ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3519/18 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА _2 звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії по втраті годувальника в розмірі, меншому від 50% пенсії, яку отримував чоловік позивача - ОСОБА_3 до його смерті; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_3 до його смерті та зобов'язання відповідача доплатити позивачу з 19.05.2014 невиплачену суму пенсії по втраті годувальника.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника в розмірі, меншому від 50% пенсії, яку отримував чоловік позивача - ОСОБА_3 до його смерті, зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_3 до його смерті, який складав 6645,23 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 04.03.2013 року(а.с.14).

Позивач з 19.05.2014 року перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_3 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 1893,27 грн. (а.с.28).

В червні 2016 року позивач звернулась до Чернігівського ОУПФУ щодо перегляду пенсійної справи останньої та здійснення перерахунку пенсії, у зв'язку з втратою годувальника - 50% відповідно до суми пенсії, яку отримував чоловік позивача ОСОБА_3

Відповідач листом від 28.07.2016 № 503/02/У-7 повідомив позивача, що загальний розмір пенсії за віком померлого годувальника, з якого обчислюється пенсія по втраті годувальника складає 1626,69 грн. За документами пенсійної справи загальний розмір пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника на 01.07.2016 року становить 1130,00 грн., яка призначена та виплачується позивачу згідно діючого законодавства (а.с.12).

В подальшому, 03.07.2018 року позивач звернулась до Чернігівського ОУПФУ із заявою щодо надання довідки про розмір пенсії померлого чоловіка ОСОБА_3 (а.с.11).

Листом від 06.07.2018 року № 735/02/У-7 Чернігівське ОУПФУ повідомило позивача, що зміст отриманого запиту не уповноважує ОСОБА_2 на отримання даного виду інформації, а тому Чернігівське ОУПФУ для надання відповідної інформації не вбачає правових підстав (а.с.13).

Згідно довідки Чернігівського ОУПФУ від 14.11.2018 року № 1478 пенсія за вислугу років ОСОБА_3 (працівникам льотних екіпажів) складає: за вересень 2012 року - 6641,73 грн.; за жовтень 2012 року - 6642,57 грн.; за листопад 2012 року - 6642,57 грн.; за грудень 2012 року - 6644,53 грн.; за січень 2013 року - 6645,23 грн. та за лютий 2013 року - 6645,23 грн., а всього на загальну суму 39861,86 грн. (а.с.49).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.

Статтею 36 Закону № 1058 встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч. 3 ст. 36 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (ч.2 ст. 38 Закону № 1058).

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Необхідно зазначити, що за Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (стаття 2 Закону).

Статтею 6 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (стаття 7 вказаного Закону).

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно (ст. 47 даного Закону).

Відповідно до ст. 51 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, у тому числі, а) працівники льотного і льотно-випробного складу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.

Як вбачається з довідки Чернігівського ОУПФУ від 14.11.2018 № 1478 (а.с.49) померлий чоловік позивача - ОСОБА_3 отримував пенсію за вислугу років у відповідності до вимог чинного законодавства України та станом на лютий 2013 року її розмір складав 6645,23 грн., а тому позивач має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 50% від пенсії за вислугу років померлого чоловіка.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства нараховуючи позивачу пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 1893,27 грн., розмір якої не відповідає 50% пенсії за вислугу років померлого годувальника ОСОБА_3, яка на момент смерті складала 6645,23 грн.

Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника втратила суть.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Пічкур проти України»), якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вимога позивача про зобов'язання відповідача доплатити позивачу з 19.05.2014 невиплачену суму пенсії по втраті годувальника є передчасною, оскільки належне виконання рішення в частини призначення позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника має на увазі й виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії позивача.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Втім, право позивача на час розгляду даної справи не порушені, оскільки такий перерахунок ще не було проведено, а суд не може приймати рішення щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку