ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019 Справа № 908/812/18

м .Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 02.01.2019, посвідчення №1320 від 16.04.2018, адвокат

від відповідача: ОСОБА_2, ордер серії ДП №1108/004 від 26.11.2018, посвідчення №044 від 14.01.2014, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ Літмєх" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/812/18 (суддя Зінченко Н.Г.; рішення ухвалене о 12:52 год. у місті Запоріжжя, повне рішення оформлено і підписано 27.07.2018)

за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ", м.Запоріжжя

про стягнення заборгованості по договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №103 від 08.02.2011 в розмірі 149455,75 грн. основного боргу, 6771,21 грн. пені, 630,74 грн. 3% річних, 1697,26 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №103 від 08.02.2011 в розмірі 149455,75 грн. основного боргу, 6771,21 грн. пені, 630,74 грн. 3% річних, 1697,26 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.02.2011 між КП "Кривбасводоканал" та ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" укладено договір № 103 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення. Об'єкт користування водопостачанням та водовідведенням розташований за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Ногіна, 31д, прилад обліку лічильника POWOGAZ заводський номер 976650. КП "Кривбасводоканал" виконує свої договірні зобов'язання у повному обсязі та безперебійно забезпечує споживача питною водою та приймає стічні води, тоді як споживач порушує договірні зобов'язання та вимоги нормативно-правових актів у сфері водопостачання та водовідведення. Відносини між сторонами врегульовані як цим договором, так і основними законами та Правилами користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190. Відповідно до п. 3.1 означених Правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. За період з жовтня 2017 року по березень 2018 року (включно) у відповідача виникла заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 149455,75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача як суму основного боргу. У зв'язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань, позивач нараховував ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" пеню в розмірі 6771,21 грн., 3% річних в сумі 630,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 1697,26 грн.

13.07.2018 на адресу Господарського суду Запорізької області від КП "Кривбасводоканал" надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначив, що відповідач 03.05.2018 та 04.05.2018 частково сплатив суму заборгованості в розмірі 63209,94 грн., однак зі значним простроченням та після отримання позовної заяви. У зв'язку з чим, відповідач просить зменшити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 86245,81 грн., 3% річних у розмірі 1483,54 грн., суму інфляційних втрат в сумі 2931,78 грн. та пеню в розмірі 15549,62 грн.

Оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог була подана до суду з порушенням строків, встановлених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд не прийняв її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/812/18 (суддя Зінченко Н.Г.) позов Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" 86245 грн. 81 коп. основного боргу, 6771 грн. 21 коп. пені, 630 грн. 74 коп. трьох процентів річних, 1697 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 1059,56 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості отриманих послуг на суму 86295,81 грн. суд вважає встановленим. Порушення зобов'язання є підставою для застосування на вимогу позивача господарських санкцій відповідно до умов договору та вимог закону.

Не погодившись з означеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/812/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позивачем не було доведено, а судом безпідставно було визнано правильність здійсненого позивачем розрахунку обсягу спожитої відповідачем питної води, а також кількості стічних вод. Такий обсяг було визначено судом без посилання на жодний доказ у справі, на підставі абсолютно не підтверджених відомостей. Судом не було з'ясовано, що відповідно до п. 3.5 договору споживач для узгодження акту про кількість наданої води та прийнятих стічних вод направляє свого представника з довіреністю, підписаною уповноваженою на те особою, для підписання акту у відділ Водозбуту не пізніше 25 числа кожного місяця. Якщо представник не прибув або необґрунтовано відмовився від підписання акта, КП "Кривбасводоканал" на підставі даних обліку води складає акт самостійно. Так, на думку суду, актами за період з жовтня 2017 по березень 2018 року повністю підтверджується надання відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 149455,75 грн. Однак відповідач не погоджується з такою позицією суду, оскільки акти, як джерела доказів, не підтверджують факти, що підлягали доказуванню позивачем, оскільки вони містять по суті двоє різних показів - позивача та відповідача. На думку відповідача, неузгоджені ним покази позивача не можуть мати перевагу над показами відповідача, знятих на підставі приладів обліку. Так, як вбачається зі змісту актів приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, ці акти є обґрунтовано неузгодженими з боку відповідача, адже розмір наданої послуги є безпідставно завищеним. При цьому, відповідачем правомірно зазначено в усіх актах дійсний обсяг надання послуг, який було фактично їм спожито на підставі договору та показів приладів обліку. Більш того, відповідачем неодноразово на адресу позивача направлялися листи з зазначенням того, що позивач безпідставно, вочевидь завищеному обсязі зазначає обсяг послуги, яка відповідачем фактично не споживалася (листи від 10.11.2017 №12-8, від 12.12.2017 №14-8, від 11.01.2018 №16-8, від 20.04.2018 №18-12). Однак судом безпідставно не взято до уваги, відомості, зазначені відповідачем в актах приймання-передачі послуг. За висновком суду, відповідач сплатив вартість наданих послуг у спірний період частково в сумі 63209,95 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 86245,81 грн. Проте, зазначена сума не є заборгованістю відповідача, яка утворилася внаслідок споживання останнім послуг за договором. Навпаки, ця сума утворилася внаслідок споживання послуг з водопостачання та водовідведення населенням (провулок "Варшавський"), та є врахованою водоміром МТК-UА 40/300, з.н. 201601007566. Відповідач не може нести зобов’язання щодо кількості послуги, яку не споживав. В результаті невідповідності висновку суду фактичним обставинам справи, на відповідача покладено обов'язок сплатити ту частину послуги, яка їм не споживалася. Відповідач просить врахувати суд апеляційної інстанції, що на момент розгляду спору відповідачем повністю було сплачено вартість всього обсягу спожитих послуг. До того ж, відповідач вказує на те, що судом до спірних правовідносин не було застосовано ст.ст. 3, 10 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", п. 3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила). Крім того, відповідачем не було надано в суді першої інстанції акта пломбування лічильника МТК-UА 40/300 №201601007566, оскільки позивач не посилався як на підставу своїх вимог, ані в позовній заяві, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції. Ознайомившись з текстом рішення, відповідачу стало відомо, що зазначений акт, як доказ у справі, має істотне значення, оскільки це було враховано при ухваленні судового рішення.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що суд першої інстанції повністю дослідив всі надані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті. Тому позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на скаргу.

У судовому засіданні 30.01.2019 за результатами перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - Кривбасводоканал, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір №103 від 08.02.2011 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - Договір).

У відповідності до пункту 1.1. Договору, Кривбасводоканал зобов'язується забезпечити Споживача питною водою, виробником якої є ДПП "Кривбаспромводопостачання" та прийняти від нього стічні води (на підставі Правил … №2202 від 29.09.2004), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити питну воду за встановленими тарифами згідно наданої заявки, орієнтовно в обсязі 87197,04 м3 /рік, а також стічні води в обсязі 67141,72 м3 /рік.

За умовами пункту 1.2. Договору, об'єктом користування водопостачанням та водовідведенням розташований за адресою по вул. Ногіна, 31 д.

У пункті 1.5. Договору сторони обумовили, що вода подається Споживачу при наявності водовимірювальних приладів, встановлених за рахунок Споживача, своїми силами згідно з технічними умовами "Кривбасводоканалу".

В пункті 1.5. Договору сторони також зазначили, що по вул. Ногіна, 31д встановлений лічильник POWOGAZ заводський номер 976650, начальні показники приладу 039559.

За умовами пункту 3.1. Договору розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються "Споживачем" у грошовій формі протягом трьох банківських днів після пред’явлення платіжного доручення, рахунку або квитанції.

В пункті 3.5. Договору сторони обумовили, що "Споживач" для узгодження акту про кількість наданої води та прийнятих стічних вод направляє свого представника з довіреністю, підписаною уповноваженою на те особою, для підписання акту, у відділ Водозбуту не пізніше 25 числа кожного місяця (у лютому 23 числа). Якщо представник не прибув або необґрунтовано відмовився від підписання акту, "Кривбасводоканал" на підставі даних обліку води складає акт самостійно і один примірник акту в триденний термін направляє "Споживачу". При повторній необґрунтованій відмові "Споживача" від оформлення акту, "Кривбасводоканал" має право припинити (обмежити) подачу води "Споживачу" із попередженням його за три доби до моменту відключення.

Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 26.11.2008 №821 і можуть бути змінені відповідно до норм діючого законодавства. На момент укладення договору тариф складає за 1 м³ з ПДВ за воду питну - 4,48 грн.; за стоки - 4,95 грн. (пункт 2.1. Договору).

