22-ц/812/75/19

Справа № 490/3505/17 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О.А.

Провадження № 22-ц/812/75/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Провадження № 22-ц/812 /96/19

Категорія - 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 лютого 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

її представника - ОСОБА_4,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - Огородника Т.Л.,

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Гудової О.В.,

третьої особи - ОСОБА_8,

його представника - ОСОБА_9,

представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс Плюс» - Остапенка П.В., Діденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, о 09 год. 56 хв., повний текст якого складено 22 жовтня 2018 року, за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Імексбанк» (далі - АТ «Імексбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - Центр надання адмінпослуг), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс» (далі - ТОВ «Рієлтіс Плюс») про визнання недійсними результатів аукціону в електронній формі, договору купівлі-продажу вимоги, договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до АТ «Імексбанк», ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», Центру надання адмінпослуг, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу вимоги від 24 лютого 2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» та АТ «Імексбанк», скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на нежитлові приміщення.

31 січня 2018 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву, де просила:

- визнати недійсними результати аукціону в електронній формі з реалізації активів АТ «Імексбанк», які оформлені протоколом електронних торгів UA-EA-2017-02-02-000006-c від 17 лютого 2017 року шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором № 954/КЛ/2008 від 27 березня 2008 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу вимоги від 24 лютого 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та АТ «Імексбанк»;

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 24 лютого 2017 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м у АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 20078895, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34877076 від 21 квітня 2017 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що 27 березня 2008 року між АТ «Імексбанк» та нею було укладено Договір кредитної лінії № 954/КЛ/2008, за яким вона отримала 320 982 Євро зі сплатою 14,0% річних у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Кінцевий термін повернення - 25 березня 2011 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку АТ «Імексбанк» нежитлові приміщення, загальною площею 545,6 кв.м. у АДРЕСА_1, заставною вартістю 5 000 000 грн., ринковою вартістю 12 815 080 грн.

Договором від 19 серпня 2011 року, укладеним між тими ж сторонами, внесено зміни до Договору іпотеки в частині: ліміту невідновлювальної кредитної лінії - 320 000 Євро; кінцевого терміну повернення кредиту до 25 червня 2016 року; розміру відсоткової ставки в розмірі 14,5% та зміни загальної площі та складу приміщення предмету іпотеки - до 1060,2 кв.м у складі кафе з літнім майданчиком.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО) від 27 травня 2015 року № 105 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк».

21 листопада 2016 року рішенням Фонду визначено активи Банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), до яких увійшла заборгованість за її кредитом у розмірі 7 182 368,72 грн., початкова вартість продажу 4 530 507,74 грн.

17 лютого 2017 року відбулися електронні торги з продажу права вимоги за її кредитним договором. Переможцем торгів визнано ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Електроні торги оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-02-02-000006-с від 17 лютого 2017 року. Ціна продажу зазначена 3 687 365 грн.

24 лютого 2017 року між АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду Матвієнка А.А. та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» був укладений договір відступлення права вимоги за її договором кредитної лінії від 27 березня 2008 року з урахуванням всіх змін та доповнень до нього на умовах, визначених цим основним договором.

В той же день був укладений договір про відступлення права вимоги за її договором іпотеки від 27 березня 2008 року, за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуває всіх прав нового іпотекодержателя за умовами договору іпотеки.

21 квітня 2017 року на вказані у договорі іпотеки приміщення за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Риженко О.С. зареєстровано право власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» на підставі договору іпотеки з відповідними змінами.

При цьому зазначала, що відповідно до публічного паспорту активу, який було розміщено на сайті Фонду щодо реалізації права вимоги зазначена іноземна валюта кредиту - Євро, що суперечить вимогам ст. 524 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про Національний банк України» щодо обов'язкового вираження зобов'язання у грошовій одиниці України - гривні. Отже, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке набуло прав нового кредитора у зобов'язанні, повинно було мати відповідну ліцензію та дозвіл на проведення операцій з валютними цінностями, проте такої ліцензії не мало, а тому не могло бути допущено до участі в відкритих торгах з реалізації такого активу.

До того ж на час проведення такого аукціону в Центральному районному суді м. Миколаєва розглядалася цивільна справа за позовом ПАТ «Імексбанк» до неї про звернення стягнення на іпотечне майно за вказаним кредитним договором, рішення у справі не прийнято.

Крім того, при проведенні аукціону не було оприлюднення у встановленому законом порядку паспорту активу та паспортів прилюдних торгів, а тому результати аукціону в електронній формі з реалізації активів АТ «Імексбанк», які оформлені протоколом від 17 лютого 2017 року, підлягають визнанню недійсними, оскільки вони відбулися з порушенням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також у зв'язку з порушенням положень ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» в частині неотримання іпотекодавцем вимоги про сплату боргу, положень ст.ст. 512, 516 ЦК України в частині неповідомлення боржника про заміну кредитора, хоча обов'язковість згоди боржника була передбачена укладеним між нею та Банком договором іпотеки та неправомірним включенням в суму заборгованості залишку боргу поза межами позовної давності, на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, договори про купівлю-продаж права вимоги за договором кредиту та відступлення прав вимоги за договором іпотеки є недійсними.

Оскільки державна реєстрація за ТОВ «ФК»Дніпрофінансгруп» права власності на спірні нежитлові приміщення проведена з грубими порушеннями вимог Постанови КМУ № 1127 від 15 грудня 2015 року, а у державного реєстратора не було підтвердження отримання іпотекодавцем письмової вимоги про погашення боргу, то вона є неправомірною та підлягає скасуванню.

24 квітня 2018 року ухвалою Центрального районного суд м. Миколаєва до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рієлтіс плюс».

20 липня 2018 року ухвалою того ж суду, внесеної до протоколу судового засідання до участі у справі залучено як співвідповдача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Риженко О.С. Центру надання адміністративних послуг про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком, загальною площею 1060,2 кв.м в АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 21 квітня 2017 року індексний № 34877076 та скасовано запис № 20078895 про реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги, місцевий суд виходив із того що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» при подачі заяви про державну реєстрацію права власності та державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Риженко О.С. не дотримано вимог, визначених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки до заяви не надано належних доказів про отримання вимоги боржником про погашення боргу, а також письмового рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Як наслідок, державним реєстратором не встановлено наявність факту виконання умов правочину, з якими пов'язується можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації та закріпленого ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка безпосередньо пов'язана з встановленням відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3, районний суд виходив із того, що Фондом було дотримано вимоги чинного законодавства щодо умов продажу активів ПАТ «Імексбанк», а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини щодо суттєвих порушень при проведенні аукціону. Враховуючи, що позивачка не є стороною оспорюваного нею правочину, єдиною підставою для визнання його недійсним є доведення факту порушення її прав і законних інтересів даним договором, тобто в даному випадку обов'язок доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача покладається безпосередньо на позивача. Між тим, оформлюючи відступлення права вимоги, АТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нових кредиторів.

При відмові в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 24 лютого 2017 року, суд виходив із того, що відповідно до умов кредитного договору та іпотеки згоди боржника та іпотекодавця на відступлення права вимоги за цими договорами не вимагається, а лише зазначено про обов'язковість повідомлення боржника про таке відступлення протягом п'яти днів після укладення того договору.

Також нормами ЦК України не передбачено настання наслідків недійсності зазначених договорів відступлення прав вимоги через наступне неповідомлення про заміну кредитора боржнику, а лише негативні наслідки для нового кредитора, пов'язані з порядком виконання зобов'язання боржником попередньому кредиторові. Отже, договір не може вважатися недійсним, про що заявлено позивачем, з підстав неповідомлення боржника про зміну кредитора.

За ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Вказані обставини свідчать про відсутність порушень ст. 24 Закону України «Про іпотеку» при укладенні спірного договору та дотримання вимог ст.ст. 512-516 ЦК України.

Крім того, продаж відбувався за вартістю продажу, визначеною у національній валюті України, розрахунки відбувалися також у гривні, а тому відсутність відповідної ліцензії у нового кредитора правого значення при укладенні оспорюваних договорів немає.

Наведене зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України, підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Не погодившись із вказаним рішенням суду тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просила його скасувати в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Так, абзацом 4 п. 8.6 Договору іпотеки від 27 березня 2008 року передбачено обов'язковість такої згоди.

Як вбачається з умов п.1.1 кредитного договору у якості валюти зазначених кредитних правовідносин зазначена іноземна валюта - Євро. Відповідно до публічного паспорту активу, який було розміщено на сайті Фонду щодо реалізації права вимоги, валютою кредиту зазначена іноземна валюта - Євро (978-EUR). Отже, Банк на момент видачі валютного кредиту повинен був мати відповідну ліцензію та дозвіл на операції з валютними цінностями.

Окрім цього, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як особа, яка згідно зі ст. 514 ЦК України набула прав нового кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, також повинна була мати.

Також скаржник зазначав, що на теперішній час в Центральному районному суді м. Миколаєва розглядається цивільна справа за позовом АТ «Імексбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на зазначене іпотечне майно. Між тим, представниками Банку не було надано жодних повідомлень про відступлення права вимоги, наявність іншого кредитора або інших відомостей щодо реалізації права вимоги за спірним договором.

