ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року

Львів

№ 857/146/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Пліша М.А.

суддів Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя Баб"юк П.М., м.Тернопіль, повний текст рішення складено 10.12.2018) у справі № 609/1285/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просив скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у провадженні ВП №56624902 від 28.06.2018 по справі №609/1630/17 за постановою Шумського районного суду від 01.02.2018; визнати протиправними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Дубчак Марії Зіновіївни відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 267 КАС України).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає його необгрунтованим, упередженим та протизаконним, тому просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що 01 лютого 2018р. Шумським районним судом по справі №609/1630/17 задоволено його адміністративний позов до Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку та виплати, як пенсіонеру органів внутрішніх справ пенсії починаючи з 01 січня 2016 року.

Судом у даній справі визнано факт невиплати боргу, що підтверджується в листі, який він отримав з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за вих. № 3975/03 від 17.05.2018р., де повідомлено про те, що пенсію перераховано згідно довідки №107 від 17.05.2017р., а щодо погашення заборгованості по пенсії за 2016-2017 роки то борг в сумі 41099,97 гривень буде виплачено, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» частинами на протязі 2019 - 2020 років, що є, як вважає апелянт неприпустимим та протизаконним, оскільки на момент виникнення права на перерахунок та виплату пенсії, тобто станом на 01 січня 2016р. та винесення Постанови Шумським районним судом по справі №609/1630/17 вказаної Постанови КМУ №103 не існувало як такої, судом під час розгляду адміністративного позову також не досліджувалось її і не приймалось рішення, а тому він змушений був звернутись в зв'язку з невиконанням постанови суду до Управління ДВС Головного територіального Управління юстиції у Тернопільській області з метою примусового виконання рішення суду і на підставі цього було відкрито виконавче провадження. Вказана Постанова КМУ №103 за своїм юридичним статусом є нижчою за Конституцію України, Закони України, які регулюють спірні правовідносини, порядок призначення та виплату пенсії та рішення Шумського районного суду від 01.02.2018р. по справі №609/1630/17 та погіршує його стан в частині погашення заборгованості за 2016-2017 роки, а тому звужує законні права, що є недопустимим у відповідності до ст.ст.8 Конституції України де сказано, що в Україні визнається і діє верховенство права, ст. 22 в якій вказано,що при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, ч.1 ст. 58 та ст. 64 Конституції України в якій вказано, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Вказані статті Конституції України є нормами прямої дії, а тому Постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. на яку посилається відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протирічить Конституції України, чинному законодавству України і не може застосовуватись при вирішенні вказаних правовідносин щодо виконання постанови Шумського районного суду по справі №609/1630/17 від 01.02.2018р., цим самим судом першої інстанції неправильно застосовано норми чинного законодавства України, що призвело до винесення незаконного рішення по справі;

На момент набуття права на перерахунок пенсії, тобто станом на 01.01.2016р. існувало чинне законодавство, яким було врегульовано та передбачено порядок перерахунку і виплати пенсії пенсіонерам органів внутрішніх справ, а саме Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України №900 від 23.12.2015р., Постанова Кабінету міністрів України №45 від 13.02.2008р., Постанова Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р., Постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015р. які на даний час є чинними, та ряд інших нормативно-правових актів, що регулювали та визначали порядок перерахунку та виплати пенсій. Окрім того є ряд Постанов Пленуму Верховного суду України, Постанов Конституційного суду України з цих питань, а тому Тернопільським окружним адміністративним судом посилання при прийнятті рішення по даній справі на Постанову Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. є таким, що протирічить Конституції України та чинному законодавству.

Судом першої інстанції в описовій частині рішення визнається факт непогашення апелянту заборгованості по пенсії за 2016-2017р.р. через відсутність виділених коштів у державному бюджеті України на її виплату, що також протирічить чинному законодавству України, практиці Європейського суду з прав людини, про що вказано і в постанові Шумського районного суду по справі №609/1630/17 за його адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, який задоволено в повному обсязі, а тому посилання суду на пункт 1 статті 23 Бюджетного кодексу України є таким, що протирічить чинним Законам України №2262-ХІІ, №900 від 23.12.2015р., Постановам КМУ №45 від 13.02.2008р., №1294 від 07.11.2007р., іншим нормативно-правовим актам та Рішенням Європейського суду з прав людини (по справі «Кечко проти України» - заява № 63134/00) від 08.11.2005 р., Рішення 2011 року Європейського суду по справі « Суд проти України», де вказано, що «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх забов'язань».

У рішенні суду вказано, що згідно норм чинного законодавства України маю можливість повторного звернення до виконавчої служби для подачі та примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа, що є недопустимим при розгляді та прийнятті рішення по справі №609/1285/18, оскільки це виходить за межі розгляду вказаної справи і є його особистим правом, що гарантовано діючим законодавством та не є предметом спору у справі.

Посилання відповідача, третьої особи та суду, що рішення по справі №609/1630/17 виконано в межах своєї компетенції є таким, що протирічить чинному законодавству, тому що рішення суду може бути або виконано в повному обсязі, або не виконано, а не частково, як у даному випадку.

Посилання суду на п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що протирічить чинному законодавству України, рішенням практики Європейського суду з прав людини та є необгрунтованим, упередженим, протизаконним .

Як доказ того, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язки та права виконавців, обов'язковість вимог виконавців. Зокрема в ч.1 вказано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти дії, що не було зроблено старшим державним виконавцем Дубчак М.З. у виконавчому провадженні №56624902, а ч. 2 ст.18 даного Закону прописано, що виконавець зобов'язаний зробити для виконання рішень, що також не було виконано. В ч. 3 ст. 18 вказаного Закону чітко регламентовано, які права виконавець має під час здійснення виконавчого провадження. Зокрема, згідно п.3 виконавець має право безоплатно отримувати будь яку інформацію, в тому числі конфіденційну, п. 16 - накладати штрафи на фізичних, посадових та юридичних осіб та проводити інші заходи для захисту законних інтересів стягувана, що не було зроблено старшим державним виконавцем Дубчак М.З., а винесено формально безпідставно, протизаконно вказану Постанову. Виконавцем також не виконано вимоги ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» в частині накладення штрафу на юридичну особу.

У відповідності до вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а саме, ст.7 «Державні виконавці» вказано, що державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебував під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

З огляду на це апелянт вважає, що ним спростовано всі доводи наведені судом.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів МВС. Постановою Шумського районного суду від 01.02.2018 по справі №609/1630/17 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Тернопільській області та зобов'язано ГУПФУ в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268, починаючи із 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру. 26 квітня 2018 року вказана постанова суду набрала законної сили, і на її виконання 13.06.2018 видано виконавчий лист у справі №609/1630/17.

Відповідно Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56624902 від 18.06.2018, копії якої направлено сторонам для відома та виконання.

Згідно листа ГУ ПФУ в Тернопільській області від 12.07.2018 №5609/03 зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримало 19.06.2018 постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2018 щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Шумського районного суду від 01.02.2018 у справі №609/1630/17 та повідомляє, що вказане рішення суду виконане Головним Управлінням 15.05.2018 в межах компетенції. Державним виконавцем на адресу ГУПФУ в Тернопільській області 03.09.2018 направлено вимогу №5508/03.3-32, якою зобов'язано боржника надати письмові пояснення щодо виконання рішення суду в межах компетенції згідно повідомлення від 12.07.2018 №5609/03. На виконання зазначеної вимоги ГУПФУ в Тернопільській області на адресу відповідача надіслано лист №7403/03 від 17.09.2018, в якому зазначено, що рішення Шумського районного суду від 01.02.2018 у справі №609/1630/17 Головним управлінням виконане в межах своїх повноважень. Виплата пенсії проводиться в порядку, визначеному постановою КМУ «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категорія осіб» від 21.02.2018 №103, при цьому додатково зазначено, що ухвалою Верховного суду від 02.05.2018 у справі №818/1076/18 встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії колишнім працівникам міліції на підставі Закону №2262-ХІІ та Постанови КМУ №988, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

З урахуванням цього, 28.09.2018 Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. винесено постанову ВП №56624902 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Згідно з ч.1 ст. 5 цього ж Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При цьому судом правильно зазначено, що згідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно, порядок проведення перерахунку та виплати перерахованих пенсій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб» (далі - Постанова №103).

Пунктом 3 вказаної Постанови №103 визначено: перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з?ясовано, що на виконання приписів Постанови №103, ГУПФУ в Тернопільській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року з урахуванням раніше виплачених сум, здійснено виплату різниці за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 року в сумі 3939,63 грн., а також забезпечено виплату різниці за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, в порядку, встановленому Постановою №103, тобто, починаючи з 01.01.2019, та згідно розрахунку на доплату пенсії за період з січня 2016 року по березень 2018 року донараховано кошти пенсії в сумі 41099,97 грн. Отже позивач отримує пенсійні виплати, вид та розмір яких не зменшувався, право на перерахунок пенсії реалізовано. Однак, донараховані підвищення пенсії за період з січня 2016 року по березень 2018 року в сумі 41099,97 грн. будуть виплачені в порядку, встановленому Постановою №103.

Про вказані обставини щодо добровільного виконання рішення Шумського районного суду від 01.02.2018 року у справі №609/1630/17 ГУПФУ в Тернопільській області повідомлено відповідача листами від 22.06.2018 за №5054/03 та від 17.09.2018 за №7403/03. Також, ГУПФУ в Тернопільській області 17.05.2018 повідомлено позивача листом №3975/03, що доплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 41099,97 грн. буде проводитись, починаючи з 01.01.2019, та підлягає виплаті у порядку, визначеному абз.2 п.3 Постанови №103, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України, та буде проводитись починаючи з 01.01.2019, в зазначеному вище порядку.

Даючи оцінку твердження позивача, на що він покликається і в апеляційній скарзі, що з такими діями органу пенсійного фонду він не погоджується, бо вважає, що оскільки рішення суду про перерахунок і виплату йому пенсії прийнято 01.02.2018, то до вказаних правовідносин не може застосовуватись Постанова №103, яка прийнята після рішення суду - 21.02.2018 суд першої інстанції, що на думку колегії суддів є правильним, вірно вказав, що у резолютивній частині рішення Шумського районного суду зобов'язано орган Пенсійного фонду провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, зокрема, відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, та інших. Частиною 4 статті 63 цього Закону визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Тобто, умови, порядок та розміри вказаних пенсій визначаються постановами Кабінету Міністрів України. Відповідно до вказаної норми Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнята постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» де у п.3 встановлено порядок перерахунку та виплати пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

Оскільки позивачу пенсія призначена органом Пенсійного фонду у відповідності із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» то відповідно суд першої інстанції вірно вважав, що підлягають застосуванню до вказаних правовідносин положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частини 4 статті 63, а відповідно і постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103

Крім цього, постанова Шумського районного суду про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію позивачу не визначає конкретний спосіб чи порядок її виконання, а містить вказівку лише, що ці дії повинні бути вчинені відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268. При цьому у постанові суду відсутнє посилання на Постанову КМ України №103, однак така, що врегульовує порядок виплати прийнята після прийняття рішення суду, однак станом на час набрання постановою Шумського районного суду законної сили (26.04.2018) та на час відкриття виконавчого провадження (18.06.2018) є чинною, а отже, підлягає застосуванню. Крім цього, Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону №2262-ХІІ та Постанови КМУ №988, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Однак, колегія суддів вважає зайвим, у даній спірній ситуації, покликання суду першої інстанції на положення Бюджетного кодексу України,

Крім того судом першої інстанції вірно вказано, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В даному випадку державний виконавець не може звернути стягнення на майно чи кошти боржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області), зважаючи на такі обставини, бо виконавчий лист №609/1630/17 від 13.06.2018 належить до категорії виконавчих документів, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (тобто немайнового характеру). Порядок виконання рішення даної категорії передбачено ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. ;

На підставі викладеного суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, винесена на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», є правомірною та скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.243, ст.287, ст.308, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 609/1285/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

М. А. Пліш

судді

В. Я. Макарик

Н. М. Судова-Хомюк