Справа № 569/10533/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2019 м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді- Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача Водоп»ян Т.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу № 569/10533/18 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, зменшивши позовні вимоги, просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 7-к від 03 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.»; визнати незаконним та скасувати наказ № 9-к від 21 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.»; визнати незаконним та скасувати наказ № 10-к від 21 травня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1П.» та поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з кредитно-договірних та фінансово-економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі; визнати незаконним ненадання відпустки та зобовязати відповідача надати ОСОБА_1 відпустку; визнати незаконним невиплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності АДЖ № 890556 та зобовязати відповідача здійснити таку оплату; стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 36 коп.; стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, починаючи з 21 травня 2018 року по 30 травня 2018 року у сумі 4882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 10 коп.; стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 травня 2018 року по день постановлення рішення суду в розмірі 85924 (вісімдесят п"ять тисяч дев"ятсот двадцять чотири) грн. 96 коп.; стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селіна користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що більше 15 років вона сумлінно працює в установі, претензій до якості її роботи не було, та жодного разу до неї не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Наказами Голови Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 7-к від 03.05.2018, № 9-к від 21.05.2018, 10-к від 21.05.2018 вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності нібито за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання посадових обовязків.

Вважає вказані накази № 7-к від 03.05.2018, № 9-к від 21.05.2018, 10-к від 21.05.2018 незаконним і такими, що винесені з особистих мотивів Голови фонду, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному обємі виконувала всі свої посадові обовязки, визначені Посадовою інструкцією. Будь-яких порушень трудової дисципліни не було, а оголошення доган та звільнення не має законного підґрунтя.

Представник Рівненського обласногофонду підтримкиіндивідуального житловогобудівництва населі адвокатОСОБА_2в судовомузасіданні позовне визнав. На заперечення позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 правомірно була притягнута до дисциплінарної відповідальності 03 травня 2018 року,за прогул 04 квітня 2018 року, оскільки довідка провідвідування лікаря від04квітня 2018року незасвідчена печаткою лікувально-профілактичногозакладу зобовязковим зазначеннямчасу проведеної консультації.

Також ОСОБА_1 правомірно була притягнута до дисциплінарної відповідальності 21 травня 2018 року, оскільки вона не виконала наказів Голови ОСОБА_3 № 21 від 03 травня 2018 року, № 23 від 07 травня 2018 року, № 24 від 08 травня 2018 року, що є порушенням посадової інструкції та Статуту ОСОБА_3.

Крім того,вважає законнимзвільнення позивачаза невиконання протокольного доручення голови фонду від 21 травня 2018 року.

ОСОБА_1не відмовлялиу наданні відпустки,а лишемали намірзробити цез дотриманнямнорм законодавства.Листок непрацездатності ОСОБА_1 АДЖ № 890556 оплаті не підлягає, тому що виданий з порушенням законодавста.

Щодо непроведення повногорозрахунку зпозивачем вдень звільненнязауважив,що 31 травня 2018 року позивачу на картку було перераховано 2591,57 грн.; з розрахунком компенсації за відпустку відповідач не погоджується, оскільки в цей розрахунок не вірно включено премію, та не вірно пораховані дні компенсації за невикористану відпустку, так як ОСОБА_1 працювала неповний робочий день, то відповідно не мала права на додаткову відпустку у кількості 7 календарних днів.

Додатково представник відповідача вказав, що згідно аудиторського звіту № 01-09/3 від 17 липня 2018 року встановлено що ОСОБА_1 зайво виплачена заробітна плата у розмірі 7613 грн, оскільки бухгалтером ОСОБА_4, за період травень-грудень 2017 року та січень-квітень 2018 року позивачу проводились нарахування та виплата заробітної плати за повний, а не короткий робочий день. Моральну шкоду, яку просить стягнути позивач відповідач не визнав, так як вважає, що її звільнення було правомірним. Просить в позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

В судові засідання призначені на 20 грудня 2018 року, 10 січня та 08 лютого 2019 року представник відповідача не прибув.

19 грудня 2018 року представник відповідача адвокат ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив відкласти судове засідання на іншу дату, оскільки він прийматиме участь в іншому судовому засіданні в суді міста Києва. Він є єдиним представником відповідача, повноваження представника більш нікому не надавалися.

10 січня 2019 року Голова Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі подав суду заяву про відкладення судового розгляду, оскільки установа не може забезпечити участь в судовому засіданні адвоката, так як він зайнятий в іншому судовому процесі.

08 лютого 2019 року Голова Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі знову подав суду заяву про відкладення судового розгляду, оскільки на вказану дату ОСОБА_3 не може забезпечити участь повноважного представника адвоката.

Відповідно до ч.1ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки судом заслухані пояснення сторін, досліджено докази, якими учасники обґрунтовують свої доводи та заперечення, тому третя поспіль неявка представника відповідача судом визнана неповажною, тому з урахуванням предмету спору та строків розгляду трудових спорів, суд приходить до переконання про закінчення розгляду справи за відсутності представника відповідача. При цьому суд враховує, що відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву, представник позивача дав пояснення в судовому засіданні і його позиція та надані докази будуть оцінені судом.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працювала у ОСОБА_3 на посаді бухгалтера. Позивач ОСОБА_1 її дочка. Їй відомо про те, що ОСОБА_1 04 квітня 2018 року була на прийомі у лікаря і повідомила про це керівництво установи, попри це, її було притягнуто до дисциплінорної відповідальності у вигляді догани за прогул. Також з 05 по 13 квітня 2018 року позивач перебувала на лікарняному, а виплатити їй лікарняне керівництво відмовилося, вона, як бухгалтер, включила лікарняний до табелю робочого часу, але керівник не підписав його, сказав викинути. ОСОБА_1 неодноразово писала заяви про надання їй відпустки, однак у цьому їй теж було відмовлено. Стосовно протокольного доручення від 16 травня 2018 року свідок вказала, що на підприємстві до того такої практики як протокольні доручення ніколи не було. Також свідок повідомила, що всі пояснення та доповідні керівництву, ОСОБА_1 відправляла поштою, тому що існувала практика пропажі документів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що з 19 листопада 2002 року ОСОБА_1 працює у Рівненському обласному фонді підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (а.с.20).

З 09 серпня 2011 року працює на посаді головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (а.с.20 зворот).

Наказом Голови фонду Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 7-к від 03 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.» ОСОБА_1 було оголошено догану (а.с.21).

Як підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було зазначено, що ОСОБА_1 04 квітня 2018 року в робочий час з 09.00 год. до 18.15 год. була відсутня на робочому місці, цими діями порушила п.п. 3.2, 4.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку та розділу V пункт 11 Посадової інструкції головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Вказаний наказ № 7-к від 03 травня 2018 року суд визнає незаконним, а тому він підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, по причині звернення за медичною допомогою у звязку з гострим зубним болем, що підтверджується довідкою лікаря-стоматолога ОСОБА_5, та довідкою лікаря рентгенолога ОСОБА_6О.(а.с.25)

З 05 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності АДЖ № 890556.(а.с.51)

16 квітня 2018 року головою фонду ОСОБА_7, заступником голови фонду ОСОБА_8, головним-спеціалістом-юрисконсультом ОСОБА_9, провідним бухгалтером ОСОБА_10 було складено ОСОБА_6 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 04 квітня 2018 року з 09 години до 18 години 15 хвилин та про те, що причини відсутності не відомі.(а.с.27)

20 квітня 2018 року головою фонду ОСОБА_7, заступником голови фонду ОСОБА_8, провідним бухгалтером ОСОБА_10 було складено ОСОБА_6 про відмову від надання пояснень щодо відсутності на робочому місці 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 від 20 квітня 2018 року.(а.с.21)

Зазначені акти покладено в основу винесення Наказу Голови фонду Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 7-к від 03 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.»

Однак вказані акти від 16 квітня та 20 квітня 2018 року судом розцінюються критично, оскільки акт від 16 квітня складений через 12 днів після події, яку він мав би підтверджувати, незважаючи на те, що такий ОСОБА_6 повинен бути складений безпосередньо у той день, коли стався факт, що підтверджується актом, особам, які підписали акт, було відомо про причини відсутності позивача та про їх поважність, так як нею було предявлено довідки відвідування лікарів. Також в ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 09 год.00 хв. до 18 год. 15 хв., хоча графік її робочого часу встановлений наказом № 6-к від 31 березня 2017 року з 09 год.00 хв. до 17 год. 00 хв.

На пояснення відповідача, що позивачем здійснено прогул 04 квітня 2018 року, тому що довідкапро відвідування лікаря від04квітня 2018року незасвідчена печаткою лікувально-профілактичногозакладу зобовязковим зазначеннямчасу проведеної консультації, суд зауважує слідуюче:

Термін «тимчасова непрацездатність» слід розглядати у двох площинах:

1) загальнообовязкового державного соціального страхування, де у разі настання тимчасової втрати працездатності застрахована особа одержує право на матеріальне забезпечення,

2) трудової дисципліни, де тимчасова непрацездатність є поважною причиною для невиходу працівника на роботу.

Стосовно загальнообовязкового державного соціального страхування, то тимчасова непрацездатність працівника не може посвідчуватися будь-яким іншим документом, ніж листок непрацездатності встановленого зразка. Однак наявність листка непрацездатності є обовязковою передумовою лише в частині виникнення в застрахованої особи права на матеріальне забезпечення внаслідок настання страхового випадку, та не може вважатися єдиним документом, який підтверджує поважність причин (повязаних з незадовільним станом здоровя) відсутності на роботі працівника.

Тобто, якщо довідка була видана посадовими особами закладу охорони здоровя в межах їхньої компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, а зазначена в довідці інформація є достовірною та свідчить про те, що працівник впродовж зазначеного у довідці періоду дійсно знаходився на лікуванні в закладах охорони здоровя чи про те, що його стан здоровя не дозволяв йому виконувати свою трудову функцію, то в такому випадку відсутність працівника на роботі має вважатися такою, що сталася з поважних причин.

У листі Міністерства праці та соціальної політики №270/06/187-06 від 20 листопада 2006 року зазначено, що наявність поважних причин може бути визнана у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена лікарняним листком.

В ухвалі Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року також зазначається, що законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул уважається вчиненим з поважних причин. При цьому відсутність працівника може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

Відтак відсутність позивача на роботі 04 квітня 2018 року у звязку зі станом здоровя є поважною причиною та не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2)звільнення.

При цьому, порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обовязків. Отже, для того, щоб притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, необхідно встановити, що невиконання чи неналежне виконання ним своїх трудових обовязків мало місце з його вини, тобто, було вчинено умисно або з необережності.

Разом з тим, як встановлено судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, зазначені обставини не мали місця.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Отже, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, уставів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст. 147 КЗпП України.

Відповідно до ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Згідност. ст.139,140,142 КЗпП України та п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств,установ,організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 року,порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Тобто,підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому,закон вимагає,аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності,при притягненні працівника до даного виду відповідальності,адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків.

За таких обставин суд прийшов до висновку, про відсутність факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 04 квітня 2018 року, як наслідок, про безпідставність притягнення її до дисциплінарної відповідальності 03 травня 2018 року.

Судом також встановлено, що відповідно до наказу № 9-к від 21 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.» позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності стало невиконання наказів голови Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі від № 21 від 03 травня 2018 року, № 23 від 07 травня 2018 року та № 24 від 08 травня 2018 року, а також за неналежне виконання посадових обовязків, згідно п 4.1., п. 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку та розділу ІV Посадової інструкції головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

З дослідженої судом Посадової інструкції головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі слідує: відповідно до розділу ІV - головний спеціаліст з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовязків несе відповідальність в межах визначених чинним законодавством про працю.

З даною посадовою інструкцією позивач була ознайомлена 18 травня 2018 року.(а.с.34-35)

Наказом голови Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 23 від 07 травня 2018 року позивачу було наказано до 10 травня 2018 року вивести заборгованість по невикористаних відпустках працівників за минулі роки.(а.с.30)

Відповідно до ч. 12 ст. 10 Закону «Про відпустки» власник або уповноважений ним орган, тобто адміністрація підприємства, організації, установи, або фізична особа роботодавець зобов'язані вести облік відпусток, що надаються працівникам.

З пояснень позивача слідує, що кадровою роботою в установі займається юрист підприємства.

Відповідно до Посадової інструкції Головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, затвердженої наказом голови Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 31 від 30 липня 2012 року, з якою позивач ознайомлена 30 липня 2012 року і яка діяла на час видачі наказу, до посадових обовязків головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі не входить виконання будь-якої роботи повязаної з кадровими питаннями в установі.(а.с.32-33)

Крім того, у Посадовій інструкції від 30 липня 2012 року у п.12 Розділу ІІ зазначено: «за дорученням безпосереднього керівника виконує інші обовязки», у п. 1 Розділу І зазначено «безпосередньо підпорядковується заступнику голови фонду головному юрисконсульту».

Також, наказом голови Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 24 від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 зобовязано провести передачу-приймання бухгалтерських справ та документів по заробітній платі для провідного спеціаліста ОСОБА_10 до 18 травня 2018 року.(а.с.31)

Відповідно до посадових обовязків позивача, зазначених в Розділі ІІ Посадової інструкції Головного спеціаліста з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, затвердженої наказом голови Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 31 від 30 липня 2012 року, яка діяла на час видачі наказу, також не входять обовязки по веденню чи зберіганні бухгалтерської документації в установі.

Як слідує з оглянутої в судовому засіданні доповідної ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року, 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 було передано ключ від сейфа з кредитними справами, особовими справами працівників фонду та іншими фінансовими документами бухгалтеру установи ОСОБА_4, і позивач не мала доступу до будь-яких кадрових чи бухгалтерських документів, в звязку з чим не мала можливості виконати передачу-приймання бухгалтерських справ та документів по заробітній платі для провідного спеціаліста ОСОБА_10 до 18 травня 2018 року.(а.с.36)

Вказану доповідну в ОСОБА_1 не було прийнято на роботі, і вона відіслала її поштою.(а.с.37)

Відтак, накази голови фонду про виконання ОСОБА_1 роботи, визначеної в наказах виходять за межі посадових обовязків ОСОБА_1,які були передбачені Посадовою інструкцією №31 від 30 липня 2012 року а виконання будь-яких інших обовязків, не передбачених посадовою інструкцією, є незаконними.

З Посадовою інструкцією без номера та дати затвердження ОСОБА_1 була ознайомлена 18 травня 2018 року, а тому жодні обвинувачення у порушенні вказаної Посадової інструкції, не могли бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки дана Інструкція не діяла на час винесення наказів від 07,08 та 21 травня 2018 року.(а.с.38)

Також, в наказі № 9-к від 21 травня 2018 року, зазначено, що серед підстав його винесення є невиконання позивачем протокольного доручення за підсумками наради із працівниками Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі від 16.05.2018 та акт про ненадання пояснень щодо невиконання наказів № 21 від 03.05.2018, № 23 від 07.05.2018 та № 24 від 08.05.2018 ОСОБА_1

Як слідує з розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації від № 315 від 14 травня 2018 року призначено проведення внутрішнього аудиту в ОСОБА_3 з 14 травня по 17 липня 2018 року. Начальником відділу внутрішнього аудиту надано усне доручення про надання документів для проведення аудиту. Протокольним дорученням за підсумками наради працівників ОСОБА_3 від 16 травня 2018 року позивачу було доручено підготувити:

-план заходів в натуральних показниках за 2016, 2017, січень-квітень 2018 року;

-кредитні угоди по напрямках кредитування;

-письмову інформацію про планове та фактичне введення в експлуатацію житла за 2016, 2017, січень-квітень 2018 року;

-реєстри по кредитних угодах за 2016, 2017, січень-квітень 2018 року;

-пропозиції та висновки щодо можливості отримання пільгового кредиту.

Як судом встановлено, на виконання п.1 протокольного доручення позивачем було надано доповідну (яка була нею відправлена поштою відповідачу)про часткову неможливість виконання наказів №21 від 03.05.2018, № 23 від 07.05.2018 та № 24 від 08.05.2018, яку направлено відповідачу поштою, в якому було зазначено, що на виконання п. 2 протокольного доручення план заходів в натуральних показниках за 2016, 2017, січень-квітень 2018 року був позивачем зроблений та затверджений головою Рівненської ОДА; кредитні угоди по напрямках кредитування перебувають у сейфі установи, доступу до якого у позивача немає; письмову інформацію про планове та фактичне введення в експлуатацію житла за 2016, 2017, січень-квітень 2018 року позивачам було надано аудиторам ОДА; реєстри по кредитних угодах за 2016, 2017, січень-квітень 2018 року, позивачем було надано керівнику інформацію по кредитних угодах.

На виконання п. 3 протокольного доручення з урахування доступу до документів позивачем було подано інформацію по потенційних кредиторах голові фонду.

Дані обставини представником відповідача ні у відзиві, ні в судовому засіданні належними та допустимими доказами не спростовані.

Суд звертає увагу і на те, що відповідно до п. 3.6 Регіональних правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі у Рівненській області затверджених рішенням Рівненської обласної ради № 249 від 22 квітня 2011 року, рішення про надання або про відмову у наданні позичальнику кредиту приймає правління фонду у термін не більш, ніж 30 днів з дня надання всіх необхідних документів, за умови фактичного надходження кредитних ресурсів на рахунки фонду.

Відповідно до наказу № 17 від 26.04.2018 р. «Про склад правління фонду», позивач до складу правління фонду не входить.

Що стосується виконання п. 4 протокольного доручення встановлено, що інвентаризація може проводитися лише на підставі наказу керівника установи і проводиться тільки комісійно, а не одноособово працівником.

Крім того, строк виконання протокольного доручення був встановлений до 22 червня 2018 року, а ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за невиконання доручення вже 21 травня 2018 року.

Відповідно до п. 4. Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, затверджене наказом Мінфіну № 879 від 02 вересня 2014 року проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає обєкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обовязковим.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають обєкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Як висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17 « … не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов'язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов'язків, а також за дії, що не пов'язані з виконанням службових обов'язків.»

Слід також зазначити,що описова частина наказу № 9-к від 21 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.» не містить визначення який саме дисциплінарний проступок позивач вчинила. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на перелік вимог,якими повинен керуватися в своїй роботі головний спеціаліст з кредитно-договірних та економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Тому, суд вважає вищезазначений наказ незаконним, винесеним з порушенням трудового законодавства України.

Наказом № 10-к від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, у звязку з невиконанням до 18 травня 2018 року протокольного доручення за підсумками наради із працівниками Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі від 16 травня 2018 року, відмовою від надання письмових пояснень щодо даного факту, неналежне виконання посадових обовязків, згідно п 4.1., п. 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку та розділу ІV Посадової інструкції, враховуючи систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на позивача трудовим договором, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи попередні застосовані заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Українигромадянам гарантуєтьсязахист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 4ст. 149 Кодексу законів про працю Українистягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Вказане положення було порушеневідповідачем при винесенні наказу № 10-к від 21 травня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення, що є підставою для його скасування.

Згідно із п. 3ст. 40 Кодексу Законів про працю Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані влласником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В свою чергу, однією з обов'язкових підстав винесення наказу Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі № 10-к від 21 травня 2018 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади за систематичне невиконання нею без поважних причин посадових обов'язків за п. 3ст. 40 КЗпП Українибув наказ №7-к від 03 травня 2018 року та № 9-к від 21 травня 2018 року про накладення на неї доган.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 КЗпП за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Це відповідає правилу частини першої ст. 61 Конституції, яке забороняє за одне й те саме порушення двічі притягати до юридичної відповідальності одного і того ж виду.

Перелік дисциплінарних стягнень міститься у ст. 147 КЗпП України, зокрема цією статтею встановлено такі види дисциплінарних стягнень: 1) догана; 2) звільнення.

Як вбачається з описової частини наказу № 10-к від 21 травня 2018 року позивача притягнуто до відповідальності за невиконання до 18 травня 2018 року протокольного доручення, неналежне виконання посадових обовязків, згідно п 4.1., п. 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку та розділу ІV Посадової інструкції, за які відповідач вже притягнув ОСОБА_1 до відповідальності та застосував дисциплінарні стягнення наказами № 7-к від 03 травня 2018 року та № 9-к від 21 травня 2018 року.

Відповідно до ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.94 тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП є видом дисциплінарного стягнення і має застосовуватися в порядку, визначеному законодавством для застосування дисциплінарних стягнень .

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно зясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Отже, при застосуванні п. 3 ст. 40 КЗпП України важливе значення має ступінь тяжкості проступку, заподіяна ним шкода та обставини, за яких вчинено правопорушення.

Аналізуючи норми чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ст. 40 КЗпП України, необхідними є умови: належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Для застосування цієї підстави для розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов'язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно ст. 149 КЗпП України, стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку в трьохденний строк (п. 31 Правил), що, враховуючи мету накладення дисциплінарного стягнення, особливо важливо.

Копія наказу про звільнення від 21 травня ОСОБА_1 була надіслана поштою лише 31 травня 2018 року та отримана нею 01 червня 2018 року, тобто з пропуском вищевказаного строку, що в свою чергу, свідчить про порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Суд також зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести ч. 6 ст. 179 КЗпП з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли можливе звільнення з обовязковим працевлаштуванням.

Як встановлено судом позивач є матірю чотирьох дітей, найменший дитині виповнилося 2 роки.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини визнання неправомірними наказів про винесенні догани позивачу, у відповідача були відсутні і правові підстави для застосування п. 3ст.40 КЗпП України,та звільненняОСОБА_1з посади,тому такийнаказ підлягаєскасуванню, а ОСОБА_1 повинна бути поновлена на роботі.

Відповідно до ст. ч. 1,2ст.235 Кодексу законів про працю УкраїниУ разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно розяснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

З оглянутих в судовому засіданні довідок про заробітну плату позивача встановлено, що заробітна плата позивача за березень становить 9828,37 (21 робочий день), квітень 2018 заробітна плата становить 8894 грн. 25 коп. (12 робочих днів днів), тому середньоденний заробіток становить (9828,37 +8894,25) / 33 день = 488.21 грн.

З відповідачаповинно бутистягнуто 488.21 грн. середнього заробітку за кожен день за час вимушеного прогулу у звязку з незаконним звільненням по день ухвалення рішення.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100( Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідач посилається на проведення повного розрахунку з позивачем.

Вказане твердження не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Дійсно відповідачем 31 травня 2018 року було перераховано 2591,57 грн., однак вказана сума не є повною, оскільки оплата за затримку розрахунку при звільненні становить 2751, 48 грн., а тому позивачу не доплачено 159, 77 грн.

Посилання на те, що у дні відпустки, за які повинна проводилась компенсація при звільненні неправильно включено 7 днів додаткової відпустки є безпідставними.

Колективним договором ОСОБА_3 встановлено, що його умови поширюються на всіх осіб незалежно від того чи працює особа повний чи не повний робочий час.

Що стосується посилання на аудиторський звіт від 17 липня 2018 року щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати за повний робочий день, то така оплата здійснювалася відповідно до встановлених норм у ті дні, коли ОСОБА_1 перебувала у відрядженні.

Відповідно до п. 3.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку під час виконання роботи поза межами ОСОБА_3 (службове відрядження тощо) працівник працює в режимі, загальновстановленому для підприємства, на яке він відряджений.

Отже у дні відряджень ОСОБА_1 працювала повний робочий день.

Крім того, висновки у аудиторському звіті про зайво виплачену заробітну плату ОСОБА_1 не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки з копії наданого звіту вбачається, що «для аудиту, ОСОБА_3 табелів обліку робочого часу за 2016-2017 роки не представлено, що унеможливлює проведення дослідження оплати праці працівникам ОСОБА_3 за фактично відпрацьований час.» За відсутності табелів обліку робочого часу неможливо стверджувати про те, повний чи неповний робочий день було відпрацьовано ОСОБА_1

Оскільки відповідач не провів розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення 21 травня 2017 року, а лише частково 30 травня 2018 року, до стягнення з відповідача належить стягнення середнього заробіткуза часвимушеного прогулу,починаючи з21травня 2018року подень постановленнярішення судув розмірі85924грн.96коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку по 30 травня 2018 року у сумі 4882 грн. 10 коп.

Оскільки такий розрахунок проведений позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, він приймається судом до уваги при вирішенні спору.

Що стосується вимоги позивача про зобовязання відповідача надати їй відпустку, суд приходить до такого висновку.

З оглянутих матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу були написані наступні заяви 03 травня 2018 року про надання чергової щорічної відпустки; 08 травня 2018 року про надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ст. 10 Закону України «Про відпустки» та соціальної відпустки на підставі ст. 19 Закону України «Про відпустки»; 25 травня 2018 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Жодна з цих заяв відповідачем задоволена не була.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника в зручний для нього час щорічні відпустки надаються жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відпустки працівнику за його бажанням надається в обовязковому порядку відпустка без збереження заробітної плати, зокрема передбачає надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати в силу субєктивного права, яке належить працівнику за законом.

Власник зобовязаний надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати, зокрема, матері або батьку, який виховує дітей без матері ( в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) згідно ст. 181 КЗпП України надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 182-1 КЗпП України жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

У статті 24Загальної декларації прав людинипроголошується, що : "Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку".

Стаття 45 Конституції України гарантує кожному працівнику право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки та інших видів відпусток.

Статтею 75 КЗпП також передбачено, що громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної осо би, надаються щорічні (основна і додаткові) відпустки із збереженням на цей період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було порушено право позивача на відпочинок, передбачене численними міжнародними та національними нормативно-правовими актами.

Крім того,суд враховує, що відповідач зобовязаний надати відпустку, в тому числі і по догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку.

Однією із заявлених вимог позивача є вимога про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за листом тимчасової непрацездатності АДЖ № 890556.

Як встановлено судом, з 05 квітня 2018 року по 13 квітня 2018 року позивач перебувала на лікуванні, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності серії АДЖ № 890556.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 46 Конституції України гарантує право осіб на загальнообовязкове державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними .

Відповідно до статті 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) і виплачується ОСОБА_3 застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності. Оплата перших пяти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Відповідачем заперечується право позивача на оплату листка тимчасової непрацездатності, з підстав його незаконного оформлення, посилаючись на лист ОСОБА_3 соціального страхування № 06-01-08-1059 від 16 травня 2018 року.

Суд вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують права позивача гарантовані Конституцією України та іншими нормами законодавства.

Статтею 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоровю з метою ухилення від роботи чи інших обовязків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у звязку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного спяніння або дій, повязаних з таким спянінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у звязку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не зявляються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

ОСОБА_3 соціального страхування від 16.05.2018 № 06-01-08-1059 не може слугувати підставою для відмови від надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, в якому зазначено про порушення при його видачі та оформленні, однак не вказано які саме порушення були допущені.

Обставини, за яких відповідач відмовляє позивачу у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, не залежали безпосередньо від її дій, оскільки відповідно пункту 8.3 Інструкції № 455 саме лікарі несуть відповідальність згідно із законодавством України за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

При цьому, зазначені обставини не є підставою відповідно до 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності, виданим компетентним органом.

Таку ж позицію висловлює Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 141/1223/16-ц.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, як безпідставні та недоведені, оскільки позивач належними, допустимими та достатніми доказами не довела ні самого факту заподіяння їй моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг. Не зазначила позивач і того, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Підсумовуючи вище наведе, встановлено, що в даному випадку має місце факт порушення трудових прав позивача, які підлягають поновленню шляхом частково задоволення позовних вимог, а тому ОСОБА_1 слід поновити на роботіта стягнутина її користь невиплачену заробітну плату, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, середній заробіток за часзатримки розрахунку, середній заробіток за час вимушеного прогулу та сплачений судовий збір.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий збір в розмірі 5638 грн. 40 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354, 430 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 7-к від 03.05.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.»

Визнати незаконним та скасувати наказ № 9-к від 21.05.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1П.»

Визнати незаконним та скасувати наказ № 10-к від 21.05.2018 «Про звільнення ОСОБА_1П.» та поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з кредитно-договірних та фінансово-економічних питань Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Визнати незаконним ненадання відпустки та зобовязати відповідача надати ОСОБА_1 відпустку.

Визнати незаконним не виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком тимчасової непрацездатності АДЖ № 890556 та зобовязати відповідача здійснити таку оплату.

Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 36 коп.

Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, починаючи з 21 травня 2018 року по 30 травня 2018 року у сумі 4882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 10 коп.

Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 травня 2018 року по день постановлення рішення суду в розмірі 85924 (вісімдесят п"ять тисяч дев"ятсот двадцять чотири) грн. 96 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень відмовити.

Стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 5638 (п"ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненськийміськийсуд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 А.

Відповідач - Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ідентифікаційний код 25323032, юридична адреса: м. Рівне, вул. Словацького, 4/6.

Рішення складено в повному обсязі 12 лютого 2019 року.

Суддя: Н.Г.Кучина