ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/4296/18 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому просив: визнати протиправною бездіяльності відповідача стосовно відмови у перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік згідно з ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат; зобов'язати здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити 18 505 гривень щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) та інваліду II групи за 2018 рік відповідно до ст. 48 Закону № 796-XII та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII(далі - Закон № 2246-VIII) у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент проведених виплат з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 30 січня 2008 року та інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

24 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2018 рік, виходячи із розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат, в обґрунтування чого посилався на ст. 48 Закону № 796-XII (а.с. 8).

06 червня 2018 року, за наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач відмовив позивачу у нарахуванні такої виплати. Відмова обґрунтована тим, що згідно з вимогами ст. 48 Закону № 796-XII розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначає Кабінет Міністрів України. За 2018 рік таку допомогу позивачу було виплачено 19 березня 2018 року у розмірі, визначеному постановою № 532 (а.с. 9).

Вважаючи вищевказані дії протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до вимог ст. 48 Закону № 796-XII (у редакції від 09 липня 2007 року) передбачалося, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесено зміни, зокрема, до ст. 48 Закону № 796-XII, та викладено цю норму у редакції, згідно із якою одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI про внесення таких змін до редакції ст. 48 Закону № 796-XIIвизнано неконституційними та зазначено, що Закон № 796-XII діє в попередній редакції, тобто від 9 липня 2007 року, відповідно до якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення складав п'ять мінімальних заробітних плат.

У подальшому Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII внесено зміни, зокрема, до ст. 48 Закону № 796-XII, та вказану статтю викладено у редакції, згідно з якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", в зазначеній частині цей Закон набирає чинності із 01 січня 2015 року.

Отже, починаючи з 01 січня 2015 року ст. 48 Закону № 796-XII не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Зазначені зміни не визнані неконституційними та є чинними.

На виконання вимог ст. 48 Закону № 796-XII Кабінетом Міністрів України визначено порядок та розміри соціальних виплат (допомоги), передбачених цією статтею.

Так, розмір щорічної допомоги на оздоровлення передбачено постановою № 562, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень.

Як встановлено судом, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи, отже, на підставі ст. 48 Закону № 796-XII та постанови № 562 йому підлягала виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 120 грн., яку йому було виплачено відповідачем 19 березня 2018 року (а.с. 9).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах, більших ніж ті, що встановлені Кабінетом Міністрів України, у тому числі і з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», оскільки норма закону, що раніше визначала таку виплату в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, вже не була чинною.

Щодо твердження позивача про те, що встановлені Урядом України розміри щорічної допомоги на оздоровлення звужують та зменшують обсяг його прав, гарантованих ст.22 Конституції України, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України у Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.п.2-7, 12 та 14 п. 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, надав висновок щодо неконституційності окремих статей вказаного Закону, проте не зробив жодних висновків щодо невідповідності Конституції України чинної редакції ст.48 Закону № 796-XII. Отже, ця норма є чинною і неконституційною не визнавалася.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, діяв відповідно до норм чинного законодавства України.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.