ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №807/1380/16

адміністративне провадження №К/9901/40262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у складі судді Луцович М.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І.

у справі №807/1380/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) і з урахуванням уточнень просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року № 0014631700, № 0014621700, № 0014651700, від 23 вересня 2016 року № 0017191701, № 001718170, прийняті на підставі відповідних актів перевірок, в яких зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 19 вересня 2016 року № 0014631700, № 0014621700, № 0014651700, від 23 вересня 2016 року № 0017191701, № 001718170.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, так як відповідач в даному випадку діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.

У вересні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем під час проведення перевірки не надано жодних документів, які б свідчили про облік транспортних засобів в якості основних фондів у відповідності до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та наведених нормативно-правових документів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою цього суду від 26 вересня 2017 року, та витребувано справу №807/1380/16 з Закарпатського окружного адміністративного суду.

15 січня 2018 року справа №813/3060/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/40262/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу податкового органу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року - червень 2016 року.

Також проведено камеральну перевірку платника податків правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2016 року.

Крім того, працівниками податкового органу проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірок складено акти від 08 вересня 2016 року №206/1300/НОМЕР_5, від 15 вересня 2016 року №44/1300/216120127 та від 19 вересня 2016 року №214/13/НОМЕР_5 відповідно, в яких зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим податком органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року № 0014631700, № 0014621700, № 0014651700, від 23 вересня 2016 року № 0017191701, № 0017181701.

Актами перевірок підтверджується придбання транспортних засобів позивачем та сплата податку на додану вартість.

Судами також встановлено, що усі придбані транспорті засоби зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_1 під номерами НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_7, НОМЕР_8,НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_41.

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, посадові особи відповідача виходили з того, що придбані позивачем транспортні засоби зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги статті 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З актів перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що фактичним видом діяльності позивача є вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт, КВЕД_49.41 і останній зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, що регулює процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб - підприємців).

Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до того, що позивач не веде облік транспортних засобів в якості основних фондів у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», а отже включення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбані транспортні засоби є неправомірним, то Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" чітко передбачено, що норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), а позивач, до жодної з цих категорій не відноситься, оскільки являється фізичною особою підприємцем.

Що ж до посилань податкового органу на Наказ від 30 листопада 1999 року № 291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», Наказу від 29 грудня 2000 року № 356 «Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», Наказ від 30 вересня 2003 року № 561 «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів», то такі Суд також відхиляє, оскільки зазначені нормативно-правові документи носять рекомендаційний характер, і в даному випадку це право позивача, а не обов'язок.

Таким чином, відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

Судами встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку придбано та зареєстровано спірні транспортні засоби, сплачено суму податку на додану вартість, вказані транспортні засоби використовуються в межах господарської діяльності платника податків, тому він має право на включення сплачених сум податку на додану вартість за придбані транспортні засоби до складу податкового кредиту.

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами і відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не спростовані, та не підтверджені належними та допустимими доказами на обґрунтування своєї позиції.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі №807/1380/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер