сумі 31206,05 грн. для оприбуткування, проведено відповідні записи в розділі 2 КОРО.

З огляду на ці обставини суд не бере до уваги аргументи позивача про оприбуткування готівки в сумі 155053,54 грн. в сумі в межах зміни, що тривала менше 24 годин, оскільки в контексті наведених вище висновків суду такі доводи свідчать про хибне тлумачення платником податків понять «зміна», «денний звіт», «фіскальний звітний чек» тощо. Суд дійшов висновку, що оприбуткування отриманої 15.07.2017 в магазині «Cropp town» готівки на загальну суму 155053,54 грн. відбулося 16.07.2017 о 00:01, тобто несвоєчасно - із запізненням на 1 (одну) хвилину. З огляду на цю обставину висновок контролюючого органу підтверджується частково, - оскільки ДП «ЛПП» несвоєчасно оприбутковало готівку в сумі 155053,54 грн., а не 157134,54 грн., як вказано в акті перевірки від 25.05.2018.

Оцінюючи правові підстави для застосування контролюючим органом до ДП «ЛПП» штрафних санкцій в сумі 774767,70 грн. про несвоєчасне оприбуткування готівки в касі суд керується такими міркуваннями:

оскаржене рішення про застосування штрафу прийняв територіальний орган ДФС України, який у контексті положень статей 1 та 41 ПК України є контролюючим органом.

Починаючи з 01 січня 2011 року види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також повноваження та функції контролюючих органів (серед іншого - в сфері застосування заходів відповідальності) визначає профільний кодифікований закон – Податковий кодекс України:

1) податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 61.1 ст. 61 ПК України). Податковий контроль серед іншого здійснюється шляхом перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України). Контролюючі органи серед іншого мають право проводити фактичні перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

2) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

- фінансова (пп.111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПК України);

- адміністративна (пп.111.1.2 п. 111.1 ст. 111 ПК України);

- кримінальна (пп.111.1.3 п. 111.1 ст. 111 ПК України).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється (п. 113.3 ст. 113 ПК України);

3) повноваження контролюючих органів в сфері застосування заходів відповідальності ПК України визначає таким чином:

- контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє зробити такі висновки щодо повноважень контролюючих органів (починаючи з 01.01.2011 до теперішнього часу) в контексті спірних правовідносин:

- контролюючі органи вправі здійснювати заходи податкового контролю (серед іншого – шляхом проведення фактичних перевірок) за дотриманням платниками податків законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій;

- контролюючі органи вправі застосовувати до платників податків заходи відповідальності (серед іншого – фінансової у формі штрафу), якщо такі запроваджені ПК України та/або іншим законом.

Суд встановив, що територіальний орган ДФС в 2018 році застосував до платника податків за порушення в 2017 році порядку ведення касових операцій у національній валюті України (законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) фінансову відповідальність (штраф за несвоєчасне оприбуткування готівки), передбачену Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Так, абзацом 3 частини першої статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 (зі змінами та доповненнями, в редакції Указу Президента України №802/2001 від 07.09.2001; далі – Указ № 436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, серед іншого – за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд враховує, відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд в постанові від 13.12.2018 по справі №824/966/17-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78565510) висловив таку правову позицію:

« […] 08.06.1995 між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір №1к/95-ВР (далі – Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Статтею 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Наведене дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.

12.06.1995 Президент України видав Указ №436/95, яким зокрема врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Метою прийняття Указу №436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.

06.07.1995 органом законодавчої влади прийнято Закон №265/95-ВР, положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій.

В той же час розділом V Закону №265/95-ВР, так само як і положеннями інших законів України, не визначено серед правопорушень неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки та не встановлена відповідальність за таке діяння.

З прийняттям Конституції України 1996 року Указ №436/95 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом №436/95.

Верховний Суд визнає, що застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 є правомірним.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, закріпленій у постанові від 02.04.2013 у справі №21-77а13.

Аналогічний висновок щодо застосування названих вище норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/8121/16 (адміністративне провадження №К/9901/47141/18) […]».

Суд з цього приводу зауважує таке:

І) по-перше, правова позиція Верховного Суду України, закріплена у постанові від 2 квітня 2013 року у справі № 21-77а13, висловлена щодо правовідносин, що виникли в 2008 році, тобто задовго до набрання чинності ПК України (01.01.2011).

Водночас норма пункту 113.3 статті 113 ПК України (що набрав чинності з 01.01.2011) прямо забороняє контролюючим органам застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, які не передбачені цим Кодексом та іншими законами України. Враховуючи те, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а штрафні санкції визначені Указом № 436/95, а не законами України, висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 13.12.2018 у справі №824/966/17-а (щодо правомірності застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 та відповідності такого правозастосування правовій позиції Верховного Суду України, закріпленій у постанові від 02.04.2013 у справі №21-77а13) не враховує зміни правового регулювання, яка відбулася з набранням чинності ПК, а саме - застосування контролюючим органом до платника податку штрафу на підставі Указу № 436/95, а не ПК України чи іншого закону України, прямо суперечить пункту 113.3 статті 113 ПК України та ч. 2 статті 19 Конституції України.

Тому правова позиція Верховного Суду України, закріплена у постанові від 2 квітня 2013 року у справі № 21-77а13, що була висловлена щодо правовідносин, що виникли до набрання чинності ПК України (01.01.2011), незастосовна до правовідносин, що виникли у 2017 році.

ІІ ) по-друге, аналізуючи обставини видання 12.06.1995 Президентом України Указу №436/95 та його мету, при правозастосуванні важливо враховувати таке:

Президент України отримав тимчасові надзвичайні повноваження приймати укази з питань економічної реформи (що діють до прийняття відповідних законів України) на підставі Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08.06.1995, що укладався в період глибокої економічної, а також політичної кризи 1995 року з цілком конкретною метою:

- уникнення неузгодженостей між чинними нормами Конституції (Основного Закону) України 1978 року і нормами Закону «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» та введення цього Закону в систему правових актів, що визначають конституційний лад України;

- подальшого забезпечення розвитку та успішного завершення конституційного процесу в Україні.

В преамбулі Указу №436/95 вказано мету запровадження штрафів, а саме – необхідність поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, запобігання приховуванню доходів.

З часу запровадження Президентом України цих штрафів (12.06.1995) минуло 23 роки. З часу набрання чинності ПК України (01.01.2011), який дозволяє контролюючим органам застосовувати до платників податків штрафи лише на підставі законів України (а не указів Президента України ), минуло 8 років.

Суд вважає ці строки цілком достатніми для того, щоб законодавець врегулював питання відповідальності за порушення платниками податків норм щодо обігу готівки шляхом прийняття відповідного закону, якщо ці питання залишаються актуальними для держави;

ІІІ ) по-третє, правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 13.12.2018, стосувалася відповідальності за "неоприбуткування готівки" – за встановлених у справі №824/966/17-а обставин у КОРО були відсутні записи про облік руху готівки на підставі фіскальних звітних чеків (рядки взагалі не заповнені), а також не здійснено облік готівкових коштів за різні дати у повній сумі їх фактичних надходжень загалом у сумі 60451,51 гривень. Зазначаючи норми права, якими керувався суд, Верховний Суд зазначив таке: «[…] Отже у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95). […] ».

У справі, що розглядається, санкції були застосовані за інший склад правопорушення - за "несвоєчасне оприбуткування готівки", а не за її неоприбуткування.

Суд наголошує на тому, що такий склад правопорушення як «несвоєчасне оприбуткування готівки» та відповідальність за нього був відсутній в Указі №436/95 аж до 10.09.2001.

Указ №436/95 в редакції від 12.06.1995 передбачав санкцію (штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми) за два склади правопорушення:

- за неоприбуткування у касах готівки;

- за неповне оприбуткування у касах готівки.

28.06.1996 Конституційний Договір 1995 року втратив чинність на підставі статті 3 Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» № 254/96-ВР, а отже – Президент України втратив надані цим Договором надзвичайні повноваження.

В Конституції України 1996 року запроваджено підхід, відповідно до якого засади юридичної відповідальності, діяння, що є правопорушеннями та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

Суд також враховує, що Президент України на підставі пункту 4 Перехідних положень Конституції України від 28.06.1996 мав право протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Отже, за будь-яких умов Президент України після 28.06.1999 не мав права запроваджувати юридичну відповідальність за правопорушення в спосіб видання відповідного указу, оскільки відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України відповідальність за правопорушення має визначатися виключно законами України.

Указом Президента України №802/2001 від 07.09.2001 «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436», тобто після 28.06.1999, було запроваджено новий склад правопорушення як «несвоєчасне оприбуткування у касах готівки» та встановлено за нього таку ж відповідальність, як за неоприбуткування чи неповне оприбуткування готівки.

З огляду на наведені вище мотиви суд дійшов висновку, що попри висловлену Верховним Судом правову позицію про правомірність застосування до суб'єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 за «неоприбуткування готівки в касах», цей Указ не є правомірною підставою для застосування контролюючим органом штрафу за «несвоєчасне оприбуткування готівки в касі».

Суд на підставі статей 6 та 242 КАС України при вирішенні цієї справи та прийнятті рішення зобов’язаний керуватися принципом верховенства права, який застосовується з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Прийняття контролюючим органом рішення про застосування до юридичної особи штрафу в розумінні статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ є втручанням у її право мирно володіти своїм майном (коштами), тому суд зобов’язаний перевірити виправданість цього втручання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини втручання держави в права особи, гарантовані статтею 1 Першого протоколу, допустиме лише тоді, коли воно є законним та переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Таке втручання не становитиме порушення державою своїх зобов’язань за ЄКПЛ, якщо буде забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав особи. Іншими словами, «справедлива рівновага» буде досягнута, якщо втручання держави є пропорційним та на особу не буде покладено надмірний індивідуальний тягар.

Так, здійснюючи оцінку пропорційності втручання при розгляді справи «Україна-Тюмень проти України» (заява №22603/02; п.55 рішення, що набуло статусу остаточного 22.02.2008; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_595) ЄСПЛ нагадав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, параграф 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі «Прессос Компанія ОСОБА_3 та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium), від 20 листопада 1995 року, Series A no. 332, p. 23, параграф 38).