Крім того, відповідачі не повинні були включати в залишок заборгованості, яка передавалася за договором про відступлення права вимоги суми поза межами позовної давності.

Таким чином, жодних офіційних документів стосовно підтвердження законності проведення відкритих торгів суду за весь час розгляду справи так і не було надано.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» також не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині задоволених вимог, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині вказане рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Порушення норм матеріального права скаржник обґрунтовував тим, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) надало для державної реєстрації права власності на нерухоме майно до державного реєстратора увесь перелік документів вказаний у вищенаведеному пункті Порядку - після чого була проведена державна реєстрація права власності за заявником.

Перелік документів, що встановлений Порядком для державної реєстрації права власності є вичерпним і Положення не містить ніяких посилань на те, що реєстратори на свій розсуд за необхідності можуть затребувати якісь додаткові документи. Тобто, заявник (іпотекодержатель) не повинен подавати реєстратору для реєстрації права власності письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки, а державний реєстратор - не має права вимагати від іпотекодержателя подання даного письмового документу. Відтак, суд неправильно застосувавши п. 61 Порядку, порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, скаржник обґрунтовував тим, що вимога про дострокове погашення заборгованості була направлена позивачу 01 березня 2017 року одразу за двома адресами: за місцем реєстрації та за місцем розташування предмета іпотеки. Крім того, скаржник зауважував, що поштові відправлення були направлені позивачу кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення поштового відправлення.

05 березня 2017 року листи були доставлені до відділення поштового зв'язку у м. Миколаєві і на протязі місяця кур'єр безрезультатно намагався вручити ці листи за адресами, вказаними на цих листах. 07 квітня 2017 року поштові відправлення були повернуті за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання. Тобто, листи не були вручені, а повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось відправнику без підпису отримувача про вручення поштового відправлення.

Отже, повідомлення іпотекодавця іпотекодержателем є належним, оскільки як видно з документів, що подавались позивачем до суду при розгляді даної цивільної справи, позивач адреси не змінював, адреса його реєстрації співпадає з тією адресою, на яку була відправлена вимога іпотекодержателя.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та вказував, що за його думкою, під час ухвалення оскарженого рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог та залишенню без змін в іншій його частині.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.

Публічні торги (аукціон), що розглядаються у даній справі, відбулися із чітким дотриманням вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388, Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються.

Також зазначав про правильність висновків суду щодо відсутності порушень вимог ст.ст. 514, 516 ЦК України при укладенні оспорюваних договорів, оскільки абз. 2 п. 8.6 договору іпотеки чітко встановлено, що відступлення прав за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором, що мало місце у цій справі.

З огляду на те, що фактично права та законні інтереси позивача порушено не було, відсутні підстави для застосування певних способів захисту, тим паче, що позивач не надала жодного доказу порушення її прав.

Представник відповідача АТ «Імексбанк» надав до апеляційного суду пояснення щодо апеляційних скарг ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», в яких просив суд рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задовольнити.

Свої доводи обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного договору про відступлення прав вимоги; нічим не підтверджує факт свого неналежного повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів та про задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки та повідомлення про відступлення права вимоги за договором іпотеки, а також нічим не підтверджує, яким чином порушені її права.

Отже, немає жодних правових підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів, договору купівлі-продажу вимоги та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 доводи останньої не визнало та зазначало, що 02 березня 2017 року Банком на адресу ОСОБА_3 були направлені рекомендованим листом повідомлення про зміну кредитора за договором кредитної лінії та зміну іпотекодержателя за договором іпотеки. Ці повідомлення ОСОБА_14 отримала ІНФОРМАЦІЯ_1.

Цивільна справа за позовом Банку, на яку посилається позивач, ухвалою суду залишена без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача до суду.

Щодо проведення електронних торгів, то ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» погоджується з висновком суду, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб дотримано вимог законодавчих актів щодо проведення таких торгів.

Представник позивача ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» доводи скарги не визнав та зазначив, що з системного аналізу законодавчих актів та умов договору іпотеки вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки відбувається лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів, які підлягають перевірці не тільки на наявність, а на зміст та повноту поданих документів, зокрема, наявність застереження, про яке домовилися сторони договору.

Письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем не надавалася ні державному реєстратору, ні суду при розгляді даної справи.

Також не отримувала ОСОБА_3 як власник майна та іпотекодавець вимоги іпотекодержателя про усунення порушень.

Інші учасники справи правом надати відзив на відповідні апеляційні скарги у порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом ОСОБА_3 на праві власності належали нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, які складаються з нежитлових приміщень загальною площею 1060,2 кв.м в житловому будинку літера А-2 з літнім майданчиком (т.1 а.с.12-13).

27 березня 2008 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_3 укладено Договір кредитної лінії № 954/КЛ/2008, за яким остання отримала 320 982 Євро зі сплатою 14,0% річних у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення 25 березня 2011 року (т. 1 а.с.15 -18).

Того ж дня для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3, передала в іпотеку АТ «Імексбанк» нежитлові приміщення, загальною площею 545,6 кв.м. у АДРЕСА_1, заставною вартістю 5 000 000 грн., ринковою вартістю 12 815 080 грн. (т.1 а.с. 19-22).

Договором від 19 серпня 2011 року, укладеним між тими ж сторонами, посвідченим приватним нотаріусом Яковлєвою Н.П. за реєстровим № 1312 внесено зміни до Договору іпотеки в частині: ліміту невідновлювальної кредитної лінії - 320 000 Євро; кінцевого терміну повернення кредиту до 25 червня 2016 року; розміру відсоткової ставки в розмірі 14,5% та зміни загальної площі та складу приміщення предмету іпотеки - до 1060,2 кв.м у складі кафе з літнім майданчиком. Інші умови договору іпотеки не змінюються і є обов'язковими для сторін (т. 2 а.с. 142).

Постановою Правління НБУ № 330 від 21 травня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Імексбанк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27 травня 2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» - розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» (т.1 а.с.108).

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21 листопада 2016 року № 2519 «Про затвердження умов продажу активів АТ «Імексбанк» - визначено активи Банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, в тому числі кредитний договір 954/КЛ/2008 від 27 березня 2008 року, позичальник ОСОБА_3, заборгованість за кредитом 7 182 368,72 грн., початкова вартість продажу 4 530 507,74 грн. Цим же рішення визначено процедуру проведення торгів, зокрема, затверджено крок відкритих торгів на рівні не менше 1% від початкової вартості лотів, встановлено відсоток зниження початкової вартості на відкритих торгах до 10% від затвердженої Фондом початкової вартості (т. 1 а.с.111-112).

29 листопада 2016 року на сайті ФГВФО розміщено Публічний паспорт активу (права вимоги фізичних осіб - індивідуальні позичальники), де зазначено назва банку - АТ «Імексбанк», номер кредиту 954/КЛ/2008, дата погашення кредиту 25 червня 2016 року валюта кредиту - Євро, сума видачі у валюті кредиту 320 000, 14,5% річних у вигляді невідновлювальної кредитної лінії за цільовим призначенням - ремонт та реконструкція нежитлового призначення. Залишок заборгованості кредиту - 7 182 368,72 грн., з яких залишок по тілу кредиту - 5 163 132,14 грн., залишок по процентам 2 019 236,58 грн. (залишок заборгованості у валюті кредиту - 247 022,91), дата останнього платежу 03 лютого 2014 року. Наявна застава за договором іпотеки № 1769 - нежитлові приміщення кафе (підвал, 1й, 2й поверхи та мансарда) з літнім майданчиком, загальною площею 1060,2 кв.м, адреса розташування АДРЕСА_1, вартість на момент видачі 5 000 000 грн. - станом на 01 листопада 2015 року оціночна вартість кредиту - 3 852 772,46 грн.

В той же день на офіційному сайті Фонду було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів з продажу активів ПАТ «Імексбанк, зокрема права вимоги за кредитним договором № 954/КЛ/2008 з посиланням на сайти з детальною інформацією проведення.

30 листопада 2016 року у газеті «Голос України» було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів з продажу активів ПАТ «Імексбанк», в тому числі права вимоги за кредитним договором № 95/КЛ/2008 - на 28 грудня 2016 року з посиланням на сайти з детальною інформацією проведення (т.2 а.с. 40).

02 лютого 2017 року між ФГВФО як ліквідатором ПАТ «Імексбанк» та ТБ «Полонекс» укладено додаткову угоду про реалізацію активів № 5 до Угоди № 29/251016-ГУ про співпрацю з організації продажу активів від 25 жовтня 2016 року - щодо організації та проведенню аукціону з продажу активів, визначених рішенням виконавчої дирекції від 21 листопада 2016 № 2519 - у строк до 01 березня 2017 року (т. 2 а.с. 38).

27 грудня 2016 року та 24 січня 2017 року згідно протоколів електронних торгів торги з реалізації активу: права вимоги за кредитним договором № 954/КЛ/2008 торги не відбулися (т. 3 а.с. 114, 117).

Оновлений паспорт електронних торгів з продажу цього лоту та оголошення про проведення торгів на 17 лютого 2017 року опубліковано на веб-сайті Фонду 02 лютого 2017 року, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Фонду (т. 3 а.с. 118-119, 151-152).

