ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/3471/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" (далі - ПАТ "Лисичанськвугілля", позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент, відповідач) про скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ПАТ "Лисичанськвугілля" є вугледобувним підприємством, а отже старший державний виконавець Валявський О.А. в порушення ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" вніс у постанову про арешт коштів боржника від 24.09.2018 ВП № 56226408, суму виконавчого збору а також страхові кошти (штраф та пеню), стягнення яких підлягають зупиненню згідно ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Відповідач позов не визнав, заперечуючи проти задоволення позовних вимог. Як зазначив відповідач у відзиві на позов на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56226408 щодо виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2670-У, виданої 12.01.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з Відокремленого підрозділу "Шахта імені Г.Г. Капустіна" ПАТ "Лисичанськвугілля" боргу із сплати єдиного внеску в сумі 22 902 285,95 грн.

19.04.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, пунктом 3 якої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 290 228,59 грн. Головне управління ДФС у Луганській області листом від 27.08.2018 вих № 5882/9/12- 32-17-02-10 повідомило про часткове погашення заборгованості боржником ВП "Шахта імені Г.Г. Капустіна" ПАТ "Лисичанськвугілля" в розмірі 7 974 885,03 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на викладене, оскільки стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не підлягає зупиненню відповідно до стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем застосовано Заходи примусового виконання рішень, а саме звернення стягнення на кошти боржника, та 24.09.2018 керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника на залишок заборгованості з урахуванням виконавчого збору. Тому вважають дії та рішення державного виконавця законніми та такими, що не порушують прав позивача (арк.спр.45, 72).

Ухвалою суду від 06.11.2018 позовну заяву повернуто позивачеві (арк.спр. 1-2).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 скасовано, справу повернуто для розгляду Луганському окружному адміністративному суду (арк.спр.34-35).

Ухвалою суду від 05.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання (арк. спр. 68-69).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд встановив такі обставини справи.

Відповідач визнає у відзиві ту обставину, що 19.04.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56226408 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2670-У, виданої 12.01.2018 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з Відокремленого підрозділу "Шахта імені Г.Г. Капустіна" ПАТ "Лисичанськвугілля" боргу із сплати єдиного внеску в сумі 22 902 285,95 грн. Пунктом 3 вказаної постанови від 19.04.2018 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 290 228,59 грн. (арк.спр.45, 72).

До суми боргу, яка визначена у вимозі про сплату боргу з єдиного внеску від 12 січня 2018 року № Ю-2670-17, увійшли сума безпосередньо недоїмки з єдиного внеску в розмірі 17527545,84 грн та сума штрафів у розмірі 9434418,86 грн (а.с.45).

24 вересня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявським О.А. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відокремленого підрозділу "Шахта імені Г.Г.Капустіна" ПАТ "Лисичанськвугілля" у банківських установах, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору в розмірі 17217629,51 грн. (арк.спр.44).

Предметом спірних правовідносин фактично є законність прийняття постанови державного виконавця про арешт коштів боржника.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону № 1404 врегульовані питання порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, частиною першою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404).

Частиною четвертою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Разом з тим, зі статуту встановлено, що ПАТ "Лисичанськвугілля" належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля (арк.спр.46-61).

Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 квітня 2012 року № 4650-VI "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств").

Таким чином, на позивача розповсюджуються положення Закону України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" (далі - Закон № 2021).

Згідно з абзацом першим статті 1 Закону № 2021 регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Закон № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 1 цього закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З положень зазначеної норми вбачається, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.

Відповідно до п. 11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 25 Закону № 2464 визначені заходи впливу та стягнення щодо платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 3 цієї статті, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац десятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Відповідно до абзаців третього, четвертого частини п'ятнадцятої статті 25 Закону № 2464 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

За вивченням матеріалів справи встановлено, що до суми боргу, яка визначена у вимозі про сплату боргу з єдиного внеску від 12 січня 2018 року № Ю-2670-17, увійшли сума безпосередньо недоїмки в розмірі 17527545,84 грн та сума штрафів у розміпрі 9434418,86 грн (а.с.45).

З аналізу наведених норм слідує, що недоїмка та штрафні санкції мають різну юридичну природу та коло правового регулювання.

Таким чином, вимоги статті 1 Закону № 2021, якою регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень, зокрема про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Тобто, не підлягають зупиненню виконавчі провадження, в яких рішення стосуються виключно заборгованості зі сплати єдиного внеску, проте ніяк не заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, що обумовлює протиправність арешту на суму, яка включає не лише суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, а ще й заборгованості зі штрафних (фінансових) санкцій та виконавчого збору.

На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду інформації та доказів на її підтвердження стосовно розміру суми недоїмки зі сплати єдиного внеску як складової суми звернення стягнення в розмірі 17217629,51 грн, на яку було накладено арешт оскарженою постановою. Сама оскаржена постанова також не містить такої інформації. Тому суд не має можливості встановити, на яку саме суму штрафних санкцій та виконавчого збору було накладено арешт оскарженою постановою, що є підставою для скасування такої постанови в повному обсязі.

На думку суду, єдиним достатнім способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування оскарженої постанови, хибним та зайвим в даному випадку є визнання протиправними ще й дій відповідача щодо прийняття цієї постанови.

Відтак адміністративний позов слід задовольнити, оскаржену постанову скасувати повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом судовий збір сплачено у розмірі 1762,00 грн. та за наслідками розгляду справи позовні вимоги задоволено, суд дійшов висновку про стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О.А. від 24.09.2018 ВП № 56226408 про арешт коштів боржника.

Стягнути з Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м.Київ, вулиця архітектора Городецького, буд. 13) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок на користь публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, 1).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

В.С. Шембелян