СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р. справа № 480/4029/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Громадської організації "Садівницьке об'єднання "Озерне" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Садівницьке об'єднання «Озерне» звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.10.2018 №СМ1417/188/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 558450грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, що полягає в допущенні до роботи 5-ти працівників без укладення трудового договору, а тому протиправно на підставі акту за №СМ 1417/188/АВ від 29.08.2018 наклав штраф згідно з оскаржуваною постановою. Зокрема, як зазначено у позовній заяві, в процесі діяльності громадської організації «Садівницьке об'єднання «Озерне» виникає необхідність виконання різного роду робіт в садівничих товариствах, для чого залучаються кваліфіковані спеціалісти, відсутні в штатному розписі, на підставі договорів підряду, згідно з якими залучені спеціалісти виконують потрібну роботу своїми силами та своїми засобами, вони відповідають і за її належну якість. Факт виконання робіт підтверджується актами прийому-передачі, на підставі яких здійснюється оплата праці. Під час укладання цивільно-правових договорів (договорів підряду), накази чи розпорядження про прийом працівників на роботу не видаються. Посилання посадових осіб відповідача на ст. 1 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором, на думку позивача, є таким, що суперечить главі 61 «Підряд» ЦК України. Також, відповідно до направлення №690/СМ1379 проведення інспекційного відвідування доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області Корсунову О.М. та контролю підлягали питання щодо додержання вимог трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин, у тому числі із неповнолітніми. В той же час акт інспекційного відвідування №СМ1417/188/АВ від 29.08.2018 складено та підписано інспектором праці та головним державним інспектором Корсуновим О.М., який, вийшовши за межі доручення, окрім контролю питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, безпідставно проводив перевірку законності укладання цивільно-правових договорів.

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою від 26.12.2018 судом прийнято рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.01.2019.

18.01.2019 підготовче провадження закрито та справа призначена до судового розгляду по суті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (т.1, а.с.220-229), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що за результатами аналізу штатного розпису підприємства, наказів про прийняття працівників на роботу, заяв працівників про прийняття на роботу, повідомлень про прийняття працівника на роботу до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, табелів обліку використання робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати, відомостей на виплату грошей та видаткових касових ордерів було встановлено, що головою правління СО «Озерне» ОСОБА_2 фактично допущено до роботи без оформлення трудового договору до виконання робіт підвищеної небезпеки 5 працівників (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.). Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Оскільки декларацію згідно з п. 21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, подає саме роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, до яких відносяться електрозварювальні роботи та роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках, можуть виконуватись виключно працівниками даного роботодавця, а отже особи за цивільно-правовим договором не можуть залучатись до виконання робіт підвищеної небезпеки. Зварювальні роботи та роботи в діючих електроустановках як роботи підвищеної небезпеки можуть виконуватись працівниками лише за трудовим договором за умов проходження медичного огляду, спеціального навчання та перевірки знань, інструктажів з охорони праці, забезпечення роботодавцем засобами індивідуального захисту, а не фізичними особами за цивільно-правовими договорами, про що свідчать положення чинного законодавства з питань охорони праці. Крім того, відповідно до первинних документів (видаткових касових ордерів, відомостей про нарахування заробітної плати) ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати, а не винагороди за договорами підряду. Також з копій наданих під час інспекційного відвідування журналів вбачається, що вказаним особам головою правління СО «Озерне» ОСОБА_2 було проведено вступний інструктаж з питань охорони праці та інструктаж з питань охорони праці на робочому місці, що підтверджує виконання обов'язку роботодавця відповідно до вимог КЗпП України та свідчить про наявність саме трудових відносин, а не цивільно-правових за договорами підряду. В актах, складених та підписаних позивачем та виконавцями, відсутні вищезазначені обов'язкові реквізити, тобто відсутнє підтвердження виконання певного обсягу робіт, що є свідченням здійснення оплати за процес роботи, а не за виконання певного обсягу робіт на підставі цивільно-правового договору.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснили, що об'єднанням не було допущено порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України, оскільки державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та фізичними особами, мають ознаки трудового договору. Вказували, що були укладені саме цивільно-правові правочини, а не трудові договори, оскільки особи, перелічені в акті інспекційного відвідування, щодо яких не оформлені трудові договори, лише періодично залучалися до виконання електрозварювальних робіт та робіт на діючих електроустановок внаслідок відсутності відповідних посад в штатному розписі садівницького об'єднання. На осіб, які виконували зобов'язання за вказаними цивільно-правовими угодами, не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, винагорода нараховувалась на підставі актів виконаних робіт. Відтак представники позивача зазначили, що доводи відповідача про те, що об'єднанням здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, є безпідставними. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, оскільки цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та його працівниками, містять ознаки трудових договорів, виконувані роботи згідно з договорами належать до робіт підвищеної небезпеки, тому відповідачем за порушення товариством вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України правомірно, постановою від 03.10.2018 відповідно до ст. 265 вказаного Кодексу, застосовано штраф у розмірі 558450 грн. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої позиції, судом встановлено наступне.

Посадовою особою Управління Держпраці у Сумській області відповідно до наказу №1448 від 23.08.2018 (т.1, а.с.231), направлення №716/СМ1417 від 27.08.2018 (т.1, а.с.232), статті 259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №29, у присутності ОСОБА_2, 29.08.2018 проведено інспекційне відвідування Громадської організації «Садівницьке об'єднання «Озерне» з питань належного оформлення трудових відносин, у тому числі з неповнолітніми.

Інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України внаслідок того, що головою правління організації ОСОБА_2 протягом 2018 року з 5 особами не укладені трудові договори, зокрема з: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9. За результатами позапланової перевірки складено акт №СМ/1417/188/АВ (т.1, а.с.233-236).

На підставі акту відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення на садівницьке товариство штрафу від 03.10.2018 №СМ1417/188/АВ/ТД-ФС згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (т.1, а.с.131-134).

Як встановлено судом, позивачем укладено: цивільно-правовий договір №6 з ОСОБА_5 на виконання ремонтно-відновлювальних робіт водополивної системи на строк з 01.05.2018 до 30.09.2018; цивільно-правовий договір №15 від 01.05.2018 з ОСОБА_6 на виконання зварювальних робіт водополивної системи на строк з 01.05.2018 до 30.06.2018; цивільно-правовий договір № 15 від 01.05.2018 з ОСОБА_6 на виконання ремонтно-відновлювальних робіт водополивної системи на строк з 01.05.2018 до 30.09.2018; цивільно-правовий договір №14 від 01.05.2018 з ОСОБА_7 на виконання зварювальних робіт водополивної системи на строк з 01.05.2018 до 31.05.2018 (т.2, а.с.45-48).

Щодо вартості робіт у договорі №15, укладеним із ОСОБА_6 на виконання зварювальних робіт, зазначено, що «за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 11350грн.», в договорі №6, укладеним з ОСОБА_5, вказано, що «за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно актів виконаних робіт», в договорі №15 щодо ремонтно-відновлювальних робіт водополивної системи, підписаним між садівницьким об'єднанням та ОСОБА_6, а також в договорі №14, підписаним між замовником та ОСОБА_7, порядок оплати взагалі не описаний. При цьому, в жодному з перелічених вище договорів не вказана одиниця виміру, ціна за одиницю, тобто конкретного обсягу роботи під час укладання договорів визначено не було.

Між позивачем та вказаними працівниками регулярно підписувалися акти приймання - здачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами (т.1, а.с.31-44), в яких відсутні дані про об'єм виконаних робіт, а отже неможливо встановити, яким чином визначалась вартість виконаних робіт.

Таким чином, відповідно до актів приймання - здачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами, предметом вказаних договорів є сам процес праці, а не її кінцевий результат. Працівники позивача систематично виконували певні трудові функції в громадській організації відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк.

Праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього садівницького об'єднання з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно, що вбачається із копій відомостей на виплату грошей із кодом цільового призначення 661 - розрахунки за заробітною платою (т.2,а.с.1-26) та видаткових касових ордерів (т.2, а.с.27-30), а також підпорядкованістю вимогам нормативних актів з питань охорони праці в садівницькому об'єднанні, про що свідчить копія Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці із підписами від 20.04.2018 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як зварників, підписом від 02.01.2018 ОСОБА_8 як енергетика-електрика, підписом від 02.01.2018 ОСОБА_9 як електрика (т.2, а.с.49-51) та копія Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, відповідно до якого головою правління СО «Озерне» ОСОБА_2 20.04.2018 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено первинний інструктаж. із зазначенням про проведення планового інструктажу та допуску до роботи 20.04.2018, ОСОБА_8 проведено первинний та повторний інструктаж як енергетику 02.01.2018 із зазначенням про проведення планового інструктажу та допуску до роботи 02.01.2018; ОСОБА_9 проведено первинний та повторний інструктаж як електрику 02.01.2018 із зазначенням про проведення планового інструктажу та допуску до роботи 02.01.2018 (т.2, а.с.52-53).

Крім того, про зобов'язання дотримуватися внутрішніх правил садівницького об'єднання свідчить копія інструкції з охорони праці для електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання, з якою під підпис ознайомлено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 03.01.2018 (т.2, а.с.54-56).

У вищезгаданих цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Також в актах виконаних робіт вказано, що виконувались вони у вихідний(т.2,а.с.31) та неробочий час (т.2, а.с.33,36,37,39), тобто особи, з якими укладалися договори, були фактично ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та з робочим графіком садівницького об'єднання.

Необхідно відмітити, що в актах виконаних робіт (т.2, а.с.35) значиться, що «за виконання роботи була нарахована і виплачена заробітна плата …», «заробітна плата ОСОБА_8 за виконану роботу складає 373грн.» (т.2,а.с.36).

Щодо працівника ОСОБА_5 суд зазначає, що цивільно-правовий договір №6 з ним був укладений ще 01.01.2018 на виконання відновлювальних робіт водополивної системи на строк з 01.05.2018 до 30.09.2018 ( т.2, а.с.48), при цьому в матеріалах справи міститься копія акту від 30.04.2018, згідно з яким цей працівник у квітні 2018 року виконав зварювальні роботи на суму 300грн. у неробочий час (т.2, а.с.39), відомість нарахування заробітної плати, відповідно до якої ОСОБА_5 нараховано 2300 грн. основної заробітної плати та 300грн. - додаткової заробітної плати (т.2, а.с.7, 24), копія журналу реєстрації вступного інструктажу (т.2, а.с.50), де він 02.01.2018 поставив підпис та копія журналу реєстрації інструктажу на робочому місці, в якому міститься підпис ОСОБА_5 від 02.01.2018 (т.2, а.с.53), тобто ще до укладання цивільно-правового договору між ним та садівницьким об'єднанням «Озерне» існували саме трудові правовідносини, оскільки працівник отримував заробітну плату за кодом цільового призначення 661, був обізнаний з робочим часом в громадській організації та проінструктований з техніки безпеки головою правління.

Таким чином, згідно з договорами цивільно-правового характеру працівники ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виконували певні функції за конкретними посадами, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата.

Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Суд зазначає, що у цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, а вказано лише про загальну назву робіт, які мають бути здійснені без конкретного числового вираження обсягів та розрахунку оплати.

В даному випадку предметом цивільно-правових угод про виконання робіт (надання послуг), які укладені громадською організацією з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обов'язків відповідно до обраного позивачем виду діяльності. Праця за цією угодою не є юридично самостійною.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що відносини за цивільно-правовими угодами фактично є трудовими, а сторони таких угод прирівняні до працівників та роботодавця. Виходячи із цього, застосування до трудових правовідносин цивільно-правових норм є недопустимим.

Також, суд зазначає, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівниками права на працю, гарантованого фізичним особам та статтею 2 Кодексу законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимоги частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як наслідок цивільно-правові угоди між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, на переконання суду, є такими, що містять вказані вище ознаки трудових договорів, які позивачем не оформлені у спосіб, встановлений Законом.

За наявності ознак, притаманних трудовим відносинам, повинен укладатися трудовий договір, а не цивільно-правовий договір.

Про трудовий характер правовідносин між Громадською організацією «Садівницьке об'єднання «Озерне» свідчить також і той факт, що електрозварювальні роботи та роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках віднесені пунктом 1 та пунктом 3 НПАОП 0.00-2.01-05 «Перелік робіт підвищеної небезпеки», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 №15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за №232/10512, до робіт підвищеної небезпеки, на які відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» дозвіл повинен одержати роботодавець.

Оскільки декларацію подає саме роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки можуть виконуватись виключно працівниками даного роботодавця, відтак особи за цивільно-правовим договором не можуть залучатись до виконання робіт підвищеної небезпеки.

Таким чином, суд погоджується із доводами представника відповідача, що до виконання зварювальних робіт та робіт в діючих електроустановках можуть бути допущені виключно наймані працівники роботодавця, який подав декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, а не фізичні особи за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про навчання та перевірку знань з питань охорони праці» працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Згідно зі статтею 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Статтею 153 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладено систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Отже, суд погоджується із доводами представника Управління Держпраці у Сумській області, що проведення з працівниками вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці, про що свідчать підписи у відповідних журналах (т.2, ас.50, 53), підтверджує виконання обов'язку роботодавця відповідно до вимог КЗпП України та свідчить про наявність саме трудових відносин, а не цивільно-правових за договорами підряду.

Водночас, суд вважає помилковими твердження позивача щодо обґрунтованості позовних вимог внаслідок того, що у направленні №716/СМ1417 від 27.08.2018 посада Корсунова О.М. , який проводив інспекційне відвідування, вказана як «головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області» (т.1, а.с.232), а в акті інспекційного відвідування №СМ1417/188/АВ від 29.08.2018 його посада значиться як «інспектор праці - головний державний інспектор» (т.1, а.с.235, зворотній бік), оскільки назва посади не впливає на суть виявленого порушення та не свідчить про проведення контролю іншою особою, а не Корсуновим О.М., який в акті поставив свій підпис і де вказано саме його прізвище. При цьому доцільно відмітити, що словосполучення «інспектор праці» перед назвою посади особи, яка проводила інспекційне відвідування (в даному випадку - «головний державний інспектор»), в акті інспекційного відвідування передбачено наказом Мінсоцполітики №1338 від 18.08.2017 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за №1500/31368), тому посада Корсунова О.М. записана в акті №СМ1417/188/АВ від 29.08.2018 правильно.

Крім того, є безпідставними доводи позивача з приводу виходу інспектора праці, який проводив інспекційне відвідування, за межі наданого йому доручення, оскільки пунктом 1 наказу №1418 від 23.08.2018 Управління Держпраці у Сумській області передбачено проведення інспекційного відвідування Громадської організації «Садівницьке об'єднання «Озерне» 29.08.2018 з питань належного оформлення трудових відносин, що і було здійснено посадовою особою відповідача і підтверджується копією акту №СМ1417/188/АВ (т.1, а.с.233-236), в розділі І якого наведено перелік питань, що вивчались: трудовий договір - ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.

Не доводять обґрунтованість позовних вимог і посилання позивача на пункт 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» (т.1, а.с.211), яким передбачено Державній службі з питань праці, Державній фіскальній службі, пенсійному фонду України, Національній поліції, іншим центральним органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування до 05.10.2018р. провести інформаційно-роз'яснювальну кампанію про заплановані заходи та неприпустимість допуску до роботи найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин, оскільки проведення чи не проведення державними органами роз'яснювальної роботи не звільняє суб'єктів господарювання від дотримання норм чинного законодавства.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 у справі №804/2857/18 (т.1, а.с.212-215) не є доказом неправомірності винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки воно стосується інших осіб, а не тих, що беруть участь у даній справі №480/4029/18, та відповідно інших обставин.

Також слід відмітити, що на проведення інспекційних відвідувань не поширюються встановлені частиною 2 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері, господарської діяльності», на який посилається позивач, обмеження щодо періодичності їх проведення.

Не можуть бути покладені в основу судового рішення про задоволення позивних вимог і твердження голови правління громадської організації СО «Озерне» про те, що в червні 2018 року Управлінням праці Сумської міської ради, ще до проведення перевірки Управлінням Держпраці у Сумській області, було проведено аналогічну перевірку садівницького об'єднання, за результатами якої йому було рекомендовано укласти трудові договори з газозварювальниками та електриками, зокрема, видано накази №№4 та 6 від 27.06.2018 та від 11.07.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_5 електрозварювальником, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно енергетиком-електриком та електриком (т.1, ас.240,243,246-249), оскільки частота інспекційних відвідувань та період діяльності суб'єкта господарювання, за який здійснюється захід державного контролю, обмежена виключно попередніми заходами та предметом перевірки, тому, враховуючи, що в акті інспекційного відвідування (т.1, а.с.233, зворотній бік) в графі «дані про останній захід державного контролю» зазначено «не проводилося» та в направленні №690/СМ1379 від 17.08.2018 (т.1, а.с.141) вказано «заходи державного контролю ГО «СО «Озерне»» Управлінням Держпраці у Сумській області не проводилося», усунення виявлених іншими контролюючими органами порушень законодавства про працю навіть за той самий період перевірки не обмежує повноваження відповідача накладати передбачені ст.265КЗпП України стягнення та не звільняє винних осіб від відповідальності.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, наказом № 4 від 27.06.2018 прийнято на посаду охоронця ОСОБА_5 на підставі заяви від 27.06.2018, а не на посаду, що стосувалася виконання ремонтно-відновлювальних робіт згідно з цивільно-правовим договором №6.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3723грн., у погодинному розмірі: з 1 січня - 22,41грн.

Згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом, відповідач постановою від 03.10.2018 №СМ1417/188/АВ/ТД-ФС за порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України застосував до Громадської організації «Садівницьке об'єднання «Озерне» штраф у розмірі 558450грн. (3723х30х5 кількість працівників =558 450).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Садівницьке об'єднання "Озерне" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.10.2018 №СМ1417/188/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 558450 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 08.02.2019.