Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 р. Справа№200/14124/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2)

до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретне, м-н Гідростроітелів, 12)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року, зобов'язання відповідача виплатити пенсію за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року.

Ухвалою від 14 грудня 2018 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків.

9 січня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій виконав вимоги ухвали суду від 14 грудня 2018 року, чим усунув її недоліки.

Ухвалою від 14 січня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/14124/18-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Також, суд задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду.

Ухвалою суду від 11 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач у позовній заяві зазначив, що з 1 січня 2017 року позивачу призупинено виплату пенсії за результатами обміну даними з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, що на думку відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача на пенсійне забезпечення. У подальшому позивача взято на облік відповідача та 25 липня 2018 року проведено виплату поточної пенсії. Проте, пенсію за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року позивачу не було виплачено в чому позивач вбачає протиправну бездіяльність, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом до суду.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Крім того, відповідач зауважив, що сума нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року у сумі 96545 грн. 43 коп. виникла до постанови позивача, як пенсіонера на облік до відповідача. Стосовно виплати заборгованості за весь період, протягом якого позивач мав право на виплату, але не отримав, відповідач, посилаючись на норми постанови Кабінету Міністрів України № 335, зазначив, що пенсія за період з 1 квітня 2016 року обліковується в органах Пенсійного фонду України та виплачуватиметься на умовах окремого порядку.

На виконання ухвали суду від 14 січня 2019 року відповідачем надано матеріали з пенсійної справи позивача, а саме: заява позивача про виплату пенсії, витяг з рішення від 6 квітня 2018 року № 114, лист від 8 червня 2018 року № 3121/03, лист від 19 червня 2018 року № 3321/03, розпорядження від 3 липня 2018 року № 5209, розрахунок стажу позивача, витяг позивача на облік, протокол призначення пенсії. Одночасно, відповідачем повідомлено, що довідку про фактично нараховані та сплачені позивачу пенсійні виплати за період з січня 2017 року по 30 червня 2018 року надати не має можливості у зв'язку зі знаходженням позивача, як пенсіонера на обліку в управлінні з 3 липня 2018 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Кіровським МВ УМВС України в Донецькій області 8 жовтня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 19 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив запросити його пенсійну справу з управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці.

Згідно витягу № 114 від 6 квітня 2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі подання та акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї позивача вирішено поновити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно діючого законодавства.

Також, матеріали справи містять листи відповідача про запит паперової та електронної пенсійної справи позивача з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 8 червня 2018 року вих. № 3121/03 та від 19 червня 2018 року вих. № 3321/03.

Відповідно до розпорядження відповідача від 3 липня 2018 року № 5209 позивача взято на облік відповідача.

26 листопада 2018 року на звернення позивача відповідачем надано відповідь, з якої вбачається, що електронна пенсійна справа позивача надійшла на адресу управління 3 липня 2018 року та у той же день відпрацьована та взята на облік. Також, позивача поінформовано, що нарахування пенсійних виплат було проведено на липень 2018 року на додаткову відомість, при цьому сума нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року складає 96545 грн. 73 коп. та буде виплачена на умовах окремого порядку.

Листом головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 жовтня 2018 року вих. № 5003-Ш-01 позивача поінформовано,зокрема, що виплату пенсії поновлено в липні 2018 року у відповідності до постанови № 365 в межах чинного законодавства та зазначено, що виплата пенсії за минулий час буде здійснена після затвердження Урядом окремого порядку.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії та невиплати заборгованості з пенсійних виплат за минулий період.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

У своєму рішенні від 03 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі (пункт 113 рішення):

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Окрім того, Верховним Судом було визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. А саме - у пункті 114 рішення зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

На підставі досліджених матеріалів адміністративної справи № 200/14124/18-а судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивача відбулося з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV без прийняття відповідного рішення, тому, суд доходить висновку, що дана адміністративна відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм - відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Суд зазначає, що в силу вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору дійшов висновку, зокрема, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що виплата пенсії позивачу територіальним органом Пенсійного фонду була припинена 1 січня 2017 року за результатами обміну даними з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, що не передбачено нормами зазначеної статті.

Окремо суд вважає за необхідне підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV, тому, посилання відповідача щодо правомірності припинення/невиплати пенсії на підзаконні нормативно-правові акти з питань соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Окрім того, суд зауважує, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення.

Суд зауважує, що позивач звернувся на адресу управління із відповідною заявою 19 березня 2018 та 6 квітня 2018 року комісією було прийнято рішення про поновлення позивачеві виплати пенсії, проте запити про запит пенсійної справи позивача (електронної та паперової) відповідачем був сформований лише 8 червня 2018 року, а повторний - 19 червня 2018 року, що призвело до несвоєчасного відновлення виплати поточної пенсії позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у такому випадку відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій. Суд, відповідно до норм статті 6 КАС України вирішує дану справу, зокрема, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні «Сук проти України» зазначив: «державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), згадане вище, пункт 35). Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі».

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, досліджені матеріали справи та зроблені судом висновки, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, суд зазначає, що позивач у позовних вимогах просив суд допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць. Вирішуючи питання щодо можливості звернення постанови до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає наступне.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії та сплатити виниклу заборгованість, підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, позивач у позовні заяві просив суд зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до статті 382 КАС України. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду. Крім цього, позивач не навів обґрунтованих підстав щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір 704 грн. 80 коп. за ставками судового збору, що діяли на час подання позову. Тому, з урахуванням положень 139 КАС України судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретне, м-н Гідростроітелів, 12) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року.

Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з пенсії за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року - у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретне, м-н Гідростроітелів, 12) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 11 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 11 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.