ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року м. Кропивницький

справа № 403/152/18

провадження № 22-ц/4809/225/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

секретар судового засідання Савченко Н.В.

учасники справи:

скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу»,

державний виконавець - Басай Олександр Васильович,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Фермерське господарство «Абара Геннадій Анатолійович»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року у складі головуючого судді Атаманової С.Ю. за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу», заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Фермерське господарство «Абара Геннадій Анатолійович» на дії (бездіяльність) державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Басай О.В.,

УСТАНОВИВ :

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу»звернувся в суд зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Басай О.В., враховуючи зміни просив визнати дії державного виконавця Басай Олександра Васильовича щодо винесення повідомлення від 14.09.2018 року за № 3664 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року по справі № 403/152/18 провадження 2-з/403/11/18, неправомірними, та скасувати повідомлення державного виконавця Басай Олександра Васильовича від 14.09.2018 року за № 3664 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року по справі №403/152/18 провадження 2-з/403/11/18 і зобов'язати державного виконавця Басай Олександра Васильовича виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року по справі № 403/152/18 провадження 2-з/403/11/18.

В обґрунтування скарги зазначено, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.09.2018 року складене державним виконавцем Басай О.В. з посиланням на ч.1 ст.157 ЦПК України, п.3 ч.1, ч.2 ст.4, ч.4 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованим, оскільки ухвала суду від 14.06.2018 року відповідає вимогам до виконавчого документу, передбаченим ст.4 вказаного Закону, державний виконавець не був позбавлений можливості довести до відома боржників ОСОБА_2 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» резолютивну частину даної ухвали суду та відповідно до ст.18 Закону «Про виконавче провадження» зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень; неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням. Крім того, в порушення вимог ст.ст.42, 43 Закону державним виконавцем при винесенні повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа останньому не було повернуто сплачений ним авансовий внесок за організацію та проведення виконавчих дій по примусовому виконанню ухвали суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року, а саме повідомлення було отримане представником ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» лише 18.09.2018 року, що свідчить про порушення державним виконавцем Басай О.В. строків повернення виконавчого документу стягувачу.

З урахуванням скарги зі зміненими вимогами, представник заявника просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Басай О.В., що полягають у неправомірному поверненні стягувачу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області про забезпечення позову від 14.06.2018 року у цивільній справі №403/152/18, як виконавчого документа; скасувати повідомлення державного виконавця Басай О.В. від 14.09.2018 року за №3664 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати державного виконавця Басай О.В. виконати дане судове рішення.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Басай О.В. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №3664 від 14.09.2018 року по примусовому виконанню ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2018 року про забезпечення позову у цивільній справі №403/152/18 за позовом ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» до ОСОБА_2 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання поновленим договору оренди землі.

Скасовано винесене державним виконавцем Басай О.В. повідомлення №3664 від 14.09.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язано державного виконавця Басай О.В. виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2018 року про забезпечення позову у цивільній справі №403/152/18 на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» та резолютивною частиною ухвали суду від 14.06.2018 року.

Суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Басай О.В. під час повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання шляхом складення відповідного повідомлення від 14.09.2018 року, не відповідали вимогам закону щодо обов'язку державного виконавця вжити заходів з примусового виконання судового рішення на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, а також ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2018 року, яка підлягає примусовому виконанню, а тому є неправомірними. Тому, дії державного виконавця підлягають визнанню неправомірними із скасуванням повідомлення за №3664 від 14.09.2018 року про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання державного виконавця усунути допущене порушення шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали суду від 14.06.2018 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та ухвалою суду від 14.06.2018 року, як судового рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставиться питання про скасування вказаного судового рішення.