Суд також враховує, що пропорційність (дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення) є одним із критеріїв правомірності рішення суб’єкта владних повноважень, що закріплений в пункті 8 частини другої статті 2 КАС України.

Указ №436/95, на підставі якого контролюючий орган застосував до платника податків штраф за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі, приймався Президентом України підчас глибокої економічної кризи 1995 року з конкретною метою, зазначеною в преамбулі: поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, запобігання приховуванню доходів. Суд на підставі частини третьої статті 78 КАС України визнає загальновідомими такі обставини:

- в 1995 році (23 роки тому) розрахунки в торгівельних підприємствах України здійснювалися виключно в готівковій формі;

- тогочасні РРО функціонували автономно та не були підключені до мережі Інтернет, тому щоденний друк РРО фіскальних звітів в кінці зміни, підклеювання цих звітів в КОРО та запис відомостей про обліковану готівку в КОРО мали цілком прикладне значення, оскільки дозволяли державі здійснювати ефективний контроль за дотриманням підприємствами правил оприбуткування готівки;

- технологічний прогрес докорінно змінив принципи функціонування РРО та можливості податкового контролю, оскільки починаючи з 2013 року РРО функціонують разом з модемом для підключення до мережі Інтернет та щодня надсилають інформацію про всі проведені через них операції на сервери ДФС. Отже, контролюючий орган фактично одночасно з формуванням Z-звіту отримує інформацію про суми проведених за зміну розрахунків та готівку для оприбуткування.

Суд за наслідками дослідження Z-звітів №№1691-1693 за 16.07.2017, а також інших Z-звітів наданого суду КОРО з’ясував, що в 2017 році 30-50% розрахунків в магазині магазин «Cropp town» здійснювалося у безготівковій формі (за допомогою банківських платіжних карт).

Всі ці обставини в їх сукупності свідчать про те, що зміна засад функціонування РРО, а також звичайних для покупців форм розрахунків з готівкових на безготівкові призводить до того, що передбачені Указом №436/95 штрафні санкції перестають виконувати функцію поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою та приховування доходів, а стають лише каральним інструментом.

Суд наголошує, що суть виявленого в 2018 році контролюючим органом порушення встановлених Положенням №637 правил обігу готівки полягало в тому, що ДП «ЛПП» в липні 2017 затримало формування фіскального звітного чеку за 15.07.2017 до 16.07.2017 о 00:01, - тобто готівка була оприбуткована в повному обсязі, проте з хвилинним запізненням. При цьому суд враховує фактичні обставини, за яких скоєно це порушення:

- в звичайному режимі магазин «Cropp» в ТРЦ «Ocean Plaza» працює з 09:00 до 22:00, а касири цього магазину не порушують правил оприбуткування готівки в касі, оскільки за наслідками 25.05.2018 перевірки ревізори контролюючого органу виявили лише одне (єдине) порушення – несвоєчасне оприбуткування готівки вночі 16.07.2017;

- виявлене порушення стосується нетипового випадку, оскільки всі розташовані в ТРЦ магазини в рамках акції «Літня ніч розпродажу» працювали з 09:00 15.07.2017 до 03:00 16.07.2017, тобто на п’ять годин довше, аніж зазвичай; при цьому робочий час захоплював дві доби поспіль, що є для цього магазину винятком. Для суду є очевидним те, що працівники магазину не мали досвіду роботи в таких умовах, а касир намагався вчасно закрити зміну та оприбуткувати готівку, проте запізнився на одну хвилину.

Суд також враховує, що визначений Указом №436/95 розмір санкції – п’ятикратний розмір готівки – є однаковим для всіх передбачених цим указом правопорушень: 1) неоприбуткування готівки в касі; 2) неповне оприбуткування готівки в касі; 3) несвоєчасне оприбуткування готівки в касі, при цьому час затримки – одна хвилина, доба, місяць чи рік – не має жодного значення та не враховується при визначенні розміру штрафу.

З огляду на ці обставини суд вважає, що застосування контролюючим органом штрафу в п’ятикратному розмірі несвоєчасно оприбуткованої суми готівки, що була оприбуткована платником податку в повному обсязі з хвилинним запізнення є очевидно непропорційним заходом фінансової відповідальності, що явно не переслідує легітимну мету запровадження цих санкцій (запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою та приховуванню доходів) та покладає на особу очевидно надмірний індивідуальний тягар.

Підсумовуючи свої висновки суд вказує на те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_2 від 19.06.2018 підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи задоволення позовних вимог ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 72-77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_2 від 19.06.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11г; ідентифікаційний код 39440996) на користь дочірнього підприємства «ЛПП Україна» акціонерного товариства «ЛПП» (81200, Львівська область, Перемишлянський район, місто Перемишляни, вул. Міжгірська, буд. 1; поштова адреса: 79019, місто Львів, вул. Лемківська, буд. 15; ідентифікаційний код 32435513) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 11621 (одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) гривня 52 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цього рішення суду складено 15.02.2019.

Суддя Москаль Р.М.