Справа № 640/5678/18

н/п 2/640/301/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

01 лютого 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Військової частини НОМЕР_1 , Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 800000 грн., стягнути з Управління Служби безпеки України в Харківській області на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 грн. В обґрунтування позову зазначає, що він є сином ОСОБА_2 . 23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина НОМЕР_1 ) в м. Балаклія Харківської області почалася пожежа, яка призвела до детонування частини боєприпасів та подальших вибухів боєприпасів.Зазначена подія класифікованаяк надзвичайнаситуація техногенногохарактеру регіонального рівня. В результаті вищезазначених подій 23.03.2017 приблизно о 12:30 в будинок матері позивача - ОСОБА_2 влучив снаряд, в результаті чого виникла пожежа, про що було складено акт про пожежу від 25.03.2017 р. Мати позивача ОСОБА_2 в результатіпотрапляння снарядуотримала травмита втяжкому станібула доставленав БалаклійськуЦРЛ здіагнозом гостравідкрита проникаючатяжка черепно-мозковатравма.Для подальшогообстеження талікування ОСОБА_2 того ждня булаевакуйована до КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги га медичних катастроф», де потерпілій була проведена трепанація черепа. Після проведеноголікування 19.04.2017р.в стабільному,відносно задовільному,стані ОСОБА_2 для подальшоголікування буланаправлена доБалаклійської ЦРЛ. 25 квітня 2017 року в стаціонарі Балаклійської ЦРЛ в результаті набряку головного мозку мати позивача - ОСОБА_2 померла. Причина її смерті проникаюче осколкове поранення голови, вибухова травма. Смертю матері позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у великих душевних стражданнях пов`язаних зі смертю рідної матері. Позивач зазнав та зазнає досі стрес і біль, пов`язані з похованням матері. Травмуюча подія суттєво порушила його особисті права і життєві плани, призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя. Передчасна смерть матері позивача у віці 54 роки стала важкою психологічною травмою для її рідних та особливо для сина. Позивач втратив матір, підтримку і допомогу у житті. Внаслідок вказаної події виникли психотравматичні фактори, які потягли за собою негативні емоції та переживання, що призвело до незручностей, хвилювань, душевних страждань. Крім того, моральна шкода полягає у внутрішньому дискомфорті, порушенні внутрішньої рівноваги, що викликані пережитим. В той день позивач почував себе як на війні. Вибухи боєприпасів вселили в нього страх війни та породили надзвичайно багато травмуючих переживань та страждань. «Картинки» цієї травмуючої події постійно повторюються. Будь який звук, свист або гул, нагадує позивачу про вибухи та викликає гостру стресову реакцію. Водночас позивач прагне думати, почуватися і діяти так, щоб уникнути важких спогадів, проте вони постійно повертаються. На даний час позивач почуває себе так, ніби йому та його сім`ї постійно загрожує небезпека. Для позивача характерні тривалі депресії, що виявляється у нервовому виснаженні, апатії і негативному ставленні до життя; загальній тривожності, емоційних переживаннях. Пригнічуючи в собі негативні почуття, позивач, водночас, втрачає спроможність зазнавати позитивних емоцій (любов, доброту, дружелюбність, довіру). На Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройними Силами України, покладено обов`язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку. Тому позивач вважає, що Міністерство оборони України є належним відповідачем у даному спорі про відшкодування моральної шкоди. Оскільки власником майна військової частини НОМЕР_1 є держава в особі органу управління майном - Міністерства оборони України, а військова частина НОМЕР_1 згідно з наведеними вище нормами законодавства наділена правом оперативного управління щодо військового майна, військова частина НОМЕР_1 також є належним відповідачем по справі. Позивач вважає, що на підставі ст. 1190 ЦК України Міністерство оборони України та військова частина НОМЕР_1 мають нести солідарну відповідальність перед позивачем, так як шкоди завдано їх спільною бездіяльністю. Міністерство оборони України не здійснило в необхідному обсязі контроль за використанням і збереженням боєприпасів, а військова частина НОМЕР_1 не забезпечила їх належне зберігання. Враховуючи характер та об`єм душевних та психічних страждань, вказані позивачем обставини щодо характеру спричиненої моральної шкоди і виходячи з міркувань розумності та виваженості, позивач зважає справедливим для себе розміром компенсації 800000 грн., які він просить стягнути солідарно з Міністерства оборони України ти військової частини НОМЕР_1 . Крім того, позивач вважає, що Управлінням Служби безпеки України в Харківській області не було вжито належних контррозвідувальних заходів з метою попередження події, що відбулась, тому Управлінням СБУ в Харківській області відповідально за шкоду спричинену позивачу. Враховуючи моральний стан позивача, бездіяльність Управлінням СБУ в Харківській області поглибила його душевні страждання, адже у власній країні він не може себе безпечно почувати через бездіяльність структур та невиконання їх прямих обов`язків, визначених Законом, тому позивач вважає що з Управлінням СБУ в Харківській області на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 200000грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Представник Міністерства оборони України позовні вимоги не визнав, вважає, що вони не є належним відповідачем у даній справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки жодного порушення Міністерством оборони України законодавчо покладених на нього повноважень, жодних протиправних діянь з боку Міністерства оборони України позивачем не вказано та не доведено.