Зазначено, що 13.09.2018 року на виконання до відділу надійшла ухвала Устинівського районного суду Кіровоградської області у справі №403/152/18 від 14.06.2018 року про заборону суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 7,3801 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Степанівської сільської ради Устинівського району, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, виданого 11.04.2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

Відповідно до ч.3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 258 ЦПК України - процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал), - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Також ч.1 ст.157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Однією з вимог до виконавчого документа передбаченою п.3 ч.1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, однак у виконавчому документі боржником визначено суб'єктів державної реєстрації прав, так як відповідно до ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення», але в порушення вимог зазначеної норми права резолютивною частиною виконавчого документа, боржниками визначено фізичну особу ОСОБА_2 та юридичну особу ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», на яких виконавчим документом взагалі не покладено жодних обов'язків щодо виконання рішення, що також суперечить вимогам ч.2 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч.1 ст.431 ЦПК України де визначено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Вказує, що в даному випадку, у разі відкриття виконавчого провадження державний виконавець позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, так як чітко не визначено особу, якій необхідно довести текст рішення, що унеможливлювало б виконання рішення.

ТОВ «Агрофірма «Перлина степу», ОСОБА_2 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович»в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення представника Устинівського районного відділу державної виконавчої служби за довіреністю Калініну А.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2018 року забезпечено позов ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» до ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Абара Геннадій Анатолійович» про визнання договору оренди землі недійсним та визнання поновленим договору оренди землі (а.с.12-17).

Заборонено суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 7,3801 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 11.04.2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

В даній ухвалі зазначено: найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін - позивача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу», відповідачів: ОСОБА_2 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», їх місцезнаходження (для юридичних осіб) та місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичних осіб; дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_2; порядок набрання ухвалою законної сили та строк пред'явлення ухвали, як виконавчого документа, до виконання.

29.08.2018 року представник позивача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» (стягувач) звернувся із письмовою заявою до Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року (а.с.43-44), однак повідомленням старшого державного виконавця Бурі О.В. від 04.09.2018 року за №3267 вказана ухвала суду, як виконавчий документ, була повернута стягувачу без прийняття до виконання з підстави несплати ним авансового внеску у розмірі, передбаченому законом для виконання рішень про забезпечення позову (а.с.19-20).

На виконання вимог ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» щодо забезпечення витрат органів державної виконавчої служби, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з примусового виконання ухвали суду від 14.06.2018 року, з метою усунення обставини, що стала підставою для повернення виконавчого документу стягувачу, ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» згідно платіжного доручення №641 від 11.09.2018 року був сплачений авансовий внесок в сумі 7446 грн. 00 коп., що відповідає двом мінімальним розмірам заробітної плати, які підлягають сплаті у разі примусового виконання рішення про забезпечення позову, за яким боржником виступає юридична особа, та повторно 12.09.2018 року подана письмова заява до Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року разом з документом про оплату авансового внеску (а.с.21, 45-46).

14.09.2018 року за вих.№3664 державним виконавцем Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Басай О.В. за результатами розгляду заяви ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» щодо примусового виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області №2-з/403/11/18 від 14.06.2018 року, на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено про те, що: 1) однією з вимог до виконавчого документа, передбаченою п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, однак в ухвалі заходи примусового виконання рішення необхідно застосувати до суб'єктів державної реєстрації прав, оскільки боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов"язок щодо виконання рішення; 2) відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, а тому у випадку відкриття виконавчого провадження, державний виконавець буде позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, так як чітко не визначено особу, якій необхідно довести текст рішення, що унеможливлює його виконання; 3) відповідно до резолютивної частини ухвали відповідачами зазначені ОСОБА_2 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович», що суперечить вимогам ч.2 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним, але у даному випадку рішення ухвалено проти кількох відповідачів (а.с.23-25).

Зазначене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.09.2018 року було отримано особисто представником ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» 18.09.2018 року в приміщенні Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, що не заперечувалося представником заявника.

Суд зокрема зазначав, що з огляду на дату повідомлення від 14.09.2018 року, винесеного державним виконавцем Басай О.В., про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, та дату подання заявником ТОВ "Агрофірма "Перлина степу" скарги разом з доданими до неї копіями документів до Устинівського районного суду Кіровоградської області - 21.09.2018 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду (а.с.1), ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» дотримано визначеного п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденного строку для подання скарги до суду, починаючи з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до роз'яснень п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а цивільним - процесуальним кодексом України визначено ознаки обов'язковості судових рішень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За змістом п.2 ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі ухвал судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 7 Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно положень ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом, та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Встановлено, що в ухвалі суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року зазначено: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала - ухвала від 14 червня 2018 року, Устинівський районний суд Кіровоградської області, суддя Атаманова С.Ю.; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ - 14 червня 2018 року, справа №403/152/18, провадження №2-з/403/11/18; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи - позивач (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Перлина степу», місцезнаходження: вул. Суворова, буд.№23 с. Степанівка Устинівського району Кіровоградської області; відповідачі (боржники) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1; Фермерське господарство «Абара Геннадій Анатолійович», місцезнаходження: вул. Молодіжна, буд.№10 с. Седнівка Устинівського району Кіровоградської області; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (для фізичних осіб - платників податків), а саме: ідентифікаційний код ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36390157, ідентифікаційний код ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35712274, реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 НОМЕР_1; 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень - заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 7,3801 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, виданого 11.04.2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) - зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження; 7) строк пред'явлення рішення до виконання - протягом трьох років відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, ухвала про забезпечення позову за формою та змістом відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст.ст. 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.13 Закону).

Таким чином, одним із видів рішень, що приймаються державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження є повідомлення.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачу без виконання з підстави, передбаченої п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» допускається виключно у двох випадках: невідповідності виконавчого документа вимогам даної статті щодо зазначення в ньому обов'язкових відомостей та не подання стягувачем заяви про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону.

Зі змісту повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.09.2018 року, складеного державним виконавцем Басай О.В., вбачається, що зазначені вимоги Закону не дотримані, ухвала суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року була безпідставно повернута стягувачу без виконання всупереч покладеному на державного виконавця обов'язку виконати судове рішення у визначений у ньому спосіб. Підставою повернення стягувачу ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» виконавчого документа - ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2018 року про забезпечення позову державним виконавцем зазначено п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею.

Суд першої інстанції зазначив, що висновок державного виконавця про те, що в ухвалі суду від 14.06.2018 року про забезпечення позову боржником визначено саме суб'єктів державної реєстрації прав, не відповідає дійсному змісту даної ухвали, є суб'єктивним та необґрунтованим тлумаченням державним виконавцем її змісту всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судом жодним чином не було визначено суб'єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно, як сторони виконавчого провадження - боржника, а лише зазначений вид забезпечення позову - заборона вчинення ними реєстраційних дій щодо земельної ділянки, що не означає автоматичного набуття суб'єктом реєстрації статусу боржника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при поверненні стягувачу виконавчого документа безпідставними є посилання державного виконавця на положення ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, а тому у випадку відкриття виконавчого провадження, державний виконавець буде позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, так як чітко не визначено особу, якій необхідно довести текст рішення, що унеможливлює його виконання. В даному випадку положення ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути застосовані при вирішенні питання про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки за змістом п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, на який посилається державний виконавець у повідомленні, визначено випадок, за наявності якого виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, а саме: не відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, тобто саме ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а не будь-якою іншою правовою нормою, в тому числі і нормою ч. 4 ст. 63 Закону.

Також, помилковим є висновок державного виконавця про те, що рішення ухвалено проти кількох відповідачів із посиланням на положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Ухвала суду від 14.06.2018 року про забезпечення позову була постановлена на користь одного позивача (стягувача), однак не була постановлена проти кількох відповідачів, оскільки вжитий судом захід забезпечення позову - заборона суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_2 земельної ділянки, не передбачав обов'язку відповідачів ОСОБА_2 та ФГ «Абара Геннадій Анатолійович» виконати дане судове рішення шляхом заборони вчинення саме ними певних дій або шляхом передачі ними майна чи сплати грошових коштів на користь позивача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу». Таким чином, в ухвалі суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року дійсно зазначені два відповідачі, однак ухвала суду постановлена на користь одного позивача і в ній не зазначено про солідарний обов'язок відповідачів, оскільки вжитий судом захід забезпечення позову, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не пов'язаний із покладенням на відповідачів обов'язку вчинення на користь позивача будь-яких дій.

Крім того, встановлено, що не дивлячись на подальшу сплату заявником ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» авансового внеску в сумі 7446 грн. та повторного звернення до Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області із заявою про примусове виконання ухвали суду від 14.06.2018 року з наданням документу на підтвердження фінансування витрат виконавчого провадження, державним виконавцем Басай О.В. 14.09.2018 року було винесено повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання вказаної ухвали суду із зазначенням інших підстав такого повернення, без вирішення питання про повернення стягувачу ТОВ «Агрофірма «Перлина степу» сплаченого ним авансового внеску (а.с.23-25).

Відповідно до п. 8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Тобто, у разі сплати авансового внеску стягувачем у передбаченому Законом розмірі, ухвала суду про забезпечення позову від 14.06.2018 року підлягала прийняттю державним виконавцем до виконання, як така, що відповідає вимогам ст. 4 вказаного Закону, а не поверненню стягувачу з підстав, не зазначених в повідомленні старшого державного виконавця Бурі О.В. від 04.09.2018 року, яким вже було перевірено відповідність виконавчого документу вказаним вимогам Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно положень п. 2 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» авансовий внесок належить до коштів виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 ч.1 цієї статті.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок (ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»). Разом з тим, всупереч наведеним правовим нормам, державним виконавцем Басай О.В. при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №3664 від 14.09.2018 року не було вирішено питання про повернення суми сплаченого авансового внеску в розмірі 7446 грн., що порушує права стягувача ТОВ «Агрофірма «Перлина степу», як сторони виконавчого провадження, який безпосередньо здійснив фінансування витрат, пов'язаних з примусовим виконанням ухвали суду від 14.06.2018 року. Таким чином, з урахуванням того, що авансовий внесок безпосередньо належить до витрат виконавчого провадження, пов'язаних саме з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, державним виконавцем Басай О.В. не було вчинено дій, пов'язаних з виконанням судового рішення - ухвали про забезпечення позову від 14.06.2018 року.

Посилання державного виконавця Басай О.В. на неможливість своєчасного повернення заявнику ТОВ "Агрофірма "Перлина степу" сплаченого ним авансового внеску через не зазначення стягувачем в заяві про примусове виконання ухвали суду від 14.06.2018 року реквізитів рахунку для його повернення, є безпідставним та таким, що не відповідає передбаченим законом вимогам до змісту вказаної заяви; не стосується обов'язку стягувача зазначати в заяві про примусове виконання тих чи інших реквізитів, якщо вони не пов'язані з отриманням стягнутих з боржника коштів, постановлена судом ухвала від 14.06.2018 року про забезпечення позову не є судовим рішенням майнового характеру.

Суб'єктом оскарження не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним передбаченого п. 5 ч. 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язку роз'яснити стягувачу ТОВ "Агрофірма "Перлина степу", як стороні виконавчого провадження, про необхідність надання відповідної інформації з метою повернення сплаченого ним авансового внеску та вжиття відповідних заходів щодо його повернення, на дату судового розгляду скарги сплачений ТОВ "Агрофірма "Перлина степу" авансовий внесок по примусовому виконанню ухвали суду від 14.08.2018 року не було повернуто, повідомлення про необхідність отримання від стягувача платіжних реквізитів відсутнє.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом на підставі п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», за яким підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний виконавець Басай О.В. при поверненні виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання діяв в порушення положень ст.ст. 4 та 26 Закону України «Про виконавче провадження», коли органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За відсутності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачених у ст.ст. 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем не було вжито передбачених законом дій, спрямованих на примусове виконання ухвали суду. Внаслідок незаконних дій державного виконавця Басай О.В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, порушується право стягувача ТОВ «Агрофірма «Перлина Степу» щодо завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обгрунтованою, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : С.М. Єгорова

Судді : Л.М. Дьомич

О .Л. Карпенко