08 лютого 2017 року уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію Банку на адресу ОСОБА_3 було направлено рекомендованим листом повідомлення про продаж права вимоги за кредитною угодою № 954/КЛ/2008 на відкритих торгах (аукціоні), які відбудуться 17 лютого 2017 року та зазначено посилання, де можливо ознайомитися з детальними умовами продажу (на офіційному веб-сайті) (т. 1 а.с.115).

17 лютого 2017 року відбулися електронні торги з продажу права вимоги за кредитним договором № 954/КЛ/2008. Переможцем торгів визнано ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Електроні торги оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-02-02-000006-с від 17 лютого 2017 року (т. 1 а.с.116).

24 лютого 2017 року між АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» був укладений договір відступлення права вимоги № 48, відповідно до якого відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 17 лютого 2017 року, банк відступає Новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальника, включаючи вимоги до його правонаступників, зазначених у додатку № 1 до цього договору, за договором кредитної лінії № 954/КЛ/2008 від 27 березня 2008 року з урахуванням всіх змін та доповнень до нього на умовах, визначених цим основним договором. Сторони домовилися, що відступлення Банком новому кредитору прав вимоги за Договором іпотеки від 27 березня 2008 року відбувається за окремим нотаріально посвідченим договором.

Додатком № 1 до вказаного договору визначений реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами ( т. 1 а.с.122), розмір заборгованості визначено станом на 24 лютого 2017 року

24 лютого 2017 року був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Яковлєвою Н.П. та зареєстрований в реєстрі № 1769 між АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посвідчений приватним нотаріусом Задорожнюк В.К., за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуває всіх прав нового іпотекодержателя за умовами договору іпотеки № 1769. Договір набуває чинності з дня підписання його сторонами.

Актом прийому-передачі до договору № 48 про відступлення права вимоги від 24 лютого 2017 року Банк передав новому кредитору матеріали кредитної справи та судової справи.

02 березня 2017 року Банком на адресу ОСОБА_3 рекомендованим листом направлено повідомлення від 27 лютого 2017 року № 533 про укладення Договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 27 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Яковлєвою Н.П. Зазначено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними договором іпотеки розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги .

02 березня 2017 року Банком направлено рекомендованим листом повідомлення від 27 лютого 2017 року № 534 на адресу ОСОБА_3 про укладення Договору № 48 про відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії № 954/КЛ/2008 від 27 березня 2008 року. Зазначено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними договором розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. (т. 1 а.с. 138).

Згідно витягу з сайту Укрпошти за результатами пошуку за штриховим ідентифікатором ці листи були вручені адресату ІНФОРМАЦІЯ_1 за довіреністю. (т. 1 а.с. 139-141).

01 березня 2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» направило на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_3 та місцезнаходження іпотечного майна вимоги щодо дострокового погашення заборгованості № 0103/5 та № 0103/3, в яких боржника повідомлено про укладення Договору про відступлення права вимоги № 48 від 24 лютого 2017 року, його умови, наявний розмір заборгованості (257 465,08 Євро, що в еквіваленті складає 7 300 828,62 грн.) та зазначено про вимогу виконати в повному обсязі свої зобов'язання перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у зазначеному розмірі, а в разі невиконання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимушено буде звернути стягнення на заставне майно, яке належить ОСОБА_3 - а саме нежитлові приміщення кафе, загальною площею 1060,2 кв.м. по АДРЕСА_1 - згідно з договором іпотеки від 27 березня 2008 року № 1769.

Як доказ направлення цих вимог відповідачем надано ксерокопію описів вкладення у цінний лист - з зазначенням номерів цих вимог та копію поштової квитанції про відправку адресату ОСОБА_3 цінного листа доставкою кур'єрською від 01 березня 2017 року.

При цьому як зазначив на неодноразову вимогу суду представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - оригінали цих відправлень і поштових квитанцій у Товариства не збереглися. З наданих ксерокопій не вбачається, наявність на опису вкладення відбитку будь-якого штампу/штемпелю поштового відділення, проте наявний відбиток печатки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (т. 1 а.с. 151-154) .

Згідно відповіді Миколаївської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 29 березня 2018 року та від 20 липня 2018 року (т.2 а. с. 120, т. 3 а.с. 66) на ухвалу суду першої інстанції щодо витребування відомостей про отримання в період березня-квітня 2017 року ОСОБА_3 поштових відправлень - відповідно до п. 122 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 05 березня 2009 року № 270 - за минуванням шестимісячного строку не зберіглися відомості про внутрішні реєстровані поштові відправлення.