Представник військової частини НОМЕР_1 заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що на теперішній час за фактом пожежі 23.03.2017 на території військової частини НОМЕР_1 продовжується досудове розслідування в межах кримінального провадження СВ УСБ України в Харківській області №22017220000000104 за ознаками злочину, передбаченого ст.113 КК України «Диверсія». На даний час не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між порушеннями посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог керівних документів в обладнанні складу та виникненням пожежі з подальшим детонуванням боєприпасів, не встановлені обставини виникнення самої пожежі на складі боєприпасів. Вплив непереборної сили, яку не можливо було відвернути посадовими особами частини, і яка стала причиною виникнення пожежі та спричинила подальше детонування боєприпасів, є обставиною, що звільняє від відповідальності військову частину НОМЕР_1 за шкоду заподіяною джерелом підвищеної небезпеки. Під час розслідування кримінального провадження відповідно до вимог КПК України серед іншого підлягає встановленню причини виникнення пожежі та подальшої детонації боєприпасів, розмір майнової шкоди, яка заподіяна фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення злочину, що призвів до пожежі і детонації боєприпасів на складі. Вважає, що позивачем не надано належних доказів, які свідчили б про причино наслідковий зв`язок між фактом пожежі 23.03.2017 на території військової частини НОМЕР_1 та отриманими матір`ю позивача тілесними ушкодженнями, відсутні будь які відомості про те, яким саме чином громадянка ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, та що саме призвело до її смерті.

Представник Управління Служби безпеки України в Харківській області позовні вимоги не визнав, вказуючи, що позивач не довів жодної з обставин, на які він посилається, а досліджені в ході судового розгляду докази свідчать про безпідставність пред`явлених позовних вимог до УСБУ в Харківській області. Вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди Управлінням, що виникли у зв`язку з нібито наявним фактом бездіяльності Управління, а саме невиконання ним обов`язку вживати належні контррозвідувальні заходи з метою попередження пожежі 23.03.2017 р. на арсеналі боєприпасів в м. Балаклія, та здійсненням Управлінням досудового розслідування за фактом вказаної події. Також посилається на те, що доводи позивача про бездіяльність регіонального органу СБ України є безпідставними, заявлений розмір шкоди не обґрунтований, не зазначено з чого виходив позивач, визначаючи шкоду у вказаній сумі. На думку представника відповідача позивачем не було надано доказів, які могли б підтвердити неправомірність діянь чи вину Управління, не вказано якими вповноваженими органами ці діяння були визнані протиправними та в яких документах це відображено. Таким чином, позивачем не надано доказів незаконності бездіяльності Управління, також не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між його діяннями та нанесеною моральною шкодою, а також не надано жодного доказу спричинення Управлінням йому такої шкоди.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивач та його представника, представників відповідачів Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , Управління Служби безпеки України в Харківській області, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

23 березня 2017 року на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) м. Балаклія Харківської області почалася пожежа, яка призвела до детонування частини боєприпасів та подальших вибухів боєприпасів.

Зазначена подія відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. №368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» (пунктів 4.4. та 9), рішенням засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС Харківської облдержадміністрації протокол №4 від 23.03.2017 року класифікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру (код НС 10260 - НС унаслідок пожежі, вибуху на арсеналі, складі боєприпасів або іншому об`єкті військової призначеності) регіонального рівня.

В результаті вищезазначених подій 23.03.2017 приблизно о 12:30 з будинок матері позивача - ОСОБА_2 влучив снаряд, в результаті чого виникла пожежа, що підтверджується Актом про пожежу від 25.03.2017

Власник домоволодіння ОСОБА_2 врезультаті потраплянняснаряду отрималатравми тав тяжкомустані буладоставлена вБалаклійську ЦРЛз діагнозом-Гостра відкритапроникаюча тяжкачерепно-мозковатравма.Для подальшогообстеження талікування ОСОБА_2 того ждня булаевакуйована до КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф».

Після проведеного лікування 19.04.2017 р. в стабільному, відносно задовільному, стані ОСОБА_2 для подальшого лікування була направлена до Балаклійської ЦРЛ.

25.04.2017 р. в стаціонарі Балаклійської ЦРЛ ОСОБА_2 померла. Причина її смерті - проникаюче осколкове поранення голови, вибухова травма, що підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть №75 від 26.04.2017 р., свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.04.2017 р.

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.2 ст.1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно доп.1ч.2ст.1167Цивільного кодексуУкраїни,моральна шкодавідшкодовується незалежновід виниоргану державноївлади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з положень частини другої статті 1187 та частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Право Міноборони щодо управління військовим майном, яке (військове майно) закріплене і зберігалось у військовій частині НОМЕР_1 , не є речовим правом у розумінні частини 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, а є лише управлінською функцією Міністерства як центрального органу управління, оскільки у зазначеній нормі йдеться саме про безпосереднє фактичне володіння джерелом підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі, тобто мова йде про володіння як складову речового права у розумінні Цивільного та Господарського кодексів України.

Частиною першою статті 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб`єктів господарювання становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

За змістом ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням (як у даному випадку) або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» встановлено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси.

Згідно статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві, оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

В свою чергу, частиною першою статті 137 Господарського кодексу України визначено, що правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Боєприпаси, внаслідок вибуху яких заподіяна моральна шкода позивачу, зберігалися на території військової частини НОМЕР_1 , були обліковані, знаходились на відповідальному зберіганні військової частини НОМЕР_1 та були закріплені за військовою частиною на праві оперативного управління.

Відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 - завданням військової частини є, у тому числі, зберігання ракет і боєприпасів.

Тобто, джерелом підвищеної небезпеки у вигляді зазначених боєприпасів володіла на підставі певного речового права, а саме на праві оперативного управління, військова частина НОМЕР_1 , яка зареєстрована як юридична особа та як суб`єкт господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 ст.3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військова частина утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, веде відокремлене господарство, має кошторис надходжень та видатків, рахунки, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, тобто має повну правосуб`єктність.

Для об`єктивного розуміння речового права, яким користувалася військова частина НОМЕР_1 по відношенню до боєприпасів, які були за нею закріплені, обліковувались і зберігались на її території, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до пункту 15 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671 (у редакції постанови КМУ від 19.10.2016 року №730), Міністерство оборони України також є окремою юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Виходячи зі змісту та суті права оперативного управління майном, як речового права, є очевидним те, що дві окремі юридичні особи не можуть одночасно користуватись речовим правом оперативного управління по відношенню до одного й того ж майна.

Адже, у даному випадку, на час виникнення надзвичайної події джерелом підвищеної небезпеки у вигляді боєприпасів володіла на підставі певного речового права, а саме на праві оперативного управління, військова частина НОМЕР_1 .

Міністерство оборони України на час виникнення надзвичайної події джерелом підвищеної небезпеки на підставі речового права не володіло, а тому завдана позивачу шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується військовою частиною НОМЕР_1 , за якою на праві оперативного управління був закріплений об`єкт, використання, зберігання та утримання якого створює підвищену небезпеку, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 05.06.2018 р. у справі №243/10982/15-ц.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, керуючись принципом розумності, слід виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

На засіданні регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Харківської області (протокол № 4 позачергового засідання від 23.03.2017) було прийнято рішення про евакуацію людей з населених пунктів у 5-ти кілометровій зоні, навколо території. Утворений штаб з ліквідації наслідків надзвичайної події та розгорнуті пункти евакуації.

