№ 459/184/19

Провадження № 2-а/459/31/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2019 р. Червоноградський міський суд Львівської області в складі головуючого - судді Жураковського А.І., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження термінову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 р. позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАВ №848432 від 09.01.2019 року та закрити провадження у справі.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням принципу законності, а саме положень ст. 276 КпАП України в частині вимог щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке з врахуванням роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказує на місце знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Вважає, що внаслідок цього порушено його право на захист. Також зазначив, що не вчиняв адміністративного правопорушення, а відповідачем не було представлено доказів його вчинення.

29.01.2019 р. судом відкрито спрощене позовне провадження у терміновій адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.02.2019 р. о 14:00 год. у залі судових засідань Червоноградського міського суду Львівської області, без повідомлення сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін суду не подано.

Також сторони не подавали будь-яких інших заяв чи клопотань.

На підставі ст. 229, ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглянута у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 250 цього Кодексу, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Оцінивши докази у справі, суд вважає, що слід постановити судове рішення про таке.

Як видно з оскаржуваної постанови серії ЕАВ №848432, яку виніс інспектор роти 4 батальйону 4 УПП у Львівській області рядовий поліції Бригілевич Андрій Ігорович відносно позивача, оскільки останній 09.01.2019 р. о 23:15 год. На а/д Ковель-Жовква 150 км., керуючи транспортним засобом Chery Amulet н.з. НОМЕР_1, здійснив обгін на перехресті, чим порушим п.14.6 ПДР та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами ст. 255 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушеня.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КпАП України.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак у даній адміністративній справі відповідач жодних доказів (матеріалів фото- та відео фіксації, протоколу огляду місця події на підтвердження факту, що правопорушення дійсно мало місце, схеми руху автомобіля, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), які встановлювали б факт вчинення позивачем вказаних правопорушень, не надав.

З огляду на наведене, а також те, що позивач в своєму позові категорично заперечив свою вину у вчиненому правопорушенні, а відповідачем жодними доказами не спростовано наведених позивачем обставин та не доведено його винуватість у даному адміністративному правопорушенні, шляхом подання доказів, на підставі яких можна було б встановити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та його винуватість у вчиненні такого, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Крім цього, позивач вважає, що постанова є незаконною з тих підстав, що винесена відповідачем з порушенням положень ст.276 КпАП України в частині вимог щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке з врахуванням роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказує на місце знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Дійсно відповідно до положень ч.1 ст.276 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

З врахуванням роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596-VIII, внесено зміни в правові норми Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема доповнено ст.258 КпАП України частиною 2, відповідно до якої визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режим.

Крім цього Законом викладено у новій редакції частину 4 названої статті 258 КпАп України, відповідно до якої передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

За таких обставин посилання позивача на ті обставини, що відповідачем не правомірно винесено постанову не за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до змін у чинному законодавстві у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, уповноваженим працівникам Національної поліції надано право виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, розгляд яких віднесено до їх компетенції, на місці скоєння адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАВ №848432 від 09.01.2019 року, яку виніс інспектор роти 4 батальйону 4 УПП у Львівській області рядовий поліції Бригілевич Андрій Ігорович про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.122 ч.2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11.02.2019 р.

Суддя : А. І. Жураковський