21 квітня 2017 року на вказані приміщення за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Центру надання адмністративних послуг Риженко О.С. зареєстровано право власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» на підставі договору іпотеки № 1770/47 від 27 березня 2008 року зі змінами від 19 серпня 2011 року, вимога щодо дострокового погашення заборгованості серія та номер 0103/5 від 01 березня 2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» та вимога щодо дострокового погашення заборгованості серія та номер 0103/3 від 01 березня 2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» .

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 27 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. за реєстровим номером № 300, ТОВ "РІЄЛТІС ПЛЮС" придбало у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1, право власності на спірне майно зареєстроване за ТОВ "РІЄЛТІС ПЛЮС" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27 квітня 2017 року о 17.12 год. - і по теперішній час.

Стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і норма ч. 4 ст. 656 ЦК України, згідно з якою до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Реалізація майна банку, що ліквідується, проводиться у відповідності до приписів та вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-У1), Закону України "Про банки і банківську діяльність" Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО 05.07.2012р. № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за № 1581/21893, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2016 р. за № 606/28736.

Згідно до частини 1 ст. 50 Закону № 4452-У1 з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку (ч. 2 ст. 50 Закону № 4452-У1).

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 51 Закону Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване в один із способів, передбачених у ч. 6 ст. 51 Закону.

Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною у найкоротший строк.

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду, зокрема Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за № 1581/21893, в частині, що не суперечить Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про:

1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу;

2) об'єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об'єктів;

3) строки та заходи передпродажної підготовки майна;

4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу;

5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об'єкти або пули активів;

6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Як встановлено, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21 листопада 2016 року визначено активи Банку, що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, зокрема, за кредитним договором № 954/КЛ/2008 від 27 березня 2008 року, де позичальник ОСОБА_3 Цим же рішення визначено процедуру проведення торгів та визначено початкову вартість, затверджено крок відкритих торгів на рівні не менше 1% від початкової вартості лотів, встановлено відсоток зниження початкової вартості на відкритих торгах до 10% від затвердженої Фондом початкової вартості.

29 листопада 2016 року на сайті ФГВФО розміщено Публічний паспорт активу, який містить сукупність інформації щодо активів (майна), майнових прав банку, що ліквідується, а тому твердження позивача, що в зазначеному паспорті зазначене іноземна валюта платежу, правильно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки в паспорті активу розшифровується інформація щодо кредитного договору, зокрема й валюта кредиту, забезпечення зобов'язань, тощо. Однак, розміщення такої інформації не свідчить про те що, зазначений актив банку (право вимоги за кредитним договором) передбачає розрахунки між сторонами в іноземній валюті. Підтвердженням цього є зазначення залишку заборгованості у національній валюті.

Отже, в даному випадку розміщення інформації по кредитному договору у паспорті активу банку не свідчить про те, що іноземна валюта визначена як платіжний засіб при продажу на торгах права вимоги за кредитним договором.

Відповідні оголошення були оприлюднені на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Оскільки, двічі, 27 грудня 2016 року та 24 січня 2017 року електроні торги не відбулися, відповідно до приписів п. 3 Положення Фонд за 10 робочих днів опублікував Оновлений паспорт електронних торгів з продажу цього активу банку та оголошення про проведення торгів 17 лютого 2017 року на веб-сайті Фонду 02 лютого 2017 року, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Фонду.

Переможцем торгів визнано ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з ціною продажу права вимоги за кредитним договором 3 687 356 грн.

При проведенні аукціону як встановлено наданими до суду письмовими доказами було оприлюднення у встановленому законом порядку паспорту активу та паспорту прилюдних торгів, а тому посилання позивача на про порушення положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними.

З огляду на наведені правові норми та встановлені районним судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Банком та Фондом при проведені 17 лютого 2017 року відкритих електронних торгів з продажу активів (майна) банків, що ліквідуються було дотримання процедури проведення таких торгів, а відтак підстави для визнання недійсними результатів аукціону, які оформлені протоколом електронних торгів, відсутні.

24 лютого 2017 року між АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» був укладений договір відступлення права вимоги № 48, відповідно до якого банк відступив Новому кредитору належні Банку право вимоги за вказаним кредитним договором, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальника.

У відповідності до п. 8.6 зазначеного Договору іпотеки - ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу. Відступлення прав за цим Договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателя за цим Договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація буде проведена), іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.

24 лютого 2017 року був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом між тими ж сторонами, за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло всіх прав нового іпотекодержателя за умовами договору іпотеки, яким забезпечуються вимоги кредитора за кредитним договором

За п. 3 укладених 24 лютого 2017 року договорів Банк та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зобов'язані повідомити боржника (іпотекодавця) протягом п'яти календарних днів з моменту набрання чинності цими договорами у порядку, передбаченому законодавством або умовами Основного договору. Сторони погодили, що в разі неповідомлення боржника, Новий кредитор несе ризики, передбачені ст. 516 ЦК України щодо наслідків такого.

