ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 855/29/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.

за участю секретаря Антоненко К.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа: Національний банк України про визнання протиправним скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії, третя особа: Національний банк України у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року»;

- зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1, як кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України від 31 березня 2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що Центральна виборча комісія постановою від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року» протиправно відмовила йому у реєстрації кандидатом на пост Президента України.

Тобто відповідач своїм рішенням позбавив позивача конституційного права балотуватись на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року.

10 лютого 2019 року позивачем подано клопотання про витребування у відповідача постанови від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року відкрито провадження в справі, витребувано у Центральної виборчої комісії: оригінали та належним чином завірені копії постанови від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року» та всіх матеріалів, на підставі яких її було прийнято та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 лютого 2019 року.

Відповідач, 11 лютого 2019 року надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що позивачем при подачі заяви не виконано вимоги чинного законодавства України.

Позивач 12.02.2019 року надіслав до суду письмові пояснення до позовної заяви з додатковим обгрунтуванням позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та доповнень до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив, просив відмовити в задоволені позову. Зауважив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушуючи прав позивача.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оцінивши письмові докази, що мають юридичне значення для вирішення даного спору, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2019 року для реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року позивачем до Центральної виборчої комісії подано заяву із доданими документами.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї документи, постановою Центральної виборчої комісії від 06 лютого 2019 року № 252, позивачу відмовлено у реєстрації його кандидатом на пост Президента України, оскільки до заяви про самовисування кандидатом на пост Президента України не додано документа про внесення ним у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії грошової застави у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень.

Крім того, в постанові Центральної виборчої комісії від 06 лютого 2019 року № 252 зазначено, що ОСОБА_1 допустив помилки та неточності у поданих документах.

Зокрема, у заяві, анкеті та автобіографії ОСОБА_1 відомості про адресу його місця проживання не відповідають відомостям про адресу зареєстрованого його місця проживання згідно з ксерокопіями відповідних сторінок паспорта громадянина України.

Також автобіографія ОСОБА_1 не містить відомостей стосовно його громадянства та складу сім'ї, а в анкеті не зазначено про склад його сім'ї. Крім того, обсяг поданої ОСОБА_1 автобіографії перевищує встановлену пунктом 2 частини першої статті 51 Закону України "Про вибори Президента України" (далі - Закон) максимально допустиму кількість друкованих знаків.

Вважаючи, постанову Центральної виборчої комісії від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року» протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Частина шоста статті 103 Конституції України зазначає, що порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Спеціальним законом в Україні, який регламентує порядок проведення виборів Президента України, у тому числі порядок і умови висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України, є Закон України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV (далі - Закон № 474-XIV ), який регулює спірні правовідносини.

Частиною одинадцятою статті 18 Закону 474-XIV кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб, уповноважених представників реєструє ЦВК.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 474-XIV ЦВК реєструє кандидата на пост Президента України за умови отримання, зокрема, таких документів:

1) анкети кандидата на пост Президента України за формою, встановленою Центральною виборчою комісією (заповнюється кандидатом особисто);

2) автобіографії особи, висунутої кандидатом на пост Президента України (на паперовому носієві та в електронному вигляді), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку;

3) передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до дванадцяти тисяч друкованих знаків (на паперовому носієві та в електронному вигляді);

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 49 цього Закону;

5) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відповідно до статті 50 цього Закону;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата на пост Президента України та сторінок, де зазначаються відомості про його місце проживання, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні";

7) чотири фотографії кандидата на пост Президента України розміром 4 х 6 сантиметрів, а також дві фотографії кандидата на пост Президента України розміром 9 х 13 сантиметрів, на паперових носіях та в електронному вигляді.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону № 474-XIV та пунктом 4 частини першої статті 51 Закону № 474-XIV, передбачено, що для реєстрації кандидатом на пост Президента України подається документ про внесення грошової застави відповідно до статті 49 Закону.

Грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень (частина перша статті 49 Закону №474-XIV).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом з заявою про реєстрацію кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року не подано передбаченого пунктом 4 частини першої статті 51 Закону № 474-XIV документа про внесення грошової застави відповідно до статті 49 Закону, що не відповідає чинним вимогам законодавства.

Крім того, колегією суддів встановлено, що дійсно в супереч вимогам пункту 2 частини першої статті 51 Закону № 474-XIV, автобіографія ОСОБА_1 не містить відомостей стосовно його громадянства та складу сім'ї, а в анкеті не зазначено про склад його сім'ї. Крім того, обсяг поданої ОСОБА_1 автобіографії перевищує встановлену пунктом 2 частини першої статті 51 Закону максимально допустиму кількість друкованих знаків.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 474-XIV, Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата на пост Президента України, зокрема у разі:

1) порушення встановленого цим Законом порядку висунення кандидата;

2) встановлення нею наявності у передвиборній програмі кандидата положень, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення;

3) відсутності документів, зазначених у статтях 48 або 51 цього Закону;

4) припинення громадянства України або невиходу із громадянства іншої держави особою, висунутою кандидатом на пост Президента України;

5) виїзд особи, висунутої кандидатом, за межі України для постійного проживання;

6) визнання особи, висунутої кандидатом, недієздатною;

7) виявлення інших відповідно до частин другої та третьої статті 103 Конституції України обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом на пост Президента України, права бути обраною Президентом України.

Однак, помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата на пост Президента України.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону № 474-XI, рішення про відмову в реєстрації кандидата повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається уповноваженому представнику відповідної партії (кандидата) або кандидату.

Аналізуючи вищевказані правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач правомірно прийняв постанову від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 в реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року», оскільки позивач грошову заставу, у передбаченому Законом № 474-XIV, розмірі не вніс, а також не дотримався вимоги пункту 2 частини першої статті 51 Закону № 474-XIV в частині дотримання форми подачі відповідних документів.

Отже, приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року № 252, Центральна виборча комісія діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно посилання позивача щодо неконституційності встановленої грошової застави, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2002 року № 2рп/2002 встановлено, що грошову (виборчу) заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану та встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі "Суховецький проти України" зроблено висновок, що "вимога виборчої застави для кандидатів на виборах існує не лише в Україні. Виборче право цілого ряду держав членів містять таку вимогу, щоб завадити легковажним кандидатам виставляти на вибори свою кандидатуру. Більше того, Венеціанська комісія розцінила цю мету як законну, а вимогу застави як, в принципі, прийнятний інструмент для її досягнення".

Виходячи з аналізу зазначених норм, колегія суддів дійшла висновку, що у Центральної виборчої комісії були підстави для відмови ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України та прийняття постанови від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23 січня 2019 року у справі №855/7/19. Верховний Суд в постанові від 23 січня 2019 року зазначив, що встановлена вимога Закону щодо внесення грошової застави та подання відповідного документа не визнавалась неконституційною і в цілому відповідає духу міжнародного та національного права, а питання обґрунтованості впровадження інституту грошової застави для реалізації права бути обраним було предметом дослідження Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.

Посилання позивача на ті обставини, що помилки та неточності, виявлені відповідачем в поданих документах, не можуть бути підставою для відмови у реєстрації кандидата на пост Президента України колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини фактично не слугували підставами для прийняття постанови від 06 лютого 2019 року № 252 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року».

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів в рамках цієї справи правомірність своїх дій, що, в свою чергу, не спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, які б засвідчували протилежне.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків в цілому, колегія суддів наголошує на відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 273, 277, 278 КАС України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа: Національний банк України про визнання протиправним скасування рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Верховного Суду через Шостий апеляційний адміністративний суд у дводенний строк з дня її проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді : В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2019 року

Головуючий суддя Земляна Галина Володимирівна

Судді: Лічевецький Ігор Олександрович

Мельничук Володимир Петрович