ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

Луцьк

Справа № 140/4/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася в суд із позовом до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Ковельське ОУПФ, відповідач) про визнання протиправними дій щодо не призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти пенсій; зобов’язання зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи вихователем дитячого садка колгоспу ім. Кірова з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року; зобов’язання призначити та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 22 серпня 2018 року призначена пенсія за віком. Зазначає, що на день досягнення пенсійного віку має достатній стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та має право на призначення і виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Проте, Ковельське ОУПФ не зарахувало їй до стажу роботи період з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року, оскільки період роботи вихователькою та завідуючою у колгоспному дошкільному навчальному закладі до спеціального стажу не зараховується у зв’язку із тим, що даний дошкільний навчальний заклад відносився до колективної форми власності, тоді як правом на отримання допомоги користуються лише працівники освіти державної і комунальної форм власності. Така відмова, на думку позивача, є протиправною, оскільки вона має необхідний спеціальний стаж, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позов та відзив.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 31 січня 2019 року за №1343/06-21 відповідач позов заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Відтак, вважає, що позивач не має права на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки не виконано вимогу щодо наявності стажу роботи в закладах державної або комунальної власності. З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію з віком. Страховий стаж становить 41 рік 09 місяців 23 дні.

ОСОБА_1 звернулася до Ковельського ОУПФ із заявою щодо надання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 27 листопада 2018 року за № 269/К-01 Ковельське ОУПФ повідомило ОСОБА_1, що робота з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року на посаді вихователя та завідуючої дитячого садка колгоспу ім.. Кірова не враховується, оскільки колгосп – колективне господарство і відноситься до колективної форми власності, тому на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач не має права, оскільки стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років становить менше 30 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі – Порядок № 1191).

Пунктом 2 Порядку № 1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі – Порядок № 909).

До вказаного Порядку № 909 входять посади вчителів, вихователів загальноосвітніх навчальних закладів та вихователі дошкільних навчальних закладів всіх типів.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Статтею 29 Закону України «Про освіту» передбачено, що в структуру освіти входить дошкільна освіта.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про дошкільну освіту» систему дошкільної освіти становлять заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Відповідно до записів у трудовій книжці БТ-1 № 4780790 від 25 січня 1980 року ОСОБА_1 працювала з 20 листопада 1979 року по 01 квітня 1980 року – вихователем дитячого садка № 150 Львівського виробничого швейного об’єднання «Маяк»; з 01 квітня 1980 року по 01 серпня 1980 року – вихователем дитячого садка № 171 м. Львів; з 01 вересня 1980 року по 01 серпня 1988 року – вихователем дитячого садка колгоспу ім.. Кірова; з 01 серпня 1988 року по 16 липня 1989 року – завідуючою дитячого садка колгоспу ім.. Кірова; з 17 липня 1989 року по 10 серпня 1993 року – вихователем Майданського дитячого садка; з 11 серпня 1993 року по 03 листопада 1996 року – вчителем початкових класів Майданської початкової школи; з 01 вересня 1997 року по 01 вересня 1998 року вчителем початкових класів Новомосирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів; з 01 вересня 1998 року по 01 вересня 2003 року – вчителем початкових класів загальноосвітньої школи с. Майдан; з 01 вересня 2003 року; з 01 вересня 2003 року по даний час – директором загальноосвітньої школи с. Майдан.

Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є не зарахування Ковельським ОУПФ періоду роботи позивача з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року вихователем та завідуючою дитячого садка колгоспу ім.. Кірова, оскільки даний дошкільний навчальний заклад відносився до колективної форми власності, тоді як правом на отримання допомоги користуються лише працівники освіти державної і комунальної форм власності.

Відповідно до статей 16, 18 Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року, що діяв на час роботи позивача у вказаний період, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.

Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

Таким чином, в період роботи позивача з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста. Колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої.

Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20 квітня 1978 року основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період роботи ОСОБА_1 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року діяла Конституція УРСР від 20 квітня 1978 року.

Зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої, вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача в період з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року безпідставно не зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Як визначено частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, суд вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача з урахуванням завдань адміністративного судочинства позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Ковельського ОУПФ щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язання Ковельське ОУПФ зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи вихователем та завідуючою дитячого садка колгоспу ім. Кірова з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року; зобов’язання Ковельське ОУПФ провести ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Ковельське об’єднане управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) зарахувати ОСОБА_1 (45093, Волинська область, Ковельський район, село Майдан, вулиця Зелена, будинок 23, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи вихователем та завідуючою дитячого садка колгоспу ім. Кірова з 01 вересня 1980 року по 16 липня 1989 року.

Зобов’язати Ковельське об’єднане управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) провести ОСОБА_1 (45093, Волинська область, Ковельський район, село Майдан, вулиця Зелена, будинок 23, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковельського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (45000, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) на користь ОСОБА_1 (45093, Волинська область, Ковельський район, село Майдан, вулиця Зелена, будинок 23, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А .Я. Ксензюк