КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №754/11577/16 Головуючий у І інстанції - Бабко В.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/2553/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Таргоній Д.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, подані їх представником - адвокатом Кулешір Світланою Орестівною на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про захист прав споживачів шляхом визнання договорів недійсними,

встановив:

у вересні 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживачів шляхом визнання договорів недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено кредитний Договір №3001001/000-КФІВ/15 за умовами якого кредитор надає кошти позичальнику в розмірі 150 000 грн. на строк з 30 січня 2015 по червень 2015 року під 36% річних, та перед цим 10 червня 2014 року було укладено договір №1006002/000-КФІ/14 на суму 130 000грн. під 48% річних зі строком повернення коштів до 10 червня 2015 року.

На забезпечення виконання умов договорів кредиту були укладені договори іпотеки та поруки, які підписані іншим співвласником квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3, на вказану квартиру було оформлено заставну.

Підставою для звернення до суду з цим позовом стала продаж заставної квартиру АДРЕСА_1, за якою право власності перейшло на користь ОСОБА_5

Вважають, що при укладені кредитного договору були порушені права позивача ОСОБА_2, як споживача послуг, які полягають в тому, що відповідач ТОВ «Каса народної допомоги» приховали повну інформацію про кінцеву сукупну вартість кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору кредитування і не зазначила реальний відсоток по кредиту, чим ввела в оману щодо реальної ставки, сукупної вартості кредиту, абсолютного значення подорожчання кредиту, інших частин істотної умови, і кінцевої суми кредиту.

Позивачі зазначили, що договори кредиту взагалі не містять розміру сукупної вартості кредиту для споживача.

Позивачі вважають договори укладені з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що відповідно до закону є підставою для визнання договору недійсним.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд визнати недійсним кредитний договір №1006002/000-КФ1/14 від 10 червня 2014 року укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2 з моменту його укладення; визнати недійсним кредитний договір №30001001/000-КФІВ/15 від 30 січня 2015 року укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2 з моменту його укладення; визнати недійсним договір поруки № ПІ 1006002/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 року укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 з моменту його укладення; визнати недійсним договір поруки №П13001001/00-КФІВ/15 від 30 січня 2015 року укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 з моменту його укладення; визнати недійсним договір іпотеки від 10 червня 2014 року укладений між ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_2 і ОСОБА_3, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. та зареєстрований за реєстровим номером №4195; включити з реєстру іпотеки і заборон відчуження запис про іпотеку і заборону відчуження майна, а саме квартира АДРЕСА_1, яка була предметом договору іпотеки від 10 червня 2016 року; визнати недійсним договір №1006002/000-КФІ/14/КЗ від 04 квітня 2016року купівлі-продажу заставної укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 з моменту його укладення; витребувати з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір в розмірі 6858,40 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Кулешір С.О. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах матеріального та процесуального законодавства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, у зв'язку з чим він є неукладеним, а згідно ст.18 Закону України «Про іпотеку», відсутність усіх, передбачених нею істотних умов договору, - такий договір може бути визнаний недійсним.

При посвідченні спірного договору іпотеки необхідно було переконатись, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Якщо за загальним правилом, у тих випадках, коли сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, він є неукладеним, то згідно тієї ж ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», відсутність усіх, передбачених нею істотних умов договору, - такий договір може бути визнаний недійсним.

Зі сторони іпотекодержателя не підтверджено повноваження сторони, яка підписала цей спірний правочин.

Разом з тим, при посвідченні договорів іпотеки, де стороною є юридична особа, слід ретельно перевіряти чи прийнято рішення про передачу майна в іпотеку повноважним органом (особою) та наявність повноважень у представника.

Договір №3001001/000-КФІВ/15, укладений 30 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Каса народної допомоги» та договір №1006002/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 року укладені з порушенням вимог ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що відповідно до ч.1 ст.203,215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Вимоги ч.2,4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» виконані фінансовою установою не були, оскільки ТОВ «Каса народної допомоги» не було повідомлено споживачу перед укладенням договорів орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг.

Оспорюваний договір №3001001/000-КФІВ/15 слід визнати недійсним з підстав визначених ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки зміст кредитного договору суперечить вимогам ч.1 ст.1054, ст.1046, ч.1 ст.1049 ЦК України та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також договір №3001001/000-КФІВ/15 слід визнати недійсними і з підстав, визначених ч.1 ст.203, ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів, оскільки умови оспорюваного кредитного договору є несправедливими.

Крім цього, зазначає, що ТОВ «Каса народної допомоги» включив в договір №1006002/000-КФІ/14 умови, які прямо порушують законодавство про захист прав споживачів та створюють дуже несприятливі умови для позичальника.

Споживачу не було надано всієї необхідної інформації про умови кредитування, яка має бути надана відповідно до вимог законодавства про захист прав споживачів.

Кредитор свідомо спонукав споживача на укладання договору на несправедливих та незаконних умовах, які істотно порушують баланс договірних прав та обов'язків на користь кредитора. При цьому, ОСОБА_2, не був попереджений про ризики, які він несе у разі укладання такого договору, та про обмеження його прав, яке матиме місце.

Скориставшись своєю професійною перевагою кредитор ввів споживача в оману щодо законності укладання Договорів на таких умовах, порушивши при цьому ч.1 ст.203 ЦК України.

Зазначає, що споживачу не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, у тому числі не було надано розрахунки загальної вартості кредиту, не зазначено вартість всіх супутніх послуг.

Також, позичальник не був попереджений про відсутність в договорі умов, які є обов'язковими для договорів даного виду згідно законодавства, про наявність в договорі умов, які в порушення законодавства про захист прав споживачів є незаконними та несправедливими, обмежують його в правах та створюють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на користь Банку.

Просив, скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва подала і ОСОБА_3, яку обґрунтовувала тим, що кредиторами, первісним - ТОВ «Каса народної допомоги» та наступними - ОСОБА_5, ОСОБА_6 вимоги до поручителя не заявлялись.

Наявна у справі вимога від 19 жовтня 2015 року апелянту не вручалась.

Відповідачі без відому поручителя здійснювали спекуляції із заставною, внаслідок чого обсяг її відповідальності збільшено в декілька раз.

Судом не дано правової оцінки обставині, що по справі на підставі дії правил ст.559 ЦК України порука припинилась.

Суд першої інстанції також був зобов'язаний дати юридичну оцінку обставині, що наявна у справі додаткова угода між ОСОБА_2 та ТОВ «Каса народної допомоги» збільшила обсяг відповідальності поручителя, але укладена без згоди ОСОБА_3

Просила, скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

На апеляційні скарги ТОВ «Каса народної допомоги» подало відзив, який обґрунтовувало тим, що на правовідносини між ТОВ «Каса народної допомоги» та позивачами не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Позичальник отримував кошти з метою використання на розвиток підприємницької діяльності. Відсутність державної реєстрації позичальника фізичною особою-підприємцем і фактичне не здійснення такої діяльності не робить кредит автоматично споживчим, а може бути розцінено як не цільове використання кредитних коштів.

Крім цього, до підписання договорів позичальник ознайомився з усіма умовами надання кредиту, про що свідчить факт заповнення та підписання ним особисто до підписання договорів розписки, заяв на отримання кредитів, анкет позичальника.

Кредитний договір від 10 червня 2014 року не містить положення про застосування коефіцієнту валютного ризику, розмір платежів є незмінним. Позичальник на протязі року здійснював погашення і розмір подальших платежів не міг бути йому не зрозумілим.

Позивач своїм підписом на кожній сторінці кредитного договору, додатків до нього та на всіх додаткових угодах фактично підтвердив, що банк надав йому у письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, яка передбачена п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Укладаючи договір, сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу. Будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане, в сторін не було.

ТОВ «Каса народної допомоги» як і ОСОБА_2 під час укладення Кредитного договору не володів інформацією щодо курсових коливань у майбутньому, тому під час укладення Договору ніс такі ж самі ризики як і ОСОБА_2

Також, про виникнення кредитних правовідносин між ОСОБА_2 та ТОВ «Каса народної допомоги» свідчить факт їх виконання позичальником. Так, ОСОБА_2 на протязі року здійснював погашення заборгованості за обома кредитними договорами.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Крім всього, позивачам надсилались письмові вимоги і повідомлення, заборгованість не була погашена, договірні зобов'язання не виконані.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначило, що судом першої інстанції правомірно було встановлено, що ТОВ «Каса народної допомоги» виконала вимоги ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» і у зв'язку з порушенням основного зобов'язання та умов іпотечного договору ТОВ «Каса народної допомоги» як іпотеко держатель надіслав іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

Скаржник не зазначає в чому саме полягає невідповідність вчинених відповідачами правочинів положенням ст.203 ЦК України і в чому саме полягає їх невідповідність іншим положенням законодавства.

Апелянт не зазначає яких саме вимог оспорюваних правочинів в момент їх вчинення не було додержано та доказів в обґрунтування своїх доводів не надає.

Просило, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року залишити без змін, а апеляційні скарги позивачів без задоволення.

Крім цього, свої пояснення по справі надала в письмовому вигляді приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., та зазначила, що нею 10 червня 2014 року було посвідчено договір іпотеки укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2. ОСОБА_3, який було зареєстровано за №4195.

Під час посвідчення договору нотаріус керувалася нормами чинного законодавства України, зокрема Конституцією України, ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідними порядками, тощо.

Для посвідчення спірного договору іпотеки нотаріусу було надано всі передбачені чинним законодавством України документи, підстав відмовляти у посвідченні договору не було.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору іпотеки з посиланням на порушення під час його посвідчення не відповідають дійсності, є необґрунтованими та спростовуються документами, на підставі яких було посвідчено договір.

Підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсними не вбачається.

Просила, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянути у відповідності до чинного законодавства України та на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 червня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено кредитний договір №1006002/000-КФІ/14, відповідно до п.1.1, п.1.2, п.1.3 цього договору, фінансова установа надає позичальнику грошові кошти у національній валюті України на загальну суму 130 000 грн. на розвиток підприємницької діяльності позичальника, під 48% річних зі строком повернення коштів до 10 червня 2015 року.

10 червня 2014 року для забезпечення виконання умов кредитного договору №1006002/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 року був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 4196.

10 червня 2014 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №П1 1006002/000-КФІ/14.

Згідно п.2.1. договору поруки, у відповідності до цього договору поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором усім своїм майном за невиконання або прострочення виконання обов'язків, що несе боржник за основним договором.

Відповідно п.3.1. та п.3.2., відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків основного договору. Боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники та в однаковому обсязі.

Відповідно до договору іпотеки, п.1.2. предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1 договору іпотеки, сторони оцінюють предмет іпотеки в розмірі 150 000 грн.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником умов основного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони цього договору дійшли згоди і погодились, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.

Згідно п.6 договору іпотеки, позасудове врегулювання та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до п.2 та п.3 ст.36, ст.37,38 Закону України «Про Іпотеку» дане застереження в цьому Іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.6.3 договору іпотеки, сторони цього договору вирішили, що іпотекодержатель, у разі порушення боржником (іпотекодавцем) зобов'язань за основним договором, задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є дане застереження, яке прирівнюється до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за основним договором.

30 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено кредитний Договір № 3001001/000-КФІВ/15, відповідно до п.1.1, п.1.2, п.1.3 цього договору, фінансова установа надає позичальнику грошові кошти у національній валюті України на загальну суму 150 000 грн. на розвиток підприємницької діяльності позичальника, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит фінансовій установі з урахуванням прийнятого Сторонами валютного ризику обумовленого цим договором, кредит надається строком з 30 січня 2015 року по 10 червень 2015 року, під 36% річних.

Згідно п.3.2. Кредитного договору № 3001001/000-КФІВ/15, фінансова установа приймає на себе валютний ризик ревальвації (подорожчання) національної валюти по відношенню до іноземної валюти (долара США) на дату укладання цього договору, а Позичальник, в свою чергу, приймає на себе валютний ризик девальвації (знецінення) національної валюти по відношенню до іноземної валюти (долара США).

Відповідно до абзацу 3 п. 4.5 Кредитного договору №3001001/000-КФІВ/15, зазначено, що різниця, що виникає у зв'язку із розподілом платежу, що здійснений позичальником понад нараховані Фінансовою установою проценти, комісія за управління кредитом, пені, штрафи, після визначення частки суми кредиту, на яку зменшується сума заборгованості позичальника за кредитом, спрямовується відповідно на дохід або витрати фінансової установи, що пов'язані із валютним ризиком відповідно до умов цього договору.

30 січня 2015 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки №П1 3001001/000-КФIВ/15.

Згідно п.2.1 договору поруки, у відповідності до цього договору поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором усім своїм майном за невиконання або прострочення виконання обов'язків, що несе боржник за основним договором.

Відповідно п.3.1 та п.3.2, відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків основного договору. Боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники та в однаковому обсязі.

18 червня 2015 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №1006002/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 року, відповідно до якої був продовжений строк дії кредитного договору №1006002/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 року на 12 місяців, строком з 10 червня 2014 року по 10 червня 2016 року.

18 червня 2015 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 3001001/000-КФІВ/15 від 30 жовтня 2015 року, відповідно до якої був продовжений строк дії кредитного договору № 3001001/000-КФІВ/15 від 30 жовтня 2015 року на 12 місяців, строком з 30 січня 2015 року по 10 червня 2016 року.

04 квітня 2016 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 був укладений Договір №1006002/000-КФІ/14/КЗ купівлі-продажу заставної.

Предмет договору, відповідно до п.1.1 та п.1.2 - продавець зобов'язується шляхом здійснення передавального напису (індосаменту) передати у власність покупця (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) заставну (борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням).

Покупець зобов'язується прийняти у свою власність Заставну та сплатити продавцю визначену договором суму коштів.

Заставна засвідчує безумовне право її власника на отримання від боржника виконання його зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання таких зобов'язань - право звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_1, загальною площею 50,90кв.м, і яка належить боржнику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності.

18 червня 2015 року між боржником - ОСОБА_2, іпотекодавцем - ОСОБА_3, першим іпотекодержателем - ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 була укладена Заставна, серія АА № 000399, відповідно до якої ОСОБА_5 є фізичною особою, якій передається застава, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Умови передачі заставної: відчуження (продаж) за ставкою відповідно до договору №1006002/000-КФІ/14/КЗ купівлі-продажу заставної від 04 квітня 2016 року.

Як зазначено в Заставній, стан заборгованості на дату передачі: залишок боргу за основним зобов'язанням 319 500грн.

ТОВ «Каса народної допомоги» виконала вимоги ст.25 Закону України «Про іпотеку» повідомила позивачів після відчуження заставної у п'ятиденний строк письмово про передачу заставної.

Крім того, ТОВ «Каса народної допомоги» виконала вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку», а саме: у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Також, ТОВ «Каса народної допомоги» повідомила завчасно про свій намір укласти договір, як це передбачено вимогами ст.38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Позивачі підписали всі оспорюванні договори та заставну, що дає можливість стверджувати про їх вільний вибір і досягнуту згоду з усіх істотних умов договорів та заставної.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірні кредитні договори підписані сторонами. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачі на момент укладення договорів не заявляли додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконували його умови; відповідач надав позивачам необхідні відомості, що передувало укладенню кредитних договорів, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у кредитному договорі, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування, а тому умови договорів не суперечать положенням ЗУ «Про захист прав споживачів», та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ст.574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім того, відповідно до п.12.1, п.12.11 та п.12.12 договору №1006002/000-КФІ/14 і п.13.1, п.13.11 та п.13.13 договору №3001001/000-КФІВ/15 передбачено, що уклавши ці договори позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору та, що всі умови договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.13.2 Кредитного договору №3001001/000-КФІВ/15 зазначено, що укладаючи цей Договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що оскільки цільовим призначенням кредиту за даним договором є розвиток підприємницької діяльності позичальника, цей договір не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Даний факт є дійсним, не залежно від факту ознайомлення позичальника з нормами зазначеного закону в порядку укладення цього договору.

Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини.

За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Згідно із пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року №168, які були чинними на момент укладення між сторонами додаткової угоди, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Згідно з кредитних договорів №1006002/000-КФІ/14 та №3001001/000-КФІВ/15, вони містять повну інформація про сукупну вартість кредиту, щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.

Крім того, у частині 3 «Валютний ризик», договору №3001001/000-КФІВ/15, у повному об'ємі надана інформація щодо коефіцієнту валютного ризика, що це, і як розраховується.

Позивач ОСОБА_2 своїм підписом на кожній сторінці кредитного договору, додатків до нього та на всіх додаткових угодах фактично підтвердив, що банк надав йому у письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, яка передбачена п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», укладаючи договори сторони свідомо брали на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу.

Крім цього, по справі встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29 вересня 2016 року, який зареєстрований в реєстрі за №9079, власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ст.ст.17,33,36,37 Закону України «Про іпотеку», згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки умови договорів не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім цього, жодних доказів про незаконне відчуження спірної квартири матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для витребування майна від набувача, встановлені ст.388 ЦК України.

Викладені в апеляційних скаргах доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року слід залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, подані їх представником - адвокатом Кулешір Світланою Орестівною залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Д.О. Таргоній

С .О. Журба