Такі повідомлення були направлені ОСОБА_3 і отримані нею 06 березня 2017 року.

Позивач просила визнати зазначені договори недійсними з підстав ч. 3 ст. 215 та ч. 1-3 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити закону; особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має відповідати внутрішній волі та бути вільним.

Позивач зазначала підстави недійсності цих правочинів, зокрема, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке набуло прав нового кредитора у зобов'язанні, не має відповідної ліцензії та дозволу на проведення операцій з валютними цінностями, тоді як у паспорті активу банку, зазначена іноземна валюта кредиту - Євро, що суперечить вимогам ст. 524 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про Національний банк України» щодо обов'язкового вираження зобов'язання у грошовій одиниці України - гривні.

Такі твердження позивача в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки в паспорті активу зазначена валюта кредитного договору, а грошовою одиницею в договорі відступлення права вимоги за договором виступає національна грошова одиниця України - гривня.

Щодо того, що на час проведення аукціону в Центральному районному суді м. Миколаєва розглядалася цивільна справа за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_3 вказана обставина не яким чином не впливає на недійсність зазначених договорів. Більш того, позивач не надала будь-яких доказів про хід розгляду цієї справи. Між тим за твердженням ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», згадана цивільна справа за позовом Банку ухвалою суду залишена без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача до суду.

Правильно не прийняті районним судом посилання, як на підстави недійсності правочину, неотримання іпотекодавцем вимоги про сплату боргу, що передбачено положеннями ст. 516 ЦК України, заміну кредитора, хоча обов'язковість згоди боржника була передбачена укладеним між нею та Банком договором іпотеки, оскільки вони є помилковими.

За ч. 1 ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

За п. 3 укладеного договору Банк та новий кредитор зобов'язані повідомити боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором протягом п'яти календарних днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому законодавством або умовами Основного договору. Сторони погодили, що в разі неповідомлення боржника Новий кредитор несе ризики, передбачені ст. 516 ЦК України щодо наслідків такого.

Отже з аналізу наведених норм ЦК України вбачається, що закон не пов'язує настання наслідків недійсності договору відступлення прав вимоги через наступне неповідомлення боржника про заміну кредитора, а лише передбачає негативні наслідки для нового кредитора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Аналогічні положення містяться в п. 8.6 Договору іпотеки, за яким ця іпотека зберігає силу у випадку, у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу. Відступлення прав за цим Договором здійснюється Іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателя за цим Договором здійснюються за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню

Встановлені обставини свідчать про відсутність порушень ст. 24 Закону України «Про іпотеку» при укладенні оспорюваного договору та дотримання вимог ст.ст. 512-516 ЦК України.

Також безпідставним є посилання позивача як на підставу недійсності оспорюваних правочинів начебто неправомірне включення в суму заборгованості, залишку боргу поза межами позовної давності. По-перше, позивач не надала будь-яких доказів за правилами ст.ст. 76-80 ЦПК України, які б визначали суму заборгованості за кредитним договором, по-друге, розмір заборгованості за кредитним договором було визначено рішенням виконавчої дирекції Фонду 21 листопада 2016 року при затвердженні умов продажу активів Банку. Позивач, відповідно до п. 1 ст. 54 Закону, рішення Фонду в цій частині не оскаржував. За такого, вважається, що позивач, як боржник, погодилася з визначеною сумою боргу за кредитним договором.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», то треба зазначити таке.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач, посилаючись на те, що реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» проведено незаконно, з підстав порушення державним реєстратором Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 35-37,39 Закону України «Про іпотеку» та ст. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Постанова).

За змістом ст.ст. 546, 573, 575 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 18 Закону України «Про іпотеку» виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Приписами ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно із ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22, п. 1, 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав провадиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п 7, 12 Постанови для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрації прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках, зокрема: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 цього ж Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За п. 57 Постанови для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 Постанови передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З умов п.п. 5.2 договору іпотеки від 27 березня 2008 року укладеного між банком та ОСОБА_3 вбачається, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).

Таким чином, виходячи із аналізу вищезазначених норм законів та нормативно-правових актів, умов договору іпотеки, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває лише за умови надання до реєстратора відповідних документів.

А реєстратор для вчинення реєстраційної дії з реєстрації права власності має перевірити не тільки наявність, а й зміст та повноту поданих документів, тобто застереження, про яке домовились сторони.

Такими документами, у розумінні п.п. 5.2 договору іпотеки, п.п. 7, 61 Постанови є, зокрема, докази невиконання боржником умов кредитного договору, тобто факт існування заборгованості; копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі.

Такий висновок цілком відповідає приписам ст.ст. 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки, в іншому випадку вирішення питання про наявність заборгованості одноособово іпотекодержателем без перевірки таких фактів, ненадання можливості іпотекодавцю сплатити визначену кредитором заборгованість з подальшою реєстрацією права власності призведуть до незаконного позбавлення права власності на нерухоме майно іпотекодавця. Невиконання або неналежне виконання зазначених вимог законодавчих актів є порушенням конституційних прав особи та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» щодо прав особи на безперешкодне користування своїм майном, а будь-яке втручання у право на мирне володіння майном має забезпечуватися «справедливим балансом», у даному випадку між необхідністю забезпечення інтересів іпотекодержателя (кредитора) та необхідністю обізнаності та захисту права власності іпотекодавця (боржника).

Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надані копії документів, зокрема, вимоги про дострокове погашення заборгованості від 01 березня 2017 року з квитанціями про відправку, повідомлення про відступлення № 0103/2 від 01 березня 2017 від ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» на адресу ОСОБА_3 з повідомленням нових реквізитів нового кредитора та необхідністю з'явитися за адресою кредитора для ідентифікації для подальшої взаємодії.

Між тим поштові конверти з адресою відправника - ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» 05 квітня 2017 року повернулися на адресу останнього з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання». Отже ОСОБА_3 цих відправлень не отримала.

В судовому засіданні апеляційного суду сторони підтвердили ці обставини. При цьому представник ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» наполягав на тому, що повернення конверту у зв'язку з закінченням терміну зберігання є належним повідомленням ОСОБА_3, оскільки кредитор, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, виконав всі приписи закону. Тобто, відповідач - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» стверджувало з посиланням на правову позицію апеляційного суду Тернопільської області, викладену в ухвалі від 08 квітня 2014 року у справі № 607/12066/13, що належним чином повідомило іпотекодавця, а тому настав строк виконання зобов'язання останнім.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке. По-перше, використання правових висновків інших апеляційних судів при ухваленні судових рішень за приписами цивільно-процесуального законодавства не є обов'язковими для застосування в подібних правовідносинах іншими судами апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. По-друге, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2918 року у справі № 752/11896/17 при дослідженні питання щодо належного інформування сторони про час і місце розгляду справи у разі повернення конверту з повісткою з вказівкою причин повернення «за закінченням терміну зберігання», Верховний Суд зазначив, що повернення конверту з зазначенням такої причини не є належним інформуванням сторони про час і місце розгляду справи.

Таким чином, повернення конверту з вимогою про дострокове погашення заборгованості та про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу ОСОБА_3 з позначкою пошти на конверті «за закінченням терміну зберігання», не є належним доказом інформованості ОСОБА_3 про зазначені вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а сам конверт з вказаною позначкою не є документом, що

підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем (боржником) письмової вимоги іпотекодержателя.

Отже, здійснюючи державну реєстрацію, державний реєстратор залишив наведені вище норми права та обставини поза увагою, та дійшов безпідставного висновку, що подані документи давали змогу встановити правомірність набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема підтверджували факт наявності зазначеної у письмовій вимозі заборгованості за кредитом.

Крім того, за приписами ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, вищенаведені приписи Закону передбачають набуття іпотекодежателем предмета іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, що в свою чергу слугує гарантією повернення ним різниці іпотекодавцю.

Надані у справі докази не містять даних про те, що державному реєстратору були надані документи, які б підтверджували вартість предмета іпотеки на момент набуття права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», про що наголошували в своїх поясненнях ОСОБА_3 та її представник.

Між тим, позивачем при зверненні до суду з позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на спірні нежитлові приміщення, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34877076 від 21 квітня 2017 року, не було зазначено в позові як правову підставу такого скасування - неподання державному реєстратору експертної оцінки предмета іпотеки. За такого, виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд першої інстанції ці факти не досліджував, при цьому не взявши до уваги звіт про оцінку спірного майна, наданий позивачем.

Отже, на час проведення державної реєстрації, у спосіб звернення стягнення шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, подані державному реєстратору документи у повному обсязі не давали змоги встановити обґрунтованість набуття такого права відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Відсутність у прийнятих документах підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором, її розміру свідчить про неналежну перевірку документів державним реєстратором, невідповідність проведеної державної реєстрації прав приписам ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень». Проведена державна реєстрація прав тягне порушення майнових прав власника іпотечного майна щодо визначення його зобов'язань як іпотекодавця.

Отже, суд першої інстанції правильно визначивши характер спору, суб'єктивний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, оцінивши надані сторонами докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, згідно із приписами ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 11лютого 2019 року.