ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2019 року

м. Ужгород

№ 0740/852/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

представник позивач: ОСОБА_2;

відповідач - Управління Держпраці у Закарпатській області - представник - Гончарук Валентина Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035), в якому просить суд: "1. Визнати протиправним та скасувати акт інспекційного відвідування № ЗК 325/217/АВ від 13.07.2018 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК325/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140 від 02.08.2018 року".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року клопотання представника позивача про забезпечення позову у даній справі задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК325/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140 від 02 серпня 2018 року про накладення штрафу передбаченого статтею 265 частиною 2 абзацом 2 Кодексу законів про працю України у розмірі 111 690 грн., - до набрання судовим рішенням в справі № 0740/852/18 законної сили.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року було закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування № ЗК 325/217/АВ від 13 липня 2018 року.

Розгляд даної адміністративної справи неодноразово відкладався з існуванням на те об'єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є акт інспекційного відвідування в якому вказано, що ФОП ОСОБА_1 допущено до виконання робіт ОСОБА_4 без укладення трудового договору. Разом із тим, ФОП ОСОБА_1 надані інспектору пояснення про те, що ОСОБА_4 являється її донькою і знаходилася в приміщенні, де проводилася перевірка, виключно, для дотримання порядку за час поки ФОП ОСОБА_1 відлучилася у місто. Жодних дій чи обов'язків бармена вона не вчиняла так як не працює у ФОП ОСОБА_1 Крім того, дане приміщення використовується і іншим приватним підприємцем відносно якого жодної перевірки не проводилося, хоча направлення на перевірку було надано. Так як приміщення де проводилась перевірка є частиною туристичної бази донька позивача знаходилася з метою відпочинку на вказаній базі. Дані пояснення інспектором прийняті не були. Натомість, за час поки ФОП ОСОБА_1 доїхала до місця перевірки Інспектор змусив надати доньку пояснення, що вона перебуває на стажуванні, не пояснивши які це має наслідки.

У запереченні проти адміністративного позову представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що інспекційним відвідуванням, проведеним 13 липня 2018 року встановлено, що за місцем здійснення діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, в барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_5" знаходилася на робочому місці і виконувала роботу бармена ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в АДРЕСА_2, без укладеного письмового трудового договору. Інспекційним відвідуванням встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 допустила до виконання роботи бармена громадянку ОСОБА_4 без укладання письмового трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 Кодексу законів про працю України. Неоформлення належним чином трудових відносин з ОСОБА_4 підтверджується і листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 31.08.2018 року №11981/04.03.

Під час розгляду справи по суті позивач та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон №877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки було звернення ОСОБА_5 25 червня 2018 року на Урядову гарячу лінію (а.с. 54).

27 червня 2018 року Управління Держпраці у Закарпатській області було видано наказ № 115 про проведення інспекційного відвідування Туристичної бази "ІНФОРМАЦІЯ_5", що знаходиться за адресою Воловецький район, с. Жденієво, щодо порушень при оформленні трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх на підставі звернення ОСОБА_5.(а.с.а.с. 48-49).

27 червня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області було видано направлення № 725 про проведення інспекційного відвідування Туристичної бази "ІНФОРМАЦІЯ_5" (місце здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1.) (а.с. 53).

13 липня 2018 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення.

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 325/217/АВ від 13 липня 2018 року (а.с.а.с. 55-59).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, в барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_5" знаходилася на робочому місці і виконувала роботу бармена ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає АДРЕСА_2, без укладеного письмового трудового договору.

За результатами інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи бармена громадянку ОСОБА_4 без укладення письмового трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП (а.с. 58).

У своєму письмовому пояснені від 13 липня 2018 року ОСОБА_4 повідомила, що проходить стажування у барі "ІНФОРМАЦІЯ_5" у ФОП ОСОБА_1, письмовий трудовий договір та договір цивільно-правового характеру з нею не укладався. Пояснення написані власноручно з проставлянням особистого підпису (а.с. 63).

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗК325/215/АВ/П від 13 липня 2018 року, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення вказані в Акті інспекційного відвідування, а саме укласти трудовий договір з найманою працівницею ОСОБА_4 в строк до 25 липня 2018 року (а.с.а.с. 65,66).

20 липня 2018 року рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК325/217/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 02 серпня 2018 року в Управлінні Держпраці у Закарпатьскій області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (а.с. 52).

02 серпня 2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_7 було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК325/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690 грн. (а.с.а.с. 28-29).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Судом встановлено, що в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК325/217/АВ від 13 липня ФОП ОСОБА_1 підписала та отримала акт перевірки 17 липня 2018 року, що свідчить про порушення пункту 20 Порядку № 295 (а.с.59).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 24 частини 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з статтею 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом відповідач вказує, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України - працівник допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного відвідування у барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_5" встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила до виконання роботи бармена громадянку ОСОБА_4 без укладення письмового трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України. На розгляд справи з'явилась ФОП ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2, які заперечили факт використання найманої праці гр. ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин та повідомили, що гр. ОСОБА_4 являється донькою ФОП ОСОБА_1 (а.с.а.с. 28-29).

Допитана судовому засіданні, яке проходила 30 січня 2019 року, в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що 13 липня 2018 року перебувала в барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_5" де знаходилася з метою відпочинку. Для підтримання порядку за час відсутності її матері ОСОБА_1 перебувала за барною стійкою вказаного закладу, жодних дій чи обов'язків бармена не виконувала, оскільки трудових відносин з ОСОБА_1 немає. Зокрема, вказала, що в ході проведення інспекційного відвідування нею були надані пояснення зі слів інспектора.

Допитаний судовому засіданні, яке проходила 30 січня 2019 року, в якості свідка головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Закарпатській області ОСОБА_8 пояснив, що під час інспекційного відвідування, проведеного 13 липня 2018 року за місцем здійснення діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 було встановлено, що в барі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_5" знаходилася на робочому місці і виконувала роботу бармена ОСОБА_4, яка повідомила, що вона проходить стажування і надала письмові пояснення.

Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України "Про оплату праці", як Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Таким чином, в будь-якому випадку, в тому числі, конкретному, правові норми слід застосовувати до цивільно-правових обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов'язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.

Судом встановлено, що інспекторами праці відносно ФОП ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця, складено акт за те, що нею було допущено до виконання роботи бармена громадянку ОСОБА_4 без укладення письмового трудового договору, чим порушено вимоги статті 24 частини 3 КЗпП України (а.с. 58).

Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області не доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадянка ОСОБА_4, яка 13 липня 2018 року була присутньою за місцем проведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, виконувала роботу бармена чи виконувала договірні обов'язки, як працівниця, найнята ОСОБА_1, а за вчинену нею роботу/послугу отримала відповідну, обіцяну ОСОБА_1, як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, відповідну винагороду.

Тобто, матеріалами справи не доведено, що дії ФОП ОСОБА_1 підпадають та врегульовуються положеннями статті 21 Кодексу Законів про працю України.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на підтвердження, які вказували б на факт праці громадянки ОСОБА_4 у фізичної особи у ФОП ОСОБА_1.

Разом з тим відповідно до наданого позивачем свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_9, разом з тим у відповідності до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 після розірвання шлюбу шлюб між громадянином ОСОБА_10 та ОСОБА_9, прізвище останньої вказано ОСОБА_1 (а.с.а.с. 128, 129).

Таким чином, судом встановлено наявність родинних відносин між позивачем та ОСОБА_11.

Відповідно до статті 55 частини 1 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до статті 172 частини 1 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Таким чином, судом резюмується, що між позивачем та ОСОБА_4 існують інші ніж трудові відносини, а саме відносини, що врегульовані нормами Сімейного кодексу України, в силу яких існує обов'язок щодо надання допомоги батькам. Крім того суд вважає за необхідне наголосити на тому, що саме допомога, не свідчить про наявність трудових відносин у випадку відсутності винагороди за виконану роботу та наявності певних взаємних прав та обов'язків, які покладаються як на працівника, так і на роботодавця.

А відтак, суд вважає, що, оскільки ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_1, то допомога матері, у тому числі і як суб'єкту господарювання, не слід розглядати, як трудові відносини, передбачені КЗпП України, а слід віднести до відносин, передбачених СК України.

Крім того, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК325/217/АВ/П/ПТ від 17 липня 2018 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 41 частиною 3 КУпАП (а.с.а.с. 67-69).

У відповідності до статті 41 частини 3 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2018 року у справі № 300/703/18, яка набрала законної сили 05 жовтня 2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 41 частиною 3 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито на підставі статті 247 частини 1 пункту 1 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.а.с. 101-104) (міститься в ЄДРСР за № 76879705).

Вказаною постановою було встановлено, зокрема, ".... матеріалами справи не доводиться, що ОСОБА_4 працює в ОСОБА_1, оскільки не має жодного доказу про існування між ними трудових відносин. Самі ж особи підтверджують, що вони перебувають у родинних відносинах (ОСОБА_1 є матір"ю ОСОБА_4.), і 13.07.2018 року ОСОБА_4 знаходилася в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_5" за місцем здійснення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в АДРЕСА_4, проводячи дозвілля за час тимчасової відсутності матері. При цьому, ОСОБА_1 не уповноважувала ОСОБА_4 будь-яким чином провадити відпуск товару чи вчиняти інші дії, які б входили в обов'язок бармена".

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 78 частини 6 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція - це обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд вважає, що встановлені постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2018 року у справі № 300/703/18 обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 1 116,91 грн..

В період з 08 лютого 2019 року по 11 лютого 2019 року головуючий суддя Гаврилко С.Є. знаходився у відрядженні. 12 лютого 2019 року перший робочий день.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. № ЗК325/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-140 від 02 серпня 2018 року.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1 116,91 грн. (одна тисяча сто шістнадцять грн. 91 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 30 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 12 лютого 2019 року.

Суддя

С.Є. Гаврилко