Провадження № 3/204/32/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Некрасов О.О., розглянувши адміністративний матеріал у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, директора Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 ^{КУпАП, -}

В С Т А Н О В И В :

Директором Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ОСОБА_1 у період з квітня 2018 року по липень 2018 року (порушення триває по момент встановлення що зафіксовано ОСОБА_2 інспекційного відвідування від 23.10.2018 р. № ДН 1831/250/АВ) за місцем здійснення господарської діяльності Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», яке знаходиться за адресою: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22-а, в порушення норм визначених Статутом не забезпечено дотримання вимог законодавства України з питань праці, а саме:

Актом інспекційного відвідування від 23.10.2018 р. № ДН 1831/250/АВ, встановлено, що в ході проведення інспекційного відвідування на підприємстві встановлено випадок недостовірного обліку виконуваної працівником роботи. Так, відповідно до Типової форми № П-5 Табелю обліку робочого часу затвердженим наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. № 489 позначкою, яка використовується для прогулу, являється «ПР», проте на підприємстві для прогулу у табелі обліку робочого часу використовується позначка н/б, яка відповідно до типової форми означає «Відпустка без збереження заробітної плати у зв’язку з навчанням (п. 12, 13, 17 ст. 25 Закону України «Про відпустки», що порушує частину другу статті 30 ЗУ № 108 згідно якої «Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку».

Вимогами ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата працівнику виплачується за виконану ним роботу.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що оплата праці працівників підприємства у 2018 році здійснюється на підставі штатних розписів від 01.01.2018 та від 01.07.2018 урахуванням фактично відпрацьованих годин.

Оклад на посаді заступника директора у липні 2018 року становить 7100.00 грн. Відповідно до табелю обліку робочого часу за липень 2018 року, а саме 16 липня 2018 року працівниці ОСОБА_3 поставлено прогул. Але, відповідно до ОСОБА_2 про відсутність працівника на робочому місці, працівниця була відсутня у період з 11.40 годин до 14.00 годин, та з 14.30 годин до 18.00. Тобто, з початку робочого дня з 9.00 до 11.40 працівниця знаходилась на робочому місці. Відповідно до відомості нарахування заробітної плати за липень 2018 року, працівниці нараховано тільки за 15 днів лікарняного. За виконану роботу за фактично відпрацьовані години працівниці заробітну плату не нараховано.

Таким чином, працівниці ОСОБА_3 пропорційно відпрацьованому часу, заробітну плату не нараховано та не виплачено, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до статті 46 КЗпП України «відсторонення працівників від роботи проводиться виключно у випадку: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством».

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено що наказом № 25-ВК від 16.07.2018 у зв'язку з надходженням заяви заступника директора ОСОБА_3 від 09.07.2018 (вх. № 02-09/78) про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та вихід на повний робочий день з 16.07.2018 та водночас відсутністю особової справи ОСОБА_3, а відтак відсутності відомостей про освітній рівень, соціальне становище, стан здоров'я та медичні обмеження, що є обов'язковим для прийняття належних рішень щодо допуску до роботи та трудових гарантій, без поновлення особової справи неможливо вирішити питання, які поставлені ОСОБА_3 в заяві від 09.07.2018 про перерву відпустки по догляду за дитиною та надання дозволу приступити до роботи.

Вищевказаним наказом було визначено:

«Перервати заступнику директора ОСОБА_3 з 16.07.2018 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та погодити вихід на повний робочий день.

Заступнику директора ОСОБА_3: поновити особову справу працівника заповненням нових документів: Особовий листок по обліку кадрів. Облікова картка працівника, Автобіографія, та наданням оригіналів та копій документів про освіту, сімейний стан, інвалідність (в т.ч. дітей) та подати на огляд директору; пройти в поліклінічному закладі охорони здоров'я за місцем реєстрації медичне обстеження щодо можливості виконання функцій заступника директора регіонального управління за станом здоров'я, висновок про що (за формою № 140-5/о) надати директору; повідомити ОСОБА_3, що відповідно до приписів статті 24 КЗпП та статті 17 Закону України «Про охорону здоров'я», до проходження медичного огляду працівник може бути не допущений до роботи».

Щодо проходження обов'язкового медичного огляду відповідно до статті 17 ЗУ «Про охорону праці» згідно якої «Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я», тобто йдеться мова про обов'язковість медичних оглядів при прийомі на роботу, для особливих категорій працівників визначених переліком, та робітників віком до 21 року.

Зважаючи на те, що працівниця виходить на роботу з відпустки, роботи не відносяться до важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а втрата особової справи сталась не з вини працівника, підприємством порушено вимоги статті 46 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України «При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення».

Перевіркою питання встановлено наступне:

Наказом від 04 квітня 2018 року № 11-ВК звільнено з посади заступника директора ОСОБА_2 з 09.04.2018. Відповідно до первинного документу, а саме: Відомості від 17 квітня 2018 року, від 25 квітня 2018 року, від 26 квітня 2018 року, остаточний розрахунок здійснено не в день звільнення, що порушує вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України: «У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, виплачується середній заробіток за весь час затримки до день фактичного розрахунку».

Перевіркою питання встановлено наступне:

Наказом від 04 квітня 2018 року № 11-ВК звільнено з посади заступника директора ОСОБА_2 з 09.04.2018 року. Відповідно до первинного документу, а саме: Відомості від 17 квітня 2018 року, від 25 квітня 2018 року, від 26 квітня 2018 року, остаточний розрахунок здійснено не в день звільнення, що порушує вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України, середній заробіток за кожен день затримки остаточного розрахунку не нараховано та не виплачено, що порушує вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав та пояснив, що ОСОБА_3, 16 липня 2018 року, коли фізично була присутня на роботі, не виконувала його вимоги, як керівника. Факт перебування ОСОБА_3 на робочому місці за відсутності виконання останньою роботи не оплачується та не свідчить про виконання посадових обов’язків. В той день було поставлено завдання поновити особову справу та надати документи про стан здоров’я, з метою забезпечення останній безпечних та належних умов праці. Того дня він не відстороняв ОСОБА_3 від роботи. Її посадовою інструкцією не передбачено поновлення особової справи. Керівник відповідає за ведення особової справи. Особова справа зберігалась в сейфі підприємства, але зникла, та від попереднього керівника йому передана не була. Щодо ОСОБА_2, він пояснив, що 06 квітня 2018 року, тобто на день отримання трудової книжки, з останньою не розрахувалися, не було накопичено коштів, і вказана ситуація влаштовувала ОСОБА_2

Винність ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення № ДН 1831/250/АВ/П/ПТ від 01 листопада 2018 року; актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН 1831/250/АВ від 23 жовтня 2018 року; приписом про усунення виявлених порушень ДН 1831/250/АВ від 01 листопада 2018 року; копією наказу «Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» Державної спеціалізованої фінансової установи № 03-КР від 11 липня 2018 року, згідно якого, ОСОБА_1 призначено на посаду вказаного підприємства.

Відповідно до ст. 31 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що посадовою інструкцією ОСОБА_3 не передбачено поновлення особової справи, а отже, ОСОБА_1 не мав права вимагати від неї виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, а в даному випадку посадовою інструкцією.

В ч. 1 ст. 94 КЗпП зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 перебувала на робочому місці 16 липня 2018 року з 09.00 години до 11.40 години, а заробітна плата за фактично відпрацьовані години останній не нарахована та не виплачена, суддя переконаний, що ОСОБА_1 порушені вимоги ч. 1 ст. 94 КЗпП. При цьому суддя звертає увагу, що наказом № 25-ВК від 16 липня 2018 року, була перервана відпустка ОСОБА_4 по догляду за дитиною на повний робочий день.

Згідно ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Наказом № 11-ВК від 04 квітня 2018 року з 09 квітня 2018 року звільнено з посади заступника директора ОСОБА_2 Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, 06 квітня 2018 року, тобто на день отримання ОСОБА_2 трудової книжки, з останньою він не розрахувалися. Оскільки 06 квітня 2018 року, тобто момент коли фактично ОСОБА_2 отримала трудову книжку, випав на п’ятницю, то саме цей день слід рахувати як останній робочій день ОСОБА_2 Таким чином, враховуючи, що розрахунок цього дня з ОСОБА_2 не був здійснений, а останній передбачений законодавством день розрахунку з ОСОБА_2 випадає на суботу, суддя робить висновок про порушення ОСОБА_1 вимог ст. 47 КЗпП.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративне правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочатим, а розпочате піддягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 було вчинене з квітня 2018 року по липень2018 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 28 листопада 2018 року дана справа була передана на розгляд судді Некрасову О.О. Проте, на момент судового розгляду закінчились строки накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 38, 283, 284, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк апеляційного оскарження постанови суду, що постановлена за відсутності особи, яка її оскаржує, обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Суддя О.О. Некрасов