ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 916/82/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Пансіонат "Енергетик" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 (головуючий суддя - Лавриненко Л.В., судді: Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2018 (суддя Власова С.Г.)

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області

до 1. Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації"; 2. Дочірнього підприємства "Пансіонат "Енергетик"

про скасування рішення державного реєстратора

за участю:

прокурора: Савицька О.В. (посвідчення від 04.02.16),

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) звернувшись в суд з позовом в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - позивач), просив скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію за Дочірнім підприємством "Пансіонат "Енергетик" (далі - відповідач-2) права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди пансіонату «Енергетик», загальною площею 1165,5 кв. м, які розташовані за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, буд. 20.

В обґрунтування позову прокурор вказував на те, що Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" (далі - відповідач-1) безпідставно проведено державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 на самочинно збудовані об'єкти, які не введено в експлуатацію у встановленому законом порядку, а також тимчасові споруди, які взагалі не підлягають державній реєстрації, чим порушено порядок реєстрації права власності на новостворені об'єкти нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Свої висновки суди мотивували тим, що відповідачем-1 проведено державну реєстрацію прав власності на спірні об'єкти нерухомого майна за відсутності документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить рішення та постанову у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ці вимоги мотивовано невірним обранням прокурором особи в інтересах якої слід було заявляти даний позов, незастосуванням судами законодавства, що діяло на час будівництва спірних об'єктів нерухомості, помилковістю висновків про скасування рішення реєстратора в цілому.

Відповідачем-2 надіслано до суду касаційної інстанції 29.01.2019 додаткові пояснення до касаційної скарги, які за своєю суттю є доповненнями до касаційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Згідно положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги, зокрема, шляхом подання додаткових пояснень, особа може лише упродовж вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції залишаються без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами у справі встановлено, що 20.05.1998 Виконавчим комітетом Львівської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи - Дочірнього підприємства «Пансіонат «Енергетик» про що видано свідоцтво серії А01 №778219. Відповідачеві-1 17.06.1998 видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №18065345.

23.08.2004 директор Дочірнього підприємства «Пансіонат «Енергетик» звернувся з листом № 58-Л до голови Татарбунарської районної державної адміністрації з проханням направити державної комісію про прийому в експлуатацію закусочної та санітарно-гігієнічного комплексу пансіонату, що складається з туалету, умивальника, душової та вигрібної ями.

24.09.2004 комісією Татарбунарської районної державної адміністрації затверджено акт № 5 про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації.

Згідно рішення державної технічної комісії закусочна на 30 посадочних місць на курорті «Лебедівка» - курорт ДП «Пансіонат «Енергетик», готова до введення в експлуатацію.

Відповідно до рішення державної технічної комісії - туалет, душова, вигрібна яма/курорт ДП «Пансіонат «Енергетик» готові до введення в експлуатацію.

Розпорядженням Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області «Про затвердження актів державної технічної комісії з прийняття в експлуатацію об'єктів соціальної сфери» від 03.11.2004 №512/А-2004 затверджено акти державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію: закусочної на 30 місць пансіонату «Енергетик ВАТ «Львів ТЕП» на курорті Лебедівка; санітарно-гігієнічного комплексу пансіонату «Енергетик» ВАТ «Львів ТЕП» на курорті Лебедівка.

Встановлено і те, що 13.08.2007 між Тузлівською сільською радою (Орендодавець) та Дочірнім підприємством «Пансіонат «Енергетик» ВАТ «Львівтеп» Відкритого Акціонерного Товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

На виконання пункту 1 наведеного договору, орендодавець на підставі рішення Тузлівської сільської ради від 25.04.2007 № 195-V передав за актом від 13.08.2007, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель рекреаційного призначення в межах населеного пункту Лебедівка, Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області.

Пунктами 2.1., 2.2., 3 договору оренди сторонами погоджено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,935 га, що визначена на плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1). Цільове призначення земельної ділянки - експлуатація та обслуговування пансіонату «Енергетик» (п.2.2.). Договір укладений на 25 (двадцять п'ять) років починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3).

Листом від 13.03.2012 директор Дочірнього підприємства «Пансіонат «Енергетик» звернувся до Голови Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про присвоєння юридичної адреси будівлям та спорудам Пансіонату «Енергетик», що належать ДП «Пансіонат «Енергетик» та знаходяться на території Тузлівської сільської ради у селі Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.

Рішенням виконавчого комітету Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 29.03.2012 № 30 присвоєно юридичну адресу (поштову адресу) ДП «Пансіонат «Енергетик», який розташований за адресою: вул. Центральна, буд. 20, н.п. Лебедівка, Татарбунарського району, Одеської області.

Листом від 11.08.2017 № 127 директором Татарбунарського районного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості повідомлено Прокуратуру Одеської області, що за даними БТІ по Татарбунарському району станом на 31.12.2012 право власності на нерухоме майно за: ДП «Пансіонат Енергетик»; ПП «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент-Плюс» за адресою: вул. Центральна, буд. 1, в селі Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, не зареєстроване.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.11.2017 № 102955636, об'єктом нерухомого майна є: будівлі та споруди пансіонату «Енергетик», загальною площею 1165,5 кв. м.

Адресою об'єкту нерухомого майна є: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лебедівка, вулиця Центральна, будинок 20.

Згідно з додатковими відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав, будівлі та споруди пансіонату «Енергетик» в цілому складаються з:

- будинку відпочинку літера «А», загальною площею 139,2 кв. м.;

- складу-пральні літера «Д», загальною площею 30,3 кв. м.;

- складу літера «М1», загальною площею 21,0 кв. м.;

- клубу літера «М2», загальною площею 150,8 кв. м.;

- їдальні літера «Н», загальною площею 558,8 кв. м.;

- будинку відпочинку літера «П», загальною площею 144,3 кв. м.;

- закусочної літ. «Ч1», загальною площею 76,1кв. м.;

- туалету літ. «Ю1» , загальною площею 16,0 кв. м.;

- умивальнику лті. «Ю», загальною площею 29,0 кв. м.;

- будівель тимчасового характеру: будинки відпочинку літера «Б», «Б1», «Б2», «В», «B1», «В2», «Г», «Г1», «Г2», «Д1», «Є», «Є1», «Є2», «Е», «Ж», «Ж1», «Ж2», «З», «З1», « 32», «І», «I1». «І2», «К», «K1», «К2», «H1», «Н2», «Н3», «О», «О1», « 02», «П1», «П2», «Р», «P1», «Р2», «С», «C1», «С2», «Т», «T1», «Т2», «У», «Ф», «Ф1», «Ф2», «X», «X1», «Х2», «Ц1», «Ц2», «Ч»;

- складів: літери «Л», «Л1», «Л2»;

- навісів літери «М», «Ч2»;

- адміністративних будівель літера «С2»;

- медпункту літера «Ц»;

- споруд № 1-17.

Власник: Дочірнє підприємство «Пансіонат «Енергетик», код ЄДРПОУ 25552829; номер запису про право власності: 21792479; дата та час державної реєстрації: 04.08.2017; державний реєстратор: Алексєєнко Віолетта Анатоліївна, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації».

Як встановлено судами зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.11.2017 № 102955636 підставою виникнення права власності зазначено наступні документи: лист ВАТ «Львівтеплоелектропроект» від 24.04.2011р. № 01-16/266, протокол загальних зборів учасників Приватного підприємства «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент плюс», розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації від 03.11.2004 № 512/А-2004, Акт державної технічної комісії щодо готовності закінченого будівництвом об'єкта експлуатації, серія та номер: б/н, виданий 27.09.2004, видавник ДП «Пансіонат «Енергетик» ОАО «Львів ТЄП» і комісія; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 30, видане 29.03.2012, видавник: Виконавчий комітет Тузлівської сільської ради.

Листом від 25.10.2017 №10-15-08-12757/2-17 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області проінформовано Прокуратуру Одеської області, що за інформацією Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, згідно наявних у Відділі Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та інших примірників державних актів станом на 31.12.2012 на вказану у запиті земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Центральна, 20, с. Лебедівка, Татарбунарський район, Одеська область (кадастровий номер: 5125085600:04:001:0270), зареєстровано право оренди за ДП «Пансіонат енергетик» ВАТ «Львівтеп».

Листом Татарбунарської районної державної адміністрації від 07.11.2017 № 2680/01-22/3631 повідомлено, що станом на 01.11.2017 містобудівна документація (містобудівні обґрунтування, детальні плани території тощо) та дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, 20, відсутні.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, буд. 20 Татарбунарською районною державною адміністрацією не надавалися.

Зазначеним листом Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області надала Прокуратурі Одеської області копії наступних документів: викопіювання з генерального плану забудови з розшифровками умовних позначень щодо земельної ділянки за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, 20, на якій розташовані будівлі та споруди пансіонату «Енергетик»; розпорядження голови Татарбунарської районної державної адміністрації від 03.11.2004 №512/А-2004 «Про затвердження актів державної технічної комісії з прийняття в експлуатацію об'єктів соціальної сфери»; акти державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації.

Предметом даного позову є правомірність рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем-2 права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме будівлі та споруди пансіонату «Енергетик», загальною площею 1165,5 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, буд. 20.

Підставою цих вимог визначено те, що вказаний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва, оскільки його побудовано без документів, які дозволяють виконувати будівельні роботи, а тому, враховуючи наявність у Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області повноважень на вжиття заходів щодо усунення можливих порушень вимог містобудівного законодавства, останній повідомлений про викладені факти з метою вжиття відповідних заходів реагування. Враховуючи відсутність належного реагування з боку позивача на вказані обставини, прокурором заявлено даний позов.

Приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення позову, суди свої висновки мотивували доведеністю позовних вимог.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

Як вірно виходили суди при розгляді даного спору, відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 пунктом 1 статті 2 цього Закону у редакції від 23.03.2017, що діяла з 04.06.2017 та була чинною на час здійснення реєстрації, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього ж Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (пункт 1); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт 2).

Згідно з частиною 1 статті 11 цього ж Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 18 названого Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами пункту 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 у редакції від 12.07.2017, що діяла з 27.07.2017 і була чинною на час проведення реєстрації (далі - Порядок), цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (абзац 1 пункту 6 Порядку).

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав (абзац 1 пункту 9 Порядку).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

За змістом пункту 41 цього ж Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються, зокрема,: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, Дочірнє підприємство «Пансіонат «Енергетик» для державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна повинно було подати до Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» документи, що відповідно до вимог наведених норм підтверджують факт прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки судами у даній справі встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» проведено державну реєстрацію прав власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, буд. 20, за відсутності документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, колегія суддів підтримує висновок судів про задоволення позову, позаяк не вимагаються вказані документи лише у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. Однак суди встановили, що матеріали справи не містять ані доказів, які би засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом спірних об'єктів, ані доказів реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі документів.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положеннями частин 1, 2 статті 376 названого Кодексу визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про неправильне визначення прокурором позивача у даному спорі слід зазначити наступне.

За приписами статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (ч.1). Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.2).

Як вже зазначалося, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 23.03.2017, що діяла з 04.06.2017 та була чинною на час здійснення реєстрації, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 п.1 ст.2).

Оскільки судами у даній справі встановлено, що державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» проведено державну реєстрацію прав власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, с. Лебедівка, вул. Центральна, буд. 20, за відсутності документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, правові підстави вважати, що прокурором неправильно визначено позивача у даному спорі, відсутні.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про те, що помилковості скасування рішення реєстратора в цілому слід зазначити наступне.

Із наведених вище положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Положеннями цього Закону не визначено можливість часткової реєстрації, таких норм не зазначає і скаржник у касаційній скарзі.

Крім того, у касаційній скарзі заявник, як на підставу для скасування судових рішень, посилається на наявність документів про зведення об'єктів нерухомого майна у 1975 році, однак не зазначає обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, доводи у цій частині зводяться до додаткової перевірки доказів, досліджених судами, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене, підстави для скасування законних судових рішень у справі відсутні, а аргументи, викладені у касаційній скарзі, відхиляються Верховним Судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішення та постанови і задоволення касаційної скарги, немає.

Відтак аргументи прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на відповідача-2.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Пансіонат "Енергетик" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 у справі Господарського суду Одеської області № 916/82/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов