ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2019 року Справа № 904/3705/18

м . Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

представник: Майтак І.В., ордер ДП №2516/001 від 13.12.2018, адвокат;

відповідач - Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

представник: Скляр Н.М., довіреність №17/26/4308 від 28.12.2018, представник; Чабарай К.В., довіреність №17/26/4298 від 28.12.2018, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі №904/3705/18, ухвалене суддею Назаренко Н.Г., повне рішення складено 06.12.2018

у справі

про внесення змін до п. 2.1 попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому №22/11/2016 від 03.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось з позовом до Криворізької міської ради, в якому просить суд внести зміни до пункту 2.1. попереднього договору щодо укладення договору оренди земельної ділянки в майбутньому №22/11/2016 від 03.11.2016 під існуючий проммайданчик шахти "Родіна", яка знаходиться на вул. Світлогірська, 89д у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, доповнивши його текстом в наступній редакції:

"Починаючи з 01.01.2018 річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 392 937,39 грн (триста дев'яносто дві тисячі дев'яносто тридцять сім грн) виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати, починаючи з 01.01.2018 здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди."

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2018 року, для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, внаслідок чого наявні правові підстави внесення відповідних змін до умов попереднього договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі №904/3705/18 (суддя Назаренко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зміни у Податковому кодексі України фактично не впливають на спірні відносини, оскільки питання оподаткування земельних ділянок, наданих в оренду, плата за які справляється у формі орендної плати, врегульовані ст. 288 ПК України, якою не передбачено жодних спеціальних ставок орендної плати за земельні ділянки, надані для гірничодобувних підприємств. Судом також зазначено про відсутність підстав для застосування положень п. 284.4. ст. 284 ПК України з огляду на недоведеність використання спірної земельної ділянки під процесами добування та первинної переробки корисних копалин.

Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд не врахував, що між сторонами не виникли орендні відносини, оскільки договір оренди не укладався, а сторони уклали лише попередній договір наміру укласти договір оренди в майбутньому;

- суд невірно тлумачить положення ст. 284.4. ПК України без системного аналізу із ст. 65 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 16 Закону України «Про надра», у зв'язку з чим зробив висновки, що не відповідають обставинам справи та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі №904/3705/18. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 04.02.2019 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 04.02.2019 представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Повноважні представники Відповідача у судовому засіданні 04.02.2019 проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Підтримали позицію, викладену у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу. Зазначили, що сторони домовились, що до укладення основного договору оренди Позивач забезпечує внесення до міського бюджету платежі за користування земельною ділянкою, наданої під існуючий проммайданчик шахти «Родіна», а Відповідач відповідно передав зазначену земельну ділянку у користування. Позивач не є постійним землекористувачем, а є орендарем земель комунальної власності, тобто є платником за землю у формі орендної плати. Умови, запропоновані Позивачем у додатковій угоді, не можуть бути прийняті Відповідачем, оскільки не узгоджуються з рішенням міської ради від 12.07.2017 №1862, при цьому ст. 288 ПК України імперативно не вказує на можливість застосування п. 284.4. ст. 284 ПК України при визначенні розміру орендної плати. Позивачем не надано доказів, що зазначений об'єкт використовується ним саме в процесі добування та первинної переробки корисних копалин.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

03.11.2016 між Криворізькою міською радою (далі - Відповідач, розпорядник) та Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - Позивач, користувач) було укладено попередній договір щодо укладення договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому № 22/11/2016 (далі - попередній договір). Попередній договір діє з моменту його підписання до здійснення державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку (п. 3.1. попереднього договору).

Відповідно до п. 1.1. попереднього договору розпорядник та користувач домовились, що користувач до укладення основного договору оренди та державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку, забезпечує внесення до міського бюджету платежу за користування земельною ділянкою площею 13,3110 га під існуючий проммайданчик шахти "Родіна" на вул. Світлогірська, 89д у Саксаганському районі міста.

Форма основного договору повинна відповідати вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" (п. 1.2. попереднього договору).

Основний договір має бути укладений протягом трьох років з дати підписання попереднього договору (п. 1.3. попереднього договору).

Пунктом 2.1. попереднього договору встановлено, що місячна плата за користування земельною ділянкою складає 111206 грн 99 коп, вноситься користувачем з листопада 2016 року виключно в грошовій формі, незалежно від результатів діяльності користувача відповідно до Податкового кодексу України в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області та рішення міської ради від 24.06.2015 № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу" на рахунок Управління казначейської служби України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області №332 178 127 00024 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38032510.

Згідно п. 2.2. попереднього договору плата за користування земельною ділянкою вноситься користувачем за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до п. 2.3. попереднього договору розмір та сума плати за користування земельною ділянкою переглядається без внесення змін до попереднього договору в разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м земель міста, розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, визначених законодавством.

01.01.2018 року набрав чинності Закон України від 07.12.2017 року №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році".

Пунктом 50 названого Закону, статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "284.4. Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

З огляду на зазначені положення закону, Позивач підготував проект додаткової угоди до договору №22/11/2016 від 03.11.2016 року про зміну умов пункту 2.1. договору. Проектом додаткової угоди було передбачено доповнення пункту 2.1. договору текстом в наступній редакції - "Починаючи з 01.01.2018 місячна плата за користування земельною ділянкою складає 392 937,39 грн, вноситься користувачем виключно у грошовій формі. Обчислення розміру плати починаючи з 01.01.2018 здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого до пункту 274.1. статті 274 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 №1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру плати є додатком до даної додаткової угоди".

Зазначена додаткова угода направлена на адресу Відповідача супровідним листом №53-14/1155 від 02.05.2018 року (а.с. 26-27).

11.05.2018 року Відповідач розглянув пропозицію Позивача та відмовив у підписанні спірної додаткової угоди, в зв'язку із чим Позивач звернувся з даним позовом про внесення відповідних змін до попереднього договору в судовому порядку (а.с. 28).

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, право оренди виникає лише з моменту укладення договору оренди відповідно до положень розділу ІІ Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладення договору) та державної реєстрації права оренди (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору оренди земельної ділянки укладено не було, спірні відносини стосуються внесення змін у попередній договір щодо укладення договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір - це договір про наміри щодо укладення договору в майбутньому та за ним не можуть виникати права та обов'язки, які будуть визначені в укладеному сторонами договорі. Попередній договір включає обов'язок сторін укласти в майбутньому договір у строк та на умовах, які в ньому визначені.

Матеріалами справи не підтверджується і з умов договору не вбачається, що Відповідачем приймалося рішення про надання Позивачу в оренду спірної земельної ділянки, відсутня державна реєстрація права оренди, тому відсутні підстави вважати спірний попередній договір саме договором оренди.

Відтак, у сторін за цим договором не може виникнути право щодо користування земельною ділянкою та обов'язок щодо сплати орендної плати.

При укладенні основного договору сторони не позбавлені можливості змінювати його істотні умови за домовленістю, а внесення змін в попередній договір за судовим рішенням чинним законодавством не передбачено.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами частин 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установленням, зміною і припиненням господарських відносин.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Звертаючись із даним позовом, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» констатував про необхідність внесення змін в п. 2.1. попереднього договору щодо обчислення розміру плати за користування земельною ділянкою через внесення змін в ст. 284 Податкового кодексу України з 01.01.2018, що порушує його майнові інтереси.

Водночас, визначивши правову природу спірних відносин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 652 ЦК України з огляду на те, що спірні відносини не породжують правових наслідків укладеного договору оренди, тому питання визначення розміру орендної плати з 01.01.2018 за відсутності укладеного основного договору є передчасним, порушення майнових інтересів Позивача останнім не доведено.

Аналізуючи через призму ст. 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, апеляційний суд не надає оцінки положенням Податкового кодексу України, оскільки це не вплине на вирішення спору по суті та оцінку істотних питань у справі.

За встановлених судом обставин справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі №904/3705/18 по суті спору прийнято вірно, підстави, встановлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для його скасування відсутні; рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі №904/3705/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі №904/3705/18 залишити без змін.

Судові витрати, пов'язані з розглядом даної апеляційної скарги, покласти на апелянта - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 07.02.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна