КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року № 320/5659/18

Київський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Лапія С.М.,

при секретарі Колесніковій О.І.,

за участю представника позивача Мунтяну М.О.,

представника відповідача Громніцького Ю.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Пласт" про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом до ПрАТ "Пласт", у якому просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 136 078 372,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач є оператором по Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-17 (288940445), укладеним між ПАТ «Пласт» і ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». Податковий борг з рентної плати виник на підставі поданих декларацій та податкових повідомлень рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем надано суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-17 (288940445) визнано недійсним. Крім того, майно ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у рівній мірі з майном відповідача повинно бути джерелом погашення податкового боргу за вказаним Договором. Також відповідач стверджує про те, що податковим органом не надано доказів виконання вимог закону щодо вручення податкової вимоги.

Позивачем надано суду відповідь на відзив, у якій він не погодився з доводами відповідача з тих підстав, що виходячи із суті спірних правовідносин та характеру здійсненої відповідачем діяльності Договір не міг бути визнаний недійсним з моменту його укладення. Також з урахуванням імперативності норм податкового законодавства визнання Договору недійсним не звільняє відповідача від обов'язку сплати податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пп. 16.1.14 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язується сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 64.6 ст. 64 ПК України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Згідно п. 87.12 ст. 87 ПК України у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися у межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 252.1.3. п. 252.1 ст. 252 ПК України).

Між ПАТ «Пласт» (Сторона 1, Оператор) і ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (Сторона 2) укладено Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 (а.с. 35 - 39).

Сторони за цим Договором зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату (п. 1.1).

Згідно п.п. 3.10.8, 3.10.9 Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 до обов'язків Оператора входить: ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов'язкової звітності; сплата у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податків (обов'язкових зборів, платежів).

У той же час, рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 31.05.2018, Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-17 визнано недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини щодо недійсності з моменту вчинення правочину, а саме - Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-17, не підлягають доказуванню у даній адміністративній справі.

Як встановлено судом, сума податкового боргу по рентній платі за користування надрами континентального шельфу у межах виключної (морської) економічної зони, стягнення якої є предметом розгляду даної справи, виникла у відповідача саме як у Оператора за Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 (а.с. 9).

З урахуванням того, що вказаний Договір є недійсним з моменту його вчинення, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про наявність у відповідача на даний час обов'язку зі сплати податків (обов'язкових зборів, платежів), у тому числі рентної плати.

При прийнятті рішення у даній адміністративній справі судом враховуються положення ч. 2 ст. 216 ЦК України, якою визначено, що у випадку коли у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Проте, предметом розгляду даної справи є саме стягнення з відповідача податкового боргу, а не збитків, спричинених вчиненням недійсного правочину.

Також судом не надається оцінка іншим доводам представників сторін, оскільки вони не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 лютого 2019 р.