В разі затвердження нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення "Кривбасводоканал" письмово повідомляє Споживача згідно з діючим законодавством України без додаткового узгодження розмірів та терміну введення нових тарифів. Письмове повідомлення стає невід'ємною частиною даного договору (п.2.2. Договору).

ОСОБА_3 пунктом 4.2. Договору, Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити плату за надані послуги на умовах даного договору.

ОСОБА_3 пункту 6.1. Договору точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від "Кривбасводоканалу" до споживача, зазначені в ОСОБА_3 розмежування балансової належності, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються Споживачем у грошовій формі протягом 3-х банківських днів після пред'явлення платіжного доручення, рахунку або квитанції.

Величина плати за скид стічних вод у комунальну каналізаційну мережу розраховується згідно розділу 6 "Правил приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу". При перевищенні вмісту забруднюючих речовин в стічних водах у контрольному колодязі споживача, в порівнянні з встановленими у згоді на скидання стічних вод, останній сплачує КП "Кривбасводоканал" додаткову плату, яка нараховується з урахуванням встановленого нормативу плати за скидання понаднормативних забруднень та коефіцієнтом кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми (п.3.7. Договору).

Пунктом 9.1. зазначеного вище Договору визначено, що останній набирає чинності з 08.02.2011 і діє в частині надання послуг на водопостачання і водовідведення до 31.12.2014, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.

Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести в нього зміни (пункт 9.2. Договору).

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані за вказаним Договором послуги водопостачання та водовідведення у сумі 149455,75 грн. за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно, а також додаткові вимоги про стягнення 6771,21 грн. пені, 630,74 грн. 3% річних, 1697,26 грн. інфляційних втрат за період з 08.12.2017 по 02.04.2018.

На підтвердження позовних вимог в матеріали справи позивачем надані акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за жовтень 2017 - січень 2018, підписані уповноваженими представниками сторін про кількість м3 води та стоків, які приймаються споживачем.

Рахунки за період жовтень 2017 - березень 2018 на загальну суму 149455,75 грн. отримані представником відповідача, про що свідчить підпис представника на реєстрі-попередженні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або зміна умов не допускається.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_3 з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем 03.05.2018 та 04.05.2018 здійснено оплату за послуги водопостачання в розмірі 63209,94 грн. по рахунках за жовтень 2017 - січень 2018, про що свідчать платіжні доручення: №78 від 03.05.2018, №79 від 03.05.2018, №80 від 03.05.2018, №81 від 04.05.2018, №82 від 04.05.2018, які знаходяться в матеріалах справи

Відмовляючи позивачеві в стягненні суми 63209,94 грн., як безпідставно заявлених, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала про відкриття провадження у цій справі винесена 23.05.2018, а платежі відповідачем за спірний період здійснювалися 03.05.2018 та 04.05.2018, тобто до відкриття провадження у справі.

Наведеного вище висновку суду першої інстанції відповідач в апеляційному порядку не оскаржує.

Задовольняючи позовні вимоги частково про стягнення суми 86245,81 грн. основного боргу та відповідних нарахувань 6771,21 грн. пені, 630,74 3% річних та 1697,26 інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із того, що на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільної сплати всієї суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував, доказів в підтвердження внесення змін до Договору №103 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 08.02.2011 в частині межі балансової належності - лінії розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами чи субспоживачами не надав.

Оскільки суд першої інстанції вважав встановленим факт порушення зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості отриманих послуг, суд також встановив, що позивачем законно та обґрунтовано заявлені й вимоги про стягнення означених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції за наступних мотивів.

Підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах є договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення та юридично значимі дії, що учинялися сторонами на його виконання.

В преамбулі вказаного Договору сторони зазначили, що при його укладенні керувалися Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 №2918-ІІІ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004, "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190), "Правилами надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі - Правила №630), "Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу", затвердженими рішенням сесії Криворізької міської ради від 29.09.2004 №2202 (далі - Правила №2202), Інструкцією "Про встановлення та стягнення сплати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 №37.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, що визначено в статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг передбачений розділом VI Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Водночас відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору.

Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до абзаців 9 та 10 частини першої статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 32 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Частина п'ята статті 41 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає, що облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.

Стаття 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає, що:

- кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об’єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Для здійснення розподільного обліку споживачами вважаються також власники майнових прав на об’єкти нерухомого майна в завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано;

- комерційний облік комунальних послуг (далі - комерційний облік) - визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" цей Закон регулює відносини щодо:

1) комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);

2) розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

3) встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії;

4) формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг;

5) забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Стаття 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" встановлює, що:

1. Комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

2. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;

2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

3. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

Причиною спору у цій справі стало питання визначення вартості наданих послуг за наявності у споживача заперечень щодо їх фактичної кількості (обсягів).

Так із наявних в матеріалах справи двосторонніх ОСОБА_3 приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водопостачання убачається, що:

- у акті від 30.10.2017 за даними позивача ОСОБА_4 надав, а Споживач прийняв в жовтні 2017 послуги в обсязі: вода 1653 куб. м, стоки 1425,76 куб. м. Цей Акт підписаний відповідачем із запереченнями про те, що Споживач приймає до сплати послуги обсягом: вода 1346 куб. м, стоки 1036 куб. м;

- у акті від 15.12.2017 за даними позивача ОСОБА_4 надав, а Споживач прийняв в грудні 2017 послуги в обсязі: вода 1994 куб. м, стоки 1719,20 куб. м. Цей Акт підписаний відповідачем із запереченнями про те, що Споживач приймає до сплати послуги обсягом: вода 906 куб. м , стоки 882,2 куб. м;

- у акті від 26.01.2018 за даними позивача ОСОБА_4 надав, а Споживач прийняв в січні 2018 послуги в обсязі: вода 2844 куб. м, стоки 3185,28 куб. м. Цей Акт підписаний відповідачем із запереченнями про те, що Споживач приймає до сплати послуги обсягом: вода 1205 куб. м, стоки 1546,28 куб. м;

- у акті від 26.02.2018 за даними позивача ОСОБА_4 надав, а Споживач прийняв в лютому 2018 послуги в обсязі: вода 3309,0 куб. м, стоки 3706,08 куб. м. Цей Акт підписаний відповідачем із запереченнями про те, що Споживач приймає до сплати послуги обсягом: вода 1703 куб. м, стоки 2100,08 куб. м;

- у акті від 23.03.2018 за даними позивача ОСОБА_4 надав, а Споживач прийняв в березні 2018 послуги в обсязі: вода 2735 куб. м, стоки 3063,20 куб. м. Цей Акт підписаний відповідачем із запереченнями про те, що Споживач приймає до сплати послуги обсягом: вода 1472 куб. м, стоки 1800,20 куб. м.

На підтвердження відомостей про фактичні обсяги питної води, які підлягають вирахуванню із даних, що були обліковані приладом обліку Powogaz зав. № 976650, відповідач надав в матеріали справи акти візуального зняття показів водоміру типу МТК-UA 40/300 №201601007566, опломбованого пломбою КП "Кривбасводоканал" №R17893605 (а.с.152-158 т.1), згідно яких зафіксовані такі покази: на 15.09.2017 - 12757 куб. м; на 15.10.2017 - 14130 куб. м; на 16.11.2017 - 15847 куб. м; на 14.12.2017 - 17005 куб. м; на 16.01.2018 - 18877 куб. м; на 19.02.2018 - 20647 куб. м; на 14.03.2018 - 22101 куб. м.

Також 11.10.2016 між позивачем та відповідачем підписаний ОСОБА_3 на встановлення охоронної пломби на вузлі обліку Sensus 50 зав. №15775777 в точці підключення об'єкта відповідача (по вул. Ногіна, 31Д) до мереж водопостачання КП "Кривабасводоканал". Ця обставина свідчить про прийняття позивачем його на абонентський облік, відповідно до пункту 5.23 Правил №190.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення визначається та регулюється "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2018 №190 (далі Правила №190).

Пунктом 1.1. Правил №190 визначено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1 Правил №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України "Про питну виду, питне водопостачання та водовідведення" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За приписами п. 3.1 Правил №190 розрахунок за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил №190, передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

ОСОБА_3 пункту 3.9 Правил №190 рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (пункт 5.2 Правил №190).

Надаючи правову оцінку вказаним вище обставинам суд першої інстанції виходив із того, що не прийняв до уваги посилання відповідача на Технічні умови №2058 від 06.10.2014, схему водопровідних мереж та акт опломбування від 11.10.2016, оскільки зазначений в акті опломбування лічильник не прийнято в експлуатацію позивачем як засіб комерційного обліку, та сторонами не внесено відповідних змін у договір в частині здійснення розрахунків за спожиту воду. Суд першої інстанції також визнав, що доказів в підтвердження внесення змін до вказаного Договору в частині межі балансової належності лінії розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами чи субспоживачами відповідач також не надав.