Як вбачається з листа Першого заступника голови Балаклійської районної державної адміністрації №10-53/1587 від 10.05.2018 р., 23.03.2017 о 02:59 год. відповідно до ситуації головою райдержадміністрації прийнято рішення про введення в дію Плану евакуації населення Балаклійського району. Оповіщення населення з включенням електросирен розпочато о 03:05 год. До 04:00 год. розгорнуті всі збірні пункти евакуації населення міста Балаклії, розпочато евакуацію населення в безпечні населені пункти району. Для евакуації населення залучалась 81 одиниця автомобільної техніки, більшість населення евакуювалися власним транспортом або пішки (а.с.71).

Позивач не навів причини з яких ОСОБА_2 самостійно не евакуювалась, та не звернулась за допомогою при евакуації, хоча не могла не усвідомлювати небезпечність обстановки, яка склалась. Єдиний свідок подій та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 була її сестра ОСОБА_3 , яка до суду не з`явилась, надавши письмову заяву про відмову давати показання, посилаючись на ст.63 Конституції України.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_4 пояснив, що до лікарні КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф», де він працює лікарем, була доставлена ОСОБА_2 , у якої були пошкодження, які не мали ознак травм від вибухових речовин, осколків або інших продуктів вибуху, а термін «осколкове поранення», зазначене в лікарських документах вказує на те, що в ранах знаходилися осколки зламаних кісток голови.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачу в зв`язку зі смертю матері заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, пов`язаних зі смертю головної людини в його житті - рідної матері. Позивач зазнав стресу та болю, пов`язаних з похованням матері. Ця подія порушила його особисті права і життєві плани, призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації подальшого життя, що призвело до незручностей, хвилювань, душевних страждань.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Приймаючи доуваги викладене,суд приходитьдо висновкупро наявністьспричиненої позивачувнаслідок вибухівбоєприпасів тасмертю йогоматері моральноїшкоди,однак привизначені їїрозміру судвраховує конкретніобставини справи,характер спричиненихпозивачу моральнихстраждань,їх наслідкий іншихнегативних впливів,тому виходячиз принципіврозумності,виваженості тасправедливості,визначає розміртакої шкодив сумі300000грн.,яка підлягаєстягненню зВійськової частини НОМЕР_1 , за якою на праві оперативного управління був закріплений об`єкт, використання, зберігання та утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивачем не доведені підстави для відшкодування моральної шкоди відповідачем Управлінням СБУ в Харківській області у зв`язку з нібито бездіяльністю Управління, невиконання обов`язку вживати належні контррозвідувальні заходи з метою попередження пожежі 23.03.2017 на арсеналі боєприпасів в м. Балаклія.

Контррозвідувальна діяльність є спеціальним видом діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України, що встановлено статтею 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність».

Статтями 2, 24 Закону України «Про Службу безпеки України», на які посилається позивач, не покладають обов`язок здійснювати контррозвідувальні заходи щодо військового арсеналу на території військової частини НОМЕР_1 саме на Управління СБУ в Харківській області, як окрему юридичну особу, а тільки визначають перелік основних загальних завдань для всієї системи Служби безпеки України.

Доводи позивача про покладення зазначеного обов`язку на Управління через його територіальну близькість до арсеналу в м. Балаклія безпідставні, оскільки виконання завдань органами та підрозділами, що входять до системи Служби безпеки України, здійснюється не за територіальним, а за територіально-функціональним призначенням.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів покладення вказаного обов`язку на Управління СБ України в Харківській області, як на окрему юридичну особу, в ході судового розгляду справи не надано, а доводи позивача про бездіяльність регіонального органу СБ України є безпідставними. Позивачем не довів неправомірність діянь чи вину Управління, не вказано якими вповноваженими органами ці діяння були визнані протиправними, не надано доказів незаконності бездіяльності Управління, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між його діяннями та нанесеною моральною шкодою, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимогам, заявлених до Управління СБУ в Харківській області.

Приймаючи до уваги, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 263 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1168, 1187, 1190 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 грн. /триста тисяч грн./

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.02.2019 року.

СУДДЯ