ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13352/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 17.10.2018 року №3155/Р/99-99-13-01-03-14/ІПК.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до Державної фіскальної служби України із зверненням від 27.06.2018 року для отримання письмової індивідуальної податкової консультації, відповідно до якого просила надати письмову індивідуальну консультацію та підтвердити, що: з 01.01.2016 року абзац сьомий пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, а саме: « підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 цього кодексу, який набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» виключено із Податкового кодексу України і зв'язку із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2012 року №909-VIII; з 01.01.2016 року набрав чинності підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.

Листом від 17.06.2018 року №3155/Р/99-99-13-01-03-17/ІПК Державною податковою службою України надано податкову консультацію, в якій вказано, що чинною редакцією пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (з урахуванням змін внесених Законом України від 24 грудня 2015 року №909 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») передбачено, що пп. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинність закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. Оскільки станом на 01 січня 2018 року закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, податкова знижка по витратах, понесених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім'ї першого ступеня споріднення (пп. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Кодексу), за наслідками 2017 року платникам не надається.

Позивач, вважаючи, що надана податкова консультація не надає відповіді на поставлені запитання, звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (пункт 52.3 статті 52 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 52.5 статті 52 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Наслідки застосування платником податкової консультації наведені у п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, згідно з якою не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Наведені законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що податкова консультація являє собою здійснене податковим органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування, а для визнання недійсною податкової консультації Податковий кодекс України чітко визначає підставу - суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом запитуваної податкової консультації є застосування податкової знижки по витратах, понесених платником податків на користь закладів охорони здоров'я.

Так, позивач зазначає, що при наданні оскаржуваної індивідуальної податкової консультації відповідачем не враховано, що абзац сьомий пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, який передбачав, що підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування було виключено з 01.01.2016 року із Податкового кодексу України пунктом 82 розділу І Закону №909-VIII.

Відтак, на думку позивача, останній з 01.01.2016 року має право на податкову знижку по витратах, понесених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку та члена сім'ї першого ступеня спорідненості.

Приписами статті 166 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Відповідно до пп. 166.2.1. п. 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно підпункту 166.3.4. пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов'язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

Згідно з п. 1 розділу XIX ПКУ пп. 166.3.4 п. 166.3 ст.166 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування.

Закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, тому податкова знижка по витратах, понесених платником ПДФО на користь закладів здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника ПДФО або члена сім'ї першого ступеня споріднення за наслідками 2017 року платникам не надається.

Щодо посилань позивача про виключення вказаного пункту Законом України від 24 грудня 2015 року №909 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», то відповідно до чинної редакції Кодексу, вказаним Законом виключений абзац сьомий, який стосувався підпункту 169.1.1 натомість позивач безпідставно ототожнює абзац сьомий з нормою щодо дії підпункту 166.3.4.

При цьому суд виходить з того, що на момент набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року №909 абзац шостий пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" було виключено, у відповідності до п. 35 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII.

Таким чином, на момент прийняття Закону України від 24 грудня 2015 року №909 абзац сьомий передбачав виключення відносно підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169.

Отже, позивач дійшов помилкового висновку про отримання з 01.01.2016 року податкової знижки для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку, оскільки наразі Закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, з яким і пов'язується вказана податкова знижка, не прийнятий.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки, наведені у тексті спірної індивідуальної податкової консультації, відповідають нормам права та основним засадам податкового законодавства та не вбачає правових підстав для її скасування.

Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2019 року.