П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 814/1171/18

Категорія: 12.3

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П 'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Білецької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 20.08.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ НП в Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Миколаївській області генерала поліції 3-го рангу Мороза Ю.Л. від 19.03.2018 року №246-о/с про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді «звільнення зі служби в поліції»;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області від 22.03.2018 року №82-о/с про звільнення його зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити його на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Миколаївського районного відділення поліції Очаківського ВП;

- стягнути з відповідача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 22.03.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази відповідача є передчасними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на необґрунтованих висновках службового розслідування та були прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції ОСОБА_1 07.09.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити усі його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав свою апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу категорично не визнала та мотивовано наполягала на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1.), проходив службу в органах Національної поліції з 31.07.2017р. на посаді «оперуповноваженого сектору кримінальної поліції» Миколаївського районного відділу поліції Очаківського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

17.02.2018р. о 23:30 год. в м. Миколаєві по вул.Космонавтів, напроти будинку №80, спільною мобільною групою у складі працівників ВІОС УКЗ ГУ НП та УПП в Миколаївській області ДПП Національної поліції України (екіпаж «Корвет - 304») за порушення п.10.10 ПДР України (заборона руху заднім ходом), було зупинено автомобіль «DAEWOO Sens» д.н. НОМЕР_1 під керуванням працівника поліції ОСОБА_1, який, у свою чергу, перебував поза службою.

При цьому, як вбачається з тверджень працівників патрульної поліції, водій ОСОБА_1 за зовнішніми ознаками знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей). На місці зупинки працівниками патрульної поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихаємому повітрі «Drager», на що останній погодився. Відповідно до результату тесту №782 від 17.02.2018р., вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 склав - 1,08 проміле, що, в свою чергу, було зафіксовано у відповідному акті огляду, який був підписаний позивачем власноручно.

В той же день, т.б. 17.02.2018р., за вказаним фактом працівниками патрульної поліції відносно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення БР №092173 за ч.1 ст.130 КУпАП.

19.02.2018р. за даним фактом наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області №214 було призначено службове розслідування.

16.03.2018р. начальником ГУ НП в Миколаївській області затверджено Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Миколаївського РВП Очаківського ВП ГУ НП капралом поліції ОСОБА_1, яким було встановлено, що усі відомості які стали підставою для проведення даного службового розслідування підтвердилися, а в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушенні поліцейським вимог ст.ст.1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст.18,23 Закону України «Про національну поліцію», ігнорування вимог п.2.12 наказу ГУ НП від 31.01.2018р. №137 «Про заходи щодо покращення автотранспортної діяльності, транспортної дисципліни в структурних підрозділах, територіальних відділах та відділеннях ГУ НП області», розділу 1 п.2 та розділу 4 п.3 «Правил етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179).

19.03.2018 року начальником ГУ НП в Миколаївській області на підставі вказаного вище Висновку службового розслідування від 16.03.2018р. було видано наказ №246-о/с, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді «звільнення зі служби в поліції».

В подальшому, т.б. 22.03.2018р., наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області №82-о/с, у зв'язку з реалізацією наказу №246-о/с від 19.03.2018р., ОСОБА_1 збуло вільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись з такими діями та спірними наказами відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту положень ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Так, як вбачається з приписів ст.18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Службова ж дисципліна, в свою чергу, відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Таким чином, у відповідності до вказаних вище положень Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на поліцейського, як і на інших державних службовців покладається обов'язок не лише сумлінно виконувати службові обов'язки під час робочого часу, а також не вчиняти протиправною поведінки чи неетичних вчинків поза службою. Навіть у вільний від роботи час поліцейський зобов'язаний поводити себе чемно, так, щоб його проступки (вчинки) не протирічили інтересам служби, не підривали довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Зокрема, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння також відноситься до таких видів проступків, які підривають авторитет поліцейського, та за яке винні притягуються до суворої дисциплінарної відповідальності.

Що ж стосується безпосередньо факту доведеності скоєного позивачем адміністративного правопорушення та дисциплінарного проступку, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, виходить з того, що цей факт повністю підтверджений як матеріалами справи, так і висновками ретельно проведеного відповідачем службового розслідування.

Так, як встановлено судами обох інстанцій, в матеріалах службового розслідування містяться протоколи опитування свідків - співробітників патрульної поліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які безпосередньо проводили огляд водія ОСОБА_1 і складали адм. протокол та громадян ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які були запрошені поліцейськими до місця зупинки автомобіля ОСОБА_1

Так, зі змісту пояснень опитаних в ході службового розслідування працівників УПП в Миколаївській області ДПП НПУ сержанта поліції ОСОБА_5 та рядового поліції ОСОБА_6 видно, що останні підтвердили факт знаходження ОСОБА_1 за кермом автомобіля у стані алкогольного сп'яніння, що є грубим порушенням службової дисципліни та Правил дорожнього руху. Також, у своїх поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наголосили на тому, що під час їх бесіди з водієм ОСОБА_1, останній повідомив, що він є діючим працівником поліції та дійсно того дня, т.б. 17.02.2018р. вживав алкогольні напої. Крім того, дані працівники патрульної поліції запропонували водію ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер-2305», на що останній добровільно погодився. Оскільки відповідно до результатів тесту №782 від 17.02.2018р. вміст алкоголю в крові позивача склав 1,08 % (проміле), з чим, в свою чергу, погодився і сам водій, власноручно підписавши відповідний Акт огляду на стан сп'яніння, інспектори складали відносно нього адм. протокол БР №092173 за ч.1 ст.130 КУпАП, який останнім теж був власноручно підписаний.

Даний факт повністю підтвердили і опитані в ході службового розслідування громадяни ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які, в свою чергу, у вечері 17.02.2018р. були запрошені в якості «понятих» патрульними поліцейськими до місця зупинки автомобіля ОСОБА_1 задля додаткового засвічення факту знаходження водія у стані алкогольного сп'яніння, який, в свою чергу, на їх погляд, дійсно мав явні зовнішні ознаки знаходження у стані сп'яніння, про що свідчив різкий запах алкоголю і «млява» мова.

Окрім того, матеріали цього службового розслідування також містять здійснений патрульними поліцейськими за допомогою службового відео-реєстратора і відповідний відеозапис вказаної події, який, в свою чергу, теж повністю підтверджує вказані вище обставини.

Опитаний 26.02.2018р. (т.б. через 9 днів з моменту події) в ході службового розслідування капрал поліції ОСОБА_1 (не зважаючи на наявність у нього медичної довідки Ф-027/0 від 18.02.2018р.) також підтвердив вказані вище обставини та, в свою чергу, пояснив, що 17.02.2018р. в обідній час, він знаходячись поза службою, прибув на власному автомобілі «DAEWOO Sens» д.н НОМЕР_1, за місцем мешкання свого знайомого (р-н Площі Перемоги, м. Миколаєва) у зв'язку із святкуванням дня народження останнього. Під час зустрічі зі своїми знайомими, вживав спиртні напої, а саме - пиво у кількості 1 л. Того ж дня, близько 23:30год., після вживання спиртних напоїв, сів за кермо свого автомобіля та направився до місця свого мешкання. Під час керування вищезазначеним автомобілем, біля будинку №80 по вул.Космонавтів в м.Миколаєві його було зупинено працівниками УПП в Миколаївській області, які, свою чергу, в ході бесіди запропонували йому пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» в присутності двох понятих, на що він погодився. Відповідно до результатів тесту, вміст алкоголю в його крові склав 1,08 проміле.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з позицією відповідача про те, що матеріалами службового розслідування факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку є повністю доведеним, як поясненнями самого позивача, так і поясненнями свідків - працівників патрульної поліції і понятих, актом огляду, а також відеозаписом з відеокамер п/поліцейських.

Стосовно ж посилань позивача на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.04.2018 року по справі №489/923/18 про закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до приписів ч.6 ст.78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Проте, по-перше, дана справа фактично не є справою про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, а є справою про оскарження цією особою рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до іншого виду юридичної відповідальності - дисциплінарної.

А по-друге, судова колегія звертає увагу на те, що вищезазначеною постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.04.2018р. (яка була винесена через місяць після спірного наказу про звільнення позивача) фактично було лише тільки закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і то, виключно з підстав порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння, а саме у зв'язку із нібито прострочкою терміну «калібрування» алко-тестеру «Драгер».

Крім того, слід звернути увагу й на те, що в день зупинки, в ході службового розслідування та в судовому засіданні суду 1-ї інстанції, сам позивач фактично не заперечував що на момент зупинки його автомобіля працівниками патрульної поліції перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та наявні у справі докази, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач - капрал поліції ОСОБА_1 17.02.2018р. керував транспортним засобом у нетверезому стані, чим порушив як вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху (затв. Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), так і приписи ст.ст.1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст.18,23 Закону України «Про національну поліцію», п.2.12 наказу ГУ НП від 31.01.2018р. №137 «Про заходи щодо покращення автотранспортної діяльності, транспортної дисципліни в структурних підрозділах, територіальних відділах та відділеннях ГУ НП Миколаївської області», розділу 1 п.2 та розділу 4 п.3 «Правил етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179).

Тобто, такий проступок позивача, на думку апеляційного суду, є істотним порушенням не тільки службової дисципліни, але і безпеки дорожнього руху, адже транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і нехтування ним, як водієм, основоположними правилами, зокрема щодо заборони керування у стані алкогольного сп'яніння, є категорично неприпустимо, особливо для діючого працівника поліції.

До того ж, зважаючи на дату подання даного позову (т.б. 14.05.2018р.) не можна не звернути увагу й на факт пропуску позивачем встановленого законом місячного строку на оскарження наказу про звільнення від 22.03.2018р., з яким останній ознайомився в той же день.

Одночасно, також необхідно вказати й про те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання була нещодавно висловлена і Верховним судом в постанові від 21.11.2018р. по справі №816/534/17 (головуючий суддя Смокович М.І.).

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді : А.В. Бойко

О.А. Шевчук