Натомість судом апеляційної інстанції із матеріалів справи встановлено наступні обставини.

Відповідно до ОСОБА_3 розмежування балансової належності водопровідних мереж і експлуатаційної відповідальності сторін від 04.10.2011 КП "Кривбасводоканал" несе відповідальність за експлуатацію і обслуговування водопроводу діаметром 500 мм по вул. Ногіна, а ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування водопроводу діаметром 200 мм, врізаного в водопровід діаметром 200 мм, включаючи засувку і водопровідний колодязь на врізці ВК-1. Межею розділу є фланці кріплення засувок на врізці з боку водопроводу діаметром 200 мм (а.с.19 т.1).

До акту додається Схема підключення водопровода ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" по вул.Ногіна (а.с.19 на звороті т.1).

В матеріали справи також надані Схеми водопровідних мереж (а.с.87 та 97 т.1), у яких відображено розташування усіх споживачів, які приєднані до водопровідної мережі, по якій позивач здійснює постачання питної води відповідачу.

Також матеріали справи містять ОСОБА_3 розмежування балансової належності мереж водовідведення і експлуатаційної відповідальності сторін від 02.10.2011, до якого наддається Схема водовідведення ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ", з яких вбачається, що КП "Кривбасводоканал" несе відповідальність за експлуатацію і обслуговування трубопроводу діаметром 15, 250 мм по вул. Ногіна, а ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" несе відповідальність за експлуатацію і обслуговування трубопровода діаметром 250, 100 мм, врізаного в трубопровід діаметром 250 мм (каналізаційний колодязь на врізці).

З наведених вище доказів убачається, що трубопровід діаметром 200 мм, що проходить територією відповідача в межах його балансової належності, має приєднання трубопроводів інших субпоживачів, а також має продовження за територією відповідача з подальшим приєднанням до цього ж трубопровіду інших субспоживачів.

Відповідно до пункту 4.7. Правил №190 приєднання мереж водопостачання та водовідведення субспоживачів до мереж споживачів здійснюється згідно з порядком, наведеним у пунктах 4.1-4.6 цих Правил.

Відповідно до пункту 4.8. Правил №190 виробник узгоджує приєднання водопровідних вводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів за умови наявності згоди споживачів.

Пункт 4.1. Правил №190 встановлює, що для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил.

Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території.

Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об'єкта будівництва.

ОСОБА_4 послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

У жовтні 2014 КП "Кривбасводоканал" були затверджені Технічні умови №2058 від 06.10.2014 на встановлення вузла обліку води ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ", які передбачають встановлення приладу обліку на існуючому водопроводі Ду = 150 в існуючому водопровідному колодязі біля цеху металоконструкцій ТОВ "Інваріант" (а.с.41 т.1).

ОСОБА_3 №_ ТІ від 24.04.2018 технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення (а.с.42 т.1) зафіксовано, зокрема, що витрати води визначаються приладом обліку Powogaz зав. №976650 (…), прилад обліку встановлений в точці підключення; на трубопроводі Ду 200 мм в камері на відстані приблизно 15 м від точки підключення. Також на території Споживача є розподільчий прилад обліку Sensus, зав. №15775777 (…), покази на момент огляду 037569 м куб., опломбований пломбою №С 32027971. (…). Прилад обліку встановлений в камері згідно технічних умов №2058 від 06.10.2014 для вимірювання обсягу водокористування субспоживачів, які знаходяться за територією Споживача (автобаза та автомийка ПАТ "КЗРК", ТОВ "Промсистеми", ТОВ "Дніпропромсинтез" ) та провулок Варшавський (населення), який також живиться від трубопровода Споживача. Витрати води на провулок Варшавський визначаються приладом обліку Gross зав. №201601007566, (…), остання дата держповірки 2016 рік, опломбований пломбою R17893605, обвідна лінія відсутня. Прилад обліку встановлений в колодязі за територією ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ". Даний прилад обліку не є комерційний, так як технічна та проектна документація на встановлення відсутня. Тому для об’єктивного розрахунку за спожиту питну воду ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" необхідно замовити виконавчо-технічну документацію (…).

До вказаного вище ОСОБА_3 складено Схему з позначенням мереж водопостачання та розташування означених вузлів з приладами обліку (а.с.43 т.1).

Таким чином, із наданих сторонами доказів суд апеляційної інстанції встановив, що прилад обліку Powogaz зав. №976650 фіксує фактичний обсяг води, який не є тим обсягом (для суду це є очевидно), який дійсно споживає відповідач, проте позивач з моменту укладення договору та до моменту складення акту від 24.04.2018 не висував відповідачеві вимог щодо врегулювання порядку обліку цих послуг у відповідності до вимог чинного законодавства.

Листами від 10.11.2017 №12-8, від 12.12.2017 №14-8 (а.с.76-77 т.1) відповідач звертався до позивача з пропозиціями про коригування акту та рахунку за жовтень - листопад 2017 року відповідно з урахуванням показів водоміра МТК-UA 40/300, зав. №201601007566, який враховує витрати води на провулок Варшавський (населення).

У своєму листі від 11.01.2018 №16-8 відповідач також повторно просив позивача переглянути рахунки за жовтень, листопад та грудень 2017 року та просив ввести до схеми обліку водомір, змонтований згідно ТУ №2058 від 06.10.2014(а.с.78 т.1).

В подальшому в листах від 27.03.2018 вих. №27/03 та від 20.04.2018 №18-12 відповідач просив позивач врегулювати взаємні відносини так, щоб вся вода, що виходить за мережі об'єкта по вул.Ногіна, 31Д та постачається не ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" була відрахована, а з метою правильного відрахування був прийнятий до розрахунків лічильник, встановлений згідно технічних умов №2058 від 06.10.2014 (а.с.79-80 т.1).

Таким чином, зі своєї сторони відповідач вживав заходи для усунення розбіжностей у обліку спожитих послуг та розрахунках по їх сплаті, проте позивач не врахував наданих відповідачем відомостей про обсяги послуг, які були надані означеним субспоживачам, зокрема по провулку Варшавському (населення).

Зі своєї сторони позивач факт приєднання до мереж відповідача означених субспоживачів, зокрема по провулку Варшавському (населення), не спростував, будь-яких відомостей про характер правовідносин із цими субспоживачами питної води та послуг водовідведення суду не надав.

Відтак з наведених вище доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що умови договору, схема та порядок розрахунків не в повній мірі відповідає фактичним мережам водопостачання та наведеним вище положенням законодавства, яке врегульовує взаємовідносини між постачальником, споживачем та рештою субспоживачів.

Така невідповідність умов договору фактичним відносинам також є явною, оскільки сторони від моменту його укладення та до моменту виникнення спору, що є предметом розгляду у цій справі, фактично встановили та тривалий час використовували інший порядок обліку спожитих послуг та відповідних розрахунків.

Тому такий договір не може визначати достовірно й дійсних зобов'язань відповідача перед позивачем з оплати за спожиту воду та послуги водопостачання доки його умови (в частині порядку обліку послуг) не будуть приведені у відповідність до означених вище вимог діючого законодавства.

Відповідно до положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В матеріали справи до заяви про зменшення позовних вимог позивачем додана інформації щодо обсягів нарахування по ТОВ "ПКФ ЛЛІТМЄХ" (а.с.26 т.2) під час розрахунку об'ємів послуг за показаннями засобу обліку були вирахувані об'єми послуг, що споживались в період з жовтня 2017 року по травень 2018 субспоживачами (ТОВ "ПРОМСИСТЕМИ", ТОВ "МЛ", ТОВ "ЕТЕКС", ПП "ДІЕ", ТОВ "КРИВБАСМЕХ-РЕМОНТ", ТОВ "ІНВАРІАНТ", ПАТ "КЗРК", населення пров. Варшавський.

З означеної Інформації убачається, що позивач здійснює нарахування відповідачу на підставі різниці між обсягом води, визначеним ввідним приладом обліку (тип POWOGAZ, заводський номер 976650), за відрахуванням води, що споживається за показами приладів обліку субспоживачів (юридичних осіб та населення), які не зазначені в укладеному між сторонами Договорі №103 від 08.02.2011.

Таким чином, в даному випадку позивач проводив розрахунки з відрахуванням обсягів води, що визначаються за показами приладів обліку субспоживачів та населення провулку Варшавський, а відповідач, в свою чергу приймав такий порядок розрахунків.

Однак позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не надав як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції доказів визначення обсягів споживання населення, яке відраховується від споживання, визначеного на підставі показів ввідного приладу обліку.

Стаття 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті (…).

Застосовуючи аналогію наведеної вище норми закону до фактичних правовідносин, що складись між сторонами, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що прилади обліку субспоживачів, які приєднані до мереж водопостачання та водовідведення відповідача, та прилад обліку, який визначає обсяги постачання води населенню по провулку Варшавський, наразі в цілях вирішення даного спору слід вважати розподільними, тобто такими, що мають використовуватися позивачем у визначенні споживання відповідача.

Отже, для перевірки правильності визначення кількості спожитої відповідачем води у спірний період з жовтня 2017 року по березень 2018 року позивач мав надати суду відповідні належні та допустимі докази.

Однак на підтвердження об'ємів спожитих послуг означеними субспоживачами КП "Кривабасводоканал" не надано жодного доказу, як от: актів про покази приладів обліку, первинних бухгалтерських документів (актів, рахунків, договорів) тощо.

Щодо субспоживача "населення пров. Варшавський" позивачем взагалі не надано суду пояснень, яким чином здійснювалось нарахування (за нормами водоспоживання або згідно засобів обліку), кількість абонентів КП "Кривабасводоканал" на вказаному провулку чи інша об'єктивні відомості та відповідні документальні докази.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують правильність здійсненого позивачем розрахунку.

Розділом 5 правил №190 визначено систему обліку водопостачання та водовідведення.

ОСОБА_3 з пунктом 5.21. Правил №190 зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Відповідно до пункту 5.23. Правил №190 розрахунки за використану воду згідно з показами засобів обліку здійснюються з моменту опломбування їх з’єднувальних частин до вузла обліку представником виробника.

ОСОБА_3 з актом від 27.05.2016 представниками КП "Кривабасводоканал" за участю представників ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" було опломбовано водопровідну мережу на вводі провулку Варшавський (а.с.51 т.2), що відповідно до положень пункту 5.23 Правил є підставою для здійснення розрахунків згідно встановленого засобу обліку МТК-UA 40/300, заводський номер 201601007566.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, представниками ТОВ "ПКФ ЛІТМЄХ" відповідно до вимог пункту 5.21. Правил №190 щомісяця за спірний період складались акти зняття показів засобу обліку МТК-UA 40/300, заводський номер 201601007566 (а.с.152-158 т.2), але вказані покази позивачем безпідставно до розрахунку не прийнято.

Таким чином, судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі аналіз спірних правовідносин з врахуванням вищевказаних доказів не наданий, положення пункті 5.2.1. та 5.23. Правил №190 не застосовані.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку про судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а окремі висновки не відповідають встановленим судом обставинам, що відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення частково - в частині, якою задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 86245,81 грн. основного боргу та суми 6771,21 грн. пені, 630,74 грн. трьох процентів річних, 1697,26 грн. інфляційних втрат, які є похідними вимогами, та для ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення у відповідній частині - про відмову в цих вимогах, як необґрунтованих.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення є підставою для зміни розподілу судових витрат.

Тому враховуючи, що за результатами розгляду даного спору у задоволенні позовних вимог позивача судом було повністю відмовлено, відповідно до частин 1 і 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у цій справі покладаються повністю на позивача.

Відтак, з позивача підлягає стягненню на користь відповідача сума 3567,48 грн. судових витрат на сплату судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 ч. 2, 277 ч. 1 п.п. 1, 3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/812/18 - скасувати в частині про стягнення суми 86245 грн. 85 коп. основного боргу, 6771 грн. 21 коп. пені, 630 грн. 74 коп. 3% річних, 1697 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 1059 грн. 56 коп. судового збору та прийняти в цій частині нове рішення:

"В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про про стягнення суми 86245 грн. 85 коп. основного боргу, 6771 грн. 21 коп. пені, 630 грн. 74 коп. 3% річних, 1697 грн. 26 коп. інфляційних втрат - відмовити.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/812/18 залишити без змін.

Покласти на Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" судові витрати в сумі 2378 грн. 32 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції".

Стягнути з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ ЛІТМЄХ"суму 3567 грн. 48 коп. судових витрат на судовий збір у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е .В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв