П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/545/18

Провадження № 11-839заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Погребняка С.П.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року (судді Шарапа В. М., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив скасувати рішення Комісії від 29 березня 2018 року № 138дп-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3» (далі - Спірне рішення), від 18 квітня 2018 року № 161дп-18 «Про виправлення описки» (далі - рішення про виправлення описки), визнавши їх протиправними.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у Спірному рішенні неправильно зазначено його по батькові, а саме: замість правильного «ОСОБА_3» зазначено «ОСОБА_3», а також посаду, яку обіймає позивач, а саме, замість правильного «прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України» зазначено «прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України». Позивач наголошує, що рішення про виправлення описки прийняте у спосіб, не передбачений законом, адже ані Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), ані Положенням про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення про порядок роботи Комісії), Комісію не наділено повноваженнями приймати рішення про виправлення описок, тим більше за відсутності сторін дисциплінарного провадження. Також висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора містить аналогічні помилки при зазначенні по батькові, посади позивача, у зв'язку з чим позивач стверджує, що цей висновок і рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням виправлень, фактично стосуються різних осіб.

ОСОБА_3 не погоджується з посиланнями відповідача у Спірному рішенні на пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII як на підставу для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що не вчиняв дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Зокрема, факти неприязних висловлювань позивача стосовно ОСОБА_7, про які йдеться у дисциплінарній скарзі, не знайшли свого підтвердження. Що стосується одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, то позивач стверджує, що залишення ним зали судового засідання під час проголошення судового рішення жодним чином не свідчить про порушення цих правил. При цьому позивач наполягає на тому, що норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не містять вимог щодо обов'язку прокурора бути присутнім під час проголошення рішення суду, і суддею жодних зауважень чи попереджень прокурору під час судового розгляду зроблено не було.

Крім того, ОСОБА_3 вказує на порушення процедури прийняття відповідачем Спірного рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, як зазначає позивач, на засіданні Комісії 29 березня 2018 року був відсутній її член ОСОБА_8, у зв'язку з чим останній, фактично, не брав участі у безпосередньому розгляді і дослідженні матеріалів. Водночас на цьому засіданні під час голосування при прийнятті Спірного рішення був присутній член Комісії ОСОБА_9, який проводив перевірку стосовно позивача та готував висновок про наявність дисциплінарного проступку, що суперечить положенням частини другої статті 48 Закону № 1697-VII. Посилання КДКП у Спірному рішенні на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 3 квітня 2017 року, яке не містилось у матеріалах дисциплінарного провадження і не досліджувалось, позивач вважає безпідставними, оскільки це рішення було скасоване рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31 травня 2017 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 21 червня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Спірне рішення та рішення про виправлення описки відповідають визначеним Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і підстав для задоволення адміністративного позову немає.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 аналогічні доводам його позовної заяви.

Так, ОСОБА_3 вважає, що суд першої інстанції при ухваленні Спірного рішення неповно з'ясував усі обставини справи, що мають значення для її вирішення; не надав належної правової оцінки доводам позивача, викладеним у позовній заяві; неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції під час судового розгляду та ухвалення судового рішення не дослідив відеозапис засідання КДКП, яке було долучено до позовної заяви; а також відеосюжет, оприлюднений ЗМІ, щодо безпосереднього зв'язку ОСОБА_9, який приймав рішення про відкриття провадження, збирав матеріали, був доповідачем по скарзі, з ОСОБА_10, чиї інтереси представляв скаржник ОСОБА_11

Вказує на порушення процедури прийняття відповідачем Спірного рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме: на засіданні Комісії 29 березня 2018 року був відсутній її член ОСОБА_8, у зв'язку з чим він, фактично, не брав участі у безпосередньому розгляді і дослідженні матеріалів, проте Спірне рішення підписав. До того ж, суд не взяв до уваги й те, що при прийнятті рішення про відмову в задоволенні відводу ОСОБА_9 член КДКП ОСОБА_8 був відсутній, а рішення підписав.

На обґрунтування доводів про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, ОСОБА_3 зазначив, що судом не перевірено його доводи, викладені у позовній заяві, матеріалах КДКП та поясненнях, наданих ним під час судового розгляду, щодо відсутності будь-яких дій, які б свідчили про «демонстративне» залишення зали судових засідань, а також відсутність будь-яких зафіксованих дій позивача, спрямованих на гучне закриття дверей зали судових засідань.

Також ОСОБА_3 вважає, що Комісія не має повноваження виправляти описки у своєму рішенні.

У відзиві на апеляційну скаргу Комісія заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив Спірне рішення та рішення про виправлення описки з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши позивача та представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі міркування.

У ході розгляду справи суд установив такі обставини справи.

Наказом заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - ГПУ, САП відповідно) від 16 лютого 2016 року № 172у ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ (далі - прокурор) з 17 лютого 2016 року.

6 грудня 2017 року у Солом'янському районному суді міста Києва відбулося судове засідання у справі № 1-кс/760/17087/17 (№ 760/26505/17) під головуванням слідчого судді Кізюн Л. І., за участю секретаря Швидченко О. В., прокурора ОСОБА_3., захисників: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, підозрюваного ОСОБА_10, щодо розгляду клопотання захисника підозрюваного у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року № 52015000000000009 про зміну запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року у справі № 1-кс/760/17087/17 (№ 760/26505/17) клопотання задоволено. Змінено кількість обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2017 року на підставі частини п'ятої статті 194 КПК при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистої поруки щодо підозрюваного ОСОБА_10, строк дії яких продовжено до 10 грудня 2017 року включно, та залишено обов'язки: прибувати до детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), прокурора САП ГПУ, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива НАБУ або прокурора САП ГПУ чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від будь-якого спілкування з ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також від спілкування щодо ДП «СхідГЗК», ТОВ «Енерготехпром», ПрАТ «Енерготехнології», ПрАТ «СК «Мега-Поліс», ДП «STEUERMANN-Україна ГМБХ», ПрАТ «Пласт», ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», австрійських компаній «STEUERMANN» Investitions - und Handelsgesellschaft bmH», «Bollwerk Finanzierungs - und Industriemanagement AG», «Uniqa Osterreich Versicherungen AG», британських компаній «WARGRAVE TRADING LLP», «ADTECH CONSULTING LIMITED», «DALLAS FUEL SA», кіпрських компаній «FORTER HOLDINGS LTD», «HUMMERON COMPANY LTD», «LEDRA NOMINESS LTD», «IONICS NOMINEES LTD», «DEVECOM COMPANY LTD», «ABS ALLIED BUILDING & STEEL LTD», панамської компанії «BRADCREST INVESTMENTS SA», компаній «KENSON TRADING LIMITED», «WENMORE ENTERPRISES LTD» - з особами, які є або були учасниками або представниками вказаних компаній, крім своїх захисників.

19 грудня 2017 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга про вчинення прокурором (прокурорами) дисциплінарного проступку (дисциплінарна скарга), подана адвокатом ОСОБА_11, представником підозрюваного ОСОБА_10, в якій ОСОБА_11 просив притягти прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ ОСОБА_3 до дисциплінарного відповідальності, яку зареєстровано за вх. № 11/2-3325вх-17.

Членом Комісії ОСОБА_9 прийнято рішення від 22 грудня 2017 року

№ 1067дс-17 про відкриття дисциплінарного провадження за вказаною дисциплінарною скаргою.

За наслідками розгляду матеріалів дисциплінарного провадження членом Комісії ОСОБА_9 складено висновок від 15 березня 2018 року

№ 11/2/4-1067дс-326дп-17, в якому зазначено про наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку та запропоновано за порушення вимог пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VIIпритягнути прокурора ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII, у виді догани.

На засіданні Комісії 29 березня 2018 року прокурор ОСОБА_3 подав заяву про відвід члену КДКП ОСОБА_9, яку обґрунтовував наявністю сумнівів у неупередженості і об'єктивності останнього у зв'язку з тим, що він був допитаний 15 листопада 2016 року як свідок у кримінальному провадженні № 52015000000000009.

Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 138-1дп-18 у задоволенні заяви про відвід ОСОБА_9 відмовлено.

29 березня 2018 року Комісія Спірним рішенням притягнула ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

В основу прийняття Спірного рішення покладено висновки Комісії про вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, який полягав у тому, що 6 грудня 2017 року ОСОБА_3 під час розгляду слідчим суддею Кізюн Л. І. клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10, не дослухавши судове рішення, на оголошення якого чекав близько двох годин, демонстративно залишив залу судового засідання, гримнувши дверима, чим допустив грубе порушення правил прокурорської етики, у зв'язку з чим притягнутий до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

18 квітня 2018 року Комісія прийняла рішення про виправлення описки, яким виправила описку у тексті Спірного рішення, зазначивши правильно по батькові прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності, - ОСОБА_3, і посаду, яку він обіймає, - прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України.

Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону № 1697-VII право на звернення до Комісії із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. КДКП розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки.

Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону № 1697-VII член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член КДКП встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд КДКП та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

Порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора визначено у статті 47 Закону № 1697-VII. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні КДКП. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 48 Закону № 1697-VII Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення КДКП за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Член Комісії, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону № 1697-VII рішення КДКП викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких КДКП ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.

За правилами пунктів 61-63 Положення про порядок роботи Комісії КДКП має право прийняти рішення, якщо на її засіданні присутні не менше дев'яти членів. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу Комісії, передбаченого Законом. Рішення Комісії викладаються в письмовій формі.

Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації.

У рішенні Комісії зазначаються дата і місце його прийняття, члени комісії, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим та членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора може бути накладено дисциплінарні стягнення у виді догани.

Отже, підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани є вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема одноразове грубе порушення прокурором правил прокурорської етики.

Поняття «грубе порушення правил прокурорської етики» має оціночний характер і для з'ясування того, чи мало допущене прокурором порушення характер грубого, необхідно виходити з об'єктивних і суб'єктивних ознак вчиненого прокурором діяння.

При цьому обставини вчинення прокурором дисциплінарного проступку з'ясовуються в межах процедури здійснення Комісією дисциплінарного провадження.

Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів).

Відповідно до статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 17 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор повинен поважати незалежність суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Статтею 26 цього Кодексу передбачено, що з метою забезпечення справедливого та об'єктивного правосуддя прокурор у відносинах із суддями та присяжними повинен дотримуватися взаємоповаги, усвідомлюючи важливість спільних завдань щодо утвердження в суспільстві верховенства права та законності.

Статтею 27 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів встановлено, що у відносинах з іншими учасниками судочинства прокурор повинен дотримуватися ділового стилю спілкування, виявляти принциповість і витримку.

Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, визначено, що прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етиці їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Отже, на прокурора, присутнього під час розгляду судом клопотання про зміну запобіжного заходу, поширюється дія правил професійної етики та поведінки, зокрема, в частині дотримання ним загальноприйнятих етичних норм поведінки, прояву власної вихованості і культури, а також вираження взаємоповаги у відносинах із суддею та принциповості і витримки у відносинах з іншими учасниками процесу.

Крім того, прокурору заборонено публічно, тобто у присутності інших осіб, висловлювати будь-яким чином, у тому числі і своєю поведінкою, сумніви щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження. Так само правосудність судового рішення повинна оцінюватись прокурором виключно в контексті його законності й дотримання процедури прийняття.

Як убачається зі Спірного рішення та встановлено судом, підставою для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності стало те, що 6 грудня 2017 року під час розгляду Солом'янським районним судом міста Києва клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_10 у кримінальному провадженні від 11 грудня 2015 року № 52015000000000009 про зміну запобіжного заходу, на стадії проголошення судового рішення, не дослухавши його, ОСОБА_3, який виступав прокурором, демонстративно залишив залу судового засідання, грюкнувши дверима.

Так, суд першої інстанції зазначив, що в нього немає сумнівів з приводу достовірності визнаної позивачем обставини щодо залишення ним зали судового засідання, і та обставина, що позивач 6 грудня 2017 року залишив залу судового засідання Солом'янського районного суду міста Києва під час проголошення судового рішення у справі № 1-кс/760/17087/17 (№ 760/26505/17), знайшла своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені дії позивача свідчать про допущення ним порушення зазначених вище статей Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і мають характер грубого порушення. Таким чином, у КДКП були підстави, передбачені пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що він справді залишив залу судового засідання під час проголошення судового рішення, пояснивши причину. При цьому наголосив, що здійснив це з об'єктивних причин, оскільки був хворим та мав погане самопочуття. До того ж, залишення зали судового засідання було зумовлено ще й тим, що розгляд клопотання у цьому провадженні відбувався протягом 3 днів і завершився ввечері 6 грудня 2017 року, а наступного дня зранку необхідно було бути в судовому засіданні в іншому кримінальному провадженні та підготувати процесуальні документи у судове засідання.

Порядок розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу в частині оформлення судових рішень та їх проголошення передбачений статтями 201, 193, 110, 369, 371-374 КПК. Процедура проголошення судових рішень вказана у статті 376 КПК, а загальні правила поведінки присутніх у залі судового засідання, визначені статтею 329 КПК, не встановлюють обов'язку учасників бути присутніми у залі судового засідання під час проголошення судового рішення.

Відповідно до статті 330 КПК у разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

За викладених обставин, насамперед, підлягали б дослідженню факти невиконання вказівок головуючого судового засідання. Проте, як убачається з матеріалів справи, фактів невиконання вказівок головуючого судового засідання не встановлено. Жодних зауважень ОСОБА_3 як прокурору упродовж усього засідання слідчий суддя не висловлював.

До того ж, жодних скарг з приводу вказаного судового засідання від судді Кізюн Л. І. на адресу ОСОБА_3 не надходило.

Заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_3 щодо порушення Комісією процедури прийняття Спірного рішення внаслідок відсутності на засіданні члена КДКП ОСОБА_8

Згідно з частиною шостою статті 48 Закону № 1697-VII рішення Комісії викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу.

Відповідно до пункту 7 Положення про порядок роботи КДКП діяльність Комісії ґрунтується на принципах верховенства права і законності, незалежності прокурорів і невтручання в прокурорську діяльність, колегіальності, відкритості і гласності, презумпції невинуватості, неупередженості та об'єктивності, змагальності.

Після перевірки секретарем Комісії явки та встановлення осіб, що з'явилися на засідання, головуючий з'ясовує, чи є в учасників засідання клопотання (пункт 46 цього Положення).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, на засіданні Комісії 29 березня 2018 року під час доповіді висновку, дослідження матеріалів та надання пояснення прокурором, заявниками й іншими особами у залі засідань не було члена Комісії ОСОБА_8, який зайшов до зали наприкінці засідання, фактично не беручи участі у безпосередньому розгляді й дослідженні матеріалів, у тому числі й розгляду заяви про відвід члена Комісії ОСОБА_9, проте як рішення про відмову в задоволенні заяви про відвід члена Комісії ОСОБА_9, так і спірне Рішення він підписав.

Крім того, безпідставно не взято судом до уваги і доводи ОСОБА_3 щодо безпосереднього зв'язку члена Комісії ОСОБА_9, який приймав рішення про відкриття провадження, збирав матеріали та був доповідачем по скарзі, з ОСОБА_10, чиї інтереси представляв скаржник ОСОБА_11

Так, ОСОБА_9 15 листопада 2016 року був допитаний як свідок щодо обставин справи у кримінальному провадженні № 52015000000000009, порушеному стосовно ОСОБА_10

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення КДКП від 29 березня 2018 року, яким ОСОБА_3 притягнено до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з наявністю в його діях складу дисциплінарного проступку у виді одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

У частині посилань ОСОБА_3 щодо визнання протиправним та скасування рішення про виправлення описки слід зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у Спірному рішенні 4 рази неправильно вказано по батькові позивача, а саме: замість правильного «ОСОБА_3» зазначено «ОСОБА_3», та 5 разів - посаду позивача, а саме: замість правильного «прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України» зазначено «прокурор четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України».

Згідно з пунктом 61 Положення про порядок роботи Комісії, Комісія має право прийняти рішення, якщо на її засіданні присутні не менше дев'яти членів. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу Комісії, передбаченого Законом № 1697-VII. Рішення Комісії викладаються в письмовій формі.

За таких обставин, виходячи з наданих КДКП повноважень, остання може приймати рішення з питань, віднесених до її компетенції, у тому числі виправляти описки, допущені у рішенні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, і прийняття такого рішення Комісією не свідчить про вихід за межі наданих їй повноважень або про те, що вона діє у спосіб, не передбачений законодавством.

Виправлення, внесені до Спірного Рішення шляхом прийняття рішення про виправлення описки, усунули допущені при його оформленні неточності в частині зазначення анкетних даних та посади прокурора, прийняті відповідно до пункту 61 Положення про порядок роботи Комісії.

За таких обставин, приймаючи рішення про виправлення описки, Комісія діяла в межах своєї компетенції, у зв'язку з чим підстав для його скасування немає.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про виправлення описки.

Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справ, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 292, 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року скасуватита ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 29 березня 2018 року № 138дп-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3».

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (код ЄДРПОУ 41356563).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. КнязєвСуддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна В.В. Британчук Л.І. Рогач І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.С. Ткачук Л.М. Лобойко О.Г.Яновська