Провадження № 22-з/4808/14/19

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р.В.

Суддя-доповідач Максюта

У Х В А Л А

07 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Матківського Р.Й.,

секретаря Мельник О.В.,

за участю заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та визначення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и в :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 07 серпня 2018 року позов задоволено.

Суд вселив ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 Визначено порядок користування квартирою, а саме: виділено ОСОБА_2 у користування кімнату площею 17,4 кв.м. (зазначену в технічному паспорті під №7); виділено ОСОБА_3 у користування кімнату площею 12,6 кв.м. (зазначену в технічному паспорті під № 6); залишено в спільному користуванні кімнату площею 12,5 кв.м. (зазначену в технічному паспорті під № 5), кухню, ванну кімнату, туалет, коридор. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року рішення Калуського міськрайонного суду від 07 серпня 2018 року змінено, скасовано його в частині визначення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат. В цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_2 задоволено частково. Виділено ОСОБА_2 у користування кімнату, площею 12,6 м 2 (зазначену у технічному паспорті на плані квартири під №6), виділено ОСОБА_3 кімнату, площею 12,5 м2, (зазначену у технічному паспорті на плані квартири під №5), залишено в спільному користуванні кімнату площею 17,4кв.м. (зазначену в технічному паспорті на плані квартири під № 7), кухню, ванну кімнату, туалет, коридор (зазначені в технічному паспорті на плані квартири відповідно під № №4,2,3,1). Рішення Калуського міськрайонного суду від 07 серпня 2018 року в частині вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_2 залишено без змін.

Ухвалено компенсувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову у розмірі 1280 (тисячу двісті вісімдесят) гривень згідно квитанції № 90 від 03 липня 2017 року.

ОСОБА_2 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просила змінити спосіб виконання судового рішення, замінивши компенсацію за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову у розмірі 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень згідно квитанції № 90 від 03 липня 2017 року на їх стягнення.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала вимоги заяви.

Вислухавши пояснення заявника, обговоривши доводи заяви, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення з огляду на таке.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі»).

Відповідно п.5 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення у порядку ст. 270 ЦПК України, заявник водночас просить в режимі ст.435 ЦПК України змінити спосіб виконання рішення суду.

Встановлено, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень згідно квитанції №90 від 03.07.2017 року, де платника зазначено - ОСОБА_2 (а.с.1).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року апеляційним судом ухвалено компенсувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову у розмірі 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) гривень згідно квитанції № 90 від 03 липня 2017 року.

Отже, судом розглянуті усі позовні вимоги ОСОБА_2, в тому числі і щодо розподілу судових витрат, як регламентовано законом (із визначенням компенсації за рахунок держави), а вимоги заяви ОСОБА_2 фактично зводяться до зміни змісту судового рішення в частині розподілу судових витрат, що є неприпустимим, а тому така заява не підлягає задоволенню.

Встановлено, що апеляційним судом ухвалено судове рішення щодо всіх заявлених позовних вимог, зміст резолютивної частини постанови апеляційного суду в частині розподілу судових витрат відповідає ч. 6 ст. 141 ЦПК України, яка регламентує порядок такого розподілу, судом вирішено питання про судові витрати, тому підстави для ухвалення додаткового рішення суду відсутні.

Крім того, визначення порядку компенсації судового збору не може бути підставою для ухвалення додаткового рішення суду.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує наступне.

Пунктом 2 Постанови від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» установлено, що компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах;підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.

Пунктом 4 Постанови визначено, що компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45(тут і далі наводиться в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2013 року № 267, далі - Порядок).

За змістом пункту 6 цього ж підзаконного нормативно-правового акту у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Заявником не подано жодних доказів, що рішення в частині компенсації судових витрат не може бути виконано відповідним органом казначейства.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для прийняття додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 270, 381 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та визначення порядку користування квартирою.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2019 року.

Суддя - доповідач І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

Р.Й